10 березня 2026 року
м. Київ
справа № 320/39899/23
адміністративне провадження № К/990/4787/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Блажівської Н. Є., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 320/39899/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНОКЛІН» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАЙНОКЛІН» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві № 9137429/42042184 від 06 липня 2023 року;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 15 від 31 липня 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНОКЛІН», датою її подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду скаржник подав заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
09 липня 2025 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 295 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме - подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала про залишення касаційної скарги без руху в електронному вигляді доставлена до електронного кабінету Головного управління ДПС у м. Києві в підсистемі «Електронний суд» 19 лютого 2026 року о 20:50 год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, 27 лютого 2026 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, відповідач зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до суду. Крім того, скаржник посилається на об'єктивні обставини, пов'язані з дією правового режиму воєнного стану в Україні, які, на його думку, ускладнюють здійснення представництва інтересів державного органу в суді касаційної інстанції, зокрема у зв'язку з постійними повітряними тривогами та іншими факторами, що впливають на роботу установи. На думку заявника, сукупність зазначених обставин свідчить про наявність поважних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим він просить суд поновити цей строк.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Як убачається з матеріалів справи, а також із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень і комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізовував право на касаційне оскарження та звертався до суду касаційної інстанції у межах процесуального строку, встановленого законом.
Разом з тим, ухвалами Верховного Суду подані касаційні скарги були залишені без руху, а скаржнику надано строк для усунення виявлених недоліків, зокрема для подання уточненої касаційної скарги із належним викладенням підстав касаційного оскарження відповідно до роз'яснень суду, а також для подання документа про сплату судового збору.
Однак скаржник у встановлений судом строк зазначених недоліків не усунув, у зв'язку з чим ухвалами Верховного Суду від 04 грудня 2025 року та 21 січня 2026 року касаційні скарги були повернуті.
Повторно звертаючись до суду касаційної інстанції, заявник також не виконав вимог процесуального закону та не усунув недоліків касаційної скарги, на які неодноразово звертав увагу суд.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не може вважатися обґрунтованим, оскільки невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Крім того, для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судового рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб'єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб'єкта, що, своєю чергою, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Водночас жодних доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку скаржником не надано.
Крім того, посилання на дослідження судової практики Верховного Суду, само по собі не може слугувати підставою для поновлення процесуального строку, без належного обґрунтування подібності правовідносин.
Також варто зауважити, що податковий орган є суб'єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу є проблемою внутрішньої організації роботи податкового органу.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд,-
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 320/39899/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЙНОКЛІН» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді Н. Є. Блажівська
М. М. Яковенко