Справа № 288/1553/25
Провадження № 2/288/288/26
10 березня 2026 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі-відповідач-1), ОСОБА_4 (далі-відповідач-2), ОСОБА_5 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 (далі-відповідач-3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України (далі-третя особа) про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в якому вказує, що з 2013 року вона почала проживати спільно з ОСОБА_6 однією сім'єю за адресою його місця проживання, а саме: в АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з ними в селищі Попільня проживала також мати ОСОБА_6 - ОСОБА_3 .
Від попереднього шлюбу ОСОБА_6 має сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач проживала з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу, однак з ознаками повноцінної сім'ї.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_6 призвано на військову службу під час мобілізації у військовий час ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_1 .
В період проходження військової служби ОСОБА_6 із позивачем вирішили зареєструвати шлюб, при цьому подали відповідну заяву до органу РАЦС.
Реєстрація шлюбу призначена на 16.11.2024 року.
Так як на дату призначення реєстрації шлюбу ОСОБА_6 перебував на службі, відділом РАЦС видано відповідну довідку, позивач надіслала її фотокопію ОСОБА_6 для пред'явлення командиру. Проте його для реєстрації шлюбу зі служби не відпустили і тому реєстрація шлюбу не відбулась.
26 травня 2025 року ОСОБА_3 надійшло сповіщення № 254 про те, що ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новоданилівка Запорізької області.
31 травня 2025 року органом РАЦС було зареєстровано смерть ОСОБА_6 .
За час спільного проживання позивач із ОСОБА_6 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного та мали усталені відносини притаманні подружжю.
Після смерті ОСОБА_6 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як член сім'ї, тільки для цього потрібно встановити даний факт.
Позивач просить встановити факт проживання її разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, з 2013 року по дату настання смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач та її представник в судовому засіданні вимоги викладені в позові підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали заяви, в яких просили справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги визнають. /а.с. 47, 50/
Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення по справі та просив справу проводити без його участі. /а.с. 29-32/
Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши позивача, її представника, відповідача ОСОБА_3 , свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до довідки № 131/29.5-41 від 30 жовтня 2024 року Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), реєстрацію шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 призначена на 16 листопада 2024 року в Попільнянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)./а.с.7/
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть № 3048 від 26 травня 2025 року, виданого Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце смерті Запорізька область, Пологівський район, населений пункт с. Новоданилівка, в зоні проведення бойових дій. /а.с. 8/
Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 31 травня 2025 року Попільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 205./а.с. 9/
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23 лютого 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , актовий запис за № 15. /а.с. 10/
Як вбачається з повідомлення № 1940/СЗ/118 від 14 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , в ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також в п'ятому ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутнє особисте розпорядження на випадок загибелі (смерті) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . /а.с. 11-12/
Згідно до інформації № 242/29.4-53 від 29 липня 2025 року Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області, в архіві відділу зберігаються актові записи: про народження № 39 від 28.05.1981 року на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько- ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 ; про народження № 62 від 24.09.1975 року на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , батько- ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 , брат ОСОБА_6 ; про народження № 722 від 19.11.1970 року на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_3 , брат ОСОБА_6 ; про шлюб № 5 від 28.04.2007 року на ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ; про народження № 15 від 22.02.2008 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 ; про смерть № 52 від 17.02.2025 року на ОСОБА_8 , батько ОСОБА_6 . /а.с. 13/
Як вбачається з повідомлення Попільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районі Житомирської області № 207/29.4-53 від 26.06.2025 року, ОСОБА_1 особисто 30.10.2024 року подано до відділу заяву про державну реєстрацію шлюбу з ОСОБА_6 ; довіреність ОСОБА_6 від 23 жовтня 2024 року згідно якої він уповноважує ОСОБА_1 представляти його інтереси в Попільнянському відділі РАЦС, що пов?язані з реєстрацією шлюбу між ним та ОСОБА_1 ; заява ОСОБА_6 про державну реєстрацію шлюбу, завірена 23 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Соловйовою С.С../а.с.62-66/
В судовому засіданні оглянуто CD-R диск, на якому міститься в електронному виді виписка по рахунку № НОМЕР_4 , відкритий на ім?я ОСОБА_6 за період з 01.01.2024 по 01.01.2025 року./а.с.102/
Згідно довідки Попільнянської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 09.12.2025 року № 333, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , але за вищевказаною адресою не проживає з 2013 року. /а.с.110/
Відповідно до виписок по рахунках ОСОБА_6 та ОСОБА_1 відображено рух коштів по їх карткових рахунках. /а.с.111-123/
Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що в нього з ОСОБА_6 добрі відносини, він знає його більше 15-ти років, хрестив у нього сина ОСОБА_13 . ОСОБА_6 проживав з дружиною ОСОБА_14 в селі Паволоч Попільнянського району Житомирської області, але через деякий час він розлучився та переїхав проживати до своїх батьків в АДРЕСА_1 . Він познайомився з ОСОБА_15 і вони почали проживати разом за даною адресою. Вони проживали разом як подружжя, вели спільне господарство, також йому відомо, що вони мали укладати шлюб, але не встигли, оскільки ОСОБА_6 загинув.
Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що він проживає по сусідству з сім?єю ОСОБА_17 по провулку Шевченка селища Попільня і йому відомо, що ОСОБА_6 офіційно уклав шлюб з ОСОБА_14 та деякий час проживав у селі Паволоч Попільнянського району Житомирської області, в них від шлюбу є син ОСОБА_13 . Через деякий час вони розлучилися. ОСОБА_6 переїхав проживати до своїх батьків за адресою провулок Шевченка селища Попільня, познайомився з ОСОБА_15 , яка більше 10-ти років проживала з ним за вищевказаною адресою. Вони проживали як чоловік і дружина, вели спільне господарство.
Свідок ОСОБА_18 дав показання про те, що з ОСОБА_6 він перебував у дружніх відносинах і йому відомо, що він більше 10-ти років проживав разом із ОСОБА_15 , спільних дітей в них не було.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивач звернулась до суду з позовом в якому просить встановити факт проживання її разом з ОСОБА_6 однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, починаючи з 2013 року по день смерті ОСОБА_6 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як вони спільно проживали, вели спільне господарство, мали спільний бюджет проте зареєструвати шлюб не встигли, тому що ОСОБА_6 загинув, а вона має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця як член його сім'ї.
Згідно до ч. ч. 1-2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Отже, обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20).
Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов'язкової умови для визнання осіб членами сім'ї зазначено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270ск18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 5 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).
У постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім'єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства».
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, правомірною) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зазначено, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю, спільний побут, взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи виселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтво про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які підтверджують наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23).
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 (провадження № 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, суд їх оцінює критично, оскільки вони є недостатніми, та не свідчать про факт спільного проживання сторін як чоловіка та жінки в період з 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представником позивача надано виписки по рахунках ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , в яких відображено рух коштів по їх карткових рахунках, а саме: ОСОБА_6 за період з 22.05.2024 року по 14.05.2025 року, ОСОБА_1 з 22.05.2024 року по 30.12.2024 року /а.с.111-123/.Також в судовому засіданні оглянуто CD-R диск, наданий АТ «Ощадбанк», на якому міститься в електронному виді виписка по рахунку № НОМЕР_4 , відкритий на ім?я ОСОБА_6 за період з 01.01.2024 по 01.01.2025 року./а.с.102/
Проте суд зауважує, що ОСОБА_1 заявляє позовні вимоги, що вона проживала з ОСОБА_6 з 2013 року по дату настання його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , а виписки про перерахування коштів надані тільки за період 2024-2025 роки.
Факт пересилання коштів, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю ( постанова Верховного Суду від 28.08.2019 року у справі 588/350/15-ц ).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Також, позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження ведення з ОСОБА_6 спільного господарства, наявності у неї з ним спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання за власні кошти чи спільні кошти іншого майна в інтересах сім'ї, а тому не довела факту проживання разом з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23) у період з 2013 року по 19.05.2025 року.
Допитані в судовому засіданні свідки повідомили, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 тривалий час проживали разом однією сім'єю та вели спільний побут.
Отже, позивач виходячи з наданих доказів просить установити факт проживання її з ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу лише на підставі показів свідків, що не можна вважати повним, всебічним та об'єктивним встановленням цих обставин. Надана до суду довідка про призначення дати реєстрації між ними шлюбу не дає підстави стверджувати наявність фактичних шлюбних стосунків у спірний період з ОСОБА_6 , так як вона не підтверджує факту спільного проживання та ведення спільного господарства.
Так, у постанові Верховного Суду у справі за № 531/295/19 від 08 грудня 2021 року зроблено висновок про те, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що показання свідків про проживання позивача із ОСОБА_6 однією сім'ю, не є достатніми доказами про наявність у них сім'ї в розумінні ст. 3 СК України.
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 722/1219/21 (провадження № 61-3321св23) де Верховний Суд погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю, виходив із того, що в матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував факт проживання сторін однією сім'єю чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, що є підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
У постанові від 22 липня 2022 року у справі № 189/630/16-ц (провадження № 61-15921св21) Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачка не довела сумісного проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу, зокрема ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.
У постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22) зазначено, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
При цьому самі пособі показання свідків не є підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю (постанова Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 554/6033/22).
Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
В даному випадку, Міністерство оборони України мало бути залучене до участі в справі за клопотанням позивача в якості відповідача, а не третьою особою, оскільки одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України. Залучення третьою особою Міністерства оборони України є недостатнім, оскільки ці статуси мають різні процесуальні права та обов?язки.
Незалучення належних відповідачів у справі є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Під час розгляду справи відповідач визнала позов, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 подали заяви про визнання позову.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні».
Таким чином, визнання позову відповідачами, не є підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до вимог частини четвертої статті 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд, а в даному випадку визнання відповідачами позову, суперечить викладеним у рішенні суду обставинам з наведених вище підстав.
З урахуванням викладеного, так як позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_6 , ведення спільного бюджету, господарства та побуту, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу необхідно відмовити.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року; ст. ст. 141, 150-152, 155, 180, 181 СК України; ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 211, 258, 259, 263-265, 293, 315-319, 352, 354, 355 ЦПК України; суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України про встановлення факту проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М.І. Рудник