справа № 274/8156/25
провадження № 2/0274/1107/26
Рішення
Іменем України
( заочне)
11.03.2026 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання - Рудич М.О., представника позивача Яковенко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів -
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області звернувся до суду з позовною заявою в якій просить:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відносно їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України;
- стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачі схильні до зловживання алкогольними напоями, неналежно виконують батьківські обов'язки. Малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку міської служби у справах дітей з 26.05.2022, як такий, що перебуває у складних життєвих обставинах по причині ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. Дитина чотири рази вилучалася з родини. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 29.03.2024 батьків попереджено про зміну ставлення до виконання батьківських обов'язків, проте мати продовжує вживати спиртні напої, не займається розвитком дитини, притягувалася до адміністративної відповідальності за ст.173, ст. 184 КУпАП. З працівниками міської служби у справах дітей та соціальними працівниками веде себе агресивно, зухвало. Батько також не цікавиться життям дитини. Залишення дитини з батьками несе пряму загрозу його життю та здоров'ю.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.12.2025 відкрито загальне провадження у справі (а.с.68).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.01.2026 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с.79)
Представник органу опіки та піклування Бердичівської міської ради в судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона обіймає посаду В.о. начальника міської служби у справах дітей, знає родину ОСОБА_1 по своїй роботі. В вересні 2023 року зверталися до суду з аналогічним позовом, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, попереджено відповідачів змінити ставлення до виховання дитини, в квітні 2024 року дитину було повернуто в родину до відповідачів. Родину знову взяли під супровід. З серпня 2025 року почали надходити повідомлення про те, що відповідачка ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, з нею проводилися бесіди. В 2025 році хлопчик пішов до першого класу, на той час він проживав разом з відповідачкою в бабусі. З 04.11.2025 року дитина почала пропускати навчання, оскільки ОСОБА_2 переїхала. Служба у справах дітей почала розшукувати відповідачку з дитиною, коли знайшли де, вони проживають, то відповідачка їм не відчиняла двері до квартири, перебувала в стані алкогольного сп"яніння. Так їздили 4 рази. В відповідачки з"явився співмешканець, вона продовжувала вживати спиртні напої. Коли вони потрапили до квартири, то побачили, що в квартирі брудно, туалет не працював, умови для життя дитини не створені. Дитину негайно вилучили у матері. Батька хлопчика взагалі неможливо знайти, сином він не цікавиться, оскільки переховується від мобілізації. На даний час хлопчик перебуває в державному закладі, йому там добре.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює на посаді ювенального поліцейського, відповідачку знає по роботі, неодноразово розглядав звернення відносно неї. Особисто бачив ОСОБА_2 в місті в стані алкогольного сп"яніння, також вона була помічена у вчиненні хуліганських дій відносно неповнолітньої дівчинки. За місцем її проживання були помічені сторонні особи, які перебували в стані алкогольного сп"яніння або наркотичного. Відповідачка за дитиною не доглядала. Він особисто бачив, як хлопчик стояв роздягнений на підвіконні, вони стукали в двері, але відповідачка їх не відчинила. 06.09.2025 року ОСОБА_2 з"явилася до поліції перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, її було поміщено в Центр детоксикації. Під час проведення профілактичної роботи в ЗОШ № 6 педагоги йому повідомили. що дитина до школи ходить голодна, її підгодовували в школі. З відповідачкою проводили профілактичну бесіду, вона вину не визнавала. Влітку 2025 року дитину було виявлено сторонніми особами на центральному ринку без батьків, люди зателефонували на номер 102, дитину доставили до бабусі. Батька хлопчика він бачив один раз десь в 2022-2023 році, йому до дитини байдуже.
Свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що вона працює в КУ " Центр надання соціальних послуг". З родиною відповідачів вони працюють з 2022 року. В грудні 2023 року їх було знято з обліку з негативним результатом. В травні 2024 року родину поставлено на повторний облік, оскільки дитину повернули в родину. Хлопчик має певні вади розвитку, відповідачка в 2022-2023 роках жодного разу не ходила з ним до лікарів, тільки в 2024 році вдалося заставити її сходити з дитиною до відповідних спеціалістів. Дитина потребувала асистента, він пішов в садочок, почав розмовляти. Відповідачка постійно кричала безпідставно на дитину. Хлопчик дуже рухливий, вона залишала його одного в квартирі. В садочок хлопчик ходив нерегулярно. В 2024 році в помешканні, де проживала відповідачка з дитиною, були нормальні умови для проживання. 07.11.2025 року надійшло повідомлення, що дитина не ходить до школи. 20.11.2025 року дану родину повторно взяли під супровід. Потрапити до квартири відповідачки на протязі тривалого часу було не можливо. Сусіди скаржилися, що вона поводить себе гучно, до неї приходили люди асоціального типу. 18.11.2025 року вони потрапили до квартири де проживала відповідачка з дитиною, тоді і було вилучено дитину. В квартирі було брудно, ліжок не було, унітаз розбитий, валялися якісь брудні матраци, на кухні повний безлад та бруд, хлопчик сидів на підвіконні і просто дивися на вулицю. В квартирі був співмешканець відповідачки, який поводився агресивно. На даний час дитина перебуває в державному закладі, дитину ніхто з відповідачів не відвідує. Відповідач ОСОБА_3 сином взагалі не цікавиться.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 27.11.2018 (а.с. 10).
Наказом В.о. начальника міської служби у справах дітей 341 від 26.05.2022 малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 поставлено на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах по причині ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків (а.с.12).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.03.2024 у справі №274/6340/23 відмовлено у задоволенні позову Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області про позбавлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13-15).
18.04.2024 Службу у справах дітей Житомирської обласної військової адміністрації надала Дозвіл на вибуття з обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей "Сонячний дім" Житомирської обласної ради ОСОБА_1 (а.с.16).
Згідно повідомлення В.о. начальника міської служби у справах дітей Осіпової В. від 08.05.2024 року № 597 питання про повернення дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на виховання батькам розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 17.04.2024. На засіданні комісії вирішено КУ "Центр надання соціальних послуг" взяти сім'ю під соціальний супровід після повернення дитини батькам (а.с.17).
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні є умови для проживання дитини (а.с.18).
Згідно інформації ЗДО №7 "Соняшник" від 27.06.2024 №37: " ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після тривалої відсутності почав відвідувати заклад з травня 2024 року. На даний час вихованець регулярно відвідує дитячий садок. У разі відсутності вихованця в закладі мама повідомляє про причини неявки. Мама ОСОБА_2 цікавиться життям дитини в садочку, співпрацює з вихователями. Мама піклується про зовнішній вигляд дитини. ОСОБА_8 завжди охайний та доглянутий. Під час індивідуальної взаємодії вихователів, практичного психолога з ОСОБА_8 не виявлено ознак фізичних покарань та психологічного тиску щодо дитини від батьків (а.с.19).
Як вбачається з Акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.09.2024 за адресою: АДРЕСА_1 в приміщенні створені умови для проживання дитини (а.с.20).
Згідно повідомлення КУ "Центр надання соціальних послуг" від 09.12.2024 №666 припинено надання соціальних послуг сім'ї ОСОБА_2 , на вихованні якої перебуває малолітня дитини - ОСОБА_9 , 2018 р.н. (а.с.21).
В ході проведеної 09.09.2025 бесіди з ОСОБА_2 , остання попереджена спеціалістом МССД про необхідність виконання батьківських обов'язків відносно сина (а.с.22).
Згідно постанови Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.09.2025 у справі №274/6366/25 ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173 та ст.184 КУпАП, з тих підстав, що 12 серпня 2025 о 15 год. 50 хв., перебуваючи в громадському місці на дитячому майданчику в дворі будинку 52-а в м. Бердичеві з явними ознаками алкогольного сп'яніння, висловлювалася не цензурною лайкою, ображала словесно та штурхала дитину: ОСОБА_10 2016 р.н., чим порушила громадський порядок та спокій громадян (а.с.23 - 24).
03.11.2025 директор гімназії №6 ім.Житниченка Т.Ткачук, звернулась до Служби у справах дітей з проханням вжити заходи щодо невиконання ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_1 , який часто відсутній на уроках (а.с.25).
05.11.2025,11.11.2025 та 17.11.2025 працівники МССД відвідували родину за місцем проживання: АДРЕСА_1 , надали матері рекомендації щодо належного виховання дитини (а.с. 26-28).
В період з 12.11.2025 по 17.11.2025 працівниками МССД проведено оцінку рівня безпеки дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та оцінку потреб сім'ї, за наслідками проведення яких зроблено висновок, що залишення дитини з матір'ю, створює пряму загрозу життю та здоров'ю дитини (а.с.30-39).
Згідно протоколу №4 від 09.11.2025 засідання комісії з питань захисту дитини при виконавчому комітеті Бердичівської міської ради та прийнятого Виконавчим комітетом Бердичівської міської ради житомирської області рішення від 19.11.2025 №373, прийнято рішення про негайне відібрання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_2 та звернення органу опіки та піклування до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.40 - 41).
Відповідно до наказу №200 від 20.11.2025 МССД ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знято з обліку дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, у зв'язку з усуненням умов та обставин, які стали підставою для взяття дитини на облік (а.с. 42).
Згідно повідомлення КУ "Центр надання соціальних послуг" №454 від 21.11.2025, у зв'язку із закінченням строку дії договору про надання соціальних послуг, рішенням управління сім'ї та соціального захисту населення Бердичівської міської ради від 25.11.2024 №119 послугу соціального супроводу сім'ї ОСОБА_1 було припинено з мінімізацією складних життєвих обставин (а.с.43).
Згідно повідомлення Служби у справах дітей Гришковецької селищної ради Бердичівського району Житомирської області від 26.11.2025 №251 під час візиту 25.11.2025 року здійснити обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 не вдалося, у зв'язку з відсутністю власників помешкання. Натомість, у ході телефонної розмови, сестра гр. ОСОБА_3 , яка проживає за вказаною вище адресою, повідомила, що брат з ними не проживає, про місце його проживання їй не відомо, вони рідко спілкуються по телефону. Зі слів сестри, ОСОБА_3 повідомив їй, що не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого він являється (а.с.56).
Ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини - ОСОБА_1 підтверджується висновком виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, як органу опіки та піклування від 24.11.2025 року №375, з якого вбачається, що мати і батько ухиляються від виконання батьківських обов'язків відносно сина. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 29.03.2024 батьків попереджено про зміну ставлення до виконання батьківських обов'язків, проте вони знову ставлять життя дитини під загрозу. Мати продовжує вживати спиртні напої, не займається розвитком дитини, хлопчик має затримку психологічного розвитку, навчається на інклюзії, потребує спеціальних занять, проте мати нерегулярно водить його до гімназії, має соціальні зв'язки з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя, притягувалася до адміністративної відповідальності за ст.173, ч.1 ст. 184 КУпАП постановою від 16.09.2025. З працівниками міської служби у справах дітей та соціальними працівниками веде себе агресивно, зухвало. Не бажає кардинально міняти своє життя, влаштуватися на роботу, не пиячити. Батько веде себе пасивно, не цікавиться життям дитини. Залишення дитини з батьками несе пряму загрозу його життю та здоров'ю (а.с.52-55).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Як вбачається з обставин справи, звернувшись до суду, орган опіки та піклування стверджував про ухилення матері хлопчика від виконання нею батьківських обов'язків.
Ухилення батьків від виконання їх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року).
Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування(якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Судом встановлено, що відповідачі, навіть після повернення їм дитини, свідомо, на протязі тривалого часу не піклуються про свого малолітнього сина, не створили для нього належні умови для життя та розвитку, не забезпечують належним доглядом та харчуванням, лікуванням. Протягом вказаного періоду, ОСОБА_2 вживала спиртні напої, на зауваження працівників соціальних служб змінити свою поведінку, провести житлове приміщення до належного санітарно - гігієнічного стану належним чином не відреагувала, що призвело до того, що в неї було повторно відібрано сина.
Така поведінка відповідачів, їх ставлення до дитини, яка, враховуючи її вік, не здатна про себе піклуватись самостійно, свідчить про небезпеку залишення її з батьками.
Суд звертає увагу на те, що всі допитані в судовому засіданні свідки, ствердили, що дитину повертати матері неможливо, відсутні умови для її проживання та розвитку.
Відповідач ОСОБА_3 взагалі зник з життя сина, його місце перебування встановити неможливо.
Так, приймаючи рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який через свій вік, хворобу, потребує особливого догляду та сторонньої допомоги, суд приймає рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх малолітнього сина, ставлячи інтереси хлопчика вище інтересів батьків, суд вважає, що так дитині буде безпечніше, ним будуть опікуватися люди, яким він не буде байдужий, він буде проживати та зростати в належних для життя та розвитку умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни їх поведінки.
Виходячи зі встановлених обставин, суд вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відносно сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч.3 ст.166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно роз'яснень наданих в а. 7 п 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» одночасно з позбавленням батьківських прав суд може, на вимогу позивача або з власної ініціативи, вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому обов'язком особистим і індивідуальним.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У відповідності із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дітей; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, встановлених ст. 184 цього кодексу.
Суд стягує з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
На підставі пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України судове рішення слід допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн. з кожного.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89,141,258,263-265,280-282,354,430 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів задовольнити повністю.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_3 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2026 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко