печерський районний суд міста києва
Справа № 757/12845/26-к
05 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025000000002882 від 03.11.2025, -
04.03.2026 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023000000001001 від 13.11.2023, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотивуючи подане клопотання слідчий вказує, що 14.09.2022 укладено договір № 362-ДІ між республіканською державною установою «Військова частина НОМЕР_1» ІНФОРМАЦІЯ_7 в особі заступника командира - начальника відділу організації закупівель ОСОБА_8 ОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» в особі директора ОСОБА_9 щодо поставки спеціалізованої системи для проведення відеоконференцій (сервер відеокоференцзв'язку, сервер управління, система запису відеоконференцій) на суму 181 440 000 теньге. Директор по розвитку бізнесу компанії «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» ОСОБА_10 та менеджером цього товариства ОСОБА_11 , з метою безперешкодного підписання попередніми датами підроблених актів прийому-передачі виконаних робіт щодо постачання системи відеоконференцзв'язку «ІНФОРМАЦІЯ_5» та загальної пітримки під час виконання цього договору, діючи з корисливих мотивів передав тимчасово виконуючому обов'язки начальника Департаменту інформаційних технологій ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 , який є особою уповноваженою на виконання функцій держави, неправомірну вигоду в сумі 20 000 доларів США, а саме 30.12.2022 ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , перерахував через сервіс «Золота Корона» два платежі по 10 000 доларів США на ім'я ОСОБА_12 та його дружини ОСОБА_13 , які вони отримали 04.01.2023 в філіалі АТ «Народний Банк Казахстана», що згідно офіційного курсу гривні до долару США станом на 04.01.2023 становить 731 372 грн.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчиненення дій в його інтересах з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Слідчий вважає наявними ризики, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та з метою їх запобігання наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисник та підозрюваний в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002882 від 03.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України.
03.03.2026 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
Згідно з положеннями ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, дані, що вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджуються долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- показаннями свідка ОСОБА_9 , який показав, що працює директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» і товариство поставляло систему відеоконференцзв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_7, яку придбали в ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_6», але пізніше в поставлених серверах виявили заводський дефект і сервери були замінені. Йому також відомо, що обладнання марки «ІНФОРМАЦІЯ_5» поставлялося ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4»;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка показала, що працює в Департаменті інформаційних технологій ІНФОРМАЦІЯ_7, приймала обладнання поставлене ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» та задніми числами підписувала акт приймання-передачі (переміщення) основних засобів та інвестиційної нерухомості;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка показала, що на прохання чоловіка ОСОБА_12 отримала 04.01.2023 в філіалі АТ «Народний Банк Казахстана» 10 000 доларів США та передала їх чоловіку, який обміняв їх на теньге;
- показаннями підозрюваної ОСОБА_11 , яка показала, що ОСОБА_15 є директором по розвитку бізнесу компанії ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4» та відповідає за розміщення та логістику замовлень та комунікацію з виробниками. Крім того, вона була знайома з ОСОБА_12 , який погодився провести трейтій конкурс торгів за 3 500 00 теньге і вона погодила дану виплату з ОСОБА_16 , потім знову погодила з ОСОБА_17 переказ ОСОБА_12 20 000 доларів США за невчасну поставку;
- протоколом огляду місця події в Департаменті інформаційних технологій ІНФОРМАЦІЯ_7 поставленого обладнання, де вилучено два сервери;
- протоколом виїмки в ІНФОРМАЦІЯ_8, де вилучено документи щодо придбання спеціалізованої системи для проведення відеоконференцій марки «ІНФОРМАЦІЯ_5»;
- протоколами виїмки та огляду мобільного телефона ОСОБА_11 в якому під час огляду виявлена переписка з ОСОБА_16 ;
- протоколом обшуку в квартирі ОСОБА_9 , де вилучено мобільний телефон ОСОБА_9 в якому в ході огляду виявлена переписка з ОСОБА_16 ;
- протоколом обшуку в квартирі ОСОБА_12 , де вилучено дві заяви та розхідні ордери на одержання 10 000 доларів США на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_13
- протоколом обшуку в приміщенні ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_4», де вилучено документи, а саме видатковий касовий ордер на суму 20 000 доларів США по заяві ОСОБА_5 ;
- речовими доказами, а саме документами вилученими під час обшуків в ОСОБА_12 та ОСОБА_9 та під час виїмки в ІНФОРМАЦІЯ_8; мобільними телефонами ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_18 ; серверами, вилученими в Департаменті інформаційних технологій ІНФОРМАЦІЯ_7;
- висновком Казахстанської асоціації IT-компаній № 0023-к від 01.03.2023, згідно якого технічні характеристики і функціональні можливості спеціалізованої системи (сервер відеоконференцзв'язку, сервер управління, система запису відеоконференцзв'язку «ІНФОРМАЦІЯ_9», поставлений ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3» не відповідає технічній специфікації до договору про державні закупівлі товарів № 362-ДІ від 14.09.2022;
- протоколами за результатами проведення негласних слідчих дій в ході яких зафіксовано розмови та переписку ОСОБА_5 з ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
- вироком воєнного суду Акмолинського гарнізону Республіки Казахстан від 23.11.2023, яким ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 366 КК РК, ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 367 КК РК, ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 366 КК РК.
- іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовується тим, що вчинений ОСОБА_5 тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна, і є велика вірогідність його переховування від органів досудового розслідування та суду. Наведена обставина, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду з огляду на негативні наслідки та обмеження для нього. Таким чином на даний час існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, матеріалами клопотання доведено наявність ризику, передбаченого п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню та не встановлені всі особи, які причетні до його вчинення, місцезнаходження речей і документів, які можуть мати значення речового доказу у кримінальному провадженні. У випадку обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_5 знаючи про місцезнаходження зазначених речей і документів, може їх безперешкодно знищити, сховати або спотворити, а також може попередити інших осіб, які причетні до вчинення даного злочину, про можливу кримінальну відповідальність.
Окрім цього, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовується тим, що для мінімізації негативних наслідків для себе підозрюваний ОСОБА_5 з метою зміни показань або перешкоджання безпосереднього дослідження судом показань свідків у кримінальному правопорушенні, як це передбачено ст. 23 КПК України, впливатиме на свідків у даному кримінальному провадженні та інших учасників досудового розслідування. Крім того, на даний час у кримінальному провадженні не допитано усіх свідків, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження та не встановлено усіх осіб причетних до вчинення вказаного злочину, а тому підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може незаконно впливати на зазначених осіб.
Разом з тим, ризик незаконного впливу об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПКУ).
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілого, експертів та дослідження їх судом.
Проте, саме ж обґрунтування вказаного ризику свідчить, що йому можна запобігти шляхом покладення відповідних обов'язків та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Окрім цього, прокурор вказує, на наявність ризику, передбаченого. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 може підшукувати осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, відмовляючись одержувати процесуальні документи, систематично ухиляючись від явки до слідчого та прокурора для виконання процесуальних дій у кримінальному провадженні, завершення досудового розслідування в якому має бути здійснене у розумні строки, проте вказане обгрунтування носить формальний характер, адж в світлі обставин кримінального провадження та особи підозрюваного, вказаний ризик жодним чином не обґрунтовано.
Разом з тим, прокурором у судовому засіданні доведено ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обгрунтовуєтьбся тим, що неправомірні дії ОСОБА_5 носять непоодинокий характер. Зокрема, характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, у т. ч. шляхом підроблення документів тощо.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
Слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення, що саме по собі зазначення у клопотанні ризику у кримінальному у провадженні, не може переконати навіть стороннього спостерігача в його обґрунтованості, адже сторона обвинувачення зобов'язана довести існування такого ризику в світлі особи підозрюваного та в розрізі фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється останній, з наданням відповідних підтверджуючих даних.
На переконання слідчого судді, в світлі встановлених обставин кримінального провадження, зазначені ризики хоча частково і мають ймовірність, проте доказів того, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе їм запобігти, слідчому судді не надано, а відтак слід вважати, що такі відсутні.
Слідчий суддя вважає, що вказані ризики можна виключити не лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а й застосуванням запобіжного заходу не пов'язаного з триманням особою під вартою й покладення відповідних обов'язків та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
За таких обставин, тримання під вартою ОСОБА_5 є невиправданим, а таке втручання в його основоположні права і свободи жодним чином не забезпечить реалізацію завдань кримінального провадження та об'єктивний судовий розгляд, а відтак клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Враховуючи вказане, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та частково доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, у межах строку досудового розслідування, що зможе забезпечити цілі кримінального провадження та одночасно не буде допущено порушення прав ОСОБА_5 .
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дії слідчим при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025000000002882 від 03.11.2025, - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12025000000002882 від 03.11.2025, а саме: до 03.05.2026 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду у кримінальному провадженні;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, з приводу обставин кримінального провадження, перелік яких прокурор має довести до відома підозрюваному;
- здати на зберігання до відповідних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_19