Справа № 626/2744/25
Провадження № 2/626/92/2026
Іменем України
10.03.2026 року м. Берестин
Берестинський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бєлостоцької О.В.,
при секретарі Івашкіній Т.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено, що 15.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 789306305, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 12 800 гривень, а остання зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним в порядку та у строки, визначені договором.
Згідно договору № 789306305 відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору, після чого заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані Відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора YXAC-2859.
ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 66 598,76 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 800,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 53 798,76 грн.
На підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 789306305 від 15.12.2023 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
На підставі договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 року право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 789306305 від 15.12.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
На підставі договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 789306305 від 15.12.2023 року перейшло до позивача ТОВ ФК «Ейс».
Позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 789306305 від 15.12.2023 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 800,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 53 798,76 грн, а всього 66 598,76 грн та судові витрати по справі, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп., витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.
Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 05.09.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.98). Відповідач ОСОБА_1 направила на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову ТОВ ФК «Ейс». В обгрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог послалась на те, що копія платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо здійснення переказу грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 не є достовірним доказом та у своїй сукупності достатнім доказом на підтвердження факту виконання обов'язків за кредитними договором, оскільки не містить повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму кредиту, а також не містить повної інформації про номер платіжного засобу на який було перераховано суму кредиту. Матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умов договору про надання фінансового кредиту № 789306305 від 15.12.2023 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на її банківський рахунок шляхом вказаних нею реквізитів електронного платіжного засобу. Зазначає, що у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Крім того, відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов'язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 66598 грн. 76 коп., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції). Згідно з частиною третьою статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту, щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс 18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154це 18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318це18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України (а.с.95-97).
24.10.2025 року від позивача ТОВ ФК «Ейс» надійшла відповідь на відзив (а.с.99-102), зі змісту якого вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов'язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 12800,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № a5c5875a-6c69-4e8d-9299-7c2a471540e8 від 15.12.2023 з відміткою Товариства. Первісний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника). З відповіді, наданої АТ «ОЩАДБАНК» вбачається, що картка, на яку було здійснено перерахування грошових коштів, дійсно емітована на ОСОБА_1 та підтверджено інформацію щодо зарахування коштів у сумі 12800,00 грн. Відповідач виконував умови кредитного договору № 789306305 від 15.12.2023, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про те, що ОСОБА_1 визнавала зобов'язання за вказаним договором.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», з метою акцепту оферти та укладення електронного договору Відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Аргументи Відповідача про неправомірність нарахування відсотків є безпідставними. Зокрема, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» набрала чинності лише 24.12.2023 року, тоді як кредитний договір між сторонами укладено 15.12.2023 року, тобто до набрання чинності зазначеною нормою. Відповідно до принципу дії закону у часі (ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦКУ), закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Відповідачем у відзиві на позовну заяву не оспорюється факт укладання кредитного договору № 789306305 від 15.12.2023 року, уклавши який, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Згідно п.12.4 Кредитного договору Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 1.2. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Тобто, дана норма передбачає отримання кредитором гарантій належного виконання зобов'язань боржником у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, однак вже після закінчення строку виконання основного зобов'язання.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що 15.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 789306305 (а.с.48-52), який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора YXAC-2859, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 15.10.2024 року (а.с.37).
Відповідно до п.2.1 кредитного договору № 789306305 від 15.12.2023 року, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 12800 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Пунктами 2.2, 2.3 кредитного договору передбачено, сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника, кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 12800 грн 00 коп. одразу після укладення договору 15.12.2023 року.
Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, що отримані позичальником протягом всього строку дії договору.
Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 кредитного договору передбачено, що на момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 38 грн 40 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. Продовження строку Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Пролонгації є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору.
Пунктами 7.1, 7.3, 7.4.2 кредитного договору передбачено, що рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 14.01.2024 року, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 19.01.2029 року. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.
Пунктами 8.1, 8.2, 8.3.1, 8.3.2, 8.4, 8.5, 8.6 кредитного договору передбачено, за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. За період від дати видачі Кредиту до 14.01.2024 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 3,650 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,010 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка). У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 14.01.2024 року проценти нараховуються за ставкою 858,110 (вісімсот п'ятдесят вісім цілих одинадцять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,350 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій, Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Після закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору.
Згідно з пунктом 11.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п'яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
На виконання умов зазначеного договору 18.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 12800,00 грн. на банківську карту, що належить відповідачу ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 (рахунок № НОМЕР_3 ), що підтверджується листом АТ «Ощадбанк» №46/1211/118772/2025/БТ від 15.09.2025 року, платіжною інструкцією від 18.12.2023 р. за № 1457494971421 (а.с.83-86) та випискою по рахунку за період з 15.12.2023 року по 20.12.2023 року (а.с.87-89), копією платіжного доручення № a5c5875a-6c69-4e8d-9299-7c2a471540e8 від 15.12.2023 року (а.с.31), довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 789306305/23052025/Э від 23.05.2025 року (а.с. 24 та на звороті).
Відповідно до розрахунків ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованості за договором кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року (а.с.59-61) та виписки з особового рахунку за кредитним договором №789306305 від 15.12.2023 року за період з 08.07.2025 року по 31.07.2025 року (а.с. 58) заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором не погашена і становить 66 598,76 грн, з яких:
12 800 грн - заборгованість по тілу кредиту;
53 798,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Із зазначених розрахунків вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за період часу з 15.12.2023 року до 10.10.2024 року. Оскільки відповідачкою не надано доказів на підтвердження повернення кредитних коштів, отже вона продовжує ними користуватись, а п. 7.3 договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 19.01.2029 року, підстави стверджувати, що нарахування процентів здійснено за межами строку кредитування відсутні, з огляду на що доводи ОСОБА_1 з цього приводу суд відхиляє.
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118- предметом договору є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с. 16-22, 14-15).
10.10.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.-10-12).
08.07.2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, предметом договору є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с. 67-70).
Відповідно до реєстру боржників від 08.07.2025 року до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 року, ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року в сумі 66 598,76 грн (а.с.65).
Загальна сума заборгованості за договором кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року становить -66 598,76 грн, яка складається із наступного:
12 800 грн - заборгованість по тілу кредиту;
53 798,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам (а.с.65).
Суд зауважує, що розрахунок заборгованості не містить нарахування штрафів або пені.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як встановлено в ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Кредитний договір № 789306305 від 15.12.2023 року укладений сторонами в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.
Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що права вимоги за договором № 789306305 від 15.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшли до кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».
За правилами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року щодо повернення кредитних коштів, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводів відповідача суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.
У ч.ч.1,3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).
За змістом ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 цього Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У постанові від 02.12.2015 року в справі №6-1341цс15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Як вбачається з розділу 8 договору кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року сторони узгодили розмір процентів за користування кредитом та порядок їх сплати позичальником.
Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язань за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування ним, що і призвело до виникнення заборгованості. Проценти було нараховано у межах розміру та строків, встановлених розділом 8 договору кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року.
Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Крім того, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні вищевказаного положення закону.
ОСОБА_1 , підписуючи договір була ознайомлена з його умовами, відповідно розуміла їх зміст, зокрема розмір процентів, і надала свою згоду на отримання кредитних коштів. При цьому, ОСОБА_1 , ознайомившись з умовами договору, мала змогу розуміти, що розмір процентів буде залежати від строку, за який вона поверне кредитні кошти.
ОСОБА_1 не зверталася до суду з вимогами про визнання недійсними певних пунктів кредитного договору. Кредитор перед укладенням кредитного договору повідомив позичальника та ознайомив з усіма його умовами, а також надав їй інформацію щодо сукупної вартості кредиту, з урахуванням відсоткової ставки за ним та її складових (а.с.47, 48-52).
Договір кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
За вказаних умов у суду відсутні підстави для висновку про несправедливість умов договору щодо встановленого розміру процентів за користування кредитом.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог щодо визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з можливим порушенням вимог Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування», суд відхиляє її доводи про порушення позивачем статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.61), ОСОБА_1 частково погашала заборгованість, а саме: 16.01.2024 року -640,00 грн та 16.02.2024 року - 15,00 грн, що свідчить про визнання нею факту укладання договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування.
Судові витрати
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн 40 коп.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підтвердження розміру витрат пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 11/08/25-01 від 11.08.2025 року з додатковою угодою до нього (а.с.57, 56 на звороті), акт прийому - передачі послуг до договору 11/08/25-01 від 11.08.2025 року (а.с.55 на звороті), зі змісту яких вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 7000 грн.00 коп.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22).
Відповідачка не скористалась своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, отже із неї на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Керуючись ст.ст.4,19,81,89,137, 141,259,263,264,265 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: 02090, Україна, м.Київ, вул. Алматинська, буд.8, офіс 310а; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 789306305 від 15.12.2023 року, яка складається із заборгованості за тілом кредитом в розмірі 12 800 гривень 00 копійок та заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 53 798 гривень 76 копійок, а всього 66 598 (шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 76 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Ейс» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 10 березня 2026 року.
Суддя