Справа № 600/468/26-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
10 березня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача: Теутуляк С.А.
представника відповідача: Керницької І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тізет" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства "Тізет" про застосування умовного адміністративного арешту майна за заявою Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства "Тізет",
Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі - заявник, контролюючий орган) звернулося в суд з заявою до Приватного підприємства "Тізет" (далі - відповідач), в якому просило:
- винести рішення, яким підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платників податків Приватного підприємства "Тізет", який застосований рішенням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.02.2026 року №302/ж12/24-13-07-04.
Позовні вимоги мотивовані відмовою у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, що стало підставою для винесення рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства "Тізет".
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року заяву Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства "Тізет" про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків задоволено:
-підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платників податків Приватного підприємства "Тізет", який застосований рішенням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 02.02.2026 року №302/ж12/24-13-07-04.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство "Тізет" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 600/468/26-а та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Чернівецькій області про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства «ТІЗЕТ» - відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи Приватне підприємство "Тізет" зареєстровано як юридична особа 02.07.2018 р. за адресою проспект Незалежності 106, офіс 616, м. Чернівці, 58029.
Відповідно до п.75.1.3 пункту 75.1, ст.75, підпункту 80.2.3 пункту 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VI, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області видано наказ №205-п від 29.01.2026 року про проведення фактичної перевірки ПП "Тізет" (код ЄДРПОУ 42272008) на АЗС з магазином за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Топорівці, вул. Топорівська , буд. 2Б, тривалістю, що не перевищує 10 діб з 29.01.2026 року, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі наказу №205-п від 29.01.2026 року заявником було видано направлення на перевірку від 29.01.2026 року №376/жЗ/24-13-07-04 та 377/жЗ/24-13-07-04.
На підставі наказу ГУ ДПС у Чернівецькій області "Про проведення фактичної перевірки" №205-п від 29.01.2026 та відповідно до направлень на перевірку від 29.01.2026 р. №376/жЗ/24-13-07-04 та №377/жЗ/24-13-07-04 Лісько Анастасія Вадимівна - головний державний інспектор відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області та Громей Андрій Михайлович - головний державний інспектор відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області 30.01.2026 р. о 11 год. 35 хв. прибули для проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання: ПП "ТІЗЕТ" (код ЄДРПОУ 42272008), яке здійснює діяльність на АЗС з магазином за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Топорівці, вул. Топорівська, буд. 2Б.
Посадовими особами ГУ ДПС у Чернівецькій області були виконані передбачені статтею 81 Податкового кодексу України умови допуску до проведення фактичної перевірки та були пред'явлені документи, зокрема копію наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області "Про проведення фактичної перевірки" №205-п від 29.01.2026 року, направлення на проведення перевірки від 29.01.2026 року №376/жЗ/24-13-07-04, та службове посвідчення ОСОБА_1 - головного державного інспектора, а також направлення на проведення перевірки від 29.01.2026 року №377/жЗ/24-13-07-04, та службове посвідчення ОСОБА_2 - головний державний інспектор.
Однак, оператор на АЗС з магазином відмовив у наданні х-звіту, знятті залишків готівки, у проведенні інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, зняття показань внутрішніх та зовнішніх лічильників, якими обладнанні технічними пристроями, що використовуються у процесі провадження діяльності, знятті товарно-матеріальних цінностей за адресою вул. Топорівська, 2 Б, с. Топорівці, Чернівецький район, Чернівецька область, в якому здійснює господарську діяльність ПП "Тізет", про що складено акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки від 30.01.2026 року №108/ж6/24-13-07-04
Крім того, оператор , який здійснив розрахункову операцію - ОСОБА_3 відмовилась від підписання та отримання акту про відмову у допуску, про що складено акт про відмову в підписанні та отриманні акту недопуску до проведення фактичної перевірки №109/ж6/24-13-07-04 від 30.01.2026 року
Начальник управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Чернівецькій області Фівчук О., розглянувши матеріали щодо відмови в допуску до проведення фактичної перевірки акт від 30.01.2026 року №108/ж6/24-13-07-04, направила до начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області звернення №186/24-13-07-04 від 02.02.2026, яким просила застосувати умовний адміністративний арешт майна ПП "Тізет".
Розглянувши вказане звернення та додані до нього матеріали, заявник прийняв о 14:30 год 02.02.2026 рішення №302/ж12/24-12-13-07-04 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків (підакцизних товарів), що перебуває (розміщене, зберігається) на АЗС з магазином за адресою вул. Топорівська, 2 Б, с. Топорівці, Чернівецький район, Чернівецька область, де здійснює господарську діяльність ПП "Тізет".
На підставі зазначеного рішення контролюючий орган звернувся до суду з цією заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв'язку з чим встановив підстави для задоволення заяви.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Підстави застосування адміністративного арешту майна та порядок його застосування визначені ст. 94 ПК України.
Так, згідно з п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
Відповідно до п.п. 94.3, 94.4 ст. 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.
Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
Таким чином, аналіз норм ст. 94 ПК України дає підстави дійти висновку, що законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Отже, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, по-друге, вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення.
Відповідно до вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення фактичної перевірки регулюється статтею 80 Податкового кодексу України.
Згідно зі ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, передбачених цією статтею.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (78.5 ст. 78 ПК України).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (абз. 5, 6 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано в суді апеляційної інстанції, позивачем складено акт від 30.01.2026 року №108/ж6/24-13-07-04 про відмову в допуску посадових осіб Головного управління ДПС у Чернівецькій області до проведення фактичної перевірки та акт №109/ж6/24-13-07-04 від 30.01.2026 про відмову в підписанні та отриманні акта не допуску до проведення фактичної перевірки.
У зв'язку із викладеним, начальником управління податкового аудиту Головного ДПС у Чернівецькій області скеровано до начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна ПП "Тізет".
На підставі зазначених актів та звернення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків заявником о 14:30 год 02.02.2026 прийнято рішення №302/ж12/24-12-13-07-04 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків (підакцизних товарів), що перебуває (розміщене, зберігається) на АЗС з магазином за адресою: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Топорівці, вул. Топорівська, 2-Б де здійснює господарську діяльність ПП "Тізет".
Саме посилаючись на обставини відмови відповідача від допуску до проведення перевірки, позивач вказує на наявність підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податку.
Апелянт в обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що виданий наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області "Про проведення фактичної перевірки" №205-п від 29.01.2026 не відповідає вимогам ПК України, оскільки фактична підстава для його видання не встановлена та не підтверджена документально, що ставить під сумнів законність розпочатої фактичної перевірки. Зазначає, що наказ № 205-п «Про проведення фактичної перевірки» Головного управління ДПС у Чернівецькій області виданий без належної фактичної підстави, передбаченої підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів азначає, що в межах даної справи не надається оцінка обґрунтованості зазначених податковим органом підстав для проведення перевірки відповідача, оскільки такі обставини можуть бути досліджені лише в межах спору щодо правомірності наказу про проведення перевірки.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується апелянтом, що посадовими особами Головного управління ДПС в Чернівецькій області було вручено директору підприємства копію наказу від 29.01.2026 № 205-п під розписку, пред'явлено направлення № 376/жЗ/24-13-07-04 та № 377/жЗ/24-13-07-04 та службові посвідчення.
Суд зауважує, що в разі наявності судового рішення про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту платник податків не позбавлений можливості звернутися із заявою про його припинення, якщо надалі наказ про проведення перевірки буде визнано незаконним.
Отже доводи відповідача щодо безпідставності наказу про проведення планової документальної перевірки від № 205-п від 29.01.2026 «Про проведення фактичної перевірки» не є предметом дослідження в межах розгляду заяви про підтвердження обґрунтованості арешту майна.
Аналогічна правова позиція висловлена у Верховного Суду від 23.02.2023 у справі №640/17091/21.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2023 року у справі № 640/17091/21 вирішуючи питання про те, чи можна вважати, що подання платником податків позову про скасування наказу про проведення перевірки є спором про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України при перевірці заяви контролюючого органу, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, акцентував увагу, що оцінку обґрунтованості заперечень платника податків щодо правомірності проведення перевірки має надавати суд в межах здійснення превентивного контролю при реалізації податковими органами певних видів його повноважень, шляхом розгляду заяв податкових органів, передбачених частиною першою статті 283 КАС України. У таких справах адміністративний суд фактично є незалежним суб'єктом, який здійснює перевірку об'єктивності прийнятого контролюючим органом рішення, та одночасно, виконує завдання захисту прав платників податків від потенційно можливих зловживань з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно правового висновку судової палати, наявність спору про право в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України має вбачатися саме на етапі вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою контролюючого органу, передбаченою частиною першою статті 283 КАС України. При цьому у справах за заявою контролюючого органу, передбаченою пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України, заперечення платника податків щодо правомірності проведення податкової перевірки, які полягають у оскарженні відповідного наказу про її проведення чи дій контролюючого органу при її проведенні, не можуть розглядатися як «спір про право».
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, що Приватне підприємство «ТІЗЕТ» забезпечило допуск посадових осіб Головного управління ДПС у Чернівецькій області до проведення фактичної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.
Дослідивши обставини справи в межах перевірки доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення сторін, дослідивши додані до апеляційної скарги та відзиву на неї додаткові письмові матеріали та відеозаписи, колегія дійшла висновку про підтвердження обставин, на які посилається позивач в обґрунтування застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.
Згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
П.85.4 ст.85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно з п. 85.8. ст.85 ПК України посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт долучає копію наказу від 12.12.2025 року, копію графіка роботи Приватного підприємства "Тізет", копію довідки від 16.02.2026 №16/02 з доданими до неї матеріалами, акт відібрання пояснень адвокатом від 16 лютого 2026 року.
Колегія також зазначає, що з урахуванням статті 308 КАСУ матеріали, додані до апеляційної скарги та відзиву на неї, були прийняті та досліджені судом у зв'язку з тим, що матеріалами справи підтверджується неможливість їх надання до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення учасників справи з приводу доданих документів та відеозаписів, колегія суддів дійшла висновку, що додатково поданими документами не підтверджується допуск посадових осіб позивача безпосередньо до проведення фактичної перевірки з наданням усіх необхідних документів щодо обліку товарів, їх продажу, проведення розрахункових операцій за місцем здійснення господарських операцій, доступу до обладнання з реалізації пального.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем відповідно до вимог чинного законодавства обгрунтовано застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ПП "Тізет", доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Отже, оскільки відповідач не забезпечив доступ контролюючого органу до проведення перевірки, факт чого задокументований актом від 30.01.2026 року №108/ж6/24-13-07-04 у спосіб, встановлений ПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тізет" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.