Провадження № 11-кп/803/539/26 Справа № 183/3322/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022041350000085 від 25.01.2022 у року, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, який має середню освіту, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 21.10.1993 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ст. 81 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 22.05.1995 з Жовтоводської IK Дніпропетровської області (№26) за постановою суду 19.05.1995 ст. 5 КК України «Про амністію» від 19.04.1995;
- 29.01.1996 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ст. 140 ч. 3 КК, на строк 4 роки позбавлення волі. Звільнений 30.10.1999 з Солонянського IK Дніпропетровської області (№21) за відбуттям строку покарання;
- 09.01.2001 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ст. 140 ч. 2 КК України до виправних робіт на строк 2 роки з утриманням 10% заробітку у дохід держави;
- 04.05.2001 Новомосковським міським судом Дніпропетровської області за ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3, 42 ч. 3 КК України, на строк 4 роки 8 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 43 КК України частково приєднаний не відбутий строк 4 місяці за вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 09.01.2001, остаточно визначене покарання 5 років позбавлення волі в ІК суворого режиму з конфіскацією майна. Звільнений 11.03.2006 з Солонянського IK Дніпропетровської області (№21) за відбуттям строку покарання;
- 25.06.2008 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 263 ч. 1, 70 КК України на строк 2 роки 3 місяці позбавлення волі;
- 05.03.2012 Новомосковськом міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 307 ч. 2, 69 на строк 4 роки 8 місяців 28 днів позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України зазначеним покаранням поглинуту покарання за вироком від 26.06.2008, до відбуття покарання 4 роки 8 місяців 28 днів позбавлення волі з заліком тримання під вартою з 06.06.2007 по 05.03.2013, звільнений із зали суду по відбуттю строку покарання;
- 20.03.2013 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 на строк 3 роки 3 місяці позбавлення волі.;
- 30.04.2013 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2 КК України на строк 3 роки 1 місяць позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України зазначеним покаранням частково приєднане за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 20.03.2013, до відбуття покарання 3 роки 3 місяці позбавлення волі;
- 27.06.2014 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 України часткового приєднане покарання за попередніми вироками, остаточно призначене покарання у вигляді 5 років 6 місяця позбавлення волі. 12.03.2015 Апеляційним судом Дніпропетровської області в частині засудження за ст. 185 ч. 3 КК України 2001 кримінальне провадження направлено на новий розгляд;
- 30.03.2016 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до 6 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України частково приєднане раніше призначене покарання, остаточно призначене покарання у вигляді 6 років 1 місяця 18 днів позбавлення волі, звільнений з під варти в приміщенні суду;
- 26.04.2021 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- 02.09.2021 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, частково приєднано 2 місяці до вироку Новомосковського міськрайонного суду від 16.04.2021. До відбуття покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, -
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказує, що вважає вирок суду незаконним через порушення норм кримінального процесуального права.
Наголошує, що суд першої інстанції не викликав та не допитав потерпілих та свідків, які були допитані в ході досудового розслідування, чим було допущено неповноту судового розгляду.
Оскарженим вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання:
-за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
-за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.09.2021 року, ОСОБА_7 призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк відбуття покарання час тримання його під вартою із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі, починаючи з 19.05.2022 року по 24.06.2025 року включно.
Вирішено питання про долю речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.
ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що останній за фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оспорюються:
(1) 24 січня 2022 року приблизно о 03 годині 35 хвилин, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, таємно, через паркан незаконно проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 . Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_7 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, підійшов до приміщення гаражу, де шляхом вільного доступу, через відчинені двері, незаконно проник всередину гаражу.
Опинившись всередині гаражу, 24 січня 2022 року приблизно о 03 годині 40 хвилин, ОСОБА_7 , доводячи свій злочинний умисел до кінця, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи і бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, переконавшись, що власник домоволодіння та будь-які інші особи за його діями не спостерігають, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав велосипед марки «Mascotte» чорного кольору із дитячим кріслом, який належить ОСОБА_9 , вартістю 3 814 гривень.
Після чого, ОСОБА_7 з місця скоєння злочину з викраденим майном пішов, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 3 814 гривень.
Дії ОСОБА_7 у вищезазначеній частині кваліфіковані в оскаржуваному вироку за ч. 3 ст. 185 за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення.
(2) Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан.
18 травня 2022 року приблизно о 02 годині 00 хвилин, ОСОБА_7 проходив поблизу домоволодіння АДРЕСА_4 , та побачив на території вказаного домоволодіння гаражне приміщення.
В цей час та місці у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 знаходячись поблизу домоволодіння за вищевказаною адресою, приблизно о 02 годині 05 хвилин, діючи умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, переліз через металеві ворота, тим самим незаконно проник на територію домоволодіння, де, за допомогою фізичної сили пошкодив пенопласт у віконній рамі гаражного приміщення та через утворений отвір у віконній рамі проник до гаражного приміщення за вищевказаною адресою, де відшукав та зібрав електроінструменти, а саме: електричний заточний станок марки Зеніт ЗСТ-150/350; кутову шліфувальну машинку марки Маkita моделі 9565 CVR 125mm, придбану в 2017 році; електричну дриль марки Маkita моделі 8450; електричну дриль марки ИЭ-1211э та електричну дриль марки ИЭ-1022 А-1, належні потерпілій ОСОБА_10 та визначивши дане майно об'єктом свого злочинного посягання, поклав у знайдений мішок вказаний електроінструмент та викрав вказане майно.
Після чого, ОСОБА_7 з викраденим майном, покинув місце скоєння злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 5 229 гривень 98 копійок.
Дії ОСОБА_7 у вищезазначеній частині кваліфіковані в оскаржуваному вироку за ч. 4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; прокурора який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У розумінні п. 1 ч. 1 ст. 413 КК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом дотримано вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об'єктивної істини. Перевірено обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, надано належну оцінку дослідженим доказам.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, які зводяться до посилання на те, що суд першої інстанції не викликав та не допитав потерпілих та свідків, які були допитані в ході досудового розслідування, чим було допущено неповноту судового розгляду, колегія суддів вважає їх такими, що не вказують на незаконність та/або необгрунтованість оскарженого вироку.
Так, вирок суду не обгрунтований показаннями свідків. В суді апеляційної інстанції як сторона захисту, так і сторона обвинувачення не порушували питання про допит будь-яких свідків, що свідчить про формальність апеляційних доводів у цій частині.
Щодо утримання потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від участі у судовому розгляді колегія суддів не вбачає порушень кримінального процесуального закону, оскільки їх участь в суді першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України не є обов'язковою, а також останні надали суду першої інстанції клопотання про розгляд справи за їх відсутності (т. 1 а.с. 35, 36).
Належить додатково зазначити, що позиція захисту в суді першої інстанції полягала у повному визнанні ОСОБА_7 своєї винуватості, підтвердженні обставин, викладених в обвинуваченні, та висловленні каяття, що було враховане при призначенні покарання як обставина, що його пом'якшує. В апеляційні скарзі та у межах апеляційного розгляду обвинувачений не вказує, які обставини справи, що мають значення, не були встановлені або були неправильно встановлені внаслідок того, що не були допитані свідки та потерпілі, або яке інше значення для справи має відсутність вказаних осіб в суді першої інстанції.
Доводи обвинуваченого щодо неврахування судом першої інстанції стану його здоров'я та призначення надмірно суворого покарання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки покарання за нові злочини було призначене ОСОБА_7 у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, - три роки позбавленні волі та п'ять років позбавлення волі відповідно, - а покарання за їх сукупністю за правилами ч. 1 ст. 70 КК України було призначене шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Таким чином, призначення ОСОБА_7 менш суворого покарання є можливим виключно із застосуванням положень ст. 69 КК України, підстав для чого колегія суддів не вбачає зважаючи на відомості про особу цього обвинуваченого, зокрема історію його попередньої кримінальної поведінки, а також відсутність щодо нього декількох обставин, пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та навпаки наявність обставини, що його обтяжує, - рецидиву злочину.
Призначене ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України перевищує покарання, призначене йому за нові кримінальні правопорушення, на один місяць позбавлення волі, що не може вважатися надмірно суворим.
З огляду на викладене, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4