10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9168/24 пров. № А/857/34910/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Матковської З.М., Шевчук С.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Львівської митниці,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (суддя - Гулкевич І.З., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - не зазначена),
в адміністративній справі №380/9168/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «100 Шин+» до Львівської митниці,
про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення,
встановив:
У квітні 2024 року позивач ТОВ «100 Шин+» звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002971; 2) визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/100723/2 від 21.11.2023.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Позивач з доводами відповідача не погодився, в суді першої інстанції подав відповідь на відзив, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості №UA209000/2023/100723/2 від 21.11.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/002971. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «100 Шин+» судовий збір в сумі 10828,18 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю належними та допустимими доказами обставин, які мають значення для справи та які суд першої інстанції вважав встановленими, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що в процесі опрацювання наданих до митного оформлення документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Зокрема, звертає увагу апелянт на те, що додаткова угода від 30.12.2022 року до зовнішньоекономічного договору № 100SH-RIO19 від 02.01.2019-31.12.2024, ані до митного оформлення, ані до суду не подавалася. Також зазначає апелянт, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості у графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» оформлені у відповідності до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.12 №598, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» містять причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин та зазначено документи надання яких може усунути сумнів у їх достовірності, а також містять джерела, які використовувалося митним органом при визначенні митної вартості.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №380/9168/24 та прийняти постанову суду, якою відмовити ТзОВ «100 Шин+» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважає, що така не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави зазначені відповідачем в даній скарзі щодо скасування рішення суду від 26.09.2024 є безпідставними та необгрунтованими. Просить позивач апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у справі №380/9168/24 - залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
02.01.2019 між позивачем у даній справі ТОВ «100 Шин+» (Покупець) та «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH-RIO19 від 02.01.2019, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини та сталеві диски Виробник: «QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Сторони узгодили поставку товару партіями (а.с.15).
Відповідно до умов договору, на підставі рахунку проформи №UASH2312 від 29.08.2023 позивач здійснив оплату за товар, що підтверджено банківськими платіжними документами № 85 від 15.09.2023 та № 92 від 12.10.2023.
З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №UASH2312 від 29.08.2023 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 570 штуки, загальна вартість товару на умовах CFR (GDANSK) становить 61462,28 Доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Львівської митниці електронна митна декларація №23UA209230122459U8 від 20.11.2023 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (а.с. 11).
Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209230122459U8, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості імпортованого товару було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: пакувальний лист (Packing list) б/н від 29.08.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) № UASH2312 від 29.08.2023; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №UASH2312 від 29.08.2023; коносамент (Bill of lading) QGD0393552 від 29.08.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №728 від 10.11.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №757 від 10.11.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №23C4401A0802/12589 від 10.10.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №85 від 15.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №92 від 12.10.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №07/11/2023 від 07.11.2023; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №94 від 08.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №08112023 від 08.11.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 13.11.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 29.08.2023; розрахунок ціни (калькуляція) №UASH2312 від 29.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) 100SH-RIO19 02.01.2019 (з додатками) - договір (контракт) про перевезення № 20231110/2 від 07.11.2023; договір (контракт) про перевезення № Б/Н від 24.03.2023; копія митної декларації країни відправлення №425820230000845408 від 29.08.2023.
ВМД №23UA209230122459U8 від 20.11.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору Товар № 1- на рівні 57,96 Дол. США/ одиниця ( або 1,25 Дол. США/ кг.); Товар № 2 - на рівні 184,66 Дол. США/ одиниця ( або 2,63 Дол. США/ кг.).
20.11.2023 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, позивач подав лист-пояснення ТОВ «100 Шин+» № б/н від 20.11.2023 (а.с.26).
За результатами опрацювання поданої митної декларації та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA209230/2023/002971 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100723/2 від 21.11.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні: товар № 1 - 6,1501 дол. США за кг.; товару № 2- 3,06 дол. США за кг (а.с. 27, 30).
У графі 33 Рішення про коригування №UA209000/2023/100723/2 від 21.11.2023 відповідач зазначає, що подані документи не містять всіх відомостей до ціни, що була фактично сплачена за товар та обґрунтовує своє рішення наступним:
«Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт ризначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Комерційні документи про надання транспортно-експедиційних послуг надані декларантом не містить відомостей щодо згаданих складових, а саме страхування. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: в інвойсі від 29.08.2023 № UASH2312 відсутні підпис та печатка покупця (відповідно до вимог зовнішньоекономічної угоди, а також форма інвойсу передбачають проставлення таких реквізитів); відповідно до інформації, яка наведена у додатку від 30.10.2020, до зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2019 №100SH-RIO19 п. 11.1 контракту викладено у наступній редакції: “дана угода діє до 31.12.2022». Ніяких інших змін до контракту декларантом митному органу не надано. Відповідно до вимог п. 2.3 зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2019 №100SH-RIO19 визначено, що якість товару відповідає копії сертифікату якості ЕСЕ, який має бути виданий виробником. Проте даний документ декларантом не надано; Відповідно до вимог п. 1.3 договору транспортного експедирування від 24.03.2023 б/н вказано, що під кожне конкретне перевезення Клієнт має надати Експедитору Заявку, у якій має бути обумовлені істотні умови такої послуги. Проте, даний документ, який є порушенням вимог договору, декларантом не надано митному органу. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості: товару № 1 слугувала МД №UA209230/2023/119491 від 09.11.2023, де вартість такого товару становить 6,1501 дол. США за кг.; товару № 2 слугувала МД №UA500020/2022/018378 від 20.10.2022, де вартість такого товару становить 3,06 дол. США за кг.».
Не погоджуючись з рішенням митного органу позивач подав нову МД №23UA209230123103U2 від 21.11.2023 за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України (а.с.28).
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товару та прийняття оскаржуваної картки відмови.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до 49 Митного кодексу України № 4495-VІ від 13.03.2012 (надалі, також - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини третьої ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Враховуючи вищенаведені правові положення, судом першої інстанції вірно зазначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною 2 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Зі змісту оскаржуваного рішення №UA209000/2023/100723/2 від 21.11.2023 видно, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності на неточності, зокрема: відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін CFR (Cost and Freight (... named port of destination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури. Комерційні документи про надання транспортно-експедиційних послуг надані декларантом не містить відомостей щодо згаданих складових а саме страхування. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ.
З цього приводу, судом першої інстанції враховано, що умовами поставки оцінюваної партії товару є CFR (Gdansk), про що зазначено у поданих до митного оформлення документах.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов поставки CFR такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, доставку товару до порту призначення, інші транспорті витрати не потребують додаткового підтвердження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справа №820/2003/17 та від 27 травня 2021 року справа № 820/584/17.
Отже всі транспортні та супутні витрати позивача до порту Gdansk (Польща), включені в вартість товару та для цілей визначення митної вартості товару та не потребують додаткового підтвердження та коригування.
Щодо транспортних та супутніх витрат з порту Gdansk (Польща) до митного кордону України (п/п Чоп), то до митного оформлення позивачем надано документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом Gdansk (Польща) до пп Чоп (Україна ) : на підтвердження витрат по вантажно-розвантажуванню контейнерів та супутніх витрат в порту (Gdansk ) Польща надано довідку про транспортні витрати № 08112023 від 08.11.2023, що містить данні про вартість перевантаження товару з контейнерів в порту Gdansk (Польща) містить номер коносаменту (QGD0393552) містить номер контейнера ( TGBU6974728 ; CMAU4729757) містить номер автотранспортного засобу в який перевантажено товар (AC2732HI/AC3713XO; AC4816HK /AC2743XF), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки; на підтвердження транспортних витрат, з порт Gdansk (Польща) до пп Чоп (Україна ) надана довідка про транспортні витрати №б/н від 13.11.2023, що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (AC2732HI/AC3713XO; AC4816HK /AC2743XF ), містить номер та дату CMR (728 від 10.11.2023; 757 від 10.11.2023 ), містить номер контейнера ( TGBU6974728 ; CMAU4729757 )містить посилання на Інвойс (UASH2312 від 29.08.2023), що співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення та дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.
Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: договір №б/н від 24.03.2023; рахунок на оплату № 07/11/2023 від 07.11.2023; банківський платіжний документ № 94 від 08.11.2023 ; договір (контракт) про перевезення № 20231110/2 від 07.11.2023; рахунок на оплату № 564 від 22.11.2023; акт виконаних робіт № 915 від 22.11. 2023; банківський платіжний документ № 13148 від 24.11.2023.
Довідка про транспортні витрати № 08112023 від 08.11.2023; довідка про транспортні витрати № б/н від 13.11.2023; договір №б/н від 24.03.2023; рахунок на оплату № 07/11/2023 від 07.11.2023; банківський платіжний документ № 94 від 08.11.2023; договір (контракт) про перевезення № 20231110/2 від 07.11.2023 позивачем надавались до митного оформлення.
Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вартість перевезення є підтвердженою позивачем, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.
Також судом першої інстанції встановлено та взято до уваги те, що наданий до митного оформлення інвойс від 29.08.2023 № UASH2312 дозволяє ідентифікувати поставку товару та містить відомості про вартість товару.
При цьому судом вірно зазначено, що інвойс має містити: дату складання; найменування та реквізити продавця; найменування та реквізити покупця; найменування товарів; ціну товарів; загальну вартість рахунку; валюту оплати.
Також, в інвойсі можуть зазначатись: реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка; реквізити відвантажувального документа; платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок, тощо.
Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 року, у справі № 420/4820/19.
Щодо доводів апелянта (відповідача) про те, що відповідно до інформації, яка наведена у додатку від 30.10.2020 до зовнішньоекономічної угоди від 02.01.2019 №100SH-RIO19 п. 11.1 контракту викладено у наступній редакції: «дана угода діє до 31.12.2022». Додаткова угода від 30.12.2022 року до зовнішньоекономічного договору № 100SH-RIO19 від 02.01.2019-31.12.2024, ані до митного оформлення, ані до суду не подавалася, то колегія суддів враховує наступне.
Дійсність зовнішньоекономічного договору № 100SH-RIO19 від 02.01.2019 на дату поставки партії товару підтверджують документи, що були надані до митного оформлення та складені на виконання зовнішньоекономічного договору № 100SH-RIO19 від 02.01.2019 та містить посилання на контракт. Так посилання на контракт № 100SH-RIO19 від 02.01.2019 містить: рахунку проформи № UASH2312 від 29.08.2023, банківський платіжний документ № 85 від 15.09.2023 та № 92 від 12.10.2023, інвойс № UASH2312 від 29.08.2023, пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 29.08.2023. З огляду на перелік наданих позивачем документів та їх зміст у контролюючого органу була можливість виявити, що помилка має характер технічної помилки.
Також з матеріалів справи видно та не спростовано доводами апелянта те, що сторони фактично приступили до виконання зовнішньоекономічного договору чим погодили його умови, зокрема ТОВ «100 Шин+» (Покупець) на підставі рахунку проформи № UASH2312 від 29.08.2023 здійснив оплату за товар, банківський платіжний документ № 85 від 15.09.2023 та № 92 від 12.10.2023, а Постачальник («QINGDAO RIOSTONE INTERNATIONAL TRADE LLC») здійснив відвантаження товару.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що митний орган в оскаржуваному рішенні не зазначив, яким чином відсутність письмових угод між Сторонами щодо продовження дії договору виплинула на митну вартість декларованого позивачем товару. Окрім того в подальшому вказана обставина не стала причиною, що унеможливила оформлення відповідного товару у вільний обіг.
Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання декларантом копії сертифікату якості ЕСЕ, який має бути виданий виробником, то колегія суддів враховує, що відповідно до вимог Митного кодексу України, зокрема статті 53 цього Кодексу, сертифікат якості не є документом, що підтверджує митну вартість.
При цьому, як уже зазначалося, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Крім того, відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості Товару, тому ненадання Продавцем сертифікату може свідчити про невиконання Продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату якості ЕСЕ, але не про заниження митної вартості.
Також в рішенні про коригування митної вартості зазначено, відповідно до вимог п. 1.3 договору транспортного експедирування від 24.03.2023 б/н вказано, що під кожне конкретне перевезення Клієнт має надати Експедитору Заявку у які має бути обумовлені істотні умови такої послуги. Проте даний документ у порушення вимог договору декларантом не надано митному органу.
З цього приводу судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до вимог Митного кодексу України заявка на надання транспортно-експедиційних послуг також не є документом, що підтверджує митну вартість.
Крім цього, колегія суддів враховує, що на підтвердження витрат за договором №б/н від 24.03.2023 позивачем до митного оформлення були надані довідка про транспортні витрати № 08112023 від 08.11.2023, рахунок на оплату № 07/11/2023 від 07.11.2023, банківський платіжний документ № 94 від 08.11.2023, що були надані до митного оформлення та підтверджують понесені Позивачем витрати за договором №б/н від 24.03.2023.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Як вже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2б.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст.60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).
Частиною 2 статті 55 МК України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.
Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, а застосування методу 2ґ для визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.
При цьому, відповідач не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не довів правомірності дій в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.
Отже, на підставі з'ясованих у справі обставин суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, приймаючи рішення №UA209000/2023/100723/2 від 21.11.2023 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в митному оформленні (випуску) товару, діяв не на підставі чинного законодавства.
Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року в адміністративній справі №380/9168/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «100 Шин+» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді З. М. Матковська
С. М. Шевчук