Справа № 643/3895/23
Провадження № 2/643/292/26
10.03.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Осадчого О.В.
за участю секретаря судового засідання Жівотченко Ю.В.,
представника відповідача - Шаповалова М.В. (у режимі відеоконференції),
розглянувши у порядку загального позовного провадження в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС" до ОСОБА_1 , Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ураховуючи зміни до позовних вимог, звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , КП «ХТМ» на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 98904,00 та суму сплаченого судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO - 00666665. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням та користуванням майном, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Із застрахованим майном 14 жовтня 2020 року відбулась страхова подія, а саме: затоплення квартири водою із вище розташованої квартири АДРЕСА_2 . Комісією у складі представників КП «Жилкомсервіс» проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , про що складено Акт обстеження від 15.10.2020. Так, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , встановлено, що на стелі (гіпсокартон) у коридорі у 2-х кімнатах та кухні, виявлені сліди затікання. Стельові світильники на момент огляду квартири відкриті, освітлення після залиття не вмикали. У коридорі, 2-х кімнатах та кухні залита підлога (ламінат). У вище розташованій квартирі АДРЕСА_2 на стояку гарячого водопостачання прогнила різьба, при спробі власника квартири підтягнути кран, кран відірвався, у разі чого з'явилося залиття. Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 стала несправна сантехніка у квартирі АДРЕСА_2 . Власник квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_3 19 жовтня 2020 року звернулась до ПрАТ «СГ«ТАС» із заявою про настання події із застрахованим майном. Дана заява була розглянута, випадок затоплення квартири АДРЕСА_1 визнано страховою подією, у зв'язку з чим, на підставі акту огляду пошкодженого майна від 27.10.2020 року, звіту №1-00/827 від 23.11.2020 року про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 від 23.11.2020 року, страхового акту №00808/42/520 від 03.12.2020 року з розрахунком страхового відшкодування, ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 98904,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №142977 від 04.12.2020 року.
Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування, ПрАТ "Страхова група "ТАС" отримало право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, а саме власника квартири АДРЕСА_5 - ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 позовну заяву ПрАТ «СГ «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «СГ «ТАС» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 98904,00 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2024 заяву адвоката Шаповалова Максима Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 ухваленого у цивільній справі №643/3895/23 задоволено. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Шаповалова М.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 14.10.2020 за адресою АДРЕСА_6 , в системі внутрішньобудинкового гарячого водопостачання у приміщенні ванної кімнати, в межах квартири від відгалуження від стояка внутрішньобудинкового ГВП, в результаті чого трапилося залиття квартири АДРЕСА_3 . 27.10.2020 начальником дільниці №40 КП «Жилкомсервіс» було складено акт про залиття кв. АДРЕСА_5 від 26.10.2020 та визначено, що причиною залиття кв. АДРЕСА_2 , яке було на системі гарячого водопостачання, є несанкціоноване втручання мешканцем у систему та технічний ізнос сантехобладнання. 16.11.2020 ОСОБА_1 не погодившись з вказаним актом, звернулась до судового експерта ТОВ «Судова незалежна експертиза України» для проведення будівельно - технічного експертного дослідження, за результатом якого, було зроблено висновок експерта №ED-1701-1-1651.20 від 09.04.2021. Посилаючись на висновок експерта вказує, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є належним відповідачем у справі, у зв'язку із чим у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Сечка С.В. надав до суду клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача КП «ХТМ».
Від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Шаповалова М.В., надійшли заперечення на клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 27.10.2025 заяву представника позивача Сечки С.В. про залучення у якості співвідповідача КП «ХТМ» задоволено.
Від представника відповідача КП «ХТМ» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з вимогами позовної заяви не згодні, КП «ХТМ» є неналежним відповідачем по справі.
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 18.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача Сечко С.В. у судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача КП «Харківські теплові мережі» Вініцький М.В. у судове засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов М.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та заявив клопотання про зловживання представником позивача процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. (п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»)
Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»)
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. Співвласники не несуть відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок дій уповноваженої особи (осіб) та/або управителя, вчинених з перевищенням наданих їм повноважень. Співвласники не несуть відповідальності за зобов'язаннями, що виникли внаслідок дій або бездіяльності управителя, що порушують умови договору управління багатоквартирним будинком.
Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»)
Судом встановлено, що 10.02.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_2 укладений Договір добровільного комплексного страхування та відповідальності №FO-00666665, предметом данного Договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані із володінням та користуванням нерухомим майном, квартирою АДРЕСА_1 .
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 109210466 від 27.12.2017 квартира за адресою АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
Згідно акту обстеження від 15.10.2020, складеного комісією у складі інженера дільниці №40 ОСОБА_5 та начальника 5-го теплового району Монахова С.В., комісією проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_3 ) на предмет затоплення та встановлено, що причиною затоплення квартири АДРЕСА_3 стала несправна сантехніка у квартирі АДРЕСА_2 .
19.10.2020 ОСОБА_3 звернулась до ПрАТ «СГ «ТАС» з заявою про настання події з застрахованим майном, в якому зазначено, що 14.10.2020 в кв. АДРЕСА_2 , сусід вирішив самостійно відремонтувати стояк гарячої води зірвав його та затопив квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до висновку звіту №1-00/827 від 23.11.2020, з визначення розміру матеріального збитку, завданого об'єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 за замовленням ПАТ «СГ «ТАС»: вартість збитку, що виник внаслідок залиття, за адресою АДРЕСА_4 складає: 118684,80 грн., в т.ч. з ПДВ; 98904,00 грн. без ПДВ.
АТ «СГ«ТАС» 03.12.2020 проведено та оформлено документально розрахунок суми страхового відшкодування, з якого вбачається, що розмір такого відшкодування становить 98904,00 грн., а також складено страховий акт №00808/42/520 від 03.12.2020, затверджений директором з регулювання страхових випадків АТ «СГ«ТАС» ОСОБА_7 , згідно якого до виплати ОСОБА_3 підлягає страхове відшкодування у розмірі 98904,00 грн.
Позивачем 04.12.2020 здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника, що підтверджується копією платіжного доручення №142977 від 04.12.2020.
У висновку експерта судової незалежної експертизи України від 04.04.2021 №ED-1701-1-1651.20 зазначено, що в межах квартири АДРЕСА_5 , точка розподілу, в якій здійснюється передача послуг з постачання гарячої води від суб'єкта господарювання, що надає житлово - комунальні послуги, споживачеві, знаходиться після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка системи внутрішньобудинкового ГВП у приміщенні ванної квартири АДРЕСА_2 , а саме: після запірного кулькового крану, що знаходиться на відгалуженні від стояка. Місце, з якого 14.10.2020 трапилося залиття квартири АДРЕСА_2 та розташованої нижче квартири АДРЕСА_1 , знаходилось перед першою водозапірною арматурою на відгалуження від стояка внутрішньобудинкового ГВП, а саме на різбі труби відгалуження від стояка розташованого у ванній вказаної квартири АДРЕСА_2 . Ділянка пошкодженого трубопроводу в системі внутрішньобудинкового ГВП в межах квартири АДРЕСА_5 відноситься до зони обслуговування суб'єкта господарювання, який надає житлово- комунальні послуги споживачеві (зокрема, послуги з постачання гарячої води).
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Вказаними вище законодавчими приписами врегульовано правовідносини суброгації (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін), яка є одним із видів уступки права, що полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Так, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Вказана правова позиція викладена в п. 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц .
Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтування її розміру. Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року № 6-183цс14.
Відповідно до позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Як убачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивача ПрАТ «СГ «ТАС» з приводу відшкодування у порядку суброгації відповідачем ОСОБА_1 виплаченої позивачем суми страхового відшкодування за наслідками залиття квартири АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що страховий випадок відбувся внаслідок протиправних дій відповідача, як власника вище розташованої квартири АДРЕСА_5 .
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись діючим законодавством України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача у порядку суброгації суми страхового відшкодування, виплаченої позивачем на користь потерпілої особи за наслідками залиття об'єкту страхування квартири АДРЕСА_1 , - оскільки судом встановлено, що відповідно до висновку експерта ділянка пошкодженого водопроводу в системі внутрішньобудинкового ГВП в межах квартири АДРЕСА_5 відноситься до зони обслуговування суб'єкта господарювання, який надає житлово - комунальні послуги споживачеві.
Таким чином, доводи позивача про те, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося в наслідок дій відповідача, які полягали у неналежному догляді за власним майном є безпідставними та спростовуються даними висновку експерта №ED-1701-1-1651.20 складеного 09.04.2021 судовим експертом Клівак О.В. ТОВ «Судовою незалежною експертизою України».
Підстави для виникнення солідарного обов'язку КП «ХТМ» та ОСОБА_1 з відшкодування шкоди внаслідок залиття відсутні.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди внаслідок залиття є необґрунтованим та задоволенню не підлягає .
Що стосується позовних вимог в частині до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суд зазначає наступне.
Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до статті 20 ГЦК України господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Звертаючись до суду із даним позовом до ОСОБА_1 та КП «ХТМ», позивач ПрАТ «СГ «ТАС», ураховуючи зміни до позовних вимог, просить суд стягнути в порядку суброгації суму виплаченого страхового відшкодування за наслідками залиття об'єкту страхування у розмірі 98904,00 грн.
Судом встановлено, що позивач ПрАТ «СГ «ТАС» в частині вимог до КП «ХТМ» про стягнення у порядку суброгації суми страхового відшкодування просить вирішити спір, який віднесено до юрисдикції господарського суду, з огляду на суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, які є господарсько-правовими, що зумовлює розгляд такого спору в порядку господарського судочинства та не допускає розгляду в порядку цивільного судочинства, що має наслідком закриття провадження у справі в частині вимог позивача до відповідача КП «ХТМ».
Підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.
Закриття провадження у справі - це закінчення діяльності суду з розгляду цивільної справи без ухвалення рішення із зазначених у законі підстав, яке виключає можливість повторного звернення до суду із таким самим позовом.
Що стосується клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шаповалова М.В. про зловживання представником позивача процесуальними правами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК України).
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо.
Відповідно до правової позиції ВС, висловленої в ухвалі від 13.10.2021 справа № 707/1491/21, зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).
Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства.
Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.
Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.
Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний результат, вчиняє процесуальні дії, зовні схожі на ті юридичні факти, з якими пов'язується настання необхідного результату. Однак, такі дії мають повністю штучний характер, хоча зовні протікають в межах правового поля, а насправді ними заподіюється шкода інтересам інших учасників процесу та взагалі інтересам правосуддя.
У пункті 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 199/6713/14-ц зазначено, що зловживання процесуальним правом є такі дії, що суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пункт 2 і пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та частина друга вказаної статті).
Натомість, відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Позивачем при зверненні із даним позовом було визначено предмет, підстави позову та склад сторін.
Суд, при вирішенні питання про відкриття провадження, перевіривши на відповідність вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України позовну заяву встановив, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду та відсутність підстав, визначених статтями 185-186 ЦПК України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі. Залучення стороною позивача у процесі розгляду справи співвідповідача, на переконання суду, не є злісним зловживанням процесуальними правами.
Суд вважає, що представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Шаповаловим М.В. в даному випадку не надано належних обґрунтувань щодо наявності в діях позивача ознак зловживання правом.
Оцінивши та перевіривши доводи представника відповідача щодо зловживання процесуальними правами позивачем, судом не встановлено обставин, які б свідчили про зловживання позивачем процесуальними правами та наявності підстав для задоволення клопотання.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6-13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди внаслідок залиття - відмовити.
Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», про відшкодування шкоди внаслідок залиття закрити в частині заявлених вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про відшкодування шкоди внаслідок залиття.
Повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 10 березня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» ЄРДПОУ 30115243, 030652, м. Київ, пр-т Перемоги,65
Відповідачі:
ОСОБА_1 - АДРЕСА_6
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» ЄРДПОУ 31557119, 61037 м. Харків, вул.Мефодіївська, буд.11
Суддя: О.В Осадчий