Житомирський апеляційний суд
Справа №273/2547/24 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.
Номер провадження №33/4805/253/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
11 березня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 21.12.2024 року о 18 год 40 хв по вул. Миру 6, в смт. Порцелянове, керував транспортним засобом "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що справа була розглянута за його відсутності, при цьому належного повідомлення про місце і час судового розгляду він не отримував. З матеріалів справи не вбачається підтвердження вручення судових повісток особисто, а поштові відправлення повернуті до суду без вручення адресату. Направлення SMS-повідомлень не може вважатися належним способом повідомлення, оскільки заяви про згоду на отримання судових викликів в електронній формі він не подавав. Про існування оскаржуваної постанови він дізнався лише після отримання повідомлення державного виконавця, що, на його думку, свідчить про фактичне позбавлення його можливості реалізувати право на захист, надати пояснення, докази та заявити клопотання. За таких обставин розгляд справи за його відсутності, як вважає апелянт, відбувся з порушенням вимог ст. 268 КУпАП та принципу справедливого судового розгляду. Крім того, вказує на невідповідність змісту протоколу про адміністративне правопорушення диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі наведено лише ознаки можливого сп'яніння, зокрема запах алкоголю, почервоніння обличчя та тремтіння рук, однак не зафіксовано перебування особи у стані сп'яніння у встановленому законом порядку. Формулювання про відмову від проходження огляду викладене узагальнено та, на його думку, не містить конкретизації обставин, передбачених відповідною Інструкцією, зокрема щодо пропозиції пройти огляд із використанням спеціальних технічних засобів або в медичному закладі. При цьому суд першої інстанції, як зазначає апелянт, фактично уточнив фабулу правопорушення у постанові, виклавши її інакше, ніж у протоколі, що, на його переконання, виходить за межі повноважень суду та порушує його право на захист. Також ставить під сумнів допустимість відеозаписів, покладених судом в основу висновків про його винуватість. Зазначає, що протокол не містить відомостей про долучення відеозапису, про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація, а також даних про походження файлів, що унеможливлює перевірку їх достовірності, зокрема правильності відображення дати та часу подій і дотримання порядку застосування технічних засобів. Крім того, надані копії відеозаписів не засвідчені електронним цифровим підписом, що, на його думку, виключає можливість визнання їх належними та допустимими доказами. Також, ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність у матеріалах справи відомостей про його відсторонення від керування транспортним засобом та тимчасове затримання автомобіля, що, на його переконання, є обов'язковими процесуальними діями у разі виявлення ознак сп'яніння. Недотримання цих вимог, як зазначає апелянт, ставить під сумнів належність документування події адміністративного правопорушення. З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки наявні у справі докази є неналежними та недопустимими, а допущені процесуальні порушення є істотними та вплинули на правильність вирішення справи.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. В обґрунтування клопотання вказав, що про прийняття судом оскаржуваної постанови дізнався з SMS повідомлення державного виконавця 18.08.2025, а її копію отримав в суді 19.08.2025, що підтверджується розпискою.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, враховуючи зазначені у клопотанні обставини, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції повторно не з'явився, будь-яких клопотань на адресу суду не направляв.
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 661485 від 21.12.2024 вбачається, що ОСОБА_1 21.12.2024 року о 18 год 40 хв по вул. Миру 6, в смт. Порцелянове, керував транспортним засобом "ВАЗ 21099", номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду в законному порядку на місці або у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використання спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 661485 від 21.12.2024 (а.с.2); рапортом від 22.12.2024 інспектора з РПП СПД № 1 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області старшого лейтенанта поліції М.Михалюка (а.с.3); розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП від 21.12.2024 (а.с.4); розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу 21.12.2024 (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.12.2024 (а.с.7); відеозаписом фіксації обставин події з портативного відеореєстратора поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля (а.с.8).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . Посилання апелянта на те, що справжність відеозапису не засвідчено електронним цифровим підписом, не є підставою для визнання його недопустимим доказом, оскільки підписання відеофайлів електронним підписом не передбачено Законом України «Про Національну поліцію» та ст. 266 КУпАП. Відсутність у протоколі назви технічного засобу не спростовує обставин, об'єктивно зафіксованих відеозаписом, та не виключає належність і допустимість цього доказу.
З відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 без примусу з боку працівників поліції відмовився від законної вимоги поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння. ОСОБА_1 було ознайомлено з його правами та обов'язками, протоколом про адміністративне правопорушення та іншими процесуальними документами, а також відсторонено від керування транспортним засобом. Протокол підписаний водієм без будь-яких зауважень.
Порушень вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, працівниками поліції не допущено.
За змістом п. 2 Розділу І цієї Інструкції поліцейський самостійно визначає наявність у водія ознак сп'яніння. З відеозапису вбачається, що у працівника поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з огляду на виявлені ознаки, зокрема запах алкоголю з порожнини рота, про що було повідомлено водія. Отже, вимога поліцейського пройти відповідний огляд була законною.
Відеозаписом також підтверджено, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом шляхом заборони подальшого руху, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Крім того, законодавством не передбачено обов'язкового складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у кожному випадку відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі фабули адміністративного правопорушення, є безпідставними. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення містить відомості про наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння та його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку як на місці зупинки, так і в медичному закладі. У постанові суду першої інстанції ці обставини викладені по суті тотожно, із уточненням формулювання, що не змінює змісту інкримінованого правопорушення, не розширює його меж та не порушує право особи на захист. Таким чином, суд першої інстанції не виходив за межі фабули адміністративного правопорушення, викладеної у протоколі.
Матеріали справи свідчать, що судом вжито вичерпних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. Зокрема, останній був повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення. Судові повістки, направлені засобами поштового зв'язку на адресу місця проживання, зазначену у протоколі, який він особисто підписав, повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2024 у справі №990/69/24, постанови Верховного Суду від 24.03.2025 у справі №706/208/15-ц та від 28.02.2025 у справі №615/2/22), у такому випадку особа вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Про зміну місця проживання, зазначеного у протоколі, ОСОБА_1 суд не повідомляв.
Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду справи за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та погоджується з мотивами такого процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що ОСОБА_1 не був позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, яке він реалізував. Під час апеляційного розгляду були враховані та оцінені всі доводи апеляційної скарги, які він не зміг висловити в суді першої інстанції, а також досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не є обставинами, що виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, та не містять посилань на нові факти чи докази, які б свідчили про незаконність оскаржуваної постанови.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст.245, 251, 252, 278, 280,283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Баранівського районного суду Житомирської області від 25 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич