Справа № 538/1455/25
Провадження № 2/538/51/26
11 березня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Бондарь В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панченко Оксани Володимирівни до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа Друга лохвицька державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Панченко Оксана Володимирівна звернулась до суду із позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа Друга Лохвицька державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що позивачка є спадкоємцем по закону після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її бабусі ОСОБА_2 . Родинні відносини ОСОБА_1 із спадкодавцем встановлені рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.11.2017 року (справа №538/879/17). Від імені спадкоємця секретарем Лучанської сільської ради 26.12.1994 року посвідчено заповіт, відповідно до якого заповідач призначила на випадок своєї смерті спадкоємцями дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спадкоємці за заповітом спадщину не прийняли. Інших спадкоємців, які б могли претендувати на спадкове майно, немає. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді права власності на ділянку площею 2,82 гектара на території Лучанської сілької ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серію ІІ-ПЛ №057095, від 19.02.1998 року. Державний акт виданий після смерті власника. Отже, покійна бабуся набула право власності на вказану земельну ділянку, але за життя не отримала правовстановлюючий документ, у зв'язку з чим нотаріус прийняла рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії, позивач позбавлений можливості оформити спадкове майно в нотаріальному порядку, тому ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання право власності за нею на земельну ділянку площею 2,82 га, яка розташована на території Лохвицької міської ради (колишньої Лучанської сільської ради) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер земельної ділянки: 5322684400:00:003:0772, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
05.09.2025 року міський голова Лохвицької міської ради Радько В.І. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якої заперечував щодо задоволення позову, з огляду на наступне. Баба позивачки - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , поряд з цим державний акт на право приватної власності на землю виданий 19 лютого 1997 року, тобто вже після її смерті. Спадкодавець ОСОБА_2 не набула права власності на земельну ділянку, оскільки за життя не отримала державний акт на спірну земельну ділянку та не зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на неї, тому це майно не є об'єктом спадкування і не увійшло до спадкової маси, а отже, визнання право власності на земельну ділянку за позивачем суперечить законодавству.
20 жовтня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панченко О.В. через канцелярію суду подала заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позовні вимоги були змінені наступним чином: визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай) розміром 3,12 умовних кадастрових гектара, яка розташована на території Лохвицької міської ради (колишньої Лучанської сільської ради) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка згідно Списку громадян-членів колгоспу ім. Кірова Лохвицького району, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ 003 від 28 березня 1995 року, виданого колгоспу ім. Кірова Лохвицького району відповідно до рішення Лохвицької районної ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 22 березня 1995 року № 50 набула право на земельну частку (пай).
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, в судовій справі наявна заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності сторони, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки пропущений строк позовної давності, відповідно до ст. 71, 75 ЦК УРСР.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 р., кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд зазначає, що Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
Згідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до відповіді Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на адвокатський запит від 02.10.2025 року 2518/15-25 ОСОБА_2 була членом колгоспу ім. Кірова Лохвицького району. Згідно Списку громадян-членів колгоспу ім. Кірова Лохвицького району, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю Серії ПЛ 003 від 28 березня 1995 року, виданого колгоспу ім. Кірова Лохвицького району відповідно до рішення Лохвицької районної ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 22 березня 1995 року № 50, прізвище ОСОБА_2 зазначено під номером 767. Відповідно до «Книги реєстрації сертифікаті на право земельну частку (пай), що видаються Лохвицькою державною адміністрацією» ТОВ «Лука» Лучанської сільської ради Лохвицького району Полтавської області зареєстровано та видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0276767:
- номер реєстрації: 8382;
- дата реєстрації: 28.03.1997;
- прізвище, ім'я по батькові власника сертифіката: ОСОБА_2 ;
- місце проживання власника: с. Лука;
- назва підприємства: ім. С.С. Головка;
- розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах: 3,12;
- вартість земельної частки (паю), карбованцях: 11297;
- підстава для реєстрації, номер рішення і дата: № 101 від 07.03.1997 року.
За положеннями ст. 4 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення права на земельну частку (пай), цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР, а також здій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права й обов'язки виникають: з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування; в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів, науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з яким закон пов'язує настання - правових наслідків.
Указом Президента України від 10 листопада 1994 року №666/94 було визначено право на приватизацію земель, що знаходяться у користуванні сільськогосподарських підприємств та організацій, шляхом передачі цих земель у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським товариствам та у приватну власність тих, хто її обробляє.
Організаціям землеустрою рекомендовано здійснювати у якомога коротші строки поділ земель, які передано у колективну власність, на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості), а кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі.
Встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 р. № 720/95 визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників.
Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Відтак за змістом зазначених норм право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта. Відповідний висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного суду від 09.11.2021 року по справі №542/1403/17.
У постанові Верховного суду від 31 липня 2024 року у справі № 175/2757/21 вказано, що право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. У разі неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пунктц 7 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Пленумом Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (Постанова № 7 від 16.04.2007 року) постановлено: п. 24 сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК).
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899 (із змінами) - право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно ст. 2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Згідно ст. 328 ЦК України громадянин набуває право власності на підставах, що не заборонені законом.
Згідно відповіді Відділу № 2 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на адвокатський запит від 02.10.2025 року 2518/15-25 на прізвище ОСОБА_2 видавався Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 057095 на земельну ділянку площею 2,82 га на території Лучанської сільської ради.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, відповідно до положень ст. 76 ЦК УРСР, суд зазначає наступне.
Згідно відповіді Другої лохвицької державної нотаріальної контори від 06.01.2026 року та копію постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 18.07.2023 року) спадщину після її смерті прийняла онука - ОСОБА_1 , спадкоємець за законом на частку спадщини, що належала б її батькові - ОСОБА_5 , синові спадкодавця, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно постанови від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 Верховний Суд зауважив на 3-ох умовах набуття особою права на земельний пай, а саме:
- членство у КСП на час паювання;
- включення до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю;
- одержання КСП цього акта.
На цій підставі у даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що право позивача на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай).
Щодо заяви міської ради про застосування строку позовної давності до заявлених вимог позивача, а також аналогічного клопотання прокурора Верховний Суд зауважив, що оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Отже, строк позовної давності не пропущений.
З огляду на вказані норми чинного законодавства суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, так як не порушують чиї-небуть права чи інтереси.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 206, 247, 263-265, 315, 319 ЦПК України, ст. 23 ЗК України, ст. 328 ЦК України, Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)», суд -
Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Панченко Оксани Володимирівни до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа Друга лохвицька державна нотаріальна контора про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на земельну частку (пай) розміром 3,12 умовних кадастрових гектара, яка розташована на території Лохвицької міської ради (колишньої Лучанської сільської ради) Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка згідно Списку громадян-членів колгоспу ім. Кірова Лохвицького району, що є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ 003 від 28 березня 1995 року, виданого колгоспу ім. Кірова Лохвицького району відповідно до рішення Лохвицької районної ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 22 березня 1995 року № 50 набула право на земельну частку (пай).
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками.
Суддя В.А. Бондарь