Справа № 127/13228/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
10 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо призначення ОСОБА_1 основного розміру пенсії, у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60 % від середнього заробітку 15353,27 грн.
-зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 05.02.2025 року перерахунок та виплату основного розміру пенсії, в зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середнього заробітку 18909,15 грн. та провести виплати з урахуванням отриманих сум.
-в задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 13.01.2025 року по 04.02.2025 року отримувала пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З 05.02.2025 року, на підставі поданої заяви, позивачу було призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014.
Позивач не погоджується з розміром призначеної пенсії в разі втрати годувальника, оскільки, на її переконання, під час її обчислення відповідачем не було враховано постанову Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №2-а-395 від 02.02.2007 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №127/20438/13-а від 21.08.2014 року.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв'язку з чим встановив підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як це визначено його преамбулою.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також: інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне, пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (п. 1.8).
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п. 1.9).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 4.3 Порядку №22-1).
Так, як установлено абз. 1 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті, непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягай пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 1 8 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо- кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно з абз. 1 ч, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до членів сім'ї, які вважаються такими,, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно ж до абз. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі Закон №1697-VІІ) є спеціальним та визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Цей Закон визначає лише умови пенсійного забезпечення прокурорів, в тому числі і право на пенсію у разі втрати годувальника та не регулює порядок призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, а також інші умови пенсійного забезпечення.
Частиною 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї. 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин, позивач має право на перехід, за своїм бажанням і в порядку, що визначений законом на пенсію, у зв'язку з втратою годувальника, як дружина померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, для якої його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа №674/840/17 адміністративне провадження №К/9901/42929/18) зазначив, що «для осіб, яким уже призначена пенсія, та потім набули право на інший вид пенсії, Законом №1058-ІV передбачена можливість подання заяви про переведення на інший її вид відмінний від пенсії призначений вперше".
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону,
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до пункту 1.5 постанови правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1) заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Абзацом 5 пункту 1.7 Порядку №22-1 днем переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.
Згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Отже, позивач має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника та подала відповідну заяву, а тому відповідачем неправомірно не проведено перерахунок пенсії, у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №660/756/17, від 5 вересня 2018 року у справі №178/528/17(2-а/178/11/17), від 10 жовтня 2018 року у справі №127/12898/17 та від 27 листопада 2018 року у справі №725/1621/16-а.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на час смерті ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці №2-а-83-11 від 02 березня 2011 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці здійснити з 24.12.2008 року перерахунок пенсії з урахуванням виплачених ОСОБА_2 на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 02.02.2007 року по справі №2-а-395 щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, що передбачена Указом Президента України №173/2002 від 23.02.2002 року та надбавки за безперервну військову службу, встановлену Указом Президента України №389/2003 від 05.05.2003 року, а також виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням пенсії.
На виконання вказаної постанови, розпорядженням начальника управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 12.06.2012 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 24.12.2008 склав 16391,55 грн. З 01.12.2009 року пенсію обчислено з середньомісячного заробітку 17708,16 грн.
Крім того, постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду №127/20438/13-а від 21 серпня 2014 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці проводити ОСОБА_2 нарахування пенсії із врахуванням положень статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", виходячи із розрахунку 90 % від середнього заробітку із застосуванням коригування середньомісячного заробітку коефіцієнта 1.51, а також із врахуванням підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, починаючи з 28.02.2013 року з урахуванням встановленого індексу інфляції.
На виконання цієї постанови розпорядженням від 21.12.2014 середньомісячний заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_2 був визначений у розмірі 18 909,15 грн.
Разом із тим, пенсія у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 була призначена виходячи з середнього заробітку 15353,27 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановиви, що при визначенні розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідачем не були враховані постанови Замостянського районного суду м. Вінниці №2-а-83-11 від 02 березня 2011 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду №127/20438/13-а від 21 серпня 2014 року, якими прямо визначено порядок обчислення пенсії ОСОБА_2 із застосуванням відповідних надбавок та коефіцієнтів коригування.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачу необхідно здійснити перерахунок та виплату основного розміру пенсії пенсії позивача з 05.02.2025 р. у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від середнього заробітку 18909,15 грн.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.