Справа №295/18390/25
Категорія 38
2/295/1272/26
11.03.2026 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, що укладений між сторонами 06.02.2022 року в електронній формі у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію.
Згідно договору позичальнику ОСОБА_2 надано грошові кошти в сумі 5 050,00 грн. та початковим строком кредитування - 30 днів.
Учасники визначили застосування відсоткових ставок за користування коштами: дисконтної ставки, що становить 2,15 % на добу за початковий строк кредитування (лояльний період), визначений п.3.6, п. 3.7 договору (р.4 паспорту кредиту, п.1. п.2. графіку розрахунків); базової ставки - 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п.3.5, п.3.6, п.3.7, п.3.8 договору (р.4 паспорту кредиту, п.1. п.2. графіку розрахунків).
За твердженням позивача, боржник ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до наведеної угоди, протягом усього часу не здійснює погашення заборгованості.
Звертає увагу, що, оскільки позичальник був попередньо ознайомлений та погодився із фактом, що користування сумою кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України та має наслідком продовження строку користування кредитом на умовах п.п. 3.7, 3.8 договору - тобто з нарахуванням базової процентної ставки, розрахунок заборгованості у період 90 днів з 08.03.2022 року по 05.06.2022 року здійснено із застосуванням ставки 2,2 % на добу.
Станом на день звернення із позовом розмір заборгованості становить 18 306,25 грн., з яких: 5050,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 13 256,25грн. - заборгованість по відсотках.
Посилаючись на відповідні обставини, позивач просить стягнути суму заборгованості, відшкодувати витри з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу - 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 19.01.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк»:
- письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 05.02.2022 року по 07.02.2022 року.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.02.2022 року між сторонами укладено договір кредиту, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» як кредитодавець надав, а ОСОБА_1 - позичальник, отримав грошові кошти в розмірі 5 050,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності.
Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони визначили, що кредит надається строком на 30 днів (лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Сторони погодили, що встановлений в.п.2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
За змістом п. 1.4.2 договору проценти за користування кредитом - 3257,25 грн., які нараховуються за ставкою 2,15 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.4.3 договору стандартна (базова) процента ставка за користування кредитом становить 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 1.4.3.1 договору дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 2,15 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного Кодексу.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом надано окрему, а також взаємну оцінку доказам - договору кредиту з додатками як паспортом споживчого кредиту і графіком платежів, довідці АТ «Таскомбанк» з підтвердженням переказу грошових коштів в сумі 5 050,00 грн. 06.02.2022 року за реквізитами картки - НОМЕР_3 , повідомленню про проведення успішного зарахування, інформації АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів по рахунку НОМЕР_4 з наявними даними щодо зарахування на рахунок коштів в сумі 5050,00 грн. 06.02.2022 року.
Суд звертає увагу, що використані при укладенні договору технічні умови унеможливлювали виконання таких дій без доступу до особистих даних особи та без її волевиявлення.
Отже, судом здобуто висновок про виникнення правовідносин, заснованих на договорі кредиту із ТОВ «Кошельок» як кредитором, пов'язане із цим набуття сторонами такого правочину відповідних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що за наслідком неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків виникла заборгованість.
При цьому, суд не може в повній мірі погодитись з обгрунтованістю заявлених сум з огляду на таке.
Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Суд звертає увагу, що умовами договору сторони фактично встановили взаємовиключне врегулювання відносин в умовах продовження користування кредитом понад погоджений строк кредитування у 30 днів.
Як зазначалось вище, положеннями договору строк кредитування у 30 днів визначено як лояльний період.
У пункті 3.7 договору сторони вказали, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах:
зобов'язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду;
з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2.2. проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним
При цьому, згідно п.3.9 договору у відповідності до п.3.9 договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч.2 ст. 625 ЦК України позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-141гс19) викладено правовий висновок про те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України.
Верховний Суд звернув увагу, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за користування кредитом).
У постанові додано, що сторони кредитного договору можуть встановити проценти за неправомірне користування грошовими коштами, іншими словами у випадку неповернення грошових коштів, у визначений кредитним договором строк, та такі проценти можуть нараховуватись й після спливу визначеного кредитним договору строку згідно статті 625 ЦК України.
В розрізі наведеного слід звернути увагу, що правові відносини споживача з фінансовою установою не можуть вважатись рівними, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах.
Отже, при визначенні суми заборгованості суд виходить з умов договору про встановлений строк кредитування у 30 днів (лояльний період), після завершення якого у кредитодавця припиняється право на нарахування відсотків, а захист майнових прав забезпечується через компенсаційне відшкодування в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України.
Позивачем не заявлено вимоги про стягнення компенсаційних втрат в порядку ч.2 ст. 625 ЦК України, крім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.
Сума нарахувань за відсотками за таких умов становитиме: (5050,00 грн. * 30 днів користування * 2,15 % за день користування / 100) - 3257,25 грн., загальна заборгованість - 8307,25 грн.
Відповідна сума підлягає до стягнення з відповідача.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача витрати з оплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, додаток до договору з наведенням відомостей про види послуг, їх тривалість, вартісне значення: оформлення документів - 1000,00 грн., збір та аналіз доказів - 2000,00 грн., складення позовної заяви - 4000,00 грн., формування додатків - 2000,00 грн., відправка позову - 1000,00 грн.
Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу, що зазначена на виконання правничих послуг вартість робіт та її тривалість, є завищеною з огляду на складність справи та наслідки розгляду, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав особи.
З огляду на викладене, суд, керуючись принципом доцільності та справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошову суму в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831, адреса місцезнаходження: 08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, заборгованість за договором кредиту від 06.02.2022 року, в сумі 8307,25 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 1101,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Д.М.Лєдньов