про залишення касаційної скарги без руху
10 березня 2026 року
м. Київ
справа №240/12783/24
адміністративне провадження №К/990/7983/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №240/12783/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В»
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2024 №918260824018 про відмову у здісненні перерахунку довічного утримання судді у відставці на підставі довідки Житомирського апеляційного суду від 07.06.2024 №03/23/66/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 56% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 07.06.2024 №03/23/66/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.01.2024, з урахуванням раніше проведених виплат, без обмеження граничним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у місячний термін з дня набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03.07.2024 №918260824018 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 56% від суддівської винагороди зазначеної у довідці Житомирського апеляційного суду від 07.06.2024 №03/23/66/2024, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничним розміром.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року скасовано.
Ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 22.02.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №240/12783/24 та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частинами 2 та 3 статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив оскаржувану постанову 23.09.2025, а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 23.09.2026.
Водночас, касаційна скарга подана до Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний Суд» 22.02.2026, тобто із пропуском строку на касаційне оскарження.
Основні доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що скаржником пропущено встановлений процесуальний строк з причин, що пов'язані з відсутністю на момент спливу цього строку правових підстав для ефективного касаційного перегляду, що було усунуто виключно внаслідок зміни правової позиції Верховного Суду.
Оцінюючи поважність наведених скаржником причин пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
При цьому Верховний Суд окремо наголошує, що при вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку з інтервалом часу, а саме з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою.
Перевіряючи доводи, якими скаржник обґрунтовує поважність пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, колегією суддів з'ясовано наступне.
Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Також згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Відповідно до висновків, які викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21, при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Надаючи оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску на касаційне оскарження, суд касаційної інстанції зазнчає, що посилання скаржника лише на зміну судової практики Верховного Суду як підставу для поновлення процесуального строку є необгрунтованим.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що зміна правової позиції не є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки така обставина не позбавляла особу можливості своєчасно реалізувати право на звернення до суду.
Таким чином, доводи позивача про поважність причини пропуску строку на касаційне оскарження, які наведені у клопотанні про поновлення строку, є необґрунтованими.
Разом з цим Верховний Суд наголошує, що поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Варто зазначити, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Отже, сукупність встановлених Верховним Судом за результатом розгляду заявленого ОСОБА_1 клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що позивачем допущено необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження.
Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Таким чином, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №240/12783/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії- залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач С.М. Чиркін
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя В.М. Шарапа