Справа № 537/6529/25
Провадження № 2/536/541/26
26 лютого 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись, що 22.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 73162335, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки та за умовами якого вона отримала кредитні кошти в сумі 7 500 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків та комісії за їх користування. 23.03.2025 за ініціативою відповідачки сторони уклали додаткову угоду №14528644 до договору позики № 73162335, за умовами якої домовилися продовжити строк кредитування на 30 днів (до 22.04.2025) та змінити денну проценту ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%. Внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань утворилась заборгованість на загальну суму 25 875 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 7 500 грн, заборгованість за процентами 2 250 грн, заборгованість за комісією 1 125 грн та заборгованість за пенею/неустойкою 15 000 грн.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 875 грн та судові витрати: судовий збір 2 422 грн 40 коп та витрати на правничу допомогу 4 500 грн.
Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Правом на подачу відзиву відповідачка не скористалася.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 3,4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.
Установлено, що 22.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит ( з комісією за надання кредиту) № 73162335, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки та за умовами якого товариство зобов'язувалось надати відповідачці кредитні кошти в сумі 7 500 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування коштами 0,5 % в день (процентна ставка/фіксована) та комісії за надання кредиту 15% від його суми.
Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 21.08.2025 та листом АТ КБ «Приват Банк» від 22.01.2026, що на ім'я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку 22.02.2025 надійшли грошові кошти в сумі 7 500 грн.
23.03.2025 сторони уклали додаткову угоду №14528644 до договору позики № 73162335, за умовами якої домовилися продовжити строк кредитування на 30 днів (до 22.04.2025) та змінити денну проценту ставку (фіксовану) з 0,5% на 1%.
Таким чином, ОСОБА_1 з умовами кредитного договору та додаткової угоди до нього була ознайомлена, підписала його одноразовим ідентифікатором, що у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, однак умови договору порушила, що не спростовано відповідачкою.
Отже, позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачкою грошових коштів та порушення нею зобов'язання щодо їх повернення.
Враховуючи погодження сторонами умов кредитного договору, фактичного надання позичальнику кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором, яка складається з тіла кредиту в розмірі 7 500 грн, заборгованості за процентами в сумі 2 250 грн та заборгованості за комісією 1 125 грн, а всього 10 875 грн.
Щодо стягнення пені/неустойки в сумі 15 000 грн за кредитним договором суд вважає необхідним зазначити таке.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення відсутні.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню та на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором надання коштів у кредит ( з комісією за надання кредиту) № 73162335 в сумі 10 875 грн.
Так як позов задоволено частково, то в відповідності до ст. 141 ЦК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 018 грн 11 коп.
Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, оскільки позов задоволено частково, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача 2 000 грн витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265,279 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 15, код ЄДРПОУ 39861924) заборгованість за кредитним договором №73162335 від 22.02.2025 в сумі 10 875 (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн, з яких: 7 500 (сім тисяч п'ятсот) грн тіла кредиту, 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн відсотків, 1 125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) грн комісії, судовий збір в сумі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн 11 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.
Відмовити в решті позовних вимог.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко