Справа №: 148/3001/25
Провадження № 2/148/323/26
11 березня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчин цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.11.2023 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank», який оформлений шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Тарифів Банку.
На підставі зазначеного договору Відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 14 000 грн, , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідно до Умов і Тарифів, користування кредитними коштами передбачало нарахування процентів, обов'язок щомісячного внесення мінімального платежу та відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Позивач зазначає, що Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за договором, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 21.10.2025 року становить 29833,81 грн, з яких 29833,81 грн - заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за пенею - 0 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, виписками по рахунку та поясненнями до них.
Посилаючись на положення статей 526, 527, 530, 610, 625, 1048, 1054 ЦК України, а також на умови договору та Тарифи Банку, Позивач вказує, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, а їх порушення є підставою для звернення до суду з вимогою про примусове стягнення заборгованості. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, сплачений при поданні позову, що підтверджується платіжним дорученням.
Представник позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК», за довіреністю Мєшнік К.І., наполягає на задоволенні позову з підстав викладених у позовній заяві, просить розглянути справу у відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення в разі неявки відповідача в судове засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, передбаченому гл. 7 ЦПК України, заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутності від останнього на адресу суду не надходили.
Зі згоди представника позивача у відповідності до ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.
Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася до суду в зв'язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції та перебуває поза межами контролю відправника.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст. 76-83, 174 та 191 ЦПК України та не подав до суду заперечень щодо вимог позивача та доказів на їх спростування, та за відсутності доказів поважності причин неподання відповідачем заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
При укладанні Договору сторони керувались статтями 633, 634, 641 ЦК України. Згідно яких відповідач приєднався до публічної пропозиції позивача, тобто договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.11.2023 року звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що анкета-заява, разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. У вищевказаній заяві відповідач просить відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному застосунку, відповідно до умов договору (а.с.16).
До кредитного договору банком долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank (а.с.17-23), а також копію паспорту споживчого кредиту Чорної картки «Monobank» (а.с.24-28) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (зворотній бік а.с.28 зворот).
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 21.10.2025, ОСОБА_1 було відкрито рахунок НОМЕР_2 та надано кредитну картку «Чорна карта», активна до 11/30 (а.с.14).
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 21.10.2025 клієнта ОСОБА_1 через мобільний застосунок за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.11.2023 за карткою НОМЕР_3 станом на 21.10.2025, убачається:
12.01.2024 встановлено сума кредитного ліміту 2000 грн;
13.01.2024 встановлено сума кредитного ліміту 3000 грн., 5000 грн;
14.01.2024 встановлено сума кредитного ліміту 7000, 9000, 10000 грн;
16.01.2024 встановлено сума кредитного ліміту 12 000 грн;
19.01.2024 встановлено сума кредитного ліміту 15 000 грн ;
14.02.2024 встановлено сума кредитного ліміту 14 000 грн (а.с.15).
З копії виписки по особовому рахунку за період з 09.11.2023 по 02.07.2024, убачається рух коштів по рахунку відповідача ОСОБА_1 та використання відповідачем кредитних коштів шляхом використання наданої кредитної картки із встановленим кредитним лімітом (а.с.10-13).
Згідно з наданим станом на 21.10.2025 розрахунком заборгованості за договором №б/н від 08.11.2023, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) перед позивачем у розмірі 29833,81 грн. (а.с.7-8).
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію №675-VIII від 03.09.2015р., який набрав чинності 30.09.2015р., на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що позивач АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання по кредитному договору, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за даним договором.
За таких обставин, позивачем доведено наявність чинних між сторонами кредитних правовідносин, наявність обов'язку відповідача щодо виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а також порушення такого зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем, а тому право кредитора підлягає захисту у судовому порядку.
Відповідач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг «Monobank» №б/н від 08.11.2023 у визначений строк не виконав, зокрема, не сплатив заборгованість по тілу кредиту та по відсоткам, що свідчить про порушення прав позивача за кредитним договором. Відповідачем також не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов'язань, зокрема, в строк, визначений кредитним договором від 08.11.2023.
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Із вказаного слідує, що доведення факту повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, є обов'язком відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, а не позивача, чого зроблено останнім при розгляді даної справи не було, оскільки відповідач не надав суду належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів повернення ним грошових коштів позивачу у розмірі та на умовах, визначених вищевказаним договором.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають до задоволення, а тому з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг №б/н від 08.11.2023, станом на 21.10.2025, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), у розмірі 29833,81 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути у рахунок повернення сплаченого судового збору в розмірі 3028 гривень, оскільки позов позивача судом задоволений у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ-21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська 23) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 08.11.2023 станом на 21.10.2025 року у розмірі 29833,81 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 81 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ-21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська 23) 3028,00 (Три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області, протягом тридцяти днів, починаючи з дня проголошення, чи отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О.Дамчук