11 березня 2026 року
м. Київ
справа № 620/3277/25
адміністративне провадження № К/990/10707/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 620/3277/25 за позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та стягнення шкоди,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати рішення командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 протиправним в частині виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в розмірі половини всіх нарахувань;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 змінити наказ щодо виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в повному (100%) розмірі з 17 червня 2024 року;
- стягнути з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, яка дорівнює розміру 50% грошового забезпечення її сина ОСОБА_3 , з 17 червня 2024 року по день прийняття рішення з врахуванням індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з затримкою термінів її виплати.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення з 17 червня 2024 року, як члену сім'ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 з 17 червня 2024 року виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення, як члену сім'ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
В решті позовних вимог відмовлено.
21 червня 2025 року до суду першої інстанції від представника позивачки до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 40000,00 грн, оскільки при винесенні рішення суду дана вимога не була вирішена.
Додатковим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року заяву представника позивачки Рейніша Леоніда Валерійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень) витрат на правничу (правову) допомогу.
Не погоджуючись з зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, представник позивачки звернувся 19 січня 2026 року до суду апеляційної інстанції з заявою, у якій просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 40000,00 грн судових витрат у місцевому суді та 65000,00 грн у суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника Рейніша Леоніда Валерійовича , що діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Частиною першою статті 55 КАС України, передбачено право сторони, третьої особи в адміністративній справі, а також особі, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини третьої статті 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Приписами частини шостої статті 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Враховуючи викладене, сторона у справі має право на звернення до суду через представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, закінчення строку довіреності. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.
Касаційну скаргу у справі № 620/3277/25 від імені ОСОБА_1 підписав її представник - Рейніш Леонід Валерійович.
На підтвердження повноважень Рейніша Леоніда Валерійовича до касаційної скарги додано копію довіреності ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року.
Як убачається з наданої довіреності, остання видана 10 грудня 2024 року без права передоручення повноважень, зазначених у довіреності, строком дії до 10 грудня 2025 року.
Тобто строк дії довіреності закінчився 10 грудня 2025 року.
Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 09 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд».
З вищевикладеного вбачається, що станом на дату подання касаційної скарги право представництва інтересів ОСОБА_1 за наданою копією довіреності від 10 грудня 2024 року у Рейніша Леоніда Валерійовича припинилося.
З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підписана представником позивачки за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути заявнику, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджене у встановленому законом порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини п'ятої статті 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі № 620/3277/25 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Дашутін