Справа № 157/269/25
Провадження №2-ві/157/1/26
10 березня 2026 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Бориса Степановича у цивільній справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном,
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву шляхом подання її в електронній формі через електронний кабінет, що підписана електронним цифровим підписом його представником - адвокатом ОСОБА_1, повноваження якого підтверджуються ордером серії АВ № 1204684 від 22 травня 2026 року, у якій просить відвести суддю Гамулу Б.С. від розгляду справи № 157/269/25 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. В обґрунтування заяви зазначає, що в ході судового процесу сторона відповідача неодноразово заявляла про недовіру головуючому судді Гамулі Б.С., з огляду на факти, що свідчать про його упередженість, необ'єктивність та зацікавленість у результаті судового процесу. Так, 30.05.2025 було заявлено про відвід судді Гамули Б.С. з огляду на засвідчене ним особисто перебування з представником позивача - адвокатом Федчиком С.В. у «професійних ділових та товариських відносинах», які за власним твердженням судді впливають на його об'єктивність і неупередженість при виконанні професійної діяльності, і стали підставою для самовідводу, заявленого 25.02.2020 у справі № 157/1783/19. У справі, що розглядається, суддя Гамула Б.С. не визнав дану обставину підставою для відводу, обґрунтувавши відмову тим, що: «існування в минулому товариських відносин з учасником справи саме по собі не є підставою вважати, що суддя може бути необ'єктивним чи упередженим при ухваленні рішення». Відмовляючи у відводі судді Гамули Б.С. за вказаними обставинами, суддя Ходачинський Р.О. в ухвалі від 13.06.2025 зазначив, що обставини, які були підставою для самовідводу судді у 2020 році втратили актуальність, а статус Федчика С.В. як учасника провадження змінився з обвинуваченого в кримінальному провадженні на представника сторони, що складає «суттєву різницю при оцінці упередженості/неупередженості, зокрема ті сумніви, які можуть об'єктивно існувати при розгляді суддею в кримінальному провадженні справи, в якій обвинуваченим є знайома особа, неможливо порівнювати зі справами, в яких адвокат бере участь як представник третіх осіб, тобто діє в інтересах іншої особи». З даного висновку залишилося незрозумілим, чи обставини, які у 2020 році за власним твердженням судді впливали на його об'єктивність втратили актуальність, чи вони продовжують об'єктивно існувати, але є нерелевантними при зміні статусу особи у процесі. Крім того, суддя Ходачинський Р.О. встановив відсутність конфлікту інтересів з огляду на існування правил адвокатської етики, які не дозволяють Федчику С.В. у статусі адвоката підтримувати товариські стосунки із суддями. Із заяви про відвід, суду було відомо, що у період професійної діяльності у статусі прокурора Кодекс професійної етики та поведінки не завадив Федчику С.В. вчинити кримінально каране діяння: зловживання впливом на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави (вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 07 вересня 2021 року у справі № 157/1783/19). Федчик С.В. був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, що дало йому можливість без відбування покарання продовжити діяльність у статусі адвоката. Проте, стверджувана судом імперативність правил адвокатської етики, для особи засудженої за зловживання впливом при виконанні службових обов'язків, є лише недолугим пошуком блудної аргументації, далеким від встановлення об'єктивної істини. Загалом, аргументи суду зведено до відсутності «доказів порушення цих норм та існування товариських відносин між суддею Гамулою Б.С. та адвокатом Федчиком С.В. на даний час», що не відповідає дійсності з огляду на неодноразово заявлені інші обставини, які не отримали аргументованого спростування. Так, провадження за позовною заявою Федчика С.В. в порушення ст.ст. 133, 136, 257 ЦПК України було відкрито суддею Гамулою Б.С. без сплати судового збору за відсутності рішення про його відстрочку чи розстрочку і будь-якого відображення факту несплати в ухвалі про відкриття провадження. З даного приводу суддя Ходачинський Р.О. визначив, що несплата судового збору при поданні позовної заяви не є перешкодою для відкриття провадження у справі і може розглядатися як надмірний формалізм і неправомірне обмеження права на доступ до суду (ухвала від 13.06.2025 року). Відповідно до поданого адвокатом Федчиком С.В. 27.05.2025 (через два місяці після відкриття провадження) клопотання про приєднання доказів сплати судового збору, за подання позовної заяви, що містить дві вимоги майнового характеру, збір сплачено у сумі 3028,00 грн як за подання однієї вимоги немайнового характеру. Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони відповідача про вжиття заходів забезпечення сплати судового збору та приведення позовної заяви відповідно до вимог статті 177 ЦПК України суддя Гамула Б.С. встановив: «спір не пов'язаний з підтвердженням права на майно», а «позовна вимога про усунення перешкод у праві користування будівлею церкви та земельною ділянкою в цьому випадку має немайновий характер» (абз. 1-2 ст. 3 ухвали від 27.05.2025). Згодом, в ухвалі від 09.09.2025 року той же суддя Гамула Б.С. надав протилежну оцінку тим же правовідносинам: «зі змісту цивільного позову вбачається, що суть спору полягає в порушенні (невизнанні відповідачем) права позивача на користування будівлею храму, що є майновим спором, який випливає з цивільно-правових відносин щодо володіння нерухомим майном.» (абз.4 арк.3 ухвали від 09.09.2025 року). Усвідомлення суті спору не спонукало суддю Гамулу Б.С. ані до перегляду суми судового збору з урахуванням вартості спірного майна (будівлі церкви і земельної ділянки), яка у даному позові є значною, ані до встановленого процесуальним законодавством залишення позову без розгляду внаслідок неусунення обставин несплати судового збору, що є черговим доказом його упередженості і зацікавленості у результаті розгляду позовної заяви адвоката Федчика С.В. В ухвалі від 27.05.2025 суд визначив: «позовна заява обґрунтована тим, що відповідач втратив право на користування спірним майном унаслідок зміни правового статусу користувача». Згідно з позицією адвоката Федчика С.В., викладеною у позовній заяві, підставою набуття позивачем права володіння і користування будівлею Храму та земельною ділянкою, які є предметом спору, є рішення «Свято-Різдво-Богородичної громади Української Православної Церкви» міста Камінь-Каширський Волинської області щодо державної реєстрації зміни її канонічного підпорядкування, оформлене Протоколом № 1 загальних зборів релігійної організації «Свято-Різдво-Богородична громада Української Православної Церкви» міста Камінь-Каширський Волинської області від 08.05.2022 (далі - Протокол №1). Надана Федчиком С.В. у додатках до позовної заяви копія останньої сторінки Протоколу № 1 виготовлена таким чином, що унеможливлює прочитання по лівому краю посвідчувального напису нотаріуса і не дає можливості встановити дату вчинення нотаріальної дії, відтак здійснити належну оцінку даного документу на стадії судового розгляду. Оскільки у переліку додатків до позовної заяви адвокат Федчик С.В. зазначив, що оригінал Протоколу № 1 знаходиться у позивача (арк. 9 позовної заяви), під час підготовчого судового засідання стороною відповідача було заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу Протоколу № 1. Натомість, у судовому засідання 03.07.2025 адвокат Федчик С.В., заперечуючи проти заявленого клопотання, заявив, що «не має оригіналу протоколу, оригінал у нотаріуса», після чого судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання і витребуванні у позивача оригіналу Протоколу № 1, що стало підставою для заяви про повторний відвід судді Гамули Б.С. у зв'язку з його упередженістю і неможливість винесення об'єктивного рішення у справі без забезпечення належного дослідження доказів. У рішенні про повторну відмову у задоволенні відводу головуючого судді Гамули Б.С., суддя Ходачинський Р.О. відобразив чергову брехню адвоката Федчика С.В.: «представник позивача Федчик С.В. у судовому засіданні наголосив, що оригінал протоколу № 1 є в наявності у позивача та буде наданий суду під час дослідження доказів, тому витребовування як процесуальна дія є безпідставною», погодившись із твердженням Федчика С.В. , що заява про відвід є необґрунтованою та містить ознаки зловживання процесуальним правом (ухвала від 10.07.2025). Під час подальшого розгляду, у судовому засідання 09.10.2025, надаючи пояснення щодо місцезнаходження оригіналу Протоколу № 1, адвокат Федчик С.В. заявив: «у нас оригіналу немає, оригінал у державного реєстратора». Встановивши зловживання процесуальним правом з боку відповідача, який протягом дванадцяти місяців розгляду справи намагається забезпечити витребування основного доказу підставності позовних вимог, суд навряд чи вдасться до з'ясування на підставі чого адвокат Федчик С.В. засвідчував власним підписом неналежні копії наданого в якості доказу документу, не маючи його оригіналу; яким правом керувався, неодноразово надаючи неправдиву інформацію щодо його місцезнаходження; який інтерес переслідував, послідовно заперечуючи проти його витребування, і до якої межі є справедливою презумпція особистої неупередженості судді, який покриває все це власним авторитетом. ВП ВС у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 дійшла висновку, що державна реєстрація прав - не підстава для набуття права власності, а лише засвідчення державою вже набутого особою права власності; при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідне передусім встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою його виникнення. За змістом позовних вимог відповідач втратив, а позивач набув право користування пам'яткою архітектури національного значення в результаті вчиненої Волинською ОДА «Реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції» (ідентифікатор адміністративної послуги 01098) на підставі заяви поданої представником позивача Дрегелем Л. 16.08.2022 (реєстраційний №13376/55/1-22), до якої було додано 5 засвідчених приватним нотаріусом Горбачуком І. примірників Протоколу №1. На виконання ухвали суду від 11.12.2025 про витребування копій протоколу №1, поданих 16.08.2022 у складі документів для вчинення адміністративної послуги «Реєстрація статуту релігійної громади у новій редакції» (ідентифікатор послуги 01098) Управлінням культури, з питань релігій та національностей надано дві копії Протоколу №1, нотаріально завірені 21.07.2023, під номерами 2165 та 2166. У судовому засіданні 05.02.2026 судом встановлено та роз'яснено представнику відповідача факт виконання ухвали від 11.12.2025 у повному обсязі. Оскільки подані 16.08.2022 у складі документів для вчинення адміністративної послуги копії Протоколу № 1 згідно з реквізитами нотаріального напису були посвідчені приватним нотаріусом Горбачуком І. 21.07.2023 - через рік після їх подання та реєстрації у Волинській ОДА, сторона відповідача заявила про необхідність визначення фактичного періоду виготовлення (засвідчення) наданих Управлінням копій Протоколу № 1 шляхом проведення їх криміналістичної експертизи. Судом оголошено перерву для підготовки стороною відповідача питань, вирішуваних при проведенні технічної експертизи, після отримання та дослідження яких відмовлено у її призначенні. В ухвалі про відмову у призначенні технічної експертизи від 12.02.2026, опублікованій 17.02.2026, відображено традиційне заперечення адвоката Федчика С.В., що обґрунтоване відповідністю тексту копій оригіналу, наявністю всіх необхідних реквізитів та можливістю з'ясувати обставини їх посвідчення у майбутньому при допиті нотаріуса. Як адвокату Федчику С.В., так і головуючому судді Гамулі Б.С. очевидно і зрозуміло, що при дослідженні обставин, виявленого у ході судового засідання, подання у 2022 році до органу виконавчої влади документів, засвідчених у 2023 році, і встановленні реальної давності виконання такого посвідчення, жодного значення не має ідентичність тексту документу, а факт наявності реквізитів документу, які є об'єктом дослідження не спростовує необхідність встановлення давності їх проставлення. В описовій частині ухвали суд наводить обґрунтування відповідачем необхідності встановлення давності посвідчувальних написів шляхом проведення експертного дослідження. Нотаріальне засвідчення копії протоколу № 1 через рік після його подання та реєстрації у Волинській ОДА може свідчити про: незаконність зміни правового статусу користувача спірним майном в результаті реєстрації Волинською ОДА статуту релігійної громади в новій редакції на підставі незавірених копій документів, що не відповідали вимогам ст. 14 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації»; свідоме та умисне надання суду недостовірної інформації та підроблених доказів набуття позивачем права користування спірним майном; свідоме та умисне введення суду в оману при дослідженні обставин та підстав виникнення права позивача на спірне майно; підробку документів, які подавалися для вчинення адміністративної послуги Волинською ОДА. Після чого, в резолютивній частині доходить висновку: жодна зі сторін не вказала на ознаки підробки засвідчуваних написів копій протоколу, ... зокрема щодо дати вчинення нотаріальної дії. Цитуючи питання відповідача щодо необхідності встановлення давності і способу, виконання реквізитів документа, при проведенні їх технічної експертизи, суд доходить висновку «наявності відповідних реквізитів на копіях документу, не потребують з'ясування, оскільки жодною зі сторін у справі не оспорюються та не ставиться під сумнів їх достовірність». Відповідач дійсно не оспорював і не ставив під сумнів наявність реквізитів, які просив визначити об'єктом експертного дослідження. Відтак, при обґрунтуванні відмови суд свідомо вдався до маніпулювання аргументами адвоката Федчика С.В., повністю ігноруючи позицію відповідача. У клопотанні про призначення експертизи відповідач вказує на відсутність нотаріально завірених 21.07.2023 копій за номерами 2165 та 2166 під час розгляду справи 140/2551/24, тобто протягом 2024 року, що вказує на їх можливу підробку у 2025 році, безпосередньо в процесі розгляду даної справи. Крім того, обґрунтовуючи ймовірність і мотиви підробки документів, що підлягають експертизі, відповідач наводить докази прямої зацікавленості посадових осіб Управління, які безпосередньо надали до суду вищевказані копії, у задоволенні позовних вимог позивача. Ігноруючи вказані факти суд встановлює «відповідач не навів достатніх і вагомих аргументів, які б вказували на необхідність проведення технічної експертизи копії документа, оскільки обставини, для з'ясування яких відповідач просить призначити експертизу, є очевидними». Відтак, відмовляючи у проведенні технічної експертизи визначення давності виконання реквізитів, згідно з посвідчувальним написом, нанесеним приватним нотаріусом Горбачуком І. 21.07.2023 на копії Протоколу № 1, зареєстрованої у Волинській ОДА 16.08.2022 (реєстраційний №13376/55/1-22), суд самостійно визнав очевидними і такими, що не підлягають з'ясуванню, як можливість нотаріального засвідчення документу, через рік після його реєстрації в органі виконавчої влади; так і існування у 2024 році нотаріально засвідчених 21.07.2023 копій Протоколу № 1 за номерами 2165 та 2166, які були приховані органами влади при витребуванні під час розгляду справи 140/2551/24. Свідома відмова судді Гамули Б.С. від призначення експертного дослідження при встановленні обставин, що можуть свідчити про: незаконність зміни правового статусу користувача спірним майном в результаті реєстрації Волинською ОДА статуту релігійної громади в новій редакції на підставі незавірених копій документів, що не відповідали вимогам ст. 14 Закону «Про свободу совісті»; свідоме та умисне надання суду недостовірної інформації та підроблених доказів набуття позивачем права користування спірним майном; свідоме та умисне введення суду в оману при дослідженні обставин та підстав виникнення права позивача на спірне майно; підробку документів, які подавалися для вчинення адміністративної послуги Волинською ОДА вказує на наявність прямого чи побічного інтересу у справі і у сукупності всіх вищенаведених фактів, викликає реальний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді Гамули Б.С., який підлягає відводу на підставі пункту п'ятого частини першої ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Представник позивача Федчик С.В. подав до суду заяву, з якої вбачається, що він просить заяву про відвід судді Гамули Б.С. розглянути у його відсутності та відмовити у її задоволенні за безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник Добрінов Ю.І. у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви про відвід судді.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки розгляд заяви про відвід судді здійснюється судом за відсутності учасників справи,
З'ясувавши обставини заявленого відводу, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про відвід судді Гамули Б.С. належить відмовити, зважаючи на таке.
Згідно з частинами 1-2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Встановлено, що у провадженні судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Б.С. перебуває цивільна справа за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 лютого 2026 року під головуванням судді Гамули Б.С. у задоволені заяви відповідача про відвід судді Гамули Б.С. відмовлено та постановлено передати заяву про відвід судді на розгляд іншому складу суду, визначеному у встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2026 року заяву про відвід судді Гамули Б.С. передано для розгляду судді Антонюк О.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
У свої заяві про відвід судді Гамули Б.С. відповідач ОСОБА_1 зазначає, що цей суддя підлягає відводу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, тобто є інші обставини, відмінні від встановлених пунктами 1-4 цієї статті, що викликають у нього сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Із змісту вищезазначеної ухвали про відвід судді також вбачається, що як на обставини, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді, відповідач посилається на відмову судом під головуванням судді Гамули Б.С. у задоволенні його клопотань про витребування оригіналів документів та про призначення у справі судової технічної експертизи документів.
Тобто, відповідач, заявляючи відвід судді Гамулі Б.С., фактично посилається на свою незгоду з процесуальними рішеннями, ухваленими суддею під час розгляду справи.
Однак, такі обставини згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України не можуть бути підставою для відводу, у зв'язку з чим у задоволенні заяви відповідача про відвід судді належить відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали (судові рішення), що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Отже, відповідач, у разі незгоди з прийнятими суддею у справі процесуальними ухвалами, які не входять до визначеного ч. 1 ст. 353 ЦПК України переліку ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду, має право свої заперечення на такі ухвали включити до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду цивільної справи по суті.
Керуючись ст. ст. 36, 40, 260, 261, 352 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Гамули Бориса Степановича у цивільній справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України міста Камінь-Каширський Волинської області» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий: О.В. Антонюк