Справа №949/2140/25
09 березня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонова І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця заяву відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року в цивільній справі №949/2140/25 за позовом заступника керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Рівненській області, Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного добування водних біоресурсів,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просить розстрочити йому виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року у справі №949/2140/25 про стягнення з нього на користь держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області шкоди, завданої внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, у сумі 62849,00 грн. терміном на 12 (дванадцять) місяців з дня набрання ухвалою суду законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу рівними частинами у сумі 5237 (п'ять тисяч двісті тридцять сім) грн. 42 коп.
Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року в цивільній справі №949/2140/25 позовні вимоги заступника керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Рівненській області, Дубровицької міської ради до нього про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного добування водних біоресурсів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області шкоду, завдану внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, у сумі 62849,00 грн. Також стягнуто з нього на користь Рівненської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Заявник вказує, що він з поважних причин не має об'єктивної можливості одноразово здійснити оплату всієї суми шкоди та судових витрат, оскільки має тяжкий матеріальний стан, єдиним джерелом доходу є лише пенсійні виплати у розмірі близько 6000 грн.
До початку розгляду справи від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, у якій просить розглянути справу без його участі. Подану ним заяву про розстрочення виконання судового рішення підтримує та просить її задовольнити.
Від прокурора Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури Агатинської Наталії Анатоліївни надійшла заява про розгляд заяви відповідача без її участі. Проти задоволення заяви відповідача прокурор не заперечує.
Представник Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Рівненській області (Рівненський рибоохоронний патруль) у судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи без участі представника управління та повідомив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник Дубровицької міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року в цивільній справі №949/2140/25 позовні вимоги заступника керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Рівненській області, Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного добування водних біоресурсів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області шкоду, завдану внаслідок незаконного добування водних біоресурсів, у сумі 62849,00 грн. Також стягнуто з нього на користь Рівненської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн. (а.с.72-74).
Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Згідно ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Питання про відстрочку або розстрочення виконання може вирішуватися судом у порядку, передбаченому статтею 267 ЦПК України, а також після відкриття виконавчого провадження.
Системне тлумачення ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, з заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення, при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим та на строк не більше один рік.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання», суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події).
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 р. у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
У постанові від 21 лютого 2019 року у справі №2-54/08 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.
Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду та підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10).
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з урахуванням також інтересів сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Заявником не наведено обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які він посилається, такого характеру не носять, тому не можуть бути прийняті судом до уваги для надання розстрочки виконання рішення суду.
Заявник ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення заяви та існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, вказує, що він має тяжкий матеріальний стан, а єдиним джерелом його доходу є пенсійні виплати у розмірі близько 6000 грн.
На підтвердження зазначених обставин заявником подано копію пенсійного посвідчення ОСОБА_1 , в якому наявні відмітки про продовження виплати пенсії, а також довідку Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.84,85).
Надані документи підтверджують виключно факт перебування заявника на пенсійному забезпеченні та не містять відомостей про фактичний розмір щомісячної пенсійної виплати, не відображають загальний фінансовий та майновий стан заявника, наявність чи відсутність у нього іншого доходу, рухомого чи нерухомого майна, грошових коштів на рахунках у банківських установах, а також не свідчать про існування обставин виняткового характеру, які б об'єктивно ускладнювали або робили неможливим виконання судового рішення.
Таким чином, подані докази не підтверджують наявності передбачених законом підстав для розстрочення виконання рішення суду.
Інших доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин заявником до заяви не долучено.
Крім того, заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин виняткового характеру, зокрема тяжкого захворювання, необхідності постійного лікування, значних витрат, утримання непрацездатних членів сім'ї чи інших обставин, які об'єктивно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду.
Таким чином, досліджені судом докази, якими заявник обґрунтовує заявлені вимоги як підставу для розстрочення виконання рішення суду, є непереконливими, а тому не можуть бути підставою для задоволення його заяви.
У свою чергу, відповідно до положень статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. у справі № 18- рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. у справі №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України», заява №71186/01, п. 84). На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 щодо існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, що свідчить про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду від 22 грудня 2025 року, а тому у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.260, 261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 22 грудня 2025 року в цивільній справі №949/2140/25 за позовом заступника керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Рівненській області, Дубровицької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконного добування водних біоресурсів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.