Справа № 642/1649/26
Провадження № 1-кс/642/376/26
Іменем України
06 березня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Утківка Харківського район, Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді із клопотанням, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з наданих органом досудового розслідування матеріалів, що СВ ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221220000250 від 05.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, знаючи про високу прибутковість від вчинення цих злочинів, з метою систематичного отримання прибутку від їх збуту, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008 та наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 року №188, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання, з метою подальшого збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великому розміру, перебуваючи на території України, в невстановлений період часу однак не пізніше 05.03.2026, при невстановлених слідством обставинах придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яка перебувала у 6 (шести) полімерних зіп пакетах, з фіксаторами та 38 (тридцяти восьми) згортоках ізолюючої плівки.
В подальшому ОСОБА_4 частину придбаної при вищевказаних обставинах особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, залишив зберігати за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , а частину залишив зберігати за адресою: АДРЕСА_3 , з метою подальшого розповсюдження їх у безконтактній формі у якості так званих «закладок» по території міста Харкова та шляхом відправок ТОВ «Нова Пошта».
Крім того ОСОБА_4 з метою зважування особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, використовував електронні ваги, порожні полімерні зіп пакети з фіксаторами пристосував для поміщення розфасованих частин психотропної речовини, ізолюючу плівку для маскування психотропної речовини, пластикову ложку пристосував для розподілення патрій психотропної речовини, з метою дотримання конспіративних аспектів реалізації злочинного наміру. Всі зазначені предмети ОСОБА_4 зберігав за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 .
Протиправні злочинні дій ОСОБА_4 пов'язані з незаконним приданням та зберіганням з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великому розмірі, були викриті співробітниками поліції, якими 05.03.2026 в період часу з 12 год 26 хв по 14 год 30 хв на підставі ухвали слідчого судді Холодногірського районного суду міста Харкова, було проведено санкціонований обшук квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено: один полімерний зіп пакет, всередині якого перебуває кристалічна речовина білого кольору, один полімерний зіп пакет, всередині якого перебуває кристалічна речовина білого кольору, два полімерних зіп пакета, всередині яких перебуває кристалічна речовина білого кольору, один полімерний зіп пакет, всередині якого перебуває кристалічна речовина білого кольору та один полімерний зіп пакет, всередині якого перебуває кристалічна речовина зеленого кольору, 33 згортки ізолюючої плівки чорного кольору, всередині яких в кожному перебуває кристалічна речовина, 4 згортки ізолюючої плівки синього кольору, всередині яких в кожному перебуває кристалічна речовина, 1 згорток ізолюючої плівки зеленого кольору, всередині якого перебуває кристалічна речовина, один полімерний зіп пакет, всередині якого перебуває кристалічна речовина зеленого кольору.
Крім того, 05.03.2026 в період часу з 15 год 15 хв по 15 год 47 хв, було проведено обшук квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якого було виявлено та вилучено: один полімерний зіп пакет, всередині якого перебуває кристалічна речовина білого кольору.
Дослідження експертами вилучених в ході обшуку речових доказів наразі триває. Крім того предмети направлені на дослідження з метою виявлення на кожному нашарувань.
Таким чином, ОСОБА_4 всупереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживаючи ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав, зберігав з метою збуту, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, в особливо великому розмірі, відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великому розмірі.
05.03.2026 (час фактичного затримання 16 год. 31 хв.) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст.ст. 615, 208 КПК України за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
05 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Підозра висунута ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: - рапортами від оперуповноважених УБН ГУНП в Харківській області наданих в результаті виконання доручення слідчого наданого у порядку ст.40 КПК України; - протоколами за результатами здійснення негласних слідчих (розшукових) дій № 40/115 т від 07.01.2026, № 40/114 т від 07.01.2026, № 40/620 т від 04.02.2026, № 40/619 т від 04.02.2026, № 40/581 т від 02.02.2026; - протоколами обшуків, в ході яких були виявлені та вилучені речові докази, а саме психотропні речовини у особливо великих розмірах, предмети для фасування психотропних речовин, електронні ваги.; - протоколом огляду місця події від 05.03.2026, в ході проведення якого ОСОБА_4 вказав на місце, де він залишив схованку, з особливо небезпечною психотропною речовиною.; - протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; - іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні, з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, в особливо великому розмірі, за яке передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, крім іншого: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
На цей час вбачаються підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, які визначені цією статтею.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, у органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного можуть виникнути передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України спроби:
- п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органу досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі та від 9 до 12 років з конфіскацією майна тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину. Обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , зібрані докази його причетності до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України свідчить про його схильність до скоєння протиправних дій у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, крім того вказана протиправна діяльність є основним джерелом його доходів. Крім того, ОСОБА_4 на території України не має міцних соціальних зв'язків і фактично його нічого не утримує. Підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи про незворотність настання та тяжкість покарання, може, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, покинути територію України, у зв'язку з чим ризик його ухилення від слідства та суду є дуже високим.
- п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, оскільки, маючи процесуальний статус підозрюваного, останньому відомо місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів.
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так в рамках кримінального провадження заплановано проведення ряду слідчих дій та вилучення речових доказів, здійснити які, до моменту висунення підозри ОСОБА_4 було неможливим та призвело би до їх втрати. Перебування останнього на волі, дає об'єктивні підстави казати про наявність ризику перешкоджання, оскільки враховуючи специфіку вказаної категорії кримінальних проваджень, обізнаності осіб, які причетні до їх вчинення та латентності їх дій, підозрюваний ОСОБА_4 володіючи інформацією про вказані факти та при наявності можливості буде вчиняти дії з метою не викриття або пом'якшення його відповідальності тощо.
- п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що враховуючи характер скоєного злочину, відсутністю у підозрюваного законних джерел отримання заробітку та зібраними під час проведення досудового розслідування доказами того, що ОСОБА_4 тривалий час займається незаконною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів обґрунтовано підозрюється в умисному особливо тяжкому кримінальному правопорушенні - злочині та незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності може вчинити новий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Припинення протиправної діяльності ОСОБА_4 не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів. Крім того, були проведені обшуки у ОСОБА_4 , в ході яких було виявлено та вилучено речові докази, а саме наркотичні, психотропні речовини та предмети для їх зважування, устаткування, фасування, що свідчить про те, що ОСОБА_4 має стійку антисоціальну спрямованість, продуманість його дій. Крім того, наразі існує обґрунтований ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити свою протиправну діяльність, пов'язану з вчиненням злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи про незворотність настання та тяжкість покарання може з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, безперешкодно покинути місце мешкання, у зв'язку з чим ризик його ухилення від слідства та суду є дуже високим.
Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти здійсненню завдань кримінального провадження щодо здійснення захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (у тому числі свідків), а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того, у п.48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, данні про його особу свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу підозрюваного, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України та спростовують можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до п.4 ч.4 ст.183 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З метою запобігання вищевказаним ризикам необхідно застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та послався на те, що застосування жодного більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, пославшись, що він не має бажання переховуватись від органу досудового слідства та суду, просив обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді домашнього арешту або застосувати заставу.
Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання також заперечував, зазначивши, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені та повідомлення про підозру не обґрунтована належним чином, послався на те, що стороною обвинувачення не враховані дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , зокрема те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, раніше не судимий, що свідчить про міцні соціальні зв'язки. Просив застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту або застосувати заставу.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного,
обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4 ) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачений КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, даний злочин є особливо тяжким.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Обгрунтованість повідомленої підозри підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали, вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 13 років з конфіскацією майна, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину. Обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , зібрані докази його причетності до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст.307 КК України свідчить про його схильність до скоєння протиправних дій у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, крім того вказана протиправна діяльність є основним джерелом його доходів. Крім того, ОСОБА_4 на території України не має міцних соціальних зв'язків і фактично його нічого не утримує. Підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи про незворотність настання та тяжкість покарання, може, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне, покинути територію України, у зв'язку з чим ризик його ухилення від слідства та суду є дуже високим. В даному випадку існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду. Також підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень, оскільки, маючи процесуальний статус підозрюваного, останньому відомо місце проживання свідків у вказаному кримінальному провадженні. Крім того, у органу досудового розслідування наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може умовлянням чи погрозами вчинити протиправний тиск на свідків з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, так в рамках кримінального провадження заплановано проведення ряду слідчих дій та вилучення речових доказів, здійснити які, до моменту висунення підозри ОСОБА_4 було неможливим та призвело би до їх втрати. Перебування останнього на волі, дає об'єктивні підстави казати про наявність ризику перешкоджання, оскільки враховуючи специфіку вказаної категорії кримінальних проваджень, обізнаності осіб, які причетні до їх вчинення та латентності їх дій, підозрюваний ОСОБА_4 володіючи інформацією про вказані факти та при наявності можливості буде вчиняти дії з метою не викриття або пом'якшення його відповідальності тощо, а тому в даному випадку існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється підтверджується тим, що враховуючи характер скоєного злочину, відсутністю у підозрюваного законних джерел отримання заробітку та зібраними під час проведення досудового розслідування доказами того, що ОСОБА_4 тривалий час займається незаконною діяльністю у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів обґрунтовано підозрюється в умисному особливо тяжкому кримінальному правопорушенні - злочині та незважаючи на притягнення його до кримінальної відповідальності може вчинити новий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Припинення протиправної діяльності ОСОБА_4 не було добровільним, а є наслідком діяльності правоохоронних органів. Крім того, були проведені обшуки у ОСОБА_4 , в ході яких було виявлено та вилучено речові докази, а саме наркотичні, психотропні речовини та предмети для їх зважування, устаткування, фасування, що свідчить про те, що ОСОБА_4 має стійку антисоціальну спрямованість, продуманість його дій. Крім того, наразі існує обґрунтований ризик, що підозрюваний ОСОБА_4 може продовжити свою протиправну діяльність, пов'язану з вчиненням злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. В даному випадку існує ризик, передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому застосування більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та не зможе забезпечити йому належну процесуальну поведінку, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування.
Також слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного, який має постійне місце реєстрації та проживання, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, його стан здоров'я, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому приходить до висновку про доцільність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Відповідно до п.4 ч.4 ст.183 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Вирішення даного питання є виключною дискрецією суду.
Якщо притримуватись тієї думки, що під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд не має права розглядати питання щодо розміру застави, необхідно буде визнати, що таке тримання під вартою особи перетворюється для неї на безальтернативний запобіжний захід.
Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88 від 26.01.1993, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04 від 08.01.2009, розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.
Європейський суд з прав людини приділяє увагу питанню визначення розміру застави, яка за своїм характером не буде надмірною та зможе забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на них обов'язків.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає доречним з'ясувати питання щодо визначення належного розміру застави.
Європейський суд з прав людини неодноразово своїх рішеннях наголошував на тому, що таке питання є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, тому органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави, в т.ч. під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, який раніше не судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, має постійне місце реєстрації та проживання, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст.178 КПК України, матеріального та сімейного становища підозрюваного, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні та враховує конкретні обставини інкримінованого діяння, тяжкість кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та вважає, що застава у межах, визначених п.3 ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а тому суд визначає заставу в розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 665 600 грн. (3328 х 200= 665 600 грн.).
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора» строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 03.05.2026.
Визначити суму застави у розмірі двохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі становить 665 600 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії запобіжного заходу.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженню.
Термін дії ухвали до 03.05.2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 10.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1