11 березня 2026 року
м. Київ
справа №240/4149/25
адміністративне провадження № К/990/10053/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Єзерова А.А., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 та додаткову ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №240/20699/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
18.09.2025 позивач звернувся до суду з заявою про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у невиконанні рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №240/4149/25.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду 28.01.2026, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №240/4149/25.
Додатковою ухвалою Сьомго апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №240/20699/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Щодо оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026, Верховний Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що ухвалою Верховного Суду від 18.02.2026 (провадження №К/990/10053/26) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі №240/4149/25, на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України.
Частиною першою, четвертою статті 45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
З огляду на указане, ураховуючи вимоги, передбачені пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України та наявність ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Щодо оскарження додаткової ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №240/4149/25, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено процесуальний інститут додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткове судове рішення може прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Перелік підстав за яких може бути постановлено додаткове рішення є вичерпним. Водночас, додаткове судове рішення не може змінювати суті основного судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незгода учасника справи із судовим рішенням може бути реалізована шляхом оскарження такого рішення, а не шляхом його скасування внаслідок прийняття додаткового судового рішення з підстав, встановлених статтею 252 КАС України.
Вказаною нормою передбачено можливість прийняття додаткового судового рішення лише у тому випадку, якщо судом щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування статті 252 КАС України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 252,333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 та додаткову ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №240/20699/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
А.А. Єзеров
Судді: А. І. Рибачук