10.03.26
Справа № 642/6874/25
Провадження № 1-кс/642/345/26
Іменем України
05 брезня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , власника майна - ОСОБА_4 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42025222030000104 від 28.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України, про скасування арешту майна,
02.03.2026 до Холодногірського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна, у якому він просить частково скасувати арешт майна, а саме грошових коштів у сумі 6250 доларів США, 259910,00 гривень, власником яких за договором позики № 01 від 15 грудня 2023 року є ОСОБА_6 , та передати зазначені грошові кошти на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42025222030000104 від 28.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, слідчим у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_7 . У ході досудового розслідування за даним кримінальним провадженням працівниками прокуратури був проведений обшук, у ході якого було вилучено грошові кошти у сумі 6250 доларів США, 259910,00 грн. та інші предмети, що зберігалися за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_8 накладено арешт на вилучене у ході проведення обшуку майно.
Дані грошові кошти не належать ОСОБА_4 на праві власності, оскільки були отримані від ОСОБА_6 на підставі договору грошової позики № 01 від 15.12.2023 та розписки від 15.12.2023. Згідно пункту 2.1 договору грошової позики № 01 від 15.12.2023 та розписки від 15.12.2023 вищезазначені грошові кошти ОСОБА_4 повинен був повернути 15.12.2025. На підтвердження наявності у ОСОБА_6 на момент позики грошових коштів додається копія договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 . Зняття арешту з вищезазначених грошових коштів необхідне задля повернення ОСОБА_4 позики за договором грошової позики № 01 від 15.12.2023 та розписки від 15.12.2023.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_5 підтримали клопотання, надали пояснення, аналогічні доводам клопотання, просили його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні проти скасування арешту майна заперечував, посилаючись на те, що зазначені грошові кошти були здобуті внаслідок протиправної діяльності, а тому з метою збереження речових доказів накладення арешту є обґрунтованим, крім того зазначив, що до ЄРДР за № 42025222030000104 від 28.07.2025 були внесені 12.12.2025 додаткові відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 1 і 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Слідчий суддя, вислухавши власника майна, його представника, прокурора, дослідивши матеріали клопотання, належно оцінивши наявні докази, вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у провадженні СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025222030000104 від 28.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України.
Ухвалою слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 накладено арешт на майно шляхом заборони користування, володіння, розпорядження, яке вилучене 05.11.2025 у ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі грошові кошти у сумі 6250 доларів США та 259910,00 грн., власником яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також прокурором було надано витяг з ЄРДР за № 42025222030000104 від 28.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, про внесення 12.12.2025 до ЄРДР додаткових відомостей про вчинення кримінального правопорушення за фабулою: невстановлені особи внаслідок своєї протиправної діяльності набули майно, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 209 КК України - легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ст. ст. 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Положення кримінального процесуального Закону кореспондуються із ст. 41 Конституції України та ст. ст. 316, 317, 321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до приписів ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як вбачається з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною 4 ст. 173 КПК України визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Отже, нормами КПК України визначені виключно дві підстави коли арешт майна має бути скасованим повністю або частково, а саме: якщо відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано.
Арештоване майно на даний час є речовим доказом, має суттєве значення для кримінального провадження і накладення арешту було зумовлено метою запобігання його приховування, знищення чи спотворення.
Власником майна ОСОБА_4 та його представником - адвокатом ОСОБА_5 не наведено достатніх відомостей про те, що вказане у клопотанні майно втратило доказове значення для кримінального провадження і відсутні підстави для подальшого застосування арешту майна.
Прокурор заперечував проти скасування арешту з грошових коштів саме з тієї підстави, що зазначені речові докази мають суттєве значення для подальшого розслідування даного кримінального провадження.
Окрім того, викладені у клопотанні представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 обставини не спростували підстав для накладення арешту, які зазначені в ухвалі слідчого судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 11.11.2025, накладений арешт не може вважатися необґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов'язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).
За наведених обставин, враховуючи, що майно, яке перебуває під арештом, відповідаючи критеріям ст. 98 КПК України, відноситься до речових доказів у кримінальному провадженні, на який було обґрунтовано накладено арешт ухвалою слідчого судді, а також необхідність у накладенні арешту полягає в збереженні речових доказів, що передбачено ч. 2 ст. 170 КПК України, потреба у застосуванні арешту на вказане майно не відпала, тому підстав для скасування арешту не вбачається.
Крім того, слідчий суддя зазначає, що на даний час у кримінальному провадженні проводяться досудове розслідування, санкція ч.1 ст.209 КК України передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, яка може бути застосована до обвинуваченого за рахунок арештованого майна, у випадку визнання його винним.
З урахуванням вищезазначеного у задоволенні клопотання представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 11.11.2025 на грошові кошти у сумі 6250 доларів США, 259910,00 грн. слід відмовити.
Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна і про повне або часткове скасування арешту майна відповідно до положень п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України у взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК України апеляційному оскарженню не підлягають, що узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51-3208кмо23).
Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має легітимну мету, не порушує принцип пропорційності між гарантованими правами особи у ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суспільною необхідністю, а також відповідає принципу правової визначеності.
При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170,173, 174, 309, 371-372, 376 КПК України,
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42025222030000104 від 28.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України, про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя - ОСОБА_1