Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2997/17 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/160/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
03 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №279/2997/17 в межах кримінального провадження №12012060060000305 від 15.12.2012 за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2026,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову дізнавача сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 19.11.2025 про закриття кримінального провадження №12012060060000305 від 15.12.2012.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову. При цьому, наголошує, що слідчий суддя обмежився формальним посиланням на резолютивну частину постанови дізнавача від 19.11.2025, не надавши оцінки її мотивувальній частині. Крім того, ухвала слідчого судді не містить жодної оцінки доказам, зазначеним у скарзі, щодо незаконності постанови дізнавача, що є обов'язковим при встановленні обставин з посиланням на докази, мотиви і положення закону, яким керувався останній. Вважає, що висновок слідчого судді, що «досудовим розслідуванням проведено повний та вичерпний перелік слідчих дій, які необхідні для встановлення об 'єктивної істини кримінального провадження, а за результатами проведеного досудового розслідування встановлено відсутність події кримінального правопорушення» не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене без врахування доказів, які могли істотно вплинути на його висновки. Зазначає, що закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення) можливе лише щодо конкретної особи за умови, що в її діях відсутній склад правопорушення, але наявна подія кримінального правопорушення. Крім того, слідчим суддею не досліджено невідповідність свідчень ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у судових справах і показанням в ході дослідних перевірок та, як свідків у кримінальному провадженні. Також, слідчим суддею не досліджено суперечливі покази свідків у взаємозв'язку з іншими документальними доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, зокрема, рішення Овруцького районного суду від 29.08.2012 у справі № 2-944/11, при тому, що жоден із встановлених у судовому порядку фактів дізнавачем не розслідувано, оцінки не надано та не враховано при ухваленні рішення у кримінальному провадженні. Звертає увагу, що слідчий суддя взагалі не дослідив та не надав оцінки не виконанню дізнавачем вказівок слідчих суддів при скасуванні попередніх постанов про закриття кримінального провадження, зокрема, постанови Королівського районного суду м. Житомира від 29.11.2012 у справі №4-1214/2012, ухвали Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.06.2025 у справі № 279/2997/І7, як і те, що дізнавачем на момент винесення постанови про закриття кримінального провадження від 19.11.2025 усупереч вимогам ч.3 ст.40-1 КПК не повністю виконані вказівки прокурора Коростенської окружної прокуратури від 28.09.2023 за №ОСОП20230000791415. Звертає увагу, що в даному кримінальному провадженні досудове розслідування здійснюється за ч.1 ст.358 та ч.1 ст.384 КК України (в редакції від 05.12.2012), однак, дізнавач навіть не намагався встановити об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, хоча у провадженні є підробкою - повне виготовлення сфальсифікованого документа - акта від 17.02.2004, наказу про звільнення від 01.03.2004 № 27 та наказу від 23.01.2004 №53, яке здійснено за змовою групи осіб з метою використання його як самими підроблювачами, так і іншими особами, а використання завідомо підробленого документа є закінченим злочином з моменту, коди документ пред'явлено або подано винним. Також, слідчим суддею не досліджено та не надане оцінки неправдивим показам ОСОБА_13 , яка постійно їх змінювала, при цьому, залишив поза уваги намагання дізнавача виправдати протиправні дії ОСОБА_13 «наявністю неодноразових аналогічних виправлень в період часу з 2003 по 2004 рік» та зробив незаконний висновок, що «внесення виправлень у книгах мають ознаки технічних виправлень», при тому, що дізнавач умисно здійснив у оскаржуваній постанові підміну назв книг підприємства, які мають різну правову природу, а саме: «книга наказів» замінено на «книга обліку наказів». Вважає упереджений висновок дізнавача, що «предметом судового розгляду Овруцького районного суду був факт поширення недостовірних відомостей про факт крадіжки, у той час, як вкачаний факт фактичних негативних правових наслідків для потерпілого не потягнув», при тому, що відносно нього поширено завідомо недостовірну інформацію шляхом складання неправдивого за змістом акта від 17.02.2004 та надумано з певним умислом звинувачена у крадіжці майна комбінату, чим принижено його честь і гідність. Крім того, слідчим суддею жодної оцінки не надано: факту підроблення акту від 19.01.2004 щодо порушення ним техніки безпеки та відмови у наданні пояснення; матеріали кримінального провадження які містять докази на підтвердження підроблення акту від 19.01.2004; недостовірність наказу підприємства від 23.01.2024 від №53.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілого ОСОБА_7 в підтримку своє апеляційної скарги, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та кримінального провадження №12012060060000305, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «ТОВ «Фріда» проти України» від 8 грудня 2016 року).
Європейський суд з прав людини також указує, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвіссарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).
Однак судом першої інстанції вказаних вимог кримінального процесуального закону було дотримано не в повному обсязі.
Так, відповідно до вимог ст.372 КПК України, ухвала суду складається з вступної частини, мотивувальної частини та резолютивної частини. При цьому, в мотивувальній частині цього судового рішення є обов'язковим зазначенням - суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. В свою чергу, в резолютивній частині - висновки суду та строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Як вбачається з матеріалів провадження №279/2997/17, ОСОБА_7 04.02.2026 звернувся до слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області із скаргою на постанову дізнавача сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 19.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12012060060000305 від 15.12.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.358, ч.1 ст.384 КК України (а.п.1-5).
За результатами судового розгляду цієї скарги, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що процедура судового розгляду слідчим суддею вимог скарги ОСОБА_7 на постанову дізнавача мала відбуватись за умови аналізу та оцінки, як постанови дізнавача на відповідність її вимогам ст.110 КПК України, так і проведення дізнавачем або прокурором всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, а також вжиття всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Разом з цим, у відповідності до оскаржуваного рішення, в його мотивувальній частині, слідчий суддя вдався лише до цитування відповідних норм та положень КПК України, при цьому будь-якої оцінки та аналізу доводів скарги ОСОБА_7 взагалі не дав, таким чином допустив явну неповноту судового розгляду скарги. Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення - відсутні.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлена не відповідність ухвали слідчого судді, вимогам ст.372 КПК України, фактично зазначена скарга потерпілого ОСОБА_7 залишилася без належного вирішення, що вказує на юридичну невизначеність і є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Підсумовуючи наведене, з урахуванням того, що фактично по суті вимоги скарги ОСОБА_7 не вирішено, що в даному випадку є компетенцією слідчого судді, апеляційний суд відповідно до положень ст.ст.407, 409 ч.1 п.1, 410 КПК України приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, постановлення нової ухвали, якою скаргу ОСОБА_7 слід задовольнити частково, призначивши новий судовий розгляд провадження в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.404, 406, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10.02.2026, якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_7 на постанову дізнавача сектору дізнання Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 19.11.2025 про закриття кримінального провадження №12012060060000305 від 15.12.2012, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд провадження в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :