Справа № 320/3047/23 Головуючий у 1 інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
10 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» (далі - ТОВ «Фірма «Дісна») звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 28 179 086,70 грн. за платежем адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що Головним управлінням ДПС в Одеській області не було допущено жодних порушень в ході прийняття наказу щодо призначення фактичної перевірки, отже перевірка відбулась в рамках вимог, визначених законодавством. Також, апелянт зазначає, що в період з 01.01.2021 по 09.09.2022 місце зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 28 179 086,70 грн. (м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5, склад №1) не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». За результатами розгляду акта перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 №6864/15-32-09-04-18/31566495, згідно з яким застосовано до ТОВ «Фірма «ДІСНА» фінансові санкції у сумі 28 179 086,70 грн. (100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання) за зберігання алкогольних напоїв у місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
26 грудня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує рішення суду першої інстанції.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду засобами відеоконференцзв'язку системи «Електронний суд».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Фірма «Дісна» є юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом господарської діяльності є оптова торгівля напоями (код КВЕД 46.34).
Для здійснення господарської діяльності ТОВ «Фірма «Дісна» отримано такі ліцензії: на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) (переоформлення) № 100553 від 09.12.2019, видана ДПС України з додатками за місцем розташування філій; на право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі №990209202100035 від 14.04.2021, видана ГУ ДПС у м. Києві з додатками за місцем розташування філій.
Для здійснення господарської діяльності ТОВ «Фірма «Дісна» створено Дніпропетровську, Одеську та Харківську філії, а також відкрито склади, зокрема, у м. Львів, м. Одеса та м.Дніпро, де зберігаються алкогольні напої.
Одеська філія ТОВ «Фірма «Дісна» зареєстрована в ЄДРПОУ (код ВП ЄДРПОУ 33546617), розташована за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, буд. 38, основний вид діяльності - код КВЕД 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями, та тютюновими виробами.
Для здійснення господарської діяльності Одеська філія використовує вказане приміщення за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, буд. 38, а також склад для зберігання алкогольних напоїв, які, в подальшому, зокрема, передаються на реалізацію, який розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А», площею 500,00 кв.м., що орендується з 20.04.2018 на підставі договору оренди нерухомого майна від 20.04.2018 № 200416, укладеного між ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» та ТОВ «Фірма «Дісна».
Про використання ТОВ «Фірма «Дісна» вказаних приміщень, Товариство повідомляло контролюючий податковий орган, в якого перебуває на обліку шляхом направлення повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Складське приміщення, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А», яке використовується Одеською філією ТОВ «Фірма «Дісна», на підставі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) № 100553 від 24.10.2017, внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що підтверджується Довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання Серії АП № 148852 від 24.01.2020.
Вказане складське приміщення (нежитлові приміщення) орендується ТОВ «Фірма «Дісна» на підставі Договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 № 010421, укладеного з ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ». Належність даного складського приміщення на праві власності орендодавцю - ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» підтверджується Інформаційною довідкою №309646185 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованою на 13.09.2022.
Відповідно до наказу ГУ ДПС в Одеській області № 2784-П від 01.09.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Фірма «Дісна» (код ЄДРПОУ 31566495), на підставі підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14. пункту 19-1.1. статті 19, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, призначено проведення перевірки господарської одиниці позивача за адресою: м. Одеса, Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А» за період з 01.01.2021 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявність ліцензій, свідоцтва.
ГУ ДПС в Одеській області надіслало ТОВ «Фірма «Дісна» запит від 01.09.2022 про надання документів, а саме: інформацію щодо залишків підакцизної продукції в розрізі найменувань станом на початок перевірки; інформацію щодо залишків підакцизних товарів в розрізі найменувань станом на початок місяця, починаючи з 01.01.2021; копії ліцензій, довідок, дозволів на підставі яких здійснюється діяльність у сфері обігу підакцизних товарів та документи, які стали підставою для їх отримання; копії прибуткових та видаткових накладних, ТТН на підакцизний товар за період з 01.01.2021 по дату початку проведення фактичної перевірки; розрахункові документи, які підтверджують оплату за отриманий підакцизний товар; оборотно-сальдові відомості по рахункам 203, 361, 631, 28, 10, 02 на дату початку проведення фактичної перевірки; копії наказів про призначення посадових осіб та матеріально-відповідальних осіб підприємства; інші документи, які належать або пов'язані з предметом перевірки.
Також, ГУ ДПС в Одеській області надіслало ТОВ «Фірма «Дісна» вимогу від 01.09.2022, в ході фактичної перевірки, забезпечити доступ фахівців контролюючого органу до території, приміщень та іншого майна, що використовується для провадження господарської діяльності та/або є об'єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов'язані з іншими об'єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.
ТОВ «Фірма «Дісна» надавалися ГУ ДПС в Одеській області витребувані документи та проведено інвентаризацію залишків товарів в Одеській філії, за наслідками якої, супровідним листом від 09.09.2022 надіслано відповідачу інвентаризаційний опис від 08.09.2022, за результатами інвентаризації залишків товарів в Одеській філії, проведеної комісією в присутності фахівців управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області та матеріально відповідальної особи позивача (комірника).
ГУ ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Фірма «Дісна» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального, а саме складу, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А».
За результатом перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено Акт від 12.09.2022 №7123/15-32-09-04-13/31566495 (далі - Акт), яким зафіксовані такі обставини та порушення.
До перевірки надано: ліцензії № 100553 та № 990209202100035; витяг з ЄДРПОУ; копії наказів про призначення керівників філій; довідку про внесення місць зберігання алкогольних напоїв; договір оренди № 010421; копії накладних на переміщення та ТТН.
Перевіркою встановлено, що, відповідно до наданих ТОВ «Фірма «Дісна» накладних на внутрішнє переміщення та товарно-транспортних накладних, встановлено переміщення алкогольних напоїв із пункту навантаження: м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 47, в пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад № 1.
Згідно Акту перевірки, в період з 01.01.2021 по 09.09.2022 за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад №1, місце зберігання не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Таким чином, порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», а саме зберігання алкогольних напоїв в місці не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Враховуючи зазначене, за результатами перевірки сформовано висновок, що за порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» передбачено відповідальність згідно зі статтею 17 вищезазначеного Закону.
Не погоджуючись з висновками Акту, ТОВ «Фірма «Дісна» подало ГУ ДПС в Одеській області заперечення від 20.09.2022 № 1448 на Акт.
В поданих запереченнях ТОВ «Фірма «Дісна» зазначило, що, згідно з наданої до перевірки довідки про внесення місць зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру, місце зберігання за адресою: вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літера А, у місті Одесі внесено до Єдиного реєстру та відповідає адресі місця перевірки. У відповідності до наданого до перевірки договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021, Товариство винаймає склад за вказаного вище адресою у ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ». При цьому, адреса з приміткою «склад № 1» зазначена умовно тільки в товарно-транспортних накладних, а в накладних на внутрішнє переміщення - відсутня. До того ж, в акті перевірки вказано накладну за № ПФ-0012544 від 05.07.2021 на суму вартості алкогольних напоїв - 907 224,08 грн., проте, такої накладної позивач не виписував та її фактично не існує. Більш того, під час здійснення фактичної перевірки перевіряючі були допущені на склад, зокрема, були присутні при проведенні інвентаризації, та пересвідчились, що саме там в місці зберігання, внесеному до Єдиного реєстру, знаходяться залишки алкогольних напоїв, зазначені в наданих накладних та в наданому інвентаризаційному описі, з урахуванням видаткових операцій за період, що перевірявся. Відтак, умовно зазначена назва пункту розвантаження в ТТН, що в даному випадку не змінює відповідності такого пункту місцю зберігання, в той час, коли переміщення алкогольних напоїв на склад (місце перевірки) також підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, інвентаризаційним описом тощо, не дає підстав для сумнівів у переміщені алкогольних напоїв в даному випадку саме до місця зберігання. При цьому, ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» листом від 19.09.2022 № 31 підтверджено, що на підставі договору оренди нерухомого майна від 01.04.2021 № 010421 ТОВ «Фірма «Дісна» орендує приміщення площею 500 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літера А. При цьому, ТОВ «БІ-ДЖІ РІЕЛТІ» невідомо про існування приміщення (споруди) «склад № 1» за вказаною адресою. Таке приміщенням за ним не зареєстровано та не значиться.
Зі змісту протоколу засідання Комісії з питань розгляду заперечень платників податків та пояснень до актів перевірок від 04.10.2022 № 93/15-32-09-04-16 вбачається, що представник контролюючого органу зазначив, що у наданих документах, адресу розвантаження містять лише ТТН, які були надані до накладних на внутрішнє переміщення, у самих накладних на внутрішнє переміщення пункт розвантаження не зазначається, але вказаний у ТТН відрізняється від фактичної адреси місця зберігання, а саме: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ. А, яке вказано у довідці про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, наданої Підприємством. Також, представник контролюючого органу зазначив, що фактична перевірка здійснювалась за адресою зареєстрованого місця зберігання Підприємства, а саме: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ. А, також відмітив, що інвентаризація залишків підакцизної продукції проводилась за тією ж адресою. Під час розгляду заперечень позивача до Акту, представнику контролюючого органу ставилося питання щодо ідентичності підакцизної продукції вказаної у акті інвентаризації із підакцизною продукцією вказаною Підприємством у наданих накладних на внутрішнє переміщення. У відповідь було зазначено, оскільки в ТТН пункт розвантаження підакцизної продукції вказано за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, склад №l, то підакцизна продукція вказана у інвентаризаційному опису схожа на продукцію у наданих накладних на внутрішнє переміщення. Представник позивача неодноразово наголосив Комісії на тому, що зазначення у ТТН умовного позначення «склад № 1» жодним чином не може свідчити про використання позивачем іншого місця зберігання ніж склад за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ. А, оскільки, такого іншого місця не існує. У свою чергу, представник контролюючого органу підтвердив, що дійсно, внаслідок технічної помилки було вказано невірний номер накладної на внутрішнє переміщення від 05.07.2021 № ПФ-0012544.
Незважаючи на зазначене, за результатом розгляду заперечень ТОВ «Фірма «Дісна» до Акту, контролюючий орган встановив не враховувати у результатах перевірки відомості щодо невірно вказаної накладної на внутрішнє переміщення та залишити без змін порушення, яке викладене в Акті, у зв'язку з ненаданням вагомих доказів щодо його спростування.
На підставі Акта ГУ ДПС в Одеській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495, яким до ТОВ «Фірма «Дісна» застосовано штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів в розмірі 28 179 086,70 грн.
Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Положеннями п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
В силу вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України, однією з обов'язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред'явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме - він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Абзацами 5 - 6 пункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області на підставі підпунктів 19-1.1.4., 19-1.1.14. пункту 19-1.1. статті 19, статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України винесено наказ від 01.09.2022 № 2784-П «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Фірма «Дісна» (код ЄДРПОУ 31566495)», яким призначено проведення перевірки господарської одиниці позивача за адресою: м. Одеса, Генерала Цветаєва, буд. 3/5, літ. «А» за період з 01.01.2021 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявність ліцензій, свідоцтва.
Фактична перевірка була проведена посадовими особами відповідача у період з 23.01.2025 по 31.01.2025, за результатами якої складено Акт від 03 лютого 2025 року №1111/23-00-09-01-16/1992816506.
Згідно висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
У зазначеній постанові суду Судова палата, також, акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
В подальшому, на розвиток викладеної у постанові Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 правової позиції, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 звернув увагу, що правовий аналіз пункту 80.2 статті 80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
Однак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України таких встановлює дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
Саме тому цей підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює висновок про те, що саме лише посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у рішенні про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, яка має відображатися у наказі відповідно до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
Судова палата у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 наголосила, що, оскільки, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов'язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23.
Отже, з вищевказаного слідує, що наказ ГУ ДПС в Одеській області № 2784-П від 01.09.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Фірма «Дісна» (код ЄДРПОУ 31566495)» не містить жодних посилань на те, що саме є підставою для проведення перевірки - податкова інформація чи покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин; або інформація від державних органів чи органів місцевого самоврядування, та чого саме така інформація стосується.
Призначаючи перевірку, відповідач у наказі від 01 вересня 2022 року № 2784-П обмежився лише посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України і не конкретизував, у зв'язку з чим саме проводиться фактична перевірка позивача.
Враховуючи вищезазначене, оскільки, контролюючим органом не дотримано порядку проведення фактичної перевірки позивача, у тому числі, щодо обґрунтування її підстави, прийняте на підставі такої перевірки податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495 не може вважатись правомірним.
Стосовно посилання апелянта на висновки, що містяться в постановах Верховного Суду 04.03.2021 у справі №803/1171/17, від 07.06.2022 у справі №360/4140/20, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, від 19.04.2023 у справі №360/2657/20, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, втім фактично відповідач просить застосувати висновки Верховного Суду за результатами дослідження ним певних обставин у справі про спір між іншими сторонами.
Слід зазначити, що висновки у кожній з наведених апелянтом справ здійснені за результатами оцінки різних аспектів спірних правовідносин.
У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.
Інші аспекти спірних правовідносин та інше обґрунтування відповідного позову, що досліджувалось судами у межах справи, на яку посилається апелянт, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів, правовим обґрунтуванням позовних вимог.
Щодо змісту порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановленого відповідачем під час фактичної перевірки позивача, що стало підставою для прийняття спірного рішення, слід зазначити наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).
Стаття 1 Закону № 481/95-ВР визначає такі поняття, зокрема: місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Згідно статті 15 Закону № 481/95-ВР, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання (у тому числі іноземному суб'єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.
Матеріали справи свідчать, що місце зберігання алкогольних напоїв Одеської філії позивача, де відповідачем проведена фактична перевірка, за адресою: м.Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, літ «А», використовується позивачем на законних підставах (на підставі договору оренди) та внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Внутрішнє переміщення алкогольних напоїв із пункту навантаження позивача: м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 47, в пункт розвантаження: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та товарно-транспортними накладними, які надавалися позивачем до перевірки.
Так, підставою для висновку відповідача про використання позивачем місця зберігання не внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання стало те, що товарно-транспортні накладні містять в адресі пункту розвантаження м.Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5, умовне позначення «склад № 1».
Колегія суддів звертає увагу на те, що накладні на внутрішнє переміщення такого умовного позначення не містять, оскільки, пунктом розвантаження вказано: м. Одеса, вул. Генерала Цветаєва, 3/5.
Таким чином, в описовій частині Акту (стор 3) відповідачем безпідставно зазначено, що накладні на внутрішнє переміщення містять адресу: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5, склад №1.
Як обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції, представники відповідача були присутні при проведенні фактичної перевірки та інвентаризації залишків товару в Одеській філії за відповідною адресою місця зберігання, внесеного до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Жодних документів (актів, довідок), які б підтвердили існування за вказаною адресою інших приміщень (складів), ніж те, що орендує позивач та яке внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, представниками відповідача, які приймали безпосередню участь у перевірці/інвентаризації та перебували на вказаному об'єкті, - не складалися та до матеріалів перевірки не долучалися, як і не подавалися суду на підтвердження своїх доводів і висновків.
Окрім того, перевіряючі мали реальну можливість виявити невідповідність товарів, які зберігаються у місці зберігання, внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, де проводилась фактична перевірка, товарам, зазначеним у наданих до перевірки накладним на внутрішнє переміщення та товарно-транспортним накладним.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача про те, що в період з 01.01.2021 по 09.09.2022 позивач здійснював зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 28 179 086,70 грн. у місці за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5, склад №1, яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Отже, наведені відповідачем в Акті перевірки висновки, покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є непідтвердженими та не можуть бути підставою для застосування до ТОВ «Фірма «Дісна» штрафних санкцій за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 11.10.2022 № 6864/15-32-09-04-18/31566495 та наявність підстав для його скасування.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 242, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Повне судове рішення складено 11.03.2026 р.