Справа № 156/167/26
Провадження № 3/156/122/26
Рядок статзвіту 156
11 березня 2026 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Федечко М. О., дослідивши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , місце роботи інше (згідно даних протоколу),
за ч.1 ст.130 та ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
учасники справи:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - не з'явився,
захисник ОСОБА_1 - адвокат Степанюк О.В., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 23.02.2026 року (у режимі відеоконференції),
Опис обставин, установлених під час розгляду справи
09.02.2026 року близько 23:06 год. за адресою с.Гряди, вул. Миру, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «РЕНО», д.н.з. НОМЕР_2 із явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від подальшого керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Такими діями, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №587431 від 10.02.2026 року, 09.02.2026 року 23:06 год. за адресою с. Гряди, вул. Миру, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «РЕНО», д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху та не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням та допустив наїзд на перешкоду, а саме паркан, чим порушив п.12.1 ПДР та п.13.1 ПДР.
На підставі положень ст.36 КУпАП матеріали у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження.
Пояснення учасників справи
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак його захисник адвокат Степанюк О.В. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 23.02.2026 року) 04.03.2026 року через систему «Електронний суд» подав клопотання про об'єднання адміністративних справ в одне провадження та про закриття адміністративного провадження за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП.
В клопотаннях захисник зазначає, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що працівниками поліції було належним чином встановлено особу правопорушника, а також відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 (особа на відеозаписі) керував транспортним засобом у момент, який зазначений у протоколі, оскільки його особи не встановлено. Крім того, працівниками поліції не було фактично встановлено та належним чином зафіксовано жодної конкретної ознаки алкогольного сп'яніння у особи на момент висунення будь-яких вимог, працівник поліції лише формально зазначає, що особа нібито керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, однак не конкретизує жодної ознаки, визначеної п. 3 розділу І Інструкції №1452/735, не описує її змісту та не повідомляє особі підстав для проведення огляду. Із відеозапису не вбачається наявності належно сформульованої та чіткої законної вимоги пройти огляд на визначення саме стану алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків або за допомогою технічних засобів відеофіксації. Послідовне заперечення ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом, не може вважатися відмовою в розумінні ст. 130 КУпАП. За відсутності фактично встановлених і зафіксованих ознак сп'яніння вимога про проходження огляду є незаконною та не створює для особи юридичного обов'язку її виконувати. Більше того, з відеозапису не вбачається належно сформульованої законної вимоги пройти огляд саме у встановленому законом порядку, а також відсутній беззаперечний факт відмови особи від такого огляду, оскільки особа лише заперечує факт керування транспортним засобом, а не відмовляється від огляду як процесуальної дії. Також захисник зауважує, що матеріали справи не містять повноважень працівника поліції Музики В.Р. на складання протоколу, наявні у матеріалах справи відеозаписи здійснені з порушенням вимог Інструкції МВС України №1026 від 18.12.2018, оскільки не є безперервними з моменту початку виконання поліцейськими службових повноважень, а матеріали справи не містять відомостей про технічний засіб відеофіксації, його ідентифікаційні дані та належність. Вказані обставини ставлять під сумнів повноту, цілісність та достовірність відеофіксації як доказу. Долучений до матеріалів справи відеозапис містить фрагмент, на якому працівник поліції здійснює усне звернення до особи, однак якість аудіозапису є незадовільною, зміст висловлювань неможливо чітко розібрати та встановити, чи роз'яснювалися права взагалі. Таким чином, вказаний відеозапис не підтверджує належним чином факт роз'яснення процесуальних прав. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні належні відмітки або інші об'єктивні підтвердження того, що особі було роз'яснено його права відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Звертає увагу на те, що схема ДТП складена, як формальний документ, без належного доказового підтвердження. Схема місця події може бути джерелом доказів лише за умови, що вона складена за результатами реального огляду місця події, відображає фактичну обстановку, підтверджена іншими об'єктивними даними, оформлена з дотриманням процесуальних вимог. У даному випадку ці умови відсутні, оскільки схема не підтверджена жодними фотоматеріалами, жодною відеофіксацією, жодними технічними засобами вимірювання. За сучасних умов службова діяльність поліції передбачає застосування бодікамер та інших технічних засобів фіксації. Якщо подія реально мала місце, її обстановка могла бути зафіксована технічно. Відсутність такої фіксації місця ДТП означає, що неможливо перевірити правильність відображення обстановки, неможливо встановити реальне розташування транспортного засобу, неможливо перевірити відповідність схеми фактичним даним. Крім того, працівниками поліції не встановлено власника нібито пошкодженого паркану та не відібрано пояснень у такої особи. Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою правопорушення є спричинення матеріальної шкоди. Для підтвердження цієї ознаки необхідно встановити об'єкт пошкодження та особу, якій належить майно. Якщо власник не встановлений і не опитаний, відсутнє підтвердження факту настання шкоди як юридично значущого наслідку.
У зв'язку з викладеним, захисник Степанюк О.В. просить суд закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП.
Застосоване судом законодавство
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.3 ч.1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів;- порушення мови;- виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;- поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Оцінка суду щодо фактичних обставин справи
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується:
- протоколом серії ЕПР 1 № 587423 від 10.02.2026 року у якому викладено обставини вчинення ОСОБА_1 та зміст правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП;
- рапортом ЄО № 1815 від 09.02.2026 року в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував т/з марки РЕНО, д.н.з. НОМЕР_3 із явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в законному порядку відмовився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 до КНП «Нововолинська ЦМЛ» не доставлявся, останній відмовився;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд на стан сп'яніння щодо ОСОБА_1 не проводився, у зв'язку з відмовою особи;
- копією рапорту ЄО № 1824 від 10.02.2026 року в якому зазначено, що гр. ОСОБА_1 являється діючим поліцейським СРПП ВП №2 (м. Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, який проходить службу в Національній поліції з 28.01.2020 року;
- копією рапорту начальника чергової частини ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Н. Рибай;
- відеозаписами на DVD-R диску на яких зафіксовано звернення на лінію «102» із повідомленням про ДТП та водія, який керував автомобілем марки РЕНО в стані алкогольного сп'яніння. Під час опитування свідків, було зупинено автомобіль марки РЕНО, за кермом якого перебував ОСОБА_1 (керував т/з) (відео № X700000_000000260209230108_0016, 03:58 хв. - 04.08 хв.). При встановленні особи водія, останньому неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, однак водій ( ОСОБА_1 ) постійно стверджував, що він не керував транспортним засобом, їхав автомобілем його кум. Працівник поліції повідомив водієві, що якщо останній буде уникати відповіді на поставлене запитання, це буде розцінюватись, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 і надалі стверджував, що не керував транспортним засобом (відео № X700000_000000260210004519_0017, 00:00-06:32 хв.). ОСОБА_1 було повідомлено про складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, за порушення п.2.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП та про його права.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
В той же час, захисником Степанюком О.В. у поданому клопотанні про закриття провадження були наведені доводи щодо необхідності закриття даних проваджень за відсутності події та складу адміністративних правопорушень.
Щодо доводів захисника про відсутність доказів керування ОСОБА_1 (особа на відеозаписі) транспортним засобом у момент, який зазначений у протоколі, оскільки його особа працівниками поліції не встановлювалася, такі повністю спростовуються відеозаписом №X700000_000000260209230108_0016 на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 керував автомобілем марки «РЕНО». Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №587423 від 10.02.2026 року зазначено, що особа правопорушника встановлювалася на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_4 , також при спілкуванні працівників поліції з водієм транспортного засобу, останній не заперечував, що саме він є ОСОБА_1 .
Щодо доводів захисника про те, що працівниками поліції не було фактично встановлено та належним чином зафіксовано жодної конкретної ознаки алкогольного сп'яніння у особи на момент висунення будь-яких вимог, такі спростовуються відеозаписами, які долучені до матеріалів справи, на яких зафіксовано, що при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, в присутності ОСОБА_1 , були встановлені та записані ознаки сп'яніння у водія. Крім того, в п.2 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. У зв'язку з телефонним дзвінком на лінію «102» свідка та повідомленням про особу в стані сп'яніння, яка керувала автомобілем «Рено Меган», працівники поліції, для перевірки звернення, запропонували пройти огляд ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння, як особі яка керувала транспортним засобом.
Доводи захисника про порушення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, оскільки на відеозаписах із камер поліцейських, зафіксовано, як працівники поліції безліч разів пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, однак чіткої відповіді не отримали, оскільки водій з метою ухилення надати відповідь постійно стверджував «Я НЕ ЇХАВ, ЇХАВ КУМ», уникав відповіді, ОСОБА_1 було повідомлено, що його поведінка та діалог буде розцінюватися, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, надалі дії ОСОБА_1 були незмінні. Тобто працівниками поліції вірно розцінена поведінка особи, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Що стосується доводів захисника, про те що матеріали справи не містять повноважень працівника поліції Музики В.Р. на складання протоколу про адміністративне правопорушення, суд наголошує, що частиною 1 ст.254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Стаття 255 КУпАП зазначає, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, в тому числі за ст. 124 та 130 КУпАП. Інспектор ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області Музика В.Р., на момент складання протоколу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП являвся діючим працівником ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, представником поліції, а отже мав право складати процесуальні документи відносно ОСОБА_1 .
Що стосується доводів захисника про те, що відеозаписи, що містяться у матеріалах справи, здійснені з порушенням вимог Інструкції МВС України №1026 від 18.12.2018, оскільки не є безперервними з моменту початку виконання поліцейськими службових повноважень, а матеріали справи не містять відомостей про технічний засіб відеофіксації, його ідентифікаційні дані та належність, суд зазначає, що відеозаписи отримані поліцейським відповідно до вимог Закону України "Про Національну поліцію" хоча і не є безперервними, однак узгоджуються з даними протоколу про адміністративне правопорушення, надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, а тому є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду не викликає.
Права ОСОБА_1 було роз'яснено у службовому автомобілі працівників поліції, що підтверджується відеозаписом №X700000_000000260209230108_0016, 06:21 хв.
Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а надані захисником заперечення не спростовують цей висновок суду.
Накладення адміністративного стягнення
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, за скоєння діяння, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП судом не встановлено.
При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, суддею враховано характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб), загрожує їх життю, здоров'ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу (до адміністративної відповідальності правопорушник притягується вперше), майновий стан, ступінь його вини, невизнання вини, поведінку правопорушника під час та після вчинення правопорушення та вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення до ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.
Відповідно до довідки ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_4 , категорії «В» з 24.10.2008 року, центр ДАІ 0706.
Отже, суд застосовує щодо ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Щодо вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, суд погоджується з доводами захисника про те, що схема місця події може бути джерелом доказів лише за умови, що вона складена за результатами реального огляду місця події, відображає фактичну обстановку, підтверджена іншими об'єктивними даними, оформлена з дотриманням процесуальних вимог. Схема ДТП не підтверджена жодними фотоматеріалами, жодною відеофіксацією, жодними технічними засобами вимірювання. За сучасних умов службова діяльність поліції передбачає застосування бодікамер та інших технічних засобів фіксації. Якщо подія реально мала місце, її обстановка могла бути зафіксована технічно. Відсутність такої фіксації місця ДТП означає, що неможливо перевірити правильність відображення обстановки, неможливо встановити реальне розташування транспортного засобу, неможливо перевірити відповідність схеми фактичним даним. У такому випадку схема не підтверджує факт події, а лише відображає твердження особи, яка її складала, засновані на припущеннях. Відеозаписи, що долучені до матеріалів справи, підтверджують, що працівники поліції не перебували на місці ймовірної дорожньо-транспортної пригоди, не здійснювали огляду обстановки та не фіксували можливі пошкодження, а складали схему місця ДТП у своєму службовому автомобілі, не виїжджаючи на місце події, лише спираючись на свої припущення. Така обставина має принципове юридичне значення, оскільки відповідно до ст. 245 КУпАП обов'язком органу є всебічне, повне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи. Без безпосереднього огляду місця події неможливо встановити фактичне існування самої події як реального юридичного факту.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в законодавчих актах України, зокрема, в КПК України, в ст. 17 якого зазначається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частина 2 ст. 251 КУпАП закріплює обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно роз'яснень, які містяться в абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення докази, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 587431 від 10.02.2026 року, на даний час не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 - складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Судові витрати
Також відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Керуючись ст.ст. 124, 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 285 КУпАП, суддя -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Встановити ОСОБА_1 для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.
У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Строк пред'явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.
Суддя М.О. Федечко