Справа № 640/23463/19 Суддя (судді) першої інстанції: Т.О. Комшелюк
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальінстю "ВКФ "Теплоенергосервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0664371206 від 08.08.2019.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" (код ЄДРПОУ 39343817) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа 08.08.2014 (номер запису 14801020000063471).
Основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Також позивач має право здійснювати такі види економічної діяльності як: 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 35.14 Торгівля електроенергією; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання.
Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 393438120337.
Місцезнаходження позивача зареєстровано за адресою: 04201, місто Київ, вулиця Полярна, будинок, 10, офіс, 2.
Всі вищезазначені дані стосовно позивача є загальновідомими і загальнодоступними за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань і не оспорюються відповідачами.
Актом № 6667/26-15-12-06/39343817 від 27.06.2019 про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Теплоенергосервіс" (ІПН 39343817) за 2018 - 2019 року встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних за 2018 - 2019 року в ЄРПН, встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, по наступним податковим накладним: №36 від 30.11.2018 (затримка реєстрації на 3 дні); №17 від 31.08.2018 (затримка реєстрації на 3 дні), №18 від 31.03.2019 (затримка реєстрації на 1 день), №13 від 31.01.2019 (затримка реєстрації на 4 дні), №40 від 31.10.2018 (затримка реєстрації на 5 днів), №11 від 31.01.2019 (затримка реєстрації на 4 дні), №19 від 31.03.2019 (затримка реєстрації на 1 день), №29 від 31.12.2018 (затримка реєстрації на 6 днів), №12 від 31.01.2019 (затримка реєстрації на 4 дні), №20 від 28.02.2019 (затримка реєстрації на 5 днів).
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2019 № 0664371206, яким на підставі п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України застосовано до позивача штраф в розмірі 74613,07грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся із скаргою до ДПС України від 02.09.2019 №1/02-09/19, за результатами розгляду якої було ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 28.10.2019 №7417/6/99-00-08-05-05, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУДФС у м.Києві від 08.08.2019 №0664371206, а скаргу - без задоволення.
Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню Рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.08.2019 № 0664371206, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення повного переліку податків і зборів, які підлягають справлянню в Україні, порядок їх адміністрування, коло платників податків і зборів, їхні права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, а також повноваження і обов'язки посадових осіб цих органів під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення норм податкового законодавства, регулюються положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, визначеного статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (за винятком податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю) і складена щодо постачання товарів/послуг для операцій, що звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою застосування до платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафних санкцій у таких розмірах:
10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної у відповідних податкових накладних або розрахунках коригування - у випадку порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних або розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних або розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних або розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних або розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, під час здійснення операцій з постачання товарів або послуг платник податку - продавець таких товарів чи послуг - зобов'язаний у встановлені законодавством строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів або послуг, є для покупця таких товарів чи послуг підставою для нарахування сум податку, що включаються до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не передаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів чи послуг, що звільняються від оподаткування, підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову і митну політику, вважаються дата та час, зафіксовані у відповідній квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних має здійснюватися з дотриманням таких граничних строків:
для податкових накладних або розрахунків коригування до них, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього календарного дня (включно) того місяця, у якому вони були складені;
для податкових накладних або розрахунків коригування, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) місяця, що настає за місяцем їх складання;
для розрахунків коригування, складених постачальником товарів чи послуг до податкової накладної, оформленої на отримувача - платника податку, у яких передбачено зменшення суми компенсації вартості товарів чи послуг постачальнику - протягом 15 календарних днів з дати отримання такого розрахунку коригування покупцем.
Системний аналіз положень пункту 120-1.1 статті 120-1 та статті 201 ПК України дає підстави дійти висновку, що порушення платником податку на додану вартість установленого граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафних санкцій. Виняток становить випадок порушення строку реєстрації податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю) та складена щодо постачання товарів або послуг для операцій, що звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, а також не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, визначені цим Кодексом, зведену податкову накладну щодо товарів/послуг або необоротних активів, придбаних чи виготовлених з податком на додану вартість (для товарів, послуг або необоротних активів, придбаних чи виготовлених до 1 липня 2015 року - за умови, що суми податку при такому придбанні або виготовленні були включені до складу податкового кредиту), у випадку якщо такі товари, послуги або необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що звільняються від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу або міжнародних договорів (угод), за винятком операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 та пунктом 197.11 статті 197 ПК України.
Відповідно до абзацу першого пункту 45 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільнялися від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не відмовлявся від використання податкової пільги з ПДВ, передбаченої абзацом першим пункту 45 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. У зв'язку з цим при придбанні товарів, робіт чи послуг, які використовувалися для здійснення операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення відповідних товарних позицій, він застосовував положення пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідно до пункту 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок №1307), у разі нарахування податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України платник податку зобов'язаний складати окремі зведені податкові накладні щодо товарів/послуг або необоротних активів, які призначаються для використання або починають використовуватися:
в операціях, що не є об'єктом оподаткування;
в операціях, звільнених від оподаткування;
в операціях, що здійснюються платником податку в межах власного балансу, у тому числі передача для невиробничого використання або переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих;
в операціях, що не належать до господарської діяльності платника податку.
Такі зведені податкові накладні повинні бути складені не пізніше останнього дня відповідного звітного (податкового) періоду.
У разі складання зведеної податкової накладної у графі «Зведена податкова накладна» зазначається код ознаки: 1 - якщо податкові зобов'язання нараховуються відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України; 2 - якщо податкові зобов'язання нараховуються відповідно до пункту 199.1 статті 199 ПК України; 3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких передбачені пунктом 15 цього Порядку; 4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких визначені пунктом 19 цього Порядку.
Як убачається зі спірних податкових накладних, у графі «Зведена податкова накладна» у всіх них зазначено код ознаки « 1», що свідчить про їх складання у зв'язку з нарахуванням податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Відповідно до абзацу дванадцятого пункту 11 Порядку №1307 у таких зведених податкових накладних у графі «Отримувач (покупець)» платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» зазначається умовний ІПН « 600000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється, а у верхній лівій частині податкової накладної зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку.
Під час дослідження спірних податкових накладних встановлено, що у верхньому лівому куті міститься відмітка про те, що такі податкові накладні не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а також зазначено тип причини « 09», що означає складання накладної для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. У графі «Отримувач (покупець)» позивач зазначив власне найменування та умовний ІПН « 600000000000».
Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані щодо опису (номенклатури) постачання товарів чи послуг. У випадку складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких передбачені пунктом 11 цього Порядку, у зазначеній графі платник податку повинен вказати дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника при постачанні йому товарів, послуг або необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України.
Матеріали справи містять усі податкові накладні разом із квитанціями про їх реєстрацію в ЄРПН, на які позивач посилається у відповідних зведених податкових накладних.
У графі 10 таких зведених податкових накладних зазначається вартість (або частина вартості) товарів, послуг чи необоротних активів, щодо яких нараховується податок відповідно до пунктів 198.5 та 199.1 ПК України.
При цьому, відповідно до підпункту 10 пункту 16 Порядку №1307, у податкових накладних, особливості заповнення яких визначені пунктом 11 цього Порядку, графи 3.1, 3.2, 3.3, 5- 9 та 12 не підлягають заповненню.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач реєстрував у ЄРПН саме зведені податкові накладні, складені за спеціальною процедурою, визначеною пунктом 11 Порядку №1307, у яких зазначено тип причини « 09» - складена для операцій, звільнених від оподаткування ПДВ, і які були оформлені з дотриманням усіх встановлених вимог.
Отже, зазначення коду ставки податку на додану вартість « 20» у рядку V розділу А податкової накладної не свідчить про те, що такі податкові накладні були складені щодо операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ. Фактично вони є умовними податковими накладними, у яких код ставки ПДВ « 20» переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких формуються зведені податкові накладні.
Таким чином, під час складання зведених податкових накладних позивач не мав можливості, всупереч правилам їх заповнення, встановленим Порядком №1307, заповнювати рядки VII-IX.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 20.05.2020 у справі №240/3888/19 та від 02.06.2022 у справі №640/21274/19.
Крім того, у постанові від 03.03.2020 у справі №240/2552/19 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду спорів цієї категорії суди повинні безпосередньо досліджувати податкові накладні або розрахунки коригування до них, несвоєчасна реєстрація яких стала підставою для застосування штрафних санкцій. Саме показники, заповнені відповідно до Порядку №1307 (зокрема тип причини ненадання накладної отримувачу), дозволяють встановити характер операції, у зв'язку з якою складено накладну, та визначити, чи підлягає платник податку притягненню до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію.
Після дослідження зведених податкових накладних №36 від 30.11.2018, №17 від 31.08.2018, №18 від 31.03.2019, №13 від 31.01.2019, №40 від 31.10.2018, №11 від 31.01.2019, №19 від 31.03.2019, №29 від 31.12.2018, №12 від 31.01.2019 та №20 від 28.02.2019, за порушення строків реєстрації яких до позивача було застосовано штраф відповідно до податкового повідомлення-рішення №0664371206 від 08.08.2019, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких накладних. Це обумовлено тим, що зазначені накладні не надавалися отримувачу (покупцю) та були складені для операцій, які звільнені від оподаткування.
Отже, порушення строку їх реєстрації не тягне застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
У зв'язку з цим відповідачем безпідставно застосовано до позивача штраф за порушення граничних строків реєстрації зазначених податкових накладних на загальну суму 74613,07 грн, а податкове повідомлення-рішення №0664371206 від 08.08.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, за винятком випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова