Справа № 526/561/26
Провадження № 1-кс/526/81/2026
05 березня 2026 року м. Гадяч
слідча суддя Гадяцького районного суду ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гадяч клопотання слідчого СВ ВП № 1 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025170560000431 від 12.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Червонозаводське, Лохвицького району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
слідчий СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,вказуючи, що 04.03.2026 року, ОСОБА_5 слідчим СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Лохвицького відділу Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.307 КК України за наступних обставин:
У невстановлений в ході досудового розслідування час, не пізніше серпня 2025 року, ОСОБА_5 , вступив в злочинну змову з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи мету спільного збуту наркотичних лікарських засобів з діючою речовиною метадон, які ОСОБА_5 незаконно отримував у невстановленому медичному закладі міста Києва. При цьому, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на незаконний збут наркотичного засобу метадону, маючи на меті отримати грошові кошти від його реалізації, розуміючи та усвідомлюючи в повній мірі протиправність та караність своїх дій, 21.11.2025 в денний час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 незаконно отримав від ОСОБА_7 невстановлену кількість наркотичного засобу метадону, який почав незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.
Після цього, 21.11.2025 близько 11:00 год.,ОСОБА_5 , реалізуючи спільний з ОСОБА_5 умисел та бажання, направлені на незаконний збут наркотичного засобу метадону, незаконно придбаного ОСОБА_5 , розуміючи та усвідомлюючи в повній мірі протиправний характер та караність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, а саме протиправного отримання грошових коштів, реалізуючи спільні з ОСОБА_5 злочинні наміри та умисел, направлені на незаконний збут наркотичного засобу метадону, заздалегідь домовившись про зустріч у визначеному ним місці із особою зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , зустрівся з останнім в місті Заводське Миргородського району Полтавської області по вулиці Дружби,де за 1600 гривеньнезаконно збув йому таблетки білого кольору у кількості 8 штук у фрагменті блістера, які згідно висновку експерта №СЕ-19/117-25/25834 від 02.12.2025 містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою останнього 0,195 г.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, що виразилися в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім цього, ОСОБА_5 , діючи повторно, 04.03.2026 року близько 10:30 години, реалізуючи спільний з ОСОБА_5 умисел та бажання, отримав від останнього з метою незаконного збуту та отримання грошових коштів, наркотичний засіб з діючою речовиною - метадон в кількості 10 таблеток, який ОСОБА_5 незаконно придбав у невстановленому медичному закладу міста Києва, перевіз до м. Заводського до місця свого проживання, та почав незаконно зберігати його при собі з метою реалізації їх спільного злочинного умислу направленого на незаконний його збут.
Після цього, 04.03.2026 близько 10:40 години, ОСОБА_5 , реалізуючи спільний умисел та бажання, направлені на незаконний збут наркотичного засобу метадону незаконно отриманого у ОСОБА_7 , розуміючи та усвідомлюючи в повній мірі протиправний характер та караність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного збагачення, а саме протиправного отримання грошових коштів, реалізуючи спільні з ОСОБА_5 злочинні наміри та умисел, направлені на незаконний збут наркотичного засобу метадону, заздалегідь домовившись про зустріч у визначеному ним місці із особою зі зміненими анкетними даними ОСОБА_8 , зустрівся з останнім в місті Заводське Миргородського району Полтавської області на перехресті вулиць Кільцевої та Кошового, де за 2400 гривеньнезаконно збув йому таблетки білого кольору у кількості 10 штуку 2 фрагментах блістера, які містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон. Після збуту наркотичних засобів вказані грошові кошти у сумі 2200 гривень ОСОБА_5 передав ОСОБА_5 на зберігання, а 200 гривень залишив собі.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, що виразилися в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненому повторно, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, просив обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів з урахуванням ризиків визначених у клопотанні.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно придбав знайомому у ОСОБА_7 таблетки метадону, частину коштів залишив собі.
Адвокат ОСОБА_4 просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, звернувши увагу на наявність постійного місця проживання та стійких соціальних зв'язків підозрюваного, в зв'язку з чим вважав можливим обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Слідча суддя, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки усіх учасників даного кримінального провадження приходить до наступних висновків.
Відповідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Судом встановлено, що в провадженні досудового слідства знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 12.08.2025 за №12025170560000431 за ч.2 ст. 307 КК України.
04.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170560000431 від 12.08.2025; рапортом щодо надходження повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 11.08.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_9 ; протоколами оперативної закупівлі від 21.11.2025; протоколом огляду речей від 21.11.2025; висновком судової експертизи за результатами проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів; рапортом чергового ВП про кримінальне правопорушення від 04.03.2026; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 від 04.03.2025; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 від 04.03.2025; протоколом затримання ОСОБА_7 ; повідомленням про підозру ОСОБА_5 ; протоколами оперативної закупівлі від 04.03.2026; протоколом огляду речей від 04.03.2026 та іншими доказами в своїй сукупності, які встановлені в ході проведення досудового розслідування.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації на території Заводської ТГ Полтавської області, проживає разом з матір'ю, проте постійних законних джерел заробітку немає, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності.
Таким чином, встановлено наявність ризиків, передбачених у п.3 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вважати так слідчому судді дають наступні обставини: ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, який відноситься до категорії тяжкого, ніде офіційно не працює, не маючи законного джерела доходів може продовжити вчиняти збут наркотичних засобів. Раніше ОСОБА_5 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, тому саме ці обставини свідчать про велику ймовірність вчинити інше кримінальне правопорушення.
З матеріалів протоколу ОРЗ вбачається, що частина свідків, які спілкувалися з ОСОБА_5 в телефонному режимі дала свідчення, ОСОБА_5 теж вказує на ОСОБА_15 , як особу в якої він придбав метадон для третьої особи, тому є всі підстави вважати, що він може чинити тиск на свідків та іншого підозрюваного у справі - ОСОБА_15 ..
Розглядаючи клопотання підозрюваного та захисника про альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, суд не вбачає можливості його застосування, виходячи з обставин вчинення кримінального правопорушення та спосіб життя підозрюваного, який є наркозалежним і ніде не працює. Наявність міцних соціальних зв'язки не може бути в даній ситуації визначальним фактором.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідча суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої особу взято під варту.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «К.Г. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
При обранні міри запобіжного заходу враховую також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, його тяжкість та особу підозрюваного, вважаю, що є достатньо підстав вважати про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, з високим ступенем ймовірності того, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, тому з метою присікти злочинну діяльність та для забезпечення виконання процесуальних рішень ОСОБА_5 слід обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з положень п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, а також, що КПК України та практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України»).
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до частин 2, 4, 5 цієї ж статті застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.Розмір застави визначається у таких межах: (1) щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;(2) щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; (3) щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
При визначенні розміру застави слідча суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідча суддя вважає доцільним визначити підозрюваному заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави достатній забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025170560000431 від 12.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою складає 60 днів з дня затримання - 04 березня 2026 року о 10 годині 55 хвилин та закінчується 02 травня 2026 року о 10 годині 55 хвилин.
Для утримання підозрюваний ОСОБА_5 підлягає направленню до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166400 грн. 00 коп. та надати можливість йому або іншій особі внести кошти на депозитний рахунок Гадяцького районного суду для внесення застави ((отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області; ЗКПО 26304855, Р/р - UA398201720355289002000015950 ) та надати документ, що підтверджує органу у провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення вищезазначеної суми застави, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Покласти на ОСОБА_5 у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, прокурора і суду із встановленою періодичністю; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави з дня внесення застави.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному даною ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Гадяцького районного суду, має бути наданий уповноваженій службовій особі Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого СВ ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, прокурорів Гадяцького відділу Миргородської окружної прокуратури.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення, а підозрюваному з часу отримання її копії.
Повний текст ухвали проголошено о 15 годині 40 хвилин 09 березня 2026 року.
Слідча суддя: ОСОБА_1