11 березня 2026 року
м. Київ
справа №320/42133/25
адміністративне провадження № К/990/9216/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №320/42133/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 03.02.2026 повернув позовну заяву позивачеві.
Не погодившись з цією ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2026 залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , оскільки в апеляційній скарзі не було зазначено відповідача, його повне найменування та місцезнаходження та іншої інформації, яку вимагають приписи частини другої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору та докази направлення її відповідачеві.
У строк, установлений судом, позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій виконав вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, а також надав докази направлення скарги відповідачеві. Крім того позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2026 відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу заявникові.
У цій ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що умови, за яких сторону може бути звільнено від сплати судового збору, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі прецеденту у справі № 320/42135/25 (про що просив позивач) за відсутності умов, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати.
При цьому суд вказав на відсутність у клопотанні позивача посилання на такі умови; документів, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг, визначених статтею 5 Закону України «Про судовий збір», до суду також не надано.
Апеляційний суд визнав безпідставними доводи позивача про відсутність у нього обов'язку сплачувати судовий збір на підставі прецеденту у справі № 320/42135/25, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень статті 296 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Невиконання позивачем обов'язку щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги стало підставою для повернення останньої.
02.03.2026 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026, у якій просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Наведені норми свідчать про те, що оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтувань щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів констатує, що позивачем не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду його скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з оскаржуваною ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Аналіз ухваленого у цій справі судового рішення і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №320/42133/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.В. Тацій А.Ю. Бучик Н.В. Шевцова