Справа № 283/2840/25
Провадження №2/283/216/2026
(заочне)
11 березня 2026 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Хомич В.М., секретар судового засідання Ільніцька С.В.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» в особі директора Сердійчук Я.Я. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Малинського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в обґрунтування якої зазначила, що 06.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1748422. Згідно з умовами договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 15000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути кредитору кошти та сплатити проценти за користування коштами.
21.07.2025 було укладено договір №21-07/25 відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1748422 від 06.09.2024.
Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №1748422 від 06.09.2024.
Представник позивача, з урахуванням вимог заяви про зменшення позовних вимог від 12.11.2025, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 76350 гривень та судові витрати по справі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 12.11.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 12 годину 30.01.2026, яке у зв'язку з неявкою відповідача відкладено на 11 годину 30 хвилин 11.03.2026.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в уточненій позовній заяві від 12.11.2025 просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання. Відзиву, заяв та клопотань до суду не надходило.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважність причин неявки, в порядку, визначеному статтею 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд постановив провести розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Суд відповідно до ст. 247 ЦПК України розглядає справу у судовому засіданні за відсутності позивача і відповідача без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Встановлені судом обставини
06.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1748422, відповідно до умов якого вона отримала кредит в сумі 15000 грн, зобов'язавшись повернути його та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 360 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 1% за кожен день користування. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі (а.с.8-12). ОСОБА_1 підписано також паспорт споживчого кредиту (а.с.63-64).
ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитор) свої зобов'язання за договором №1748422 від 06.09.2024 виконав належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 15000 гривень відповідачу, що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек», згідно з якою на підставі укладеного між товариством і ТОВ «Пейтек» договору про переказ коштів, ТОВ «Пейтек» 06.09.2024 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, в сумі 15000 грн (а.с.16).
21.07.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу № 21-07/25, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 1748422 від 06.09.2024, що укладений між ТОВ «Селфі Кредит» та боржником ОСОБА_1 (а.с.24-46).
Станом на 17.10.2025 ОСОБА_1 має заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1748422 від 06.09.2024, в сумі 76350 грн, яка складається із: 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 47700 грн, заборгованість за нарахованими процентами (з часу відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 6150 грн, 7500 грн - пеня (а.с.104).
Оцінка аргументів сторін та норми права, застосовані судом
Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Згідно із ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач просить також стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за пенею у розмірі 7500 грн.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 06.09.2024 та діяв до 31.08.2025, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем пеня у розмірі 7500 грн не може бути стягнута із ОСОБА_1 , оскільки відповідачка нормою закону звільнена від обов'язку такої сплати. Нарахована пеня підлягає списанню позивачем.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 68850 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2422,40 грн та витрат на правову допомогу.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд, з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог - 2184,44 грн.
Щодо вимоги про стягнення правової допомоги суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21).
Водночас у частинах третій - п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВП ВС від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (виконавець), відповідно до якого клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором; заявка на надання юридичної допомоги №1127 від 01.09.2025; витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 (надання усної консультації з вивченням документів - 4000 грн, підготовка пропозицій - 6000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 15000 грн) (а.с.53-60).
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» (як клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» (виконавець), витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 з детальним описом наданих послуг, суд приходить до висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, що відповідатиме критеріям розумності та співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи та частковим задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279,354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором №1748422 від 06.09.2024 в сумі 68850 (шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень, а також судовий збір у розмірі 2184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 44 копійки та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 11.03.2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. М. Хомич