11 березня 2026 року
м. Київ
справа №280/8948/25
адміністративне провадження № К/990/7512/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Желєзного І. В.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року
у справі № 280/8948/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2016 року по 29 листопада 2016 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2016 року по 29 листопада 2016 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до, вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного від 11 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2016 року по 29 листопада 2016 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 29 вересня 2016 року по 29 листопада 2016 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до, вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 р. у справі № 280/8948/25 - залишено без руху.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №280/8948/25 повернуто.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 лютого 2026 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2025 р. у справі № 280/8948/25 - залишено без руху. Надано заявнику апеляційної скарги строк - протягом 10 днів з дати отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року скаржник отримав 15 січня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку зазначеної ухвали суду до електронного кабінету скаржника через підсистему "Електронний суд".
27 січня 2026 року скаржник звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги у справі №280/8948/25, посилаючись при цьому те, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу фінансування видатків Військової частини НОМЕР_1 на її утримання і виконання функцій здійснюється по кодах бюджетної кваліфікації згідно кошторису, який є основним плановим документом установи і який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяги і спрямування коштів відповідно до бюджетних призначень. За таких обставин Військова частина НОМЕР_1 як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Отже, Військова частина НОМЕР_1 не може сплатити судовий збір за рахунок інших коштів (заробітної плати працівників, грошового забезпечення військовослужбовців).
Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.
Відсутність коштів у суб'єкта владних повноважень не може бути підставою для звільнення або відстрочення від його сплати, а також для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Зважаючи на те, що скаржником оскаржується судове рішення ухвалене 11.12.2025 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що саме з цієї дати у відповідача і виник обов'язок для вирішення питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, що б свідчило про дотримання відповідачем обов'язку добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами.
Натомість доказів того, що відповідач добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та розпочав процедуру сплати судового збору за подання у цій справі з 11.12.2025 року апеляційної скарги до клопотання про продовження строку сплати судового збору у цій справі не надано.
Водночас, суд зауважив на тому, що впорядкування внутрішніх процедур суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано підставою продовження строку для сплати судового збору.
Зважаючи на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 року скаржнику було надано максимально тривалий строк визначений законом для усунення недоліку апеляційної скарги та наведені у клопотанні про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у цій справі обставини не є поважними підставами для його продовження, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у справі №280/8948/25.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі №280/8948/25 повернуто.
Так суд враховуючи те, що недолік апеляційної скарги зазначений в ухвалі суду від 15 січня 2026 року у встановлений судом строк скаржником усунуто не було, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у відповідності до положень ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі №280/8948/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
І. В. Желєзний