Справа №949/2438/25
10 березня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - факту перебування її на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проходив військову службу у Збройних Силах України та зник безвісти 16 січня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області.
Обґрунтовуючи подану заяву, заявниця зазначає, що після смерті батьків ОСОБА_2 вона була призначена його опікуном, у зв'язку з чим з дитячого віку він проживав разом із нею. З часу смерті батьків ОСОБА_2 заявниця фактично здійснювала його виховання, забезпечувала необхідні умови для життя, опікувалася його розвитком та задовольняла його життєві потреби. Після досягнення ОСОБА_2 повноліття їх сімейні відносини не припинилися. Вони продовжували проживати разом однією сім'єю, вести спільне господарство та підтримувати сталі сімейні зв'язки. Заявниця зазначає, що у зв'язку зі станом здоров'я вона є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. За її твердженням, саме ОСОБА_2 фактично здійснював її матеріальне забезпечення та допомогу у повсякденному житті. Зокрема, за словами заявниці, ОСОБА_2 забезпечував її продуктами харчування, придбавав необхідні лікарські засоби, оплачував необхідні витрати, допомагав у веденні домашнього господарства, а також здійснював догляд за нею у зв'язку з її станом здоров'я, фактично забезпечуючи її життєві потреби. З жовтня 2023 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив службу у складі військової частини НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби він продовжував підтримувати зв'язок із заявницею, надавати їй матеріальну допомогу та забезпечувати її необхідними засобами існування. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №212 від 16 лютого 2024 року ОСОБА_2 визнаний таким, що зник безвісти 16 січня 2024 року під час виконання бойового завдання. У зв'язку із зазначеними обставинами заявниця зазначає, що для реалізації свого права на пільги та соціальні гарантії, передбачені законодавством для членів сімей військовослужбовців, які зникли безвісти під час виконання військової служби, їй необхідно встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 . Оскільки документально підтвердити зазначений факт іншим способом вона не має можливості, заявниця звернулася до суду із цією заявою.
До початку розгляду справи від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 Манько Владислави Ігорівни надійшли письмові пояснення щодо заявлених вимог. У поданих поясненнях вона зазначає, що заявницею не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 . При цьому звертає увагу суду на те, що сам по собі факт призначення ОСОБА_1 у 1995 році опікуном над ОСОБА_2 , який досяг повноліття у 2008 році, не породжує для нього обов'язку в подальшому утримувати заявницю. Також зазначає, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які б підтверджували перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 у період з моменту досягнення ним повноліття до початку проходження військової служби у Збройних Силах України, а також відсутні докази на підтвердження утримання заявниці з часу проходження ним військової служби. Крім того, матеріали справи не містять доказів систематичної матеріальної допомоги заявниці, зокрема відсутні платіжні документи, банківські квитанції, підтвердження переказів коштів чи інші документи, які могли б свідчити про регулярне надання заявниці грошових коштів або іншої матеріальної допомоги. Так само заявницею не доведено факту ведення з ОСОБА_2 спільного побуту та господарства. Окрім цього, представник заінтересованої особи звертає увагу суду на те, що встановлення факту перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 може мати істотне юридичне значення для можливого оформлення спадщини, а також отримання пенсії та одноразової грошової допомоги у зв'язку із зникненням безвісти військовослужбовця. Крім того, зазначає, що заявниця є особою з інвалідністю І групи, однак із поданих матеріалів неможливо встановити, чи отримує вона пенсію або інші соціальні виплати, що, на думку представника заінтересованої особи, має значення для вирішення питання про наявність або відсутність факту перебування на утриманні. З урахуванням наведеного, представник ІНФОРМАЦІЯ_3 просить суд врахувати подані пояснення під час вирішення справи та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Також до початку розгляду справи від представника Міністерства оборони України Панасюка Володимира Миколайовича надійшли письмові пояснення щодо заявлених вимог. У поданих поясненнях представник заінтересованої особи зазначає, що встановлення факту, про який просить заявниця, пов'язується із реалізацією права на пільги при сплаті житлово-комунальних послуг. При цьому звертає увагу суду на те, що для реалізації такого права законодавством передбачено позасудовий порядок, зокрема шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України відповідно до Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 373. Разом із тим, заява не містить доказів звернення заявниці до відповідного органу та отримання відмови у призначенні пільги. Крім того, зазначає, що при вирішенні питання про надання пільг має значення розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї, а встановлення самого лише факту перебування на утриманні без дослідження зазначеної обставини не призведе до досягнення мети, з якою заявниця звернулася до суду. Також вказує, що відповідно до положень Сімейного кодексу України обов'язок утримання непрацездатних батьків покладається на повнолітніх дітей. При цьому з наданого до матеріалів справи акту обстеження матеріально-побутових умов убачається, що у заявниці є син, який відповідно до вимог закону може бути зобов'язаний її утримувати. Окрім цього, зазначає, що подана заява не містить доказів систематичної матеріальної допомоги з боку ОСОБА_2 , відсутні відомості про перерахування коштів, про інші доходи заявниці та про те, що допомога з боку зазначеної особи була основним і постійним джерелом засобів до існування. З урахуванням наведеного представник Міністерства оборони України вважає заяву необґрунтованою та просить суд відмовити у її задоволенні. Судове засідання просить провести без участі представника Міністерства оборони України.
На одному із судових засідань заявниця ОСОБА_1 подану заяву підтримала повністю, просила її задовольнити та встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 надження. Пояснила, що всі обставини, на які вона посилається, викладені у поданій до суду письмовій заяві.
Представник заявниці на одному із судових засідань зазначив, що сторона заявника повністю підтримує подану заяву про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. Просив суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, за твердженням заявниці, зник безвісти 16 січня 2024 року під час виконання бойового завдання. Вказав, що подана заява підтверджується належними доказами, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
До початку розгляду справи від представника військової частини НОМЕР_1 Богдана Конишева надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 65).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що проживає у селі Сварцевичі Сарненського району Рівненської області, перебуває із заявницею у добрих сусідських відносинах, проживає з нею на одній вулиці та часто спілкується. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 був племінником чоловіка заявниці. Коли йому було приблизно п'ять років, померли його батьки, після чого він залишився сиротою, у зв'язку з чим заявниця разом зі своїм чоловіком взяли його до себе та фактично виховували і опікувалися ним до досягнення ним повноліття. Після досягнення повноліття ОСОБА_2 продовжував проживати разом із заявницею та її чоловіком. Після смерті чоловіка заявниці її діти проживають окремо, тоді як ОСОБА_2 залишився проживати разом із заявницею та допомагав їй. Заявниця є особою з інвалідністю по зору та потребує сторонньої допомоги, у зв'язку з чим ОСОБА_2 постійно допомагав їй по господарству, зокрема виконував фізичну роботу, а також працював і передавав заявниці грошові кошти. При цьому така матеріальна допомога надавалася ним неодноразово та носила систематичний характер, оскільки вони проживали разом і він постійно забезпечував заявницю необхідною підтримкою. Після мобілізації ОСОБА_2 також передавав заявниці грошові кошти. Крім того, повідомила, що власної сім'ї ОСОБА_2 не мав та у шлюбі не перебував. Також пояснила, що заявниця має трьох дітей, які проживають у селі Сварцевичі, однак ОСОБА_2 проживав разом із заявницею та допомагав їй найбільше, зокрема виконував роботу по господарству та підтримував її матеріально.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що проживає у селі Сварцевичі та перебуває із заявницею у добрих сусідських відносинах. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 проживав у сім'ї заявниці приблизно з п'ятирічного віку, оскільки після смерті батьків залишився сиротою і був фактично прийнятий до її сім'ї, де проживав та виховувався. ОСОБА_2 проживав разом із заявницею, навчався у школі, а після її закінчення продовжив навчання, зокрема певний час навчався у місті Києві, після чого повернувся до села та знову проживав разом із заявницею. До мобілізації до Збройних Сил України ОСОБА_2 проживав разом із заявницею, допомагав їй по господарству, виконував різні роботи та надавав заявниці матеріальну допомогу, фактично здійснюючи її утримання. Після його мобілізації матеріальна підтримка заявниці продовжувалася. Крім того, повідомила, що ОСОБА_2 власної сім'ї не мав, у шлюбі не перебував та дітей не мав. Також пояснила, що у заявниці є діти, які проживають у селі, однак мають власні сім'ї та проживають окремо. При цьому саме ОСОБА_2 проживав разом із заявницею та постійно допомагав їй у веденні господарства і матеріальному забезпеченні.
Після оголошення перерви від представника заявниці - адвоката Клюйка А.О. надійшла заява про розгляд справи без його та заявниці участі, у якій він зазначив, що заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, та інші подані учасниками справи документи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом з наданої копії паспорта громадянина України та витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянкою України, зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9, 10).
Як убачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01 лютого 1981 року, 01 лютого 1981 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_5 (а.с. 12).
Із відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №987 від 06 листопада 2025 року, виданих виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 тривалий час були зареєстровані: ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вказаною адресою з 10 січня 1981 року по даний час; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за цією ж адресою з 23 червня 2011 року (а.с. 25).
Як убачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 14 лютого 2024 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 15).
Із копій свідоцтв про смерть встановлено, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_7 померла у 1992 році, а його батько - ОСОБА_6 помер у 1995 році (а.с. 16-17).
Із копії рішення виконавчого комітету Сварицевицької сільської ради народних депутатів Дубровицького району Рівненської області від 19 серпня 1995 року вбачається, що ОСОБА_1 було призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_2 після смерті його батьків (а.с. 18).
Із довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0694094 встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи по зору довічно та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 14).
Як вбачається з акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 12 серпня 2025 року №48, ОСОБА_1 проживає у власному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26-27).
Зазначеним актом встановлено, що разом із заявницею проживав її племінник ОСОБА_2 , 1990 року народження. До досягнення повноліття він виховувався під опікою ОСОБА_1 та проживав разом із нею за вказаною адресою. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи та потребує допомоги. У житловому будинку зареєстровані син, невістка та онуки заявниці, однак фактично вони у зазначеному житлі не проживають. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 був мобілізований до лав Збройних Сил України, а з 16 січня 2024 року вважається зниклим безвісти (а.с. 26-27).
Із довідки виконавчого комітету Дубровицької міської ради №979 від 31 жовтня 2025 року встановлено, що ОСОБА_2 з 1996 року проживав разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).
Судом також досліджено документи військового управління, що підтверджують проходження військової служби ОСОБА_2 та обставини його зникнення безвісти.
Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №212 від 16 лютого 2024 року вбачається, що за результатами службового розслідування встановлено факт зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 (а.с. 21-22).
Із сповіщення сім'ї, виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що солдат ОСОБА_2 , призваний на військову службу під час мобілізації, зник безвісти 16 січня 2024 року під час ведення бойових дій поблизу населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області (а.с. 20).
Крім того, із корінця сповіщення №19 встановлено, що відповідне повідомлення було направлено уповноваженим органом військового управління до ІНФОРМАЦІЯ_7 для подальшого інформування членів сім'ї військовослужбовця (а.с. 19).
Таким чином, зазначені документи підтверджують: факт проходження ОСОБА_2 військової служби у Збройних Силах України; факт його призову на військову службу під час мобілізації; факт виконання ним бойових завдань у зоні ведення бойових дій; факт його зникнення безвісти ІНФОРМАЦІЯ_8 під час виконання бойового завдання.
Судом також досліджено банківські виписки по рахунку заявниці (а.с. 23-24), з яких вбачається рух коштів по рахунку ОСОБА_1 та регулярне надходження грошових сум. Із змісту зазначених документів встановлено, що на рахунок заявниці надходили грошові кошти, пов'язані зі статусом сім'ї військовослужбовця та проходженням військової служби ОСОБА_2 . Банківські виписки містять відомості про дату здійснення платежів, суму коштів та призначення відповідних виплат і є офіційними документами фінансової установи, сформованими на підставі даних банківського обліку.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами у цивільному процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги або заперечення сторін та мають значення для вирішення справи.
З огляду на наведене, банківські виписки, досліджені судом, є належними та допустимими письмовими доказами у справі, а їх достовірність судом не ставиться під сумнів.
Оцінивши наведені письмові докази, показання свідків та пояснення учасників справи у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд виходить із вимог статті 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі.
З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що досліджені докази є взаємопов'язаними між собою, не містять суперечностей та у своїй сукупності підтверджують обставини, які мають значення для вирішення даної справи.
З наданих документів убачається, що ОСОБА_1 тривалий час проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріалами справи також підтверджено, що за цією ж адресою був зареєстрований та проживав ОСОБА_2 .
Із досліджених доказів установлено, що після смерті батьків ОСОБА_2 у дитячому віці залишився без батьківського піклування та відповідно до рішення органу місцевого самоврядування був переданий під опіку ОСОБА_1 , яка здійснювала його виховання та забезпечувала належні умови проживання.
Надалі він тривалий час проживав разом із заявницею однією сім'єю за вказаною адресою.
Показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які узгоджуються між собою та не суперечать іншим матеріалам справи, підтверджують, що ОСОБА_2 проживав разом із заявницею з дитячого віку, фактично виховувався у її сім'ї, а після досягнення повноліття продовжував проживати разом із нею та допомагав їй у веденні господарства.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії.
Отже, через стан здоров'я вона об'єктивно потребувала допомоги інших осіб у забезпеченні своїх життєвих потреб.
Із дослідженого акта обстеження матеріально-побутових умов встановлено, що ОСОБА_2 фактично здійснював допомогу заявниці, допомагав їй у веденні домашнього господарства, виконував необхідну фізичну роботу та забезпечував її побутові потреби.
Показання свідків також підтверджують, що така допомога носила постійний характер та полягала не лише у виконанні робіт по господарству, а й у наданні матеріальної підтримки.
Крім того, дослідженими банківськими виписками підтверджується факт надходження грошових коштів на рахунок заявниці, що пов'язано із проходженням військової служби ОСОБА_2 .
Водночас суд зазначає, що сам по собі факт отримання грошових виплат не є єдиним доказом перебування особи на утриманні, однак у сукупності з іншими дослідженими доказами може свідчити про наявність матеріальних відносин між особами.
Таким чином, у результаті дослідження доказів судом встановлено, що між заявницею та ОСОБА_2 існували тривалі фактичні сімейні відносини, вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, а заявниця у зв'язку зі станом здоров'я потребувала сторонньої допомоги, яка фактично надавалася ОСОБА_2 на постійній основі.
Судом також установлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України та 16 січня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання, що підтверджується документами військового управління.
Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення даної справи, оскільки встановлення факту перебування заявниці на утриманні пов'язане з реалізацією прав, які виникають у зв'язку із зникненням безвісти військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого суд розглядає справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих чи майнових прав.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема факту перебування фізичної особи на утриманні.
Встановлення такого факту допускається у випадках, коли від встановлення відповідного юридичного факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав особи, а інший порядок його встановлення законодавством не передбачений.
Із матеріалів справи вбачається, що встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 має для заявниці юридичне значення, оскільки пов'язане з реалізацією її соціальних прав як члена сім'ї військовослужбовця, який зник безвісти під час виконання обов'язків військової служби.
Судом встановлено, що іншого позасудового порядку підтвердження зазначеного юридичного факту чинним законодавством не передбачено, а тому звернення заявниці до суду з відповідною заявою є належним способом захисту її прав.
Суд також враховує правову позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, відповідно до якої членом сім'ї військовослужбовця, який перебуває на його утриманні, є особа, яка перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, що є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Конституційний Суд України зазначив, що під час встановлення факту перебування особи на утриманні необхідно враховувати не лише формальні ознаки, а й фактичні обставини взаємовідносин між особами, зокрема: спільне проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємної матеріальної підтримки та фактичне забезпечення життєвих потреб однієї особи іншою.
Аналогічна правова позиція послідовно застосовується і Верховним Судом.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово зазначав, що утримання має фактичний соціально-економічний зміст та характеризується станом матеріальної залежності особи від допомоги іншої особи.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18 (провадження №61-8512св20), сам факт отримання заявником пенсії, заробітку чи інших доходів не виключає можливості встановлення факту перебування на утриманні, якщо судом встановлено, що допомога з боку особи, яка надавала утримання, була постійним і основним джерелом засобів до існування заявника.
Отже, відсутність банківських переказів або інших фінансових документів сама по собі не свідчить про відсутність утримання, оскільки в межах спільного сімейного проживання матеріальна допомога часто надається без оформлення окремих документів.
Оцінюючи доводи ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що заявницею не доведено факт перебування на утриманні, суд зазначає наступне.
Сам по собі факт того, що заявниця була призначена опікуном ОСОБА_2 у дитячому віці, дійсно не породжує для нього юридичного обов'язку утримувати її після досягнення повноліття.
Разом із тим у даній справі предметом доказування є не наявність юридичного обов'язку щодо утримання, а факт існування фактичних відносин утримання.
У справах окремого провадження суд встановлює саме юридичні факти, які мають значення для виникнення прав, а не вирішує питання щодо існування чи відсутності правового обов'язку утримання.
Матеріалами справи підтверджено, що після досягнення повноліття ОСОБА_2 продовжував проживати разом із заявницею та фактично надавав їй допомогу.
Таким чином, доводи заінтересованої особи про відсутність юридичного обов'язку утримання не спростовують факту існування фактичних відносин утримання.
Щодо доводів заінтересованих осіб про відсутність доказів систематичної грошової допомоги суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт спільного проживання сторін, факт ведення ними спільного господарства, факт інвалідності заявниці та необхідність постійного стороннього догляду, факт надання допомоги заявниці у веденні господарства та її матеріальної підтримки.
Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, актом обстеження матеріально-побутових умов, показаннями свідків та банківськими виписками.
Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує постійний характер допомоги, що надавалася заявниці.
Щодо доводів Міністерства оборони України про існування позасудового порядку встановлення відповідного факту суд зазначає наступне.
Міністерство оборони України посилається на Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17 квітня 2019 року.
Однак зазначений порядок регулює питання призначення пільг, а не встановлення юридичних фактів.
Органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями встановлювати юридичні факти, зокрема факт перебування особи на утриманні.
Отже, у випадках, коли такий факт не підтверджується відповідними документами, він може бути встановлений виключно судом у порядку окремого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Щодо доводів Міністерства оборони України про наявність у заявниці повнолітніх дітей суд зазначає, що відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків.
Разом із тим факт перебування особи на утриманні може існувати незалежно від наявності або відсутності такого юридичного обов'язку.
Отже, наявність у заявниці дітей сама по собі не виключає можливості її фактичного утримання іншою особою.
Суд також враховує положення статті 17 Конституції України, відповідно до яких держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України, а також членів їхніх сімей.
Крім того, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Отже, під час вирішення справ, пов'язаних із соціальним захистом членів сімей військовослужбовців, суди повинні виходити із необхідності забезпечення реального, а не формального захисту прав таких осіб.
Оцінюючи наведені докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд виходить із положень статей 76-80 та 89 ЦПК України, відповідно до яких доказами у цивільному процесі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а оцінка доказів здійснюється судом на підставі їх всебічного, повного та об'єктивного дослідження.
Наведені письмові докази, показання свідків та пояснення учасників справи узгоджуються між собою, не містять взаємних суперечностей та у своїй сукупності підтверджують: тривалий характер сімейних відносин між заявницею та ОСОБА_2 ; факт їх спільного проживання однією сім'єю; ведення ними спільного господарства; стан здоров'я заявниці, яка є особою з інвалідністю І групи та потребує стороннього догляду; факт надання заявниці постійної допомоги з боку ОСОБА_2 ; факт проходження ним військової служби у Збройних Силах України; факт його зникнення безвісти 16 січня 2024 року під час виконання бойового завдання.
У своїй сукупності зазначені обставини підтверджують, що між заявницею та ОСОБА_2 існували реальні сімейні відносини, які характеризувалися взаємною підтримкою, спільним проживанням та веденням спільного господарства.
Судом також встановлено, що заявниця у зв'язку зі станом здоров'я об'єктивно потребувала сторонньої допомоги у забезпеченні своїх життєвих потреб.
За таких обставин допомога, яку надавав ОСОБА_2 , була для заявниці постійною, необхідною та такою, що мала істотне значення для забезпечення її життєдіяльності.
Таким чином, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 перебувала у стані матеріальної залежності від ОСОБА_2 , що свідчить про її перебування на його утриманні.
З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а факт перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 підлягає встановленню у судовому порядку.
Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 89, 293, 315, 319 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця Збройних Сил України, який зник безвісти 16 січня 2024 року під час виконання обов'язків військової служби.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий 25 листопада 1998 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області.
Заінтересована особа 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 21084076.
Заінтересована особа 2: Міністерство оборони України, проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022.
Заінтересована особа 3: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Заінтересована особа 4: ІНФОРМАЦІЯ_9 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.