Справа № 161/22522/25
Провадження № 2/161/612/26
05 березня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т. М.
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернувся до суду з позовною заявою, поданою через систему "електронний суд" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свій позов обґрунтовує тим, що 04.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файнес груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03460-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 7000 гривень, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору.
24.09.2024 між ТОВ «Стар файнес груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №24092024, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов'язання та має непогашену заборгованість на загальну суму 28315 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 11865 грн. та заборгованості за штрафом в сумі 9450 грн.
Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №03460-06/2024 від 04.06.2024 в розмірі 28315 грн, а також судові витрати, які були понесені у зв'язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору та на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Станом на день розгляду справи відзив на позов від відповідача до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Відповідно доп.1 ч. 3ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явилась в судове засідання, відзиву на позов не подала, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
04.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар файнес груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03460-06/2024, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 7000 гривень, а відповідач зобов'язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
ТзОВ «Стар файненс груп» свої зобов'язання перед відповідачем за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту№03460-06/2024 від 04.06.2024 виконало та надало відповідачу кредит в сумі 7000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Згідно з ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір №03460-06/2024 від 04.06.2024 було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Отже, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання споживчого кредиту №03460-06/2024 від 04.06.2024 прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір про надання споживчого кредиту№03460-06/2024 від 04.06.2024 був підписаний позичальником ОСОБА_1 . Крім того, договір про надання споживчого кредиту№03460-06/2024 від 04.06.2024 відповідачем не оспорений.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч.ч.1, 3 ст.509 ЦК України, вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Отже, суд встановив, що перед укладенням договору відповідач був ознайомлений з усіма їх умовами і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить його електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
24.09.2024 між ТОВ «Стар файнес груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу №24092024, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором перейшло до позивача, що також підтверджується копією витягу з реєстру боржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України, встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Свої зобов'язання зі сплати заборгованості ОСОБА_1 не виконала, кошти не повернула. Доказів в розрізі положень ст.ст.76-81 ЦПК України, на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надала.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18 865 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 11865 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафом в сумі 9450 грн відповідно до розрахунку заборгованості, то суд враховує те, що Законом України № 4220-IX4 від 15 січня 2025 року затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року № 235/2025, відповідно до якого продовжено дію воєнного стану в Україні до 09.08.2025 року. Згідно до пункту 18 «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак, покликаючись на такі обставини, в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат, пов'язаних з правовою допомогою, суд виходить із такого.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої - п'ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблений висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 Вищий суд виснував, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 року у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши надані представником позивача на підтвердження понесених витрат докази, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи всі аспекти та складність справи, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг досліджених доказів, зважаючи на те, що ця справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, , суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 3000,00 грн.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 66,63 % в сумі 1614,05 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором №03460-06/2024 від 04 червня 2024 року у розмірі 18865 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 1614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) гривень 05 копійок судового збору та 3000 ( три тисячі ) гривень понесених витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ( місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, 28 корпус; код ЄДРПОУ 35234236);
Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дата складення повного тексту заочного рішення - 10 березня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк