Справа № 276/65/26
Провадження по справі №2/276/288/26
10 березня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
при секретарі судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором №7657217 від 06.03.2024 в розмірі 19922,60 грн. та судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 06.03.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір №7657217 в формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, відтвореним з використанням одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Пейтек» на платіжну картку № НОМЕР_1 , а у подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума кредитних коштів становить 6100 грн.
23.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №7657217.
16.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №16/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача заКредитним договором №7657217. Відповідно до Реєстру боржників від 16.05.2025 за Договором факторингу від 16.05.2025 до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23648,60 грн.
Представник позивача стверджує, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав і має непогашену заборгованість перед ТОВ ФК «ЕЙС» в загальній сумі 23648,60 грн., що складається з: 6100,00 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13822,60 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 3726,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями. Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 13.01.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи провести за відсутності представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не прибув, до суду подав заяву, в якій зазначив, що позов визнає повністю та просить розглянути справу у його відсутність. Одночасно просить зменшити розмір витрат за надання правової допомоги до 3000 гривень, оскільки вважає заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу завищеним.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 3-6, ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Судом встановлено, що 06.03.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №7657217 про надання споживчого кредиту в формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» здійснило переказ коштів в сумі 4100 грн. безготівковим зарахуванням через ТОВ «Пейтек» на платіжну картку № НОМЕР_1 .
У подальшому первісний кредитор та відповідач шляхом укладення 08.03.2024 Додаткової угоди до Договору №7657217 про надання споживчого кредиту від 06.03.2024 року домовились збільшити суму кредиту на 2000 грн., у зв'язку з чим загальний розмір кредиту складає 6100,00 грн.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 19.01.2026 №№20.1.0.0.0/7- 260119/80008-БТ на запит суду вбачається, що карта № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
23.10.2024 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу №23.10/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було відступлено право грошової вимоги до боржників, у тому числі і до боржника за Кредитним договором №7657217.
16.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №16/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за Кредитним договором №7657217.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.05.2025 за Договором факторингу від 16.05.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 23648,60 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом... боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
З виписки з особового рахунка вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7657217 від 06.03.2024 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 01.11.2025 складає 23648,60 грн. Станом на 01.11.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена.
Оскільки, ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем виконало у повному обсязі, надавши йому визначені договором кредитні кошти, а відповідач взяті на себе за договором зобов'язання ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем не виконав, то за кредитним договором №7657217 від 06.03.2024 утворилась заборгованість за основними зобов'язаннями в сумі 19922,60 грн., яку просить стягнути позивач.
Наявні у справі розрахунки заборгованості відповідачем в силу принципу змагальності учасників судового процесу не спростовані, факт отримання кредитних коштів та користування ними відповідач не заперечує.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача до відповідача, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволеннню.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 до початку розгляду справи по суті визнав позов у повному обсязі та те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено в повному обсязі, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 1331,20 грн (2662,40 грн х 50%).
Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються із залишку суми сплаченого позивачем при поданні позову судового збору в розмірі 1331,20 грн.
Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., суд приходить до наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», копію акта прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 року.
Згідно копії Додаткової угоди №25771055716 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги та Акта прийому-передачі наданих послуг вбачається, що АБ «Соломко та партнери» надано правові послуги у справі стягнення заборгованості за кредитним договором №7657217 щодо позичальника ОСОБА_1 на суму 7000,00 грн.
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу подав належні та допустимі докази, що описані вище. Разом з тим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн., вважаючи такий розмір витрат завищеним.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України.
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практики з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №7657217 від 06.03.2024 в сумі 19922 (дев'ятнацять тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 60 копійок.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956) 50% судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, сплаченого згідно платіжної інструкції №32256 від 08.01.2026 року за подання позовної заяви про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 50% сплаченого судового збору в розмірі в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом поданняапеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Д.О. Бобер