10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/12186/25 пров. № А/857/40311/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Матковської З.М., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (суддя - Щербаков В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Рівне, дата складання повного тексту рішення - 17.09.2025),
в адміністративній справі №460/12186/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача, що полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку; 3) визнати протиправними дії відповідача, що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; 4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; 5) стягнути з відповідача та користь позивача судові витрати зі сплати судового збору 2422,40 грн. та витрати пов'язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу - 8000 грн..
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів відомостей про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів про відсутність порушення ОСОБА_2 правил військового обліку, а також про виключення з військового обліку ОСОБА_2 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм процесуального та матеріального права, не враховано всіх обставин справи, а тому таке рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючого військово-облікового документу військовозобов'язаного не має, правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не користується, а також не має довідки про проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби під час мобілізації. Позивачу двічі сформовано та надіслано на його адресу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення повістки. Зауважує скаржник, що обов'язок прибуття до ТЦК та СП передбачається саме законом, а не повісткою. У спірному випадку позивача оголошено в розшук у зв'язку з неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та на підставі автоматично сформованого звернення до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. Доставлення військовозобов'язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення. На переконання скаржника, в діяннях відповідача відсутня бездіяльність, оскільки позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП і наданий час до ІНФОРМАЦІЯ_5 не прибув та до адміністративної відповідальності не притягнутий у зв'язку з недоставляння органами Національної поліції. Стосовно визнання відповідача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку апелянт зазначає, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних. Для внесення відповідної відмітки про виключення із військового обліку повинні існувати відповідні підстави. Зауважує скаржник, що позивач на даний час може бути виключений з військового обліку військовозобов'язаних за наявності підстав, передбачених положеннями частини 6 статті 37 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить рішення суду першої інстанції від 17.09.2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подав апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 за результатами медичного обстеження комісією ВЛК від 16.07.2008 на підставі наказу МОУ від 16.07.2008 визнаний непридатним в мирний час та обмежено здатним для служби у воєнний час. 16 липня 2008 року знятий з військового обліку та визнаний невійськовозобов'язаним (а.с. 9).
Позивач отримав лист Рівненського районного управління поліції, згідно якого повідомлено про порушення ним правил військового обліку, а саме, неприбуття за викликом ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці.
На адвокатський запит від 03.01.2025 отримано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 від 17.01.2025 №1/797, якою повідомлено, що у зв'язку з неприбуттям ОСОБА_1 за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС 02.12.2024 було автоматично сформовано звернення до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 в зв'язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 (а.с. 11).
Вважаючи дії відповідача щодо не виключення позивача з військового обліку, а також щодо внесення відомостей про порушення військового обліку протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначене Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.202264/202 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022№2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє до тепер.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Спірним у вказаній справі підлягає питання щодо не виключення позивача з військового обліку, а також щодо внесення відомостей про порушення військового обліку.
Згідно з частиною десятою статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ).
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, в Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь - яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону № 3543-ХІІ, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Частиною 10 ст. 1 Закону № 2232-XII визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною 11 ст.38 Закону № 2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Відповідно до п.8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч.10 ст. 2 Закону № 2232-XII з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністерства оборони України затверджено Положення № 402.
Згідно з абзацом 1 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов'язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.
Приписами абзацу 2 підпункту “б» пункту 20.3 глави 20 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова такого змісту: “Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Згідно п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
У розглядуваній справі встановлено, що відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 за результатами медичного обстеження комісією ВЛК від 16.07.2008 на підставі наказу МОУ від 16.07.2008 позивача визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, знято з військового обліку та визнано невійськовозобов'язаним.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, а також зобов'язання відповідача внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів про відсутність порушення позивачем правил військового обліку, суд першої інстанції вірно врахував те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. Також відповідачем не надані суду докази формування і направлення на адресу позивача повістки про призов на військову службу під час мобілізації, доказів відмови у її отримання позивачем (наприклад: довідка чи акт про відмову в отриманні).
Відсутні і докази, які б свідчили про вжиття заходів відповідачем у порядку та у спосіб, встановлений п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів в частині звернення відповідача до органів національної поліції з метою адміністративного затримання та доставлення позивача, який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП (порушення правил військового обліку), до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
А отже, факт притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення правил військового обліку відповідачем у встановленому законодавством порядку у ході судового розгляду цієї справи відповідачем не доведено.
За наведеного правильного дійшов висновку суд першої інстанції про протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку.
Такий висновок суду першої інстанції не спростований доводами апеляційної скарги відповідача.
Оскільки судом встановлено протиправність дій відповідача, які полягають у внесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку без притягнення позивача до адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку, достатнім та ефективним способом відновлення порушеного права позивача у цій частині необхідним є зобов'язання відповідача внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів про відсутність порушення позивачем правил військового обліку.
Вирішуючи питання про виключення позивача з військового обліку через непридатність до військової служби, колегія суддів виходить з такого.
Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів позивач з 03.07.2001 перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний.
Положеннями частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до чинних положень частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом; 6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_7 03.07.2001 року, в розділі зняття з військового обліку наявний запис з печаткою про зняття з військового обліку 16.07.2008 на підставі наказу МОУ від 09.06.2006 № 342.
Також в розділі придатність до військової служби вказано: визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час за ст. 30 «В» наказу МОУ №2 від 1994 року. Підлягає медичному переогляду 02.04.2006 року.
Суд зауважує, що поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» не є тотожними. Різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.
Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону №2232-ХІІ свідчить про те, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов'язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов'язаних. Відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відповідної відмітки про виключення із військового обліку до військового квитка повинні існувати відповідні підстави.
Підстави для зняття з військового обліку визначені частиною 5 статті 37 Закону №2232-ХІІ, якою передбачено, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: 1) з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України): які досягли 25-річного віку; які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік в іншому районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим місцем проживання; які призвані, направлені чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які пройшли базову загальновійськову підготовку; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби як непридатні до військової служби за станом здоров'я - після підтвердження рішення комісією вищого рівня; які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; які направлені на альтернативну (невійськову) службу; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; 2) з військового обліку військовозобов'язаних: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; які зараховані до військового оперативного резерву; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; 3) з військового обліку резервістів: які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання; які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту; які досягли граничного віку перебування на службі у військовому резерві або виключені з військового оперативного резерву; які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
Зняття з військового обліку не позбавляє статусу військовозобов'язаного. Особа, яка раніше була військовозобов'язаною, стає невійськовозобов'язаною у випадку виключення її з військового обліку військовозобов'язаних.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-ХІІ було змінено перелік підстав для виключення з військового обліку і станом на час звернення позивача з цим позовом відсутні правові підстави для його виключення з військового обліку за станом здоров'я.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (на момент зняття позивача з військового обліку Закон № 2232-ХІІ діяв у редакції від 30.08.1991) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
У наявних військово-облікових документах відсутні відомості про визнання позивача військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, а лише запис про зняття з військового обліку з медичним переоглядом 02.04.2006 року.
На підставі наведеного правового регулювання спірних правовідносин та встановлених фактичних обставин справи у цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про відсутність на час виникнення спірних правовідносин обставин, передбачених положеннями частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ, які б давали підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних.
Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та про зобов'язання відповідача внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів про виключення з військового обліку позивача.
Вказане підтверджує обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача у відповідній частині.
Таким чином, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції у відповідній частині ухвалено рішення з частковою невідповідністю висновків обставинам справи. Тому у вказаній частині рішення суду слід скасувати та ухвалити і ній нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решта частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін як законне і обґрунтоване.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в адміністративній справі №460/12186/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні відомостей про виключення з військового обліку ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести інформацію (зміни) до Єдиного державного реєстру призовників, військовослужбовців і резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_2 , - і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цих позовних вимог.
У решта частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року в адміністративній справі №460/12186/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді З. М. Матковська
С. П. Нос