Справа № 537/5870/24 Номер провадження 11-кп/814/634/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
05 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024170500001507 за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 13 січня 2025 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Кременчука Полтавської області, громадянку України, з середньою освітою, студентку 3-го курсу Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського, не заміжню, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудиму,
засуджено за ч.1 ст. 286 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
25.06.2024 о 20 год. 13 хв. у світлий час доби по сухому асфальтному покриттю вул. Лікаря Богаєвського, що у Крюківському районі м. Кременчука Полтавської області, зі сторони вул. Сумської у напрямку до вул. Івана Мазепи, керуючи автомобілем «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 діючи з необережності на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул. Троїцької (головна дорога) з вул. Лікаря Богаєвського (другорядна дорога), порушуючи вимоги п.п.16.11, 2.1 розділу 33 ПДР, рухаючись по проїзній частині другорядної дороги та, під'їжджаючи до перехрестя вул. Троїцької (головна дорога) з вул. Лікаря Богаєвського, не надала дороги автомобілю «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який в цей час рухався по головній дорозіпо вул. Троїцькій м. Кременчука зі сторони вул. Левка Лук'яненка у напрямку до проспекту Свободи, та допустила з ним зіткнення. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав середнього ступеня тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла закритої черепно-мозкової травми, множинних саден обличчя, рубців на лобі, правій надбрівній ділянці, на верхній повіці правого ока, на правому вусі, забою головного мозку з геморагічним просуванням на межі лівої лобної та тім'яної долі, закритої тупої травми грудної клітини, перелому відрізку 7-го ребра справа по передній пахвинній лінії із зміщенням на товщину кортикального шару, забою лівого колінного суглобу з розривом сухожилку чотириголового м'язу та розриву медіального меніску, рубця на передній поверхні лівого колінного суглобу, забою правого гомілково-ступеневого суглобу з розривом зв'язок та гемартрозом, рубців від ран в нижній третині правого передпліччя по задній поверхні, по зовнішній поверхні верхньої третини лівого передпліччя (в кількості двох), садна на верхніх та нижніх кінцівках. В умовах даної події водій автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п.16.11., 2.1 розділу 33 ПДР. У даній дорожній обстановці у діях водія автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.16.11., 2.1. розділу 33 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
На вирок суду представник потерпілого подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, визнати ОСОБА_8 винуватою за ч.1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді 6 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Свою апеляційну скаргу обгрунтував тим, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ступінь небезпечності, те, що під час розслідування обвинувачена не сприяла розкриттю та заперечувала свою вину, намагалася перекласти вину на потерпілого, перед потерпілим не вибачилася та не намагалася, не надавала матеріальної допомоги на лікування, а тому суд безпідставно звільнив обвинувачену від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
Вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання з реальним відбуванням покаранням.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, представника потерпілого в підтримку апеляційної скарги, обвинувачену, яка заперечила проти апеляційної скарги, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого без задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом та кваліфікація кримінального правопорушення, є правильними, учасниками провадження не оскаржується та судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Оскільки обвинувачена під час розгляду провадження в суді першої інстанції визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин висунутого обвинувачення, місцевий суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, тому і з цих підстав апеляційна інстанція вказані обставини не перевіряє.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги закону, передбачені ст. 50, 65, 71 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченої, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, вчинила злочин з необережності, не має негативних характеристик, її відношення до вчиненого, зокрема визнання вини, наявність обставини, яка пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Врахувавши вищезазначені обставини в сукупності, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнення від відбування призначеного основного покарання на підставі ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку 1 рік.
Застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) є дискреційним повноваженням суду, яке ґрунтується на оцінці особи винного, тяжкості злочину та можливості виправлення без реального відбування покарання. Суд самостійно вирішує питання про можливість застосування цієї норми.
Із такими висновками погоджується апеляційний суд.
Також місцевий суд врахував обставини, на які посилається представник потерпілої в апеляційній скарзі, а саме: відсутність у обвинуваченої щирого каяття, те, що вона не вибачилася та не намагалася це зробити, станом здоров'я потерпілого не цікавилася, не надавала матеріальної допомоги на лікування та не вживала дій для відшкодування шкоди.
Разом з цим, доводи представника потерпілого про відсутність активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є безпідставними.
Судом встановлено, що в судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала повністю, сприяла у встановленні істини, що стало підставою для розгляду кримінального провадження на підставі ч.3 ст. 349 КК України, була присутня під час судового розгляду на кожному судовому засіданні, що охоплюється активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення, тому суд дійшов правильного висновку про наявність обставини, яка пом'якшує покарання.
Отже, судом першої інстанції правильно враховані всі встановлені під час судового розгляду обставини. Інших обставин, які б давали підстави для зміни покарання, учасниками провадження не зазначено та колегією суддів під час перегляду вироку суду не встановлено.
Щодо апеляційних вимог представника про ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_8 із призначенням їй покарання у виді арешту, необхідно зазначити, що відповідно до норм ст. 60 КК України, арешт як кримінальне покарання (ізоляція від 1 до 6 місяців), згідно зі змінами в законодавстві (закон 3342-IX), застосовується виключно до військовослужбовців і полягає в триманні засудженого військовослужбовця в умовах ізоляції на гауптвахті.
Оскільки ОСОБА_8 не є військовослужбовцем, тому до неї не може бути застосовано таке покарання.
Враховуючи викладене, зважаючи на всі встановлені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для зміни обвинуваченій покарання.
За таких підстав, призначене ОСОБА_8 місцевим судом покарання зі звільненням від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
З огляду на викладене вище, підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає. Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчук від 13 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4