Справа № 276/2335/25
Провадження по справі №2/276/244/26
11 березня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі у тексті - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до суду з позовом, зі змісту якого просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал»:
- заборгованість за кредитним договором №152280 від 03.09.2024 у розмірі 21617,59 грн. з яких 15585,00 грн - тіло кредиту, 7610,13 грн - відсотки за користування кредитом, 601,00 грн - комісія;
- судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.09.2024 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №152280 на суму 15585,00 грн.
06.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 06022025, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №152280 від 03.09.2024.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 08.01.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, позивач в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про його дату, час і місце. Відповідач подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, зазначила, що позов визнає частково.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Судом ухвалено здійснювати розгляд справи за відсутності її учасників.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
03.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №152280 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Згідно кредитного договору було погоджено графік платежів згідно якого відповідач мав сплатити до 07.01.2025 року 15585,00 грн. тіло кредиту, 11436,33 грн. відсотки за користування кредитом, 9,00 грн. комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а також 3584,55 грн. комісія за надання кредиту. При цьому було передбачено, що проценти сплачуються кожні 14 днів. Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором fda2bc7e.
Крім того, 03.09.2024 відповідач підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування ідентичні тим, що передбачені кредитним договором №152280 від 03.09.2024.
Згідно картки обліку виконання договору: 152280, вказується, що загальна сума фінансового активу станом на 07.01.2025 становить: 13406,46 грн. - тіло кредиту, 7610,13 грн. - відсотки за користування кредитом, 601,00 грн. - комісія.
На виконання ухвали АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, згідно якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 .
Згідно інформації наданої АТ КБ «ПриватБанк» по вказаному картковому рахунку, відповідно до виписки по рахунку 03.09.2024 здійснене зарахування на суму 4885,78 грн.
Згідно виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 152280, наданої позивачем, вказується, що станом на 01.11.2025 (включно), заборгованість за кредитним договором складає 21617,59 грн., з яких: 13406,46 грн - тіло кредиту, 7610,13 грн - відсотки за користування кредитом, 601,00 грн - комісія.
06.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 06022025, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №152280 від 03.09.2024.
Таким чином між сторонами існують зобов'язальні, цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.
Суд вирішуючи спір виходить з наступного.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із ст.525,526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599ЦКУкраїни визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629ЦКУкраїни визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610ЦКУкраїни порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до ч. 2 ст.615ЦКУкраїни одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що договір №152280 від 03.09.2024 та Графік платежів підписані Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор fda2bc7e.
Крім того 03.09.2024 відповідач підписав електронним підписом паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування ідентичні тим, що передбачені кредитним договором №152280 від 03.09.2024.
Отже сторони погодили всі істотні умови:
- суму кредиту 15585,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору у такому порядку: - 4885,78 грн на картку № НОМЕР_1 у національній валюті та 3584,55 грн шляхом погашення заборгованості за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини;
- строк кредитування 126 дні, до 07.01.2025 з правом повернення кредиту достроково;
- відсотки за користування кредитом - кожні 14 днів,
- процентна ставка 0,7654% в день;
- комісія за надання кредиту 23,00%, що становить 3584,55 грн.
На виконання ухвали суду про витребовування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, згідно якої на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 .
Згідно виписки наданої АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку № НОМЕР_1 за період 03.09.2024 по 08.09.2024, яка містить зарахування на суму 4885,78 грн.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 152280, наданої позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» складає 21617,59 грн. з яких: 13406,46 грн - тіло кредиту, 7610,13 грн - відсотки за користування кредитом, 601,00 комісія.
Доказів, що ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за договором № 152280 від 03.09.2024 матеріали справи не містять.
06.02.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 06022025, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги в сумі 11371,02 грн.
Згідно ч. 1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077ЦКУкраїни передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за договором споживчого кредиту №152280 від 03.09.2024
Всупереч умов Договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, що створило заборгованість в загальному розмірі 21016,59 грн, з яких: 13406,46 грн - за тілом кредиту, та 7610,13 грн - за відсотками за користування кредитом.
Щодо стягнення комісії в сумі 601,00 грн. суд зазначає наступне.
У п.2.4 Кредитного договору визначено комісію за управління та обслуговування кредиту.
У своїй Постанові Великі Палаті Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зробила висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Натомість умовами договору не визначено, за що нараховується комісія також відсутні докази, що відповідач вимагав частіше 1 разу на місяці інформацію про стан кредиту.
Таким чином суд вважає, що нарахування комісіє є неправомірним.
Враховуючи всі обставини справи суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 152280 від 03.09.2024 в розмірі 21 016,59 грн., з яких: 13406,46 грн. тіла кредиту та 7610,13 грн. відсотків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково (у розмірі 97,21%), тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2354,81 грн.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що 10.09.2025 було укладено Договір про надання правової допомоги №10/09/25-02 між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», відповідно до умов якого адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах визначених цим договором. У відповідності до додаткової угоди №25770863350 до Договору адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання щодо захисту прав позивача по стягненню заборгованості за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором № 152280 від 03.09.2024. У відповідності до акту прийому-передачі наданих послуг розмір наданих адвокатським бюро послуг склав 7000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів, підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів в справі про стягнення заборгованості за договором позики, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою для фактора, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.
У зв'язку з вищенаведеним та враховуючи суму ціну позову, а також складність справи та її значення для сторін, кількості судових засідань, усталеної практики з вирішення кредитних спорів, відсутність відомостей про фінансовий стан обох сторін суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу у разі задоволення позову становлять 2000,00 грн.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» відповідно до вимог частини другої статті 141 ЦПК України мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1944,20 грн (2000 грн.* 97,21% задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст. 4, 10-13, 12, 13, 49, 76, 142, 206, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 152280 від 03.09.2024 в розмірі 21016,59 гривень (двадцять одна тисяча шістнадцять гривень 59 копійок), з яких: 13406,46 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 7610,13 гривень - сума заборгованості за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2354,81 гривень (дві тисячі триста п'ятдесят чотири грн 81 коп) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 944,20 гривень (одна тисяча дев'ятсот сорок чотири грн 20 коп).
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя А.С.Семенюк