Справа 206/4671/25
Провадження 2/206/195/26
06 березня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Кушнірчука Р.О.,
при секретареві Задорожній К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду надійшла вказана позовна заява, яка обґрунтована тим, що 28 серпня 2020 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1067Д. На виконання умов Договору про споживчий кредит № 1067Д від 28 серпня 2020 р. Кредитна спілка «Українська кредитна спілка»надала, а Відповідач ОСОБА_1 , отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 26 000,00 (двадцять шість тисяч грн. 00 коп.) гривень строком на 24 місяців від дати отримання кредиту з 28 серпня 2020 року по 28 серпня 2022 року включно зі сплатою процентів у розмірі 39 % річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 1067Д від 28 серпня 2020 року належним чином не виконувала, передбачені Договором щомісячні платежі не сплачувала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 11 серпня 2025 року має заборгованість у розмірі 20 503,04 гривень, яка складається з: 9 491,22 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 11 011,82 гривень - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом. Крім того, 03 листопада 2020 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1158Д. На виконання умов Договору про споживчий кредит № 1158Д від 03 листопада 2020 року Кредитна спілка «Українська кредитна спілка»надала, а Відповідач ОСОБА_1 , отримала у тимчасове користування грошові кошти у безготівковій формі з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки у загальному розмірі 6 000,00 (шість тисяч грн. 00 коп.) гривень строком на 21 місяць від дати отримання кредиту з 03 листопада 2020 року по 03 серпня 2022 року зі сплатою процентів у розмірі 39% річних від основної (первісної) суми кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року також належним чином не виконувала, передбачені Договором щомісячні платежі не сплачувала. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 11 серпня 2025 року має заборгованість у розмірі 4 609,13 гривень, яка складається з: 2 134,22 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 474,91 гривень - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договорами, що є порушенням прав та інтересів позивача. Враховуючи викладене, представник позивача просив суд стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 25 112,17 гривень та понесені позивачем судові витрати з відповідача на свою користь.
Не погоджуючись з обставинами викладеними у позовній заяві позивачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву. Так, відповідач у відзиві на позов щодо недоведеності правильності нарахування суми заборгованості зазначила, що згідно Договору - строк позики (строк дії кредиту) - 30 календарних днів. Враховуючи вказану обставину, відповідач вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, у період дії кредитного договору (період дії може визначатися як строк дії договору, дата повного погашення тощо) може нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Однак, позивач нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, правових висновків Верховного Суду та не у межах встановлених строків кредитування. Щодо розміру денної процентної ставки, відповідач зазначила, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Разом із тим, позивач просить стягнути із відповідача проценти у розмірі, які є вище 1 % денної процентної ставки, що явно суперечить вимогам Закону. Щодо відсутності доказів видачі відповідачу кредитних коштів відповідач зазначила, що позовні вимоги банку обґрунтовуються тим, що між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори та нібито видано відповідачу грошові кошти. Однак, позивачем не було надано суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірними кредитними договорами. Надання розрахунків сум заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. Разом із тим, що позивачем до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування, не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача). Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладання договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на які наполягає позивач. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом. Представником позивача не доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами договорів, не доведено обґрунтованість нарахування відсотків. З наданих представником позивача документів неможливо встановити по яку дату нараховувалися відсотки за за користування кредитом та з якою ставкою. В свою чергу наданий представником позивача розрахунок заборгованості не підтверджено жодним первинним документом, що оформлений відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не підтверджено передання коштів в розумінні частини 2 статті 1046 ЦК України. Отже, позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірними кредитними договорами. Нададання розрахунку суми заборгованості є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом, що підтверджує факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. За перерахованих обставин, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Щодо несправедливих умов Договору, відповідач зазначила, що проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний у Договорах. Так, проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту. Тобто, позивач бажає стягнути з відповідача суму нарахованих процентів, яка у декілька разів перевищує суму (тіло) кредиту. Також, відповідач у своєму відзиві зазначила, що встановлені Договорами розміри відсотків за несвоєчасне виконання зобов'язань за кожен день просрочки, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав позивачів» та суперечить встановленим обмеженням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» та порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує як 50 % від суми кредиту; так і подвійну облікову ставки Національного банку України та становить більше ніж п'ятнадцять відсотків прострочення платежу. Більш того, стягнення суми процентів за користування кредитними коштами що у декілька разів перевищує суму тіла кредиту, взятого відповідачем у позивача, на її думку, є нічим іншим як джерелом спроби отримання позивачем із відповідача невиправданих додаткових прибутків, оскільки дана реальна річна процентна ставка та нарахування суми процентів за користування кредитними коштами фактично виступає цивільно-правовою відповідальністю боржника (відповідача) перед кредитором. Враховуючи вищевикладене, відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову, зменшити суму процентів за користування кредитними коштами.
Ухвалою суду від 25 серпня 2025 року зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати відомості з Єдиної інформаційної бази про внутрішньо переміщених осіб про те, чи перебуває на обліку, як внутрішньо-переміщена особа ОСОБА_1 .
17 вересня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 25 серпня 2025 року від Юридичного департаменту- начальника відділу організації роботи щодо представництва в судових та інших органах державної влади при Міністерстві соціальної політики, сім'ї та єдності України встановлено, що згідно відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 , знято з обліку внутрішньо переміщених осіб 19 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача Горбачов Д.С. в судове засідання не з'явився, однак, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася за невідомими суду причинами, про час і місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про поважні причини неявки до суду не повідомила, однак від останньої на адресу суду надходив відзив на позовну заяву.
Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 серпня 2020 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1067Д (а.с. 16).
Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець надає позичальнику, а позичальник приймає, у тимчасове користування споживчий кредит (грошові кошти) на умовах, встановлених цим кредитним договором, з дотриманням вимоги повернення коштів та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 26 000,00 (двадцять шість тисяч грн. 00 коп.) гривень строком на 24 місяців від дати отримання кредиту з 28 серпня 2020 року по 28 серпня 2022 року включно зі сплатою процентів у розмірі 39 % річних.
Перерахування визначених кредитним договором № 1067Д від 28 серпня 2020 року грошових коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 4277 від 28 серпня 2020 року, з відмітками банку про проведення даного платежу (а.с. 20).
Згідно із п. 3.4 Кредитного договору № 1067Д від 28 серпня 2020 року нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в національній валюті за фактичну кількість днів в періоді. Нарахування процентів за договорами кредиту відбувається за кожний фактичний строк користування кредитом і починається з наступного дня після отримання кредиту (дати списання з розрахунку кредитодавця), а припиняється в день остаточного розрахунку зі кредитом. Для цілей розрахунку процентів за кредитом використовується календарний рік.
Відповідно до п. 3.6 кредитного договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору, так й після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № 1067Д від 28 серпня 2020 року належним чином не виконувала, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачувала, внаслідок чого станом на 11 серпня 2025 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 20 503,04 гривень, яка складається з: 9 491,22 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 11 011,82 гривень - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості позичальника вих.. № 309 від 11 серпня 2025 року (а.с. 7-10).
Крім того, 03 листопада 2020 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 1158Д (а.с. 18).
Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець надає позичальнику, а позичальник приймає, у тимчасове користування споживчий кредит (грошові кошти) на умовах, встановлених цим кредитним договором, з дотриманням вимоги повернення коштів та сплати процентів у визначені договором строки, у розмірі 6 000,00 ( шість тисяч грн. 00 коп.) гривень строком на 21 місяців від дати отримання кредиту з 03 листопада 2020 року по 03 серпня 2022 року включно зі сплатою процентів у розмірі 39 % річних.
Перерахування визначених кредитним договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року грошових коштів на банківський рахунок відповідача підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 152 від 03 листопада 2020 року, з відмітками банку про проведення даного платежу (а.с. 17).
Згідно із п. 3.4 Кредитного договору № № 1158Д від 03 листопада 2020 року нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в національній валюті за фактичну кількість днів в періоді. Нарахування процентів за договорами кредиту відбувається за кожний фактичний строк користування кредитом і починається з наступного дня після отримання кредиту (дати списання з розрахунку кредитодавця), а припиняється в день остаточного розрахунку зі кредитом. Для цілей розрахунку процентів за кредитом використовується календарний рік.
Відповідно до п. 3.6 кредитного договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка розрахунків) не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, визначеного п.1.1 цього Договору, так й після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором № № 1158Д від 03 листопада 2020 року належним чином не виконувала, передбачені кредитним договором щомісячні платежі не сплачувала, внаслідок чого станом на 11 серпня 2025 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 4 609,13 гривень, яка складається з: 2 134,22 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту; 2 474,91 гривень - нараховані, але не сплачені проценти за користування кредитом, що підтверджується долученим до матеріалів справи розрахунком заборгованості позичальника вих.. № 309 від 11 серпня 2025 року (а.с. 7-10).
Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку «Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» не повернуті, суд вважає, що позивач в праві вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідно до розрахунків заборгованості позичальника станом на 11 серпня 2025 року за Договором № 1067Д від 28 серпня 2020 року, дата укладення кредитного договору 28 серпня 2020 року, строк погашення заборгованості 28 серпня 2022 року.
Проценти за користування кредитом № 1067Д від 28 серпня 2020 року нараховано за період з 28 серпня 2020 року по 31 серпня 2023 року.
Відповідно до розрахунків заборгованості позичальника станом на 11 серпня 2025 року за Договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року, дата укладення кредитного договору 03 листопада 2020 року, строк погашення заборгованості 03 серпня 2022 року.
Проценти за користування кредитом № 1158Д від 03 листопада 2020 року в розмірі 2 474,91 гривень нараховано за період з 03 листопада 2020 року по 31 серпня 2023 року.
Нарахування позивачем заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим, що вбачається з правового висновку Верховного Суду у постанові від 14.02.2018 року по справі №564/2199/15-ц.
Однак, постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, розмежовує поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання», які згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до кредитного договору № 1067Д від 28 серпня 2020 року, укладеного між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , сторонами визначено строк дії вищезазначеного кредитного договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Тобто, 28 серпня 2020 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяців, тобто до 28 серпня 2022 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 26 000,00 грн. які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 39 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно до кредитного договору № 1158Д від 03 листопада 2020 року, укладеного між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , сторонами визначено строк дії вищезазначеного кредитного договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов'язання. Тобто, 03 листопада 2020 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 21 місяців, тобто до 03 серпня 2022 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 6 000,00 грн. які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 39 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3.6. кредитних договорів прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка повернення основної суми кредиту та сплати процентів) не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту, так і після закінчення цього строку протягом подальшого користування позичальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавця.
Кредити у кредитних спілках регулюються спеціальним законом «Про кредитні спілки». Договори укладаються між Кредитними спілками та членами кредитної спілки. Це впливає на визначення правовідносин і правове регулювання.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитні спілки в Україні діють відповідно до цього Закону, інших законів України та виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
У розумінні полоджень частини 2 статті 21 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка має право самостійно встановлювати: розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки; розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою; ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою; види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів; способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.
За умовами укладених між сторонами договорами, Договір № 1067Д від 28 серпня 2020 року укладений строком на 24 місяці з 29 серпня 2020 року по 28 серпня 2022 року включно; Договір № 1158Д від 03 листопада 2020 року укладено строком на 21 місяці з 03 листопада 2020 року по 03 серпня 2022 року включно.
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), викладено правові висновки про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитні договори, сторони мають легітимні очікування щодо належного їх виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважала, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Вирішуючи питання щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування Велика Палата Верховного Суду зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.
Також суд зазначає, що Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.
Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Враховуючи вищезазначене, вимоги про стягнення відсотків на підставі ст.625 ЦК України, які нараховуються з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов'язання, суперечать законодавству та такі вимоги апріорі задоволенню не підлягають.
Так, за Договором № 1067Д від 28 серпня 2020 року за період з 28 серпня 2020 року по 28 лютого 2022 року було нараховано загальну суму заборгованості у розмірі 9 491,22 гривень, що становить заборгованість за основною сумою кредиту. В той же час, за період з 28 лютого 2022 року по 31 серпня 2023 року відповідачем було частково здійснено погашення заборгованості у розмірі 4 240,00 гривень (800 грн. - внесено сплату 31 березня 2022 року, 800,00 гривень - внесено сплату 29 квітня 2022 гривень, 480,00 гривень - внесено сплату 08 вересня 2022 року, 400,00 гривень - сплачено 03 жовтня 2022 року, 480,00 гривень - сплачено 15 листопада 2022 року, 400,00 гривень - сплачено 30 листопада 2022 року, 480,00 гривень - сплачено 13 січня 2023 року, 400,00 гривень - сплачено 15 березня 2023 року).
Враховуючи вказану обставину, суд бере до увагу, що відповідачем було частково здійснення погашення заборгованості, а тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 5 251,22 гривень (9 491,22- 4 240,00), також відповідно до наданого розрахунку до Договору № 1067Д від 28 серпня 2020 року станом на 28 лютого 2022 року заборгованість по відсоткам у розмірі 694,50 гривень була погашена, а тому стягненню з відповідача підлягає лише основна сума боргу у розмірі 5 251,22 гривень.
За Договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року за період з 03 листопада 2020 року по 28 лютого 2022 року було нараховано загальну суму заборгованості у розмірі 2 149,62 гривень, що становить заборгованість за основною сумою кредиту. В той же час, за період з 28 лютого 2022 року по 31 серпня 2023 року відповідачем було частково здійснено погашення заборгованості у розмірі 1 060 гривень (200,00 гривень - внесено сплату відповідачем 31 березня 2022 року, 200,00 гривень - внесено 29 квітня 2022 року, 120,00 гривень - внесено 08 вересня 2022 року, 100,00 гривень - внесено 03 жовтня 2022 року, 120,00 гривень - внесено 15 листопада 2022 року, 100,00 гривень - внесено 30 листопада 2022 року, 120,00 гривень - внесено 13 січня 2023 року, 100,00 гривень - внесено 15 березня 2023 року).
Враховуючи вказану обставину, суд бере до увагу, що відповідачем було частково здійснення погашення заборгованості за Договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року, а тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 1 089,62 гривень (2 149,62- 1 060), також відповідно до наданого розрахунку до Договору № 1158Д від 03 листопада 2020 року станом на 28 лютого 2022 року заборгованість по відсоткам у розмірі 160,25 гривень була погашена, а тому стягненню з відповідача підлягає лише основна сума боргу у розмірі 1 089,62 гривень.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 1067Д від 28 серпня 2020 року у розмірі 5 251,22 гривень, що складається з основної суми заборгованості, та за Договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року у розмірі 1 089,62 гривень, що також складається з основної суми заборгованості, а тому з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за вказаними договорами у загальному розмірі 6 340,84 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 гривень підтверджується платіжною інструкцією № 448 від 18 серпня 2025 року (а.с. 22).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково на суму 6 340,84 гривень, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені останнім судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 605,60 гривень, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 206, 263, 264, 265, 280-282, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Кредитної спілки «Українська кредитна спілка» (місцезнаходження: 84313, Донецька область, Краматорський район, м. Краматорськ, вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 20, ЄДРПОУ 36512355), заборгованість у розмірі 6 340,82 гривень, а саме за: кредитним договором № № 1067Д від 28 серпня 2020 року у розмірі 5 251,22 гривень, кредитним договором № 1158Д від 03 листопада 2020 року у розмірі 1 089,62 гривень, а також судовий збір у розмірі 605,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук