Справа № 161/4077/26 Провадження №11-сс/802/96/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
10 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2026 року (ЄРДР №12025030580003060),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , про застосування підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 11 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим та прокурором надано докази про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому прийшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у зв'язку з чим обрав даний запобіжний захід.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити. Посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а клопотання про застосування запобіжного заходу безпідставно задоволено, оскільки, стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, які передбачені ст.177 КПК України. Більше того, слідчим суддею не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, оскільки в с. Голоби, Ковельського району проживає його матір та дружина. Він має постійне місце проживання в АДРЕСА_1 . Крім того, 21.01.2025 року отримала травму його бабця ОСОБА_10 , що проживає в с. Брище, Рожищенського району. І фактично з цього часу і до моменту затримання ОСОБА_7 він проживав в с. Брище і доглядав за ОСОБА_10 . Про оголошення його в розшук ОСОБА_7 нічого не було відомо.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляцію з викладених в ній підстав, прокурора, яка заперечила доводи апеляційної скарги та просила залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Як вбачається із матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховано судом і те, що ОСОБА_7 в даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше судимий, переховувався від органу досудового розслідування, у зв'язку із чим був оголошений у розшук, затриманий на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на затримання з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя, без належного обґрунтування послався на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які нічим не підтверджені, на увагу суду не заслуговують, оскільки повністю спростовується матеріалами провадження, які фактично вказують про протилежне.
Медичних протипоказань утриманню підозрюваного у СІЗО в суді апеляційної інстанції не встановлено.
Разом з тим, відповідно до вимог п.3 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, оскільки до ОСОБА_7 у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним.
Таким чином, доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, з урахуванням наведених вище мотивів, не зменшують ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та не дають жодних підстав для відмови в задоволенні клопотання слідчого, як про це просить захисник.
Будь-яких порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2026 року про обрання до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 11 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді