Провадження № 22-з/803/160/26 Справа № 183/3814/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Дніпро справу, що виникла із цивільних правовідносин, в якій подана заява представником ОСОБА_5 - адвокатом Чулініним Дмитром Георгійовичем про роз'яснення судового рішення, головуючий у суді першої інстанції Сорока О.В.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2019року ОСОБА_1 подала в суд позов проти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнень виклала вимоги про:
- визнання за нею та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з земельної ділянки площею 0,0898га, кадастровий номер 1223285500:03:010:0003, житлового будинку під літерою А-3, загальною площею 217,2кв.м, житловою площею 99,3кв.м, тераси, 2008року побудови, площею 33,3кв.м, сараю під літерою Б, 2011року побудови, площею 24,0кв.м, навісу під літерою В., 2011року побудови, площею 11,9кв.м, навісу під літерою Г, 2008року побудови, площею 31,5кв.м, споруди 1-10, 2008року побудови, воріт, огорожі, хвіртки, фонтану, підпірної стіни, замощення І, 2008року побудови, площею 198кв.м;
- визнання недійсними договорів дарування земельної ділянки площею 0,0898га, кадастровий номер 1223285500:03:010:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку АДРЕСА_1 , укладених 28 квітня 2014року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчених приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бойченко Т.М.;
- поділ майна подружжя, виділивши на користь ОСОБА_1 2/5 частини садиби, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з земельної ділянки площею 0,0898га, кадастровий номер 1223285500:03:010:0003, житлового будинку під літерою А-3, загальною площею 217,2кв.м, житловою площею 99,3кв.м, тераси, 2008року побудови, площею 33,3кв.м, сараю під літерою Б, 2011року побудови, площею 24,0кв.м, навісу під літерою В., 2011року побудови, площею 11,9кв.м, навісу під літерою Г, 2008року побудови, площею 31,5кв.м, споруди 1-10, 2008року побудови, воріт, огорожі, хвіртки, фонтану, підпірної стіни, замощення І, 2008року побудови, площею 198кв.м, а на користь ОСОБА_2 виділити 3/5 частини означеної садиби.
Існування таких вимог позивачка обґрунтовувала тим, що з 10 червня 1994року по 2010рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
14 серпня 2004року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0898га, кадастровий номер 1223285500:03:010:0003, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Як зазначала позивач житловий будинок був у непридатному для проживання стані, внаслідок чого було прийнято рішення про повну реконструкцію житлового будинку та приведення його у належний стан разом із земельною ділянкою, задля чого, у зв'язку з відсутністю у подружжя грошових коштів, ОСОБА_6 надав їм у борг грошові кошти, керуючись тим, що реконструйований будинок можливо буде продати та повернути позичені кошти.
В період з червня 2004року по грудень 2009року вони займалися будівництвом (реконструкцією) зазначеної садиби, вона займалася замовленням підрядних робіт та послуг для закінчення будівництва, придбанням меблів та всієї побутової техніки.
Всі будівельні роботи виконувалися за спільні кошти, в тому числі і за ті, що були одержані від ОСОБА_6 у квітні 2007року.
Станом на січень 2010року ними була закінчена реконструкція всієї садиби і з того часу садиба мала вигляд такий, який описаний у висновку експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, що була предметом дослідження при розгляді Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська цивільної справи № 200/18266/15-ц. Вважала, що вказані обставини, в силу ч.4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
У серпні 2015року, у зв'язку з наявністю недружніх стосунків між колишнім подружжям, вона запропонувала відповідачеві в добровільному порядку здійснити поділ їх спільного майна, однак останній відмовився, тому вона звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про поділ майна подружжя, у якому, серед іншого, просила визнати недійсним договір дарування від 14 серпня 2004року незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , готовність якого складала 52%, та визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0898га, кадастровий номер 1223285500:03:010:0003, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати спільною сумісною власністю незавершений будівництвом житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ступінь готовності якого складала 100%, однак він не був введений в експлуатацію та право власності на нього не було зареєстроване. Крім того, позивачка просила визнати недійсними договори дарування вказаного житлового будинку та земельної ділянки, що були укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також просила здійснити поділ майна подружжя.
Так, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016року у цивільній справі № 200/18266/15-ц позов задоволено. Визнано удаваними договори дарування земельної ділянки та незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 , які в дійсності є договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на незавершений будівництвом житловий будинок, ступінь будівельної готовності якого складає 100%, та земельну ділянку площею 0,0898га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсними договори дарування квартири АДРЕСА_2 , земельної ділянки та будинку, укладені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Здійснено поділ спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним на частину квартири, паркомісця земельної ділянки та незавершеного будівництвом будинку. Здійснено поділ спільного боргу: визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині заборгованості що виникла на підставі договору позики від 04 квітня 2007року перед кредитором ОСОБА_6 в сумі 95 000 доларів США за кожним. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2017року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016року в частині визнання недійсними договорів дарування житлового будинку, земельної ділянки та квартири змінено та визнано їх недійсними в частині. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про поділ боргу скасовано, в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018року касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договорів дарування незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки від 14 серпня 2004року, від 28 квітня 2014року, визнання права спільної сумісної власності на це майно та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину цього майна скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договорів дарування незавершеного будівництвом будинку та земельної ділянки від 14 серпня 2004року, від 28 квітня 2014року, визнання права спільної сумісної власності на це майно та визнання за ОСОБА_1 права власності на частину цього майна відмовлено. В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2016року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016року залишено без змін.
Позивачка вважала, що всі три судові інстанції безспірно встановили, що висновком судової комісійної будівельно-технічної експертизи від 09 грудня 2016року ступінь готовності спірного житлового будинку на час розгляду справи становить 100%, а його реконструкція відбувалася протягом 2004-2009років.
Також зазначала, що за результатами комісійної будівельно-технічної експертизи № 4810/4811-16 від 09 грудня 2016року у цивільній справі № 200/18266/15-ц, ринкова вартість садиби (будинку, земельної ділянки та господарських споруд) за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з 52% ступеню готовності будинку на момент проведення експертизи складала 504 794,00грн, а ринкова вартість садиби, готовністю 100% складає 2 543 700,00грн, збільшення вартості садиби, включаючи покращення якісних характеристик після реконструкції, є істотним.
З огляду на те, що вартість садиби за АДРЕСА_1 , що складалася з незавершеного будівництвом житлового будинку, 52% ступеню будівельної готовності житлового будинку, на момент проведення експертизи -09 грудня 2016року складала 504 794,00грн, а вартість садиби зі 100% готовністю складає 2 543 700,00грн, та враховуючи те, що реконструкція проводилася в період з 2004року по 2009рік за спільні кошти подружжя, позивачка вважала, що вартість садиби істотно збільшилася за наслідками проведеної реконструкції, внаслідок чого придбане ОСОБА_2 за договором дарування майно у 2004році, виходячи з його вартості, становить частину від загальної вартості реконструйованої (поліпшеної) під час їх шлюбу садиби. Тому, позивачка вважала, що 4/5 частини реконструйованої садиби, виходячи з її вартості, є об'єктом їх спільної сумісної власності, і повинно бути поділено між ним, виходячи з рівності часток, тому за нею слід визнати право власності на 2/5 частини садиби, а за ОСОБА_8 на 3/5 частини.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2026року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Бутенко О.О. залишено без задоволення. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2022року залишено без змін.
Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026року заяву представника ОСОБА_5 - адвоката Чулініна Д.Г. про ухвалення додаткового рішеннязадоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі5 000,00грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Заяви та клопотання подані учасниками справи
17 лютого 2026року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_5 - адвоката Чулініна Д.Г., в якій він виклав вимогу про роз'яснення додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026року, а саме: роз'яснити чи охоплює висновок резолютивної частини додаткової постанови про відмову в іншій частині вимог заяви питання стягнення судового збору з апеляційної скарги у цій справі, і якщо так, то з яких підстав з ініціативи апеляційного суду застосоване звільнення від оплати судового збору на шкоду державному бюджету, а якщо ні, то з яких причин це питання залишилося не розглянутим.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Перевіривши доводи заявника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для роз'яснення судового рішення.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з частиною першою та другою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Відповідно до частини третьої статті 271 ЦПК України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз'яснення рішення.
Положеннями пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009року визначено, що роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо практично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
З наведеного вбачається, що роз'яснення судового рішення має бути зумовленим його нечіткістю, незрозумілістю для осіб щодо яких його постановлено та для тих осіб, що займаються його виконанням. Суть полягає у тому, що суд має роз'яснити положення постановленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації.
Судове рішення - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження, яке відповідно до статті 124 Конституції України ухвалюється судами іменем України і є обов'язковим до виконання на всій території України. Діюче процесуальне законодавство зазначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим.
Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Виходячи з даної норми, роз'яснення рішення - це засіб усунення його недоліків, тобто уточнення і більш ясний виклад дійсного змісту рішення з метою уникнення помилок при його виконанні.
Якщо у заяві про роз'яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що додаткова постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026року викладена повно і чітко, не містить протиріч і не допускає неоднозначного тлумачення, та відповідає вимогам, зазначених у статтях 382-384 ЦПК України, а обставини, що на думку заявника, стали підставою для подання вказаної заяви, не можуть слугувати підставою роз'яснення вказаної постанови апеляційного суду, оскільки не відповідають правовій природі та призначенню статті 271 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_5 - адвоката Чулініна Д.Г. про роз'яснення додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026року підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 260, 261, 271 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву представника ОСОБА_5 адвоката Чулініна Дмитра Георгійовича про роз'яснення судового рішення - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 11 березня 2026року.
Судді: