10.03.2026 Справа № 756/19741/25
Справа № 756/19741/25
Провадження № 2/756/3056/26
10 березня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Діденка Є.В.,
за участю секретаря - Павлишина О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою,
встановив:
У грудні 2025 року позивач звернулась до суду з вимогою про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що на підставі ордеру вона має в користуванні квартиру АДРЕСА_2 . Відповідач зареєстрований у вказаній квартирі, але не проживає понад десять років без поважних причин, не сплачує комунальні платежі, в квартирі немає його особистих речей, його місце проживання невідоме. Тому, позивач вважає, що відповідач втратив право користування квартирою.
Ухвалою суду від 15 січня 2026 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з викладених у ньому підстав, зазначив, що у вказаній квартирі також були визнані такими, що втратили право користування ще двоє осіб - брат і сестра позивачки. Яким саме родичем Відповідач приходиться позивачці, йому невідомо.
Відповідач на призначене судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справу повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових документів за адресою зареєстрованого місця проживання, однак конверт повернувся із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив до суду не надходив. На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд зі згоди позивача ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з ордером, виданим на підставі рішення Подільського виконкому від 28.09.1981 року, ОСОБА_4 та 5 членів його сім'ї набули право користування квартирою АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою про склад сім'ї, станом на 25.11.2015 р. у квартирі було зареєстровано 6 осіб, зокрема - ОСОБА_2 (дочка), та ОСОБА_3 (онук).
Відповідно до отриманих судом відомостей з Реєстру територіальної громади міста Києва, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 12.10.1991 року.
Позивач вказує, що сплачує комунальні платежі за вказаною адресою, у тому числі за Відповідача, зазначаючи, що він не проживає за даною адресою багато років, однак не надає до суду підтверджуючих доказів.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
В силу ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом, принцип змагальності не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у такий спосіб, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги вагоміших доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 25.09.2023 у справі № 902/1068/20).
Надаючи оцінку встановленим обставинам і зібраним доказам, суд зазначає, що позивачка не надала суду жодних доказів того, що відповідач без поважних причин не проживає у квартирі, та протягом якого часу.
Із наданих доказів можливо встановити лише факт реєстрації відповідача у квартирі з 1991 року.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачка не довела законних підстав, для визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складене 11.03.2026 р.
Суддя Є.В. Діденко