Справа № 544/111/25
пров. № 2/544/104/2026
Номер рядка звіту 59
про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи
09 березня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Ощинської Ю.О.,
за участі секретаря судового засідання - Пірогова В.Г.,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дегтяренка В.Г. (діє на підставі ордера серія АІ № 1211228 від 13.01.2025),
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шестакова О.В. (діє на підставі ордера серія ВІ № 1280984 від 10.02.2025),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження по вул. Ярмарковій, 17, м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора - приватного нотаріуса Лубенського нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Таїсії Миколаївни, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області Репях Тетяни Іванівни про визнання заповіту недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спадкове майно,
У провадженні суду перебуває вищезазначена цивільна справа.
09 березня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дегтяренка В.Г. до суду надійшло клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи у справі, з приводу встановлення психічного стану померлої ОСОБА_3 , проведення якої доручити експертам Полтавської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», з підстав того, що ОСОБА_3 на момент складання заповіту мала тяжкий стан здоров'я і їй протягом періоду із 15 січня 2022 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 надавалася медична допомога. Вищезазначені обставини вказують на те, що волевиявлення ОСОБА_3 на момент складення 26.01.2022 заповіту не могло бути вільним і перебуваючи у тяжкому стані, вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.
На вирішення посмертної судово-психіатричної експертизи просить поставити наступні питання: Чи страждала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент складання заповіту від 26 січня 2022 року психічними захворюваннями? Чи могла ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням стану свого здоров'я усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у момент підписання заповіту 26 січня 2022 року?
Представник позивача у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача адвокат Шестаков О.В. проти задоволення клопотання не заперечували. Просили включити в ухвалу суду пояснення свідків з приводу стану здоров'я до смерті ОСОБА_3 для об'єктивного складання висновку експертом.
Відповідачі державний реєстратор - приватний нотаріуса Лубенського нотаріального округу Полтавської області Михайліченко Т.М. та державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області Репях Т.І. у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Процесуальні правовідносини регулюються главою 5 «Докази та доказування» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно ч. 1 ст. 104 ЦПК України експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять саме до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Суд допитавши свідків, розглянувши клопотання, вважає, що клопотання представника позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом позову є вимоги про визнання заповіту недійсним із підстав передбачених ст. 225 ЦК України, а саме, що ОСОБА_3 на час посвідчення оскаржуваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не могла ними вільно керувати.
Коли суд призначає посмертну психолого-психіатричну експертизу, у матеріалах, які передаються експертам, можуть і зазвичай зазначаються покази свідків. Це пов'язано з тим, що експерти не можуть обстежити особу безпосередньо, тому використовують усі доступні джерела інформації про психічний стан за життя особи. Таким чином, експерт зможе належно проаналізувати як фактичні дані про поведінку, психічний стан, висловлювання так і дії особи.
Судом встановлені такі факт та відповідні їм правовідносини.
У період часу з 15 січня 2022 року по 01 лютого 2022 року ОСОБА_3 хворіла та проходила лікування.
26.01.2022 року ОСОБА_3 склала Заповіт на ім'я доньки ОСОБА_2 (а.с. 73).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 72 роки померла ОСОБА_3 (народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с. 17).
Так, у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_4 яка пояснила, що вона була сімейним лікарем ОСОБА_3 з 2018 року. ОСОБА_3 була до неї тільки записана, за лікуванням не зверталася. Вона її навідала на дому 17.01.2022, у зв'язку з тим, що до неї прийшла її донька і сказала, що у неї інсульт, що вона викликала швидку і мати від госпіталізації відмовилася, попросила оглянути її вдома і призначити лікування на дому. Вона їй не відмовила і поїхала оглянути хвору. Дійсно у неї був інсульт, вона підлягала госпіталізації у стаціонар, так як людина вікова, родичі мають право вирішувати питання де вони взмозі лікувати свого родича, вона призначила лікування на дому. Другий раз вона її навідувала через два дні, стан хворої погіршився порівняно з першим днем, тому, що будинок не оплювався, тому Богомаз і захворіла на застуду. Вона додала відповідне лікування. Ознаки інсульту були, пацієнт реагувала на звернення, але не спілкувалася, на питання не відповідала, просто коли до неї зверталися, відкривала очі і все. Про все їй розповідала донька хворої, з її слів вона зрозуміла, що два дні назад стався інсульт, що була швидка, що відмовилися від госпіталізації, і вона уже робила свою роботу. Коли викликали другий раз, то пацієнтка не говорила, її стан був іще гірший, усугубилася двохсторонньою пневмонією. На рентген її не возили, бо інсультного хворого краще не чіпати. Єдине, що вона говорила, щоб у квартирі було тепліше, бо чому приєдналося запалення легенів, бо у будинку було холодно. Більше хворої не бачила, бо захворіла сама, і тиждень не була на роботі. Коли приступила до роботи, до неї прийшли з документами, що Богомаз померла першого числа. Вона підписала документи, бо розуміла, що там ситуація така, що можливо все від сукупності хвороби. Такі інсульти, в принципі, при належному догляді і розумному лікуванні лікувалися достатньо непогано, а тут сталося ось так, проте люди помирають і у стаціонарі. Відповідні записи є і у амбулаторній карті, у журналі, у електронному варіанті журналу. Виклик був офіційний, всюди фіксувався і її візит, а обстеження у стаціонарі роблять, МРТ, а на дому лікують лише наслідки хвороби. На обліку, як людина із підвищеним тиском Богомаз не перебувала. Обидва рази на виклику була за місцем проживання пацієнта. Коли приїхала на виклик ОСОБА_5 була у спальні у ліжку, одягнена у колготи та інший одяг, укрита одіялом, у шафі збоку була коробка з ліками. Хвора реагувала на дотики, але не розмовляла, не рухалася, обидві сторони тіла були практично нерухомі. Звичайно іде правосторонній гіпопарез, але у неї обидві руки були слабі. Через два дні стан погіршився, з двох сторін були хрипи, вона уже по суті не реагувала на присутність. Вона послухала хвору, діяла по ситуації. Стан погіршився із-за холоду у будинку, який не опалювався. Назначала по основному захворюванню капельниці на три дні, але, що були капельниці, що проводилося лікування, вона не помітила. Хвора лежала у спартанських умовах, донька пообіцяла, що забере матір до себе додому. Про те, що хвора відмовилася від госпіталізації їй відомо зі слів доньки, яка сказала, що викликала швидку, їй запропонували їхати у лікарню, але вона відмовилася, тому викликала сімейного лікаря. Чому донька відмовилася від госпіталізації їй невідомо, вона їй повідомила про наслідки відмови. Намагалася дізнатися у швидкій хто приїздив на виклик і чи оралася офіційно відмова від госпіталізації, але цієї інформації їй не сказали. Те, що перший раз побачила, то аби лікування проводилося дійсно, то був би варіант на поліпшення стану. Коли прийшла другий раз, зрозуміла, що добавилося запалення, хвора лежить у холодному будинку. Перспективи одужання могли бути які завгодно. При інсульті критичними є 3, 7 та 10 сутки, це був той варіант, що тут важко було щось говорити, але перші троє суток вона пережила. Скільки хвора лежала до 15 числа важко сказати, і коли була швидка теж, інформації ніякої не знайшлося, самій було просто цікаво, і тут важко розцінювати перспективи, коли не дотримуються елементарні умови догляду.
До 17 січня ОСОБА_3 та сім'ї ОСОБА_6 не бачила, з нею у них була підписана декларація. Під час укладення декларацій документи здавалися у декілька місць, тому можливо, що декларацію за ОСОБА_3 з нею підписав хтось із її родичів, принісши відповідні документи. У Богомаз було право змінити сімейного лікаря, це можливо зробити і зараз. Медична документація померлої зберігається у поліклініці у архіві, там є записи, що вона її відвідувала 17 і 19 числа. Під час виклику лікаря за місцем проживання пацієнта виклик фіксується у реєстратурі у журналі викликів, у них є свій комп'ютер, там фіксується. На виклик її забрати з кабінету, відповідно у реєстратурі зафіксували, що ОСОБА_6 звертала стосовно своєї мами і був виклик. У її довідці від 17.01 було зазначено - гостре порушення кров'яного обігу. Діагноз ставився зі слів родичів. По перше такий діагноз встановила фельдшер швидкої допомоги і із діагнозом везе у відділення. Такий запис був у журналі швидкої допомоги. Ознаки інсульту у неї були, які відповідно описані. При обстеженні у пацієнта поміряла тиск, провірила неврологічний статус і розпочала лікування. Подивилася як працюють кінцівки, у Богомаз вони працювали погано. Був крововилив у ліву мозкову сферу з правостороннім геміпарезом, проявлялося тим, що були слабкі кінцівки, зрачки ролі не відігравали у плані реакції, тому, що це не черепно мозкова травма. У Богомаз було стягнуте обличчя у сторону, щока, був лівосторонній геміпарез. Коли торкалася її тіла, вона відкривала очі, а так спілкування ніякого не було. Проте, що у будинку холодно зазначалося лікарем лише 19 січня, бо це не мало значення. Діагноз двохстороння пневмонія під питанням, бо потрібен був рентген, але були хрипи з двох боків, навіть якщо це був хронічний бронхіт з загостренням, то він лікується як пневмонія. 17.01 нею було призначено лікування, капельниці, при лікуванні на дому родичі беруть лікування на себе. Бих після огляду поїхала із нею назад у поліклініку по капельниці. Запитувала у доньки хворої чи проводиться лікування, та відповіла їй ще 17 числа, що вона п'є, що її лікувати, нащо лікар їй відповіла, що яка різниця все одно людина хвора її потрібно лікувати. Хвора зловживала алкогольними напоями. Як особу пацієнтку Богомаз вона не знала, дізналася як усе почало спливати. Ознаки чи зловживає людина алкогольними напоями вона не дивилася, лікування призначила зі слів доньки. У будинку повністю не було відчуття, що там хтось проживає, не було запаху кухні, холод і все, і жінка, яка лежить у постелі у верхньому одязі. 19 числа донька приїхала знову за нею і сказала, що мамі гірше, вона поїхала дивитися. Побачила, що ОСОБА_7 простужена, у неї хрипи у будинку усе залишалося без змін. Пневмонія могла бути як наслідок інсульту, дивлячись скільки вона до цього лежала, але у такому холоді не захворіти було складно. Їй у верхньому одязі у будинку було холодно, вона мерзлячка. Котел не працював. ОСОБА_8 вона, як говорить донька, не пила, то проблеми з тиском були б у неї раніше. В принципі вік, інсульт, холод, лежаче положення, бажано було б щоб була хоч кімнатна температура. При інсульті пацієнта не тривожать, тому на рентгені вона не наполягала, але відповідне лікування назначила. Першого числа вийшла на роботу, і до неї прийшла ОСОБА_6 у чорному і сказала, що мама сьогодні померла. На контрольний огляд після пневмонії записуються на 10 день, колються 10 днів антибіотики і робиться рентген контроль знімок. Усі записи щодо лікування є у медичній документації.19 числа призначала цефтриаксон по 1 граму, суправстин, те, що призначала лізин капать у перший день на 3 дні, це вона чітко знає, бо це схема, а те, що там пройшов подвійний антибіотик, засіб бронхолітик ін'єкційний, засіб проти алергії і муколітичне, інгібітор не стероїдний протизапальний препарат, оксімак другий антибіотик, кедох внутрішньо - звичайна схема, нічого особливо не міняється, робоча схема. У правоохоронні органи та соцслужби стосовно ситуації не зверталася, не знала, що буде така ситуація, що у сім'ї проблеми, але зробила для себе висновки. На час смерті потерпілої сина і невістку вона не знала. Навіть не думала, що там є брат. Коли ОСОБА_9 сказала, що уявляєш, твій брат мені стукнув автомобіль посеред міста, та відповіла, що так йому і нада. Вона не спілкувалися, були учасниками ДТП.
Свідок ОСОБА_10 , медична сестра, пояснила, що приходила дочка ОСОБА_3 , лікар призначила лікування, крапельниці. Потім коли лікаря не було на місці, до неї 19 січня підійшла ОСОБА_6 і сказала, що тут толку від лікування мабуть не буде, тільки викачка грошей. ОСОБА_2 уклала декларацію із сімейним лікарем у 2018 році. До цього моменту до лікаря ОСОБА_3 зверталася один раз, звертала її дочка, що у матері щось зі спиною було. Після візиту до ОСОБА_3 лікар хвалилася, що у яких умовах перебуває пацієнтка, що у будинку холодно. У неї була пневмонія, хвора лежала укрита одіялом, будинок не отоплювався. Лікар назначила хворій антибіотики і капельниці, це коли був інсульт. Після лікування ОСОБА_11 , дочка до лікаря більше не зверталася. Коли лікар була відсутня, ОСОБА_6 приходила до неї, щоб уточнити лікування, чи капати і колоти чи ні, після інсульту, зневірилася у лікуванні. Свідок їй відповіла, що якщо лікар зробив призначення, то потрібно його виконувати буде результат чи не буде, але людину потрібно рятувати, щоб там не було. Виклик лікаря записувався у реєстратурі, потім лікаря повідомляють, що у нього виклик, і той їде. Після виклику лікар коментувала візит з обуренням, щодо умов у яких перебувала хвора, це було лише у межах кабінету. Богомаз спочатку захворіла на пневмонію. З розмови з ОСОБА_6 зрозуміла, що лікування не проводилося. Для підтвердження діагнозу лікар додаткових обстежень не призначала. Призначила рентген, хвора повинна була прийти у поліклініку у рентген кабінет, чому не прийшла, вона не знає, мабуть її стан був поганий. Медкарту заповнює лікар, її записів у картці немає. Яка температура було у хворої під час візиту, лікар не говорила. Говорила за госпіталізацію, але, що саме, вона не пам'ятає. Медкарта зберігається у реєстратурі. У них у кабінеті вона була, коли лікар перший раз з'їздила на виклик, і потім як ОСОБА_6 прийшла брати довідку про смерть. Довідку виписувала лікар ОСОБА_12 . Покійну ОСОБА_7 вона особисто не знала, чула, від людей чула, що вона зловживає спиртними напоями, лікар такого не говорила, лише те, що у будинку було холодно і хвора лежала укрита. У Богомаз удома не була, все це знає зі слів ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_13 пояснила, що вони зі свекрухою вели спільне господарство з 1995 до війни. У 2019 придбали квартиру, робили ремонт, проживали на пров. Затишному. Стосунки у них були доволі непогані, вони разом працювали. Ну, як у невістки з свекрухою, коли нормальні, коли всяке бувало. Ну, в принципі, можу сказати, що нормальні. Разом проживали постійно. Хронічних хвороб у неї не було. Можливо, якщо там якесь погіршення стануть, то вона могла використовувати таблетку, яку вона придбала в аптеці. Ну, і там же її посовітували, до лікарів не зверталася, хронічних хвороб у неї не було. Вона не жалілася на якісь там серйозні хвороби. Вона полюбляла алкогольні напої. Ну, як з друзями. В основному на роботі, вдома вона не вживала. Вони з цим боролися, а потім зрозуміли, що це неможливо, проти них же все і повернулося, що вони погано відносилися до неї. Її привозили додому, і вона бувало, і повзла додому, і люди казали, що вона і по дорозі падала. Ну, це вже були останні такі роки, спочатку вона просто вживала і навіть це було нормою. Це було навіть непомітно. Можливо у неї була якась проблема психологічно характеру, не по здоров'ю. ОСОБА_14 не спілкуються взагалі, вона не хоче з нею спілкуватися, сказала свідку, що я ніхто, ще була жива ОСОБА_5 і вони проживали з нею. Вона навіть не може згадати, коли у них такі були якісь більше, менше відносини. Вона не розділяла її думку, вважала, що це все нормально. Вони їздять і бачуть коли відкритий павільон і мати на роботі. Ні від кого вона не чула, що мати захворіла. Про смерть матері ОСОБА_9 повідомила її телефонним дзвінок десь біля 9 годин ранку. Вона запитала, як це, коли це сталося. Вона каже, оце якраз і сталося. Тут, вияснилося, що вона вже і довідку взяла і вже в час дня похорон. Ну вона готувалася до цього. Свідок запитала, а як же з ОСОБА_15 ? Вона відповіла, ну як, не знаю, яка різниця. Ну він встиг приїхати. Для них це був шок. По ОСОБА_16 провулку матір навідували часто, спілкувалися. У період з 01 січня вони на пров. Затишний не приходили. Те, що вона після нового року не вийшла на роботу, то нічого страшного, вона готувалася до сезону, пакувала насіння для торгівлі. Ну і в принципі, значить, вдома щось робить. Вона жила сама, може там її могла і подруга її там відвідувати. Протягом січня місяця до матері не ходили, кота не годували, кіт у них дома, а собачка уже утік тоді. Вона не приходила, а чоловіка узагалі не було вдома. Хвору вона її не бачила. Вона її не відвідувала, по телефону спілкувалися, це було до нового року. Мати усе розуміла, її стан був задовільний. Тобто ви протягом січня місяця не приходили, не провідували? Ні. Не ходили кормити котика свого? Ні. Котик у мене і собачка вже втік тоді. Не приходили. Не приходили. Я не приходила. Про смерть матері відповідач повідомила її 01 лютого, близько 09 години ранку, сказала, що мати хворіла. Вона не хотіла зі мною дуже спілкуватися, подзвонила для того, щоб мені повідомити і все. Для неї це був шок. Діма був на роботі. Вона йому одразу подзвонила, повідомила, що сталося. Він сказав, що зараз буду щось придумати. У ОСОБА_11 були шлунково-кишкові розлади, як це коректно пояснити, інколи і рвота була. Це була велика проблема. Це дуже неприємно впливало на атмосферу у сім'ї. Бо це неприємно, коли це просто по коридору це відбувається. Вони їздили навіть до лікарів і нам пояснили, що жіночий алкоголь не лікується тим більше у такому віці, людина, по-перше, повинна сама цього захотіти. Вона не вважала себе хворою на цю хворобу. Тому їм порадили залишити її в спокій, щоб вона жила своїм життям, в своїй хаті, спокійно, і що хотіла, то й робила. Тому вони вирішили не вмішати їй в цьому. Судячи з її стану, вона нормально усе сприймала. Після 17 та 26 січня свекруху вона не бачила. Який був стан здоров'я і де вона жила теж не знає. Свекруха заробляла на життя тим, що торгувала на базарі, була зареєстрована як ФОП. У неї свій магазин, його будували батько і її чоловік. У 2021 році у свекрухи був один магазин, бізнес її був успішним. Чи були у неї фінансові борги вона не знає, пенсію отримувала, торгувала, необхідні оплати проводила вчасно. Податки були не великі, бо вона пенсіонер. Свекруха вживала алкоголь, вона не вважала, що зловживає ним. Чи приймала свекруха якісь неадекватні рішення їй невідомо. Хоче сказати, що представника відповідача добре знає, їм порадили цього адвоката як найкращого у Лубенському районі, вони у нього консультувалися, він знав суть справи. Розповідали, що її чоловік і його сестра, коли потрібно було приймати спадщину після смерті батька вони написали відмову на користь матері.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона була свідком складання ОСОБА_3 заповіту. ОСОБА_18 проживала у ОСОБА_19 в хороших умовах. У день складання заповіту у будинку ОСОБА_19 була не у перший раз, і після того була. Вона забирали забирали ОСОБА_20 з її будинку до ОСОБА_9 . Забирали у полулежачомустані. Вона була слабка. Вона не хотіла їхати до Тані. Збиратися їй допомагали, бо вона рухалася слабо. Розмовляла погано, але можна було зрозуміти. На що вона хворіла не знає, бо не врач. Вона, на свій вік виглядала здоровою. ЇЇ оглядав лікар, була підозра на інсульт. Вони перевезли її до ОСОБА_19 . Тоді, коли вона брали участь у складанні заповіту, її запросила ОСОБА_21 . Нотаріус зачитала заповіт, перепитала у ОСОБА_11 так чи ні, та відповіла так. Вона в неї три рази спитала. Декілька разів запитувала різними запитаннями. І ОСОБА_5 відповідала так, що вона хоче залишити майно ОСОБА_9 . Вона і словами говорила так і махала головою. ОСОБА_22 знала ще до того, як приймати участь у складанні заповіту. У будинку на ОСОБА_23 була вперше, коли забирали ОСОБА_22 . Там були нормальні умови, було тепло, було світло. Забирали вдень. Вона лежала в ліжку, ну як хвора людина, всеодно трохи одягнена була, піжама, штани, кофта. Коли забирали положили її на покривало, щоб швидше і лишній раз не травмувати. Їхати не хотіла, але погодилася, їй хотілося бути в своїй хаті. Коли забирали вона була доглянута у чистому одязі, спорожнень не було. Сказала, що за нею доглядала ОСОБА_24 , возила їй їсти, це вона знає точно від ОСОБА_11 , на той час вона іще зрозуміло говорила не чітко. Коли складали заповіт, виглядала більш слабкою. Сімейний лікар, якого ОСОБА_24 привозила до неї додому, казала, що у неї інсульт. Їй ставили капельниці, кололи уколи, вона бачила рецепти, ліки, які купувалися. На час складання заповіту ослабла. Під час складання заповіту вона фізично ослабла, вона сиділа, вже річ не така була, що можна поговорити. Руки перестали працювати, бо вже з ложки годувала її ОСОБА_24 . 26 числа, при складанні заповіту, ОСОБА_5 розуміла, що відбувається, чому тут нотаріус, наполягала на тому, щоб складати заповідь на ОСОБА_25 . Вона нічого не пояснювала, свідок нічого не питала. Зауважень при складанні заповіту ні від кого не було. Бути свідком при складанні заповіту її попросили днів за 2 чи 3 до його складання, точно не пам'ятає. Заповіт складався у першій половині дня, вона тоді не працювала. Коли прибули до будинку ОСОБА_19 там уже була ОСОБА_26 і вони з чоловіком прибули, ну звичайно ОСОБА_21 і ОСОБА_5 , чи була на той час нотаріус вона не пам'ятає, хто нотаріус не знає, з нею не знайома. Вона були у кімнаті де була ОСОБА_5 , у спальні. ОСОБА_21 знаходилася за межами цієї кімнати,де саме не знає. Нотаріуса привезла Таня після їхнього прибуття. Нотаріус з'ясовувала у ОСОБА_11 чи згодна вона з складеним заповітом і її бажання. Нотаріус повідомила їх про відповідальність щоб не було порушень складання заповіту. Хомінський підписував заповіт замість ОСОБА_11 , оскільки вона не могла тримати ручку. Питання хто буде підписувати заповіт мабуть вирішувалося не при ній. Чи говорила ОСОБА_5 крім підтвердження заповіту іще щось, вона не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_27 пояснила, що за пару днів до складання заповіту зателефонувала їй ОСОБА_21 і сказала, що ОСОБА_5 хоче її у свідки спадкової справи. ОСОБА_22 вона знала як матір подруги, допомагала їй по пенсії, вона працівник пенсійного фонду. Приїхала на назначений час, це була перша половина дня, точно не пам'ятає. Приїхала нотаріус, зайшли у кімнату. Нотаріус зачитала, що по якій справі буде питання. Попередила їх про відповідальність, що вони є свідками, не саму відповідальність, а неправдиві показання, збереження таємниці також, можливо, було, не згадає. Зачитала заповіт, звернулася до ОСОБА_11 чи розуміє вона, що зачитано, та відповіла да. І що вони свідки, що ми підтверджують. ОСОБА_5 сиділа у кріслі, з її виду розуміла чому усі там зібралися. До приїзду нотаріуса привіталася з ОСОБА_28 , запитала як справи, та відповіла, що добре. Була ослаблена, але її вона впізнала. Вона як свідок підписала заповіт. Як визначали хто буде підписувати заповіт вона не пам'ятає, мабуть нотаріус визначила. ОСОБА_5 не могла підписати, у неї тремтіли руки. До складання заповіту у ОСОБА_19 була у гостях, відвідувала ОСОБА_22 , десь за пару днів. Вона лежала, свідок зайшла привіталася, вона їй кивнула, і сказала буду спати. Перевозити до будинку ОСОБА_29 матір не допомагала. Знає, що ОСОБА_5 хворіла, конкретного діагнозу не знає, чи могла рухатися самостійно не знає, коли свідок зайшла то вона лежала, вони поговорили, вона сказала буду спати і розвернулася. ОСОБА_5 була адекватною людиною, торгувала на базарі, вона у неї купувала овочі. Запаху алкоголю від неї не чула. Допомагала оформляти пенсійне посвідчення десь у 16 - 17 роках, вели себе адекватно. ОСОБА_5 скаржилася на сина ОСОБА_30 , дуже любила ОСОБА_31 , бо вона її більше доглядала, була за нею ввесь час. Розмова відбулася десь за рік до смерті. Скаржилася на ОСОБА_30 , показувала синяки, проступки були. На стан фізичного здоров'я не скаржилася. Коли прибула до квартири для складання заповіту там уже були ОСОБА_32 , а потім приїхав нотаріус,саме як вона не бачила, бо була уже у будинку на АДРЕСА_1 . Нотаріус спілкувала разом з усіма, роз'яснювала права ОСОБА_33 і їй. Вони були у коридорі, приїхала нотаріус і зразу зайшли в кімнату, у спальню, де ОСОБА_5 була, і тут вже зачитала заповіт. Після зачитання заповіту нотаріус спілкувалася ОСОБА_28 , декілька раз запитувала у неї чи розуміє вона всі дії, та відповіла «да». Спілкування до цього між ними не було. ОСОБА_5 сиділа у кріслі і підтверджувала, погоджувалася. Нотаріус пропонувала їй підписати заповіт, але та сказала «не підпишусь», трусилися руки. Нотаріус оголосила хто підписує, вони усі розписалися. Потім усі разом і вийшли з кімнати. Нотаріус була ОСОБА_34 .
Свідок ОСОБА_35 пояснив, що скарг від ОСОБА_36 на стан здоров він не чув. Чув скарги на сина, він приходив на базар і «давав розганяй» матері, за що саме не знає, чув лише крики. ОСОБА_36 була адекватною людиною.
Свідок ОСОБА_37 пояснив, що ОСОБА_38 подруга його дружини. Знає, що її мати ОСОБА_5 хворіла, потім його запросили посвідчити заповіт, про це йому сказала дружина, був свідком при його складанні. ОСОБА_39 пропонували підписати заповіт, вона не змогла, тому він підписав за неї. Приїхали у будинок ОСОБА_29 , там була вона, його дружина, він, ОСОБА_40 прізвища він не знає і нотаріус. Нотаріус задавала ОСОБА_39 питання, чи заповідає вона своє майно дочці, та відповіла «да». Коли вони прийшли ОСОБА_5 сиділа у кріслі, кивнула їм у знак привітання, посміхалася. Вона не розмовляла, казала тільки да і кивала головою. Що відбувається вона розуміла. Нотаріус пояснила присутнім обставини, попередила про кримінальну відповідальність за розголошення таємниці, потім зачитала заповіт. Це відбувалося у спальній кімнаті будинку. У кімнаті було ліжко, крісло, чи були ліки він не звернув увагу. Нотаріус пропонувала ОСОБА_39 підписати заповіт, але та змогла це зробити, зауважень не висловлювала, щоб він за неї підписався, була не проти.
Свідок ОСОБА_41 пояснила, що ОСОБА_21 її сусідка. Знає, що у неї деякий час проживала мати, яка хворіла, чим саме не знає, бачила її у хаті, коли приходила до Тані. ОСОБА_42 з нею, довгі розмови не вела, запитувала як у неї здоров'я та їй відповідала. Скільки точно мати була у неї не знає. ОСОБА_5 її впізнавала, бо вона була знайома з нею раніше. Була адекватною людиною, поводила себе адекватно. Під час хвороба візуально трохи змінилася.
Свідок ОСОБА_43 пояснила, що ОСОБА_5 працювала по сусідству на базарі, часто пересікались по роботі. Коли захворіла і не вийшла на роботу, то вона зателефонувала ОСОБА_29 і запитала де мама та відповіла, що мати дуже захворіла, мікроінсульт. ОСОБА_22 , коли та хворіла, провідувала один раз у Тані вдома, яка її доглядала, вони були у хороших відносинах. Привіталася з нею, на той час ОСОБА_5 усе розуміла, вела себе адекватно. Відвідувала її десь тижня за два до смерті. ОСОБА_5 за здоров'я ніколи не скаржилася, постійно була на роботі, у любу погоду.
Враховуючи, що судом допитані свідки, з'ясування обставин, що мають значення для справи потребують спеціальних знань, сторонами не надані відповідні висновки експертів із цих саме питань, тому суд вважає за необхідно призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Полтавської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України».
Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи мають бути покладені на позивача, як сторону, що заявила клопотання про її проведення.
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі призначення судом експертизи. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється на час проведення експертизи.
Оскільки для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи потрібен значний проміжок часу, на час її проведення провадження у справі необхідно зупинити.
Керуючись п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 258, ч. 4, ч. 5 ст. 259, ст. 260 ЦПК України, суд
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дегтяренка Володимира Григоровича про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи - задовольнити.
Призначити по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Полтавської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (36013, Полтавська область м. Полтава, вул. Медична, 1).
На розгляд експертизи поставити питання:
1. Чи страждала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент складання заповіту від 26 січня 2022 року психічними захворюваннями?
2. Чи могла ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням стану свого здоров'я усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у момент підписання заповіту 26 січня 2022 року?
Попередити експерта про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за статтею 385 цього Кодексу за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Копію ухвали направити на адресу Полтавської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» (36013, Полтавська область м. Полтава, вулиця Медична, 1).
На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
Оплату за проведення експертизи покласти на позивача по справі ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
На ухвалу в частині зупинення провадження у справі може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів із дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Ю.О.Ощинська