532/2886/25
2/532/249/2026
Ухвала
Іменем України
11.03.2026 м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - Назарьової Л. В.,
з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М.,
представника позивача - адвоката Костіна Д. М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі суду в м.Кобеляки, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ АРМРЕСТЛІНГУ УКРАЇНИ» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування
Встановив:
У провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ АРМРЕСТЛІНГУ УКРАЇНИ» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування.
Представник позивача, адвокат Костін Д. М. в судовому засіданні зазначив, що справа повинна розглядатися судом загальної юрисдикції. Заперечував щодо закриття провадження у справі, при цьому зазначив, що досудового врегулювання спору та вирішення спору в третейському порядку (судом) не було.
Представник відповідача, Письмак А. О. будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція).
Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 дійшла висновку, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: (1) суб'єктний склад правовідносин, (2) предмет спору та (3) характер спірних матеріальних правовідносин. Вказувала, що крім того, таким критерієм може бути (4) пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/8322/19, від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
Позивач стверджує, що 08 липня 2025 року відбулося засідання правління ГО «ФАУ», на якому було прийнято рішення про його відсторонення від участі у всеукраїнських та міжнародних змаганнях терміном на 4 роки.
На думку позивача, спірне рішення прийнято з порушенням порядку, визначеного нормами (положеннями) Статутних та нормативно- процесуальних документів ГО «ФАУ» (надалі - ГО «ФАУ»), а тому відсторонення його, ОСОБА_1 , від участі у змаганнях є безпідставним, правлінням ГО «ФАУ» порушено порядок прийняття відповідного рішення, власне прийняття такого рішення є перевищенням повноважень, наданих правлінню відповідно до Статуту ГО «ФАУ», відсторонення від участі у змаганнях є істотним порушенням прав позивача.
Відповідно до Статуту ГО «Федерація армрестлінгу України», що затверджений протоколом №1 від 02 квітня 2021 року рішенням звітно-виборчої конференції Всеукраїнської громадської організації «Українська Федерація Армспорту» (надалі - Статут ФАУ), Громадська організація «Федерація Армрестлінгу України» (далі - ФАУ або Федерація) є добровільним об'єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб (п. 1.1 Статут ФАУ).
Згідно п. 1.4 Статуту ФАУ - Федерація у своїй діяльності керується Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про громадські об'єднання», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», іншим чинним законодавством України та цим Статутом. Правовою основою діяльності Федерації є також регламентні документи та рішення загального характеру, що приймаються Організацією у межах їх статутних повноважень і є обов'язковими для всіх членів.
Згідно з п. 4.5-4.5.1 Статуту ФАУ усі члени Федерації є рівними у реалізації своїх прав та обов'язків. До прав члена Федерації належить, зокрема, оскаржувати рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації, подавати заяви, заперечення і скарги на прийняті ними рішення до Правління та вимагати розгляду скарг та заяв на Конференції; оскаржувати рішення Конференції до суду.
Відповідно до 4.5.2 Статут ФАУ члени Федерації зобов'язані дотримуватись положень Статуту.
Згідно п. 7.1 Статут ФАУ рішення, дії, бездіяльність керівних органів Федерації можуть бути оскаржені членом (членами) Федерації.
Первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення Президента Федерації та/або Віцепрезидента Федерації подається до Правління, яке зобов'язане розглянути скаргу на найближчому засідання, із обов'язковим викликом члена громадського об'єднання, який скаржиться, а також Президента Федерації та/або Віце-президента Федерації дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги Правлінням : повторна скарга подається до Конференції, яка зобов'язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов'язковим викликом члена, який скаржиться, а також Президента Федерації та/або Віце-президента Федерації подається до Правління, дії, бездіяльність або рішення якого яких оскаржується (п. 7.1.1).
Первинна скарга на дії, бездіяльність або рішення члена Правління - подається до Президента Федерації, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом 20 робочих днів, із обов'язковим викликом члена громадського об'єднання, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. В разі відхилення скарги» - Президентом Федерації - повторна скарга подається до Конференції, яка зобов'язана розглянути скаргу на черговому або позачерговому засіданні, із обов'язковим викликом члена, який скаржиться, а також члена Правління дії, бездіяльність або рішення якого оскаржується. Скарга, яка потребує розгляду на позачерговій Конференції, є підставою для скликання такої Коференції протягом тридцяти днів з дня надходження такої скарги (п. 7.1.2).
Згідно п. 7.1.3 Статуту ФАУ на дії, бездіяльність або рішення Конференції Федерації скарга подається до суду, відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» Спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є: забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів; сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм; залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності; сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях; організація та проведення фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів; участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.
Спортивні федерації діють на підставі статуту.
У найменуванні спортивної федерації зазначається вид спорту, розвитку якого вона сприяє. У найменуванні спортивної федерації осіб з інвалідністю зазначається відповідна вада здоров'я.
Спортивні федерації можуть мати всеукраїнський або місцевий статус.
Згідно частиною 9 статті 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вирішення спорів, що виникають між суб'єктами у сфері фізичної культури і спорту, здійснюється відповідно до закону постійно діючим спортивним третейським судом.
Отже, Статутом ФАУ (відповідача) визначено спеціальних суб'єктів, яким дана громадська організація підпорядкувала вирішення всіх внутрішніх спорів даної Громадської організації, а саме Правління Федерації як орган першої інстанції , а оскарження рішень Конференції - до суду відповідно до чинного законодавства на момент такого оскарження (орган другої інстанції).
Нормою спеціального закону, а саме ч. 9 ст. 45 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» вирішення спорів, що виникають між суб'єктами у сфері фізичної культури і спорту, здійснюється відповідно до закону постійно діючим спортивним третейським судом.
Таким чином, прямою вказівкою в законі зроблено посилання на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія спорів, що виникають між суб'єктами у сфері фізичної культури і спорту, і зазначено, що вирішення таких спорів здійснюється не державними судами, а постійно діючим спортивним третейським судом.
Схожа за змістом правова позиція викладена у Постанові Великої палати ВС від 27.03.2019 року у справі № 826/4734/16, Постанові КЦС ВС від 01.06.2022 року у справі № 757/25820/20-ц та Постанові КГС ВС від 11.01.2024 року у справі № 910/13732/22, які зробили висновки про те, що спори між суб'єктами сфери фізичної культури і спорту, зокрема і пред'явлені до спортивних асоціація, не підлягають розглядові жодним державним судом у порядку будь-якої юрисдикції.
Матеріали справи не містять відомостей про те, чи було проведено досудове врегулювання спору та вирішення питання із уповноваженими органами правління (керівними органами) Федерації, як це прямо визначено у Статуті Федерації армрестлінгу України, а відтак, і вирішення спору судом відповідно до чинного законодавства на момент оскарження таких дій, бездіяльності або рішень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПУ України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку що позов ОСОБА_1 до громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ АРМРЕСТЛІН- ГУ УКРАЇНИ» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування не може бути розглянутий в судовому порядку будь-якої юрисдикції, а тому закриває провадження у цій справі та роз'яснює, що спір підлягає вирішенню у порядку, визначеному Статутом.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд
Постановив:
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «ФЕДЕРАЦІЯ АРМРЕСТЛІНГУ УКРАЇНИ» про визнання неправомірними рішень правління та їх скасування - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя