Справа № 320/41162/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) щодо неврахування у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років згідно із Законом №2262-ХІІ ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) усіх складових розміру грошового забезпечення за нормами чинними на 05 березня 2019 року, а саме: надбавки за особливості проходження служби (94,18% ) - 15638,59 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%) - 1438,50 грн.; доплати за науковий ступінь кандидата або доктора наук чи вчене звання (5%) - 479,50 грн. та премії (50,85%) - 4 876,52 грн. - відповідно до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії №9 від 03.06.2025 року, яка надіслана до відповідача уповноваженим органом Комісією з реорганізації ДФС України за вих.№14/5/2025 від 03.06.2025.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) з 01.07.2025 року здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до статей 43,63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, на підставі наданої довідки Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України №9 від 03 червня 2025 року, із розрахунку 90% зазначеної в ній суми 39 038,10 грн., без обмеження її максимальним розміром, та без обмеження розміру пенсії максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, які передбачені пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368) здійснити нарахування та виплачувати індексацію (підвищення) до пенсії, яка призначена за вислугу років ОСОБА_1 без обмежень у межах максимального розміру пенсії починаючи:
- із застосуванням індексації базового ОСНП за 2022 рік - 0,14% від основного розміру пенсії (90% від розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсії 39038,10 грн., зазначеного в довідці №9 від 03.06.2025р., яка надіслана Комісією з реорганізації Державної фіскальної служби України до ГУ ПФУ в м. Києві (лист №14/5/2025 від 03.06.2025р.) та копія якої долучена до заяви Позивача про перерахунок та поновлення Позивачу пенсії за вислугу років згідно Закону №2262-ХІІ, що зареєстрована в ГУ ПФУ в м. Києві 16.06.2025 р. № 29897/В-2600-25;
- із застосуванням індексації базового ОСНП за 2023 рік - 0,197;
- із застосуванням індексації базового ОСНП за 2024 рік - 0,0796;
- із застосуванням індексації базового ОСНП за 2025 рік - 0,1150;
- з 01.07.2025 у розмірі 90% грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення №9 від 03.06.2025 року, починаючи з 01.07.2025 без обмеження розміру пенсії величиною в 10 прожиткових мінімумів для непрацюючих осіб та з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. згідно постанови КМУ від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» починаючи з 01.07.2021 року без обмежень максимального розміру пенсії, та без обмеження розміру пенсії максимальною сумою доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, які передбачені пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нову постанову, про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в України воєнного стану та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорту, ветераном податкової міліції, що підтверджується копією посвідчення, ветераном війни, учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення.
Позивач є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Судом встановлено, що Комісією з реорганізації Державної фіскальної служби України підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві) довідку від 03.06.2005 №9 про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України від 03.06.2005 №9.
Проте, ГУ ПФУ в м. Києві відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність підстав для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, вважаючи протиправною діяльність відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі довідки Комісії з питань реорганізації Державної фіскальної служби України від 03.06.2025 №9, до якої включено додаткові види грошового забезпечення.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їхні посадові та службові особи зобов'язані здійснювати свою діяльність виключно на підставі, у межах наданих їм повноважень та у спосіб, який прямо передбачений Конституцією України і законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України кожен громадянин має право на соціальний захист. Це право включає забезпечення у випадках повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від особи, а також забезпечення у старості та в інших випадках, визначених законодавством.
Згідно з положеннями пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основні засади соціального захисту населення, а також форми і види пенсійного забезпечення встановлюються виключно законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, що проходили військову службу або службу в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-ХІІ).
Закон № 2262-ХІІ встановлює умови, правові норми та порядок призначення і виплати пенсій громадянам України, які проходили військову службу, службу в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, були особами начальницького та рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, працювали в органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції або в державній кримінально-виконавчій службі України, а також іншим особам, які відповідно до законодавства мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом.
Нормативною підставою для реалізації гарантії проведення перерахунку вже призначених пенсій у зв'язку зі зростанням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ.
Так, відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також для інших осіб, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, і членів їхніх сімей визначаються виходячи з розміру грошового забезпечення. При цьому враховуються посадовий оклад, оклад за військовим або спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема різноманітні надбавки, доплати, підвищення), а також премії у розмірах, встановлених законодавством. Усі ці складові враховуються за умови, що з відповідних сум було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Порядок такого обчислення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, а також іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, і членам їхніх сімей у зв'язку із введенням у дію зазначеного Закону здійснюється на підставі документів, що містяться у пенсійній справі, а також на підставі додаткових документів, які можуть бути подані пенсіонерами на момент проведення такого перерахунку.
Усі пенсії, призначені відповідно до цього Закону, підлягають перерахунку у разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або інших осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом. Такий перерахунок здійснюється на умовах, у порядку та в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Якщо ж у результаті проведеного перерахунку розмір пенсії для звільнених зі служби військовослужбовців чи інших осіб виявляється меншим, ніж той, що був призначений раніше, за такими особами зберігається попередній, більш вигідний розмір пенсії.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45). Відповідно до пункту 1 цього Порядку, пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, у разі підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, підлягають перерахунку на умовах та в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
З метою врегулювання питання грошового забезпечення військовослужбовців Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704). Цією постановою були затверджені тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів і тарифних коефіцієнтів, а також визначені додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавок за вислугу років. Встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим або спеціальним званням, щомісячних додаткових виплат (зокрема підвищення посадового окладу, різних надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, а також премій), а також одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постанова Кабінету Міністрів України № 704 набрала чинності з 1 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 визначено, що структура грошового забезпечення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу включає посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні додаткові виплати (такі як підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди постійного характеру, премії), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103). Пунктом першим цієї постанови було передбачено здійснити перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (за винятком пенсій, призначених особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським). Такий перерахунок мав здійснюватися з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим або спеціальним званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на день звільнення зі служби або на момент відрядження до органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших установ. Ці показники визначалися станом на 1 березня 2018 року відповідно до положень Постанови № 704.
Крім того, Постановою № 103 були внесені зміни до пункту 5 Порядку № 45, відповідно до яких під час перерахунку пенсій враховувалися такі складові грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим або спеціальним званням, а також відсоткова надбавка за вислугу років, визначені на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Також зазначеною постановою були внесені зміни до Додатку 2 Порядку № 45, у зв'язку з чим цей додаток було викладено у новій редакції.
Водночас рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, пункти 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, а також зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 були визнані протиправними та такими, що втратили чинність.
Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт або його окремі положення втрачають чинність з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Згідно з частиною першою статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Таким чином, відповідно до вимог частини другої статті 265 КАС України пункти 1 і 2 Постанови № 103, а також зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45 втратили чинність з 5 березня 2019 року.
Отже, починаючи з 5 березня 2019 року, тобто з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/3858/18, виникли правові підстави для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, із урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим або спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також інших додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно з цієї дати позивач набув право на отримання пенсії, розмір якої визначається з урахуванням складових грошового забезпечення, розрахованих відповідно до Постанови № 704 та згідно з вимогами статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Питання подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, за винятком пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їхніх сімей, врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 3-1, перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється органами, які призначають пенсії, у порядку, визначеному статтею 63 Закону № 2262-ХІІ. При цьому пенсіонери мають право подавати до органів, що здійснюють призначення пенсій, додаткові документи, які підтверджують їхнє право на підвищення розміру пенсії.
Відповідно до пункту 24 Порядку № 3-1, у разі виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані протягом п'яти днів після прийняття відповідного нормативно-правового акта повідомити про це орган, який здійснює призначення пенсій. Таке повідомлення здійснюється у випадку, коли зазначеним актом змінюється хоча б один із видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб або коли для таких категорій військовослужбовців запроваджуються нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавки, доплати, підвищення чи премії у розмірах, визначених законодавством.
Після отримання відповідного повідомлення органи, що призначають пенсії, у п'ятиденний робочий строк повинні подати до уповноважених структурних підрозділів списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (додаток 5). Отримавши такі списки, уповноважені структурні підрозділи вносять до них інформацію про зміну розмірів грошового забезпечення, яка необхідна для здійснення перерахунку раніше призначених пенсій, після чого протягом п'яти днів передають їх назад до відповідних органів, що здійснюють призначення пенсій.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як подання відповідної заяви самим пенсіонером разом із доданими документами, так і прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 120/648/22-а, від 13 грудня 2022 року у справі № 240/12647/21, від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а, а також від 17 грудня 2019 року у справі № 160/8324/19.
Отже, звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення є самостійною і достатньою підставою для здійснення такого перерахунку.
Як убачається з матеріалів справи, Комісією з реорганізації Державної фіскальної служби України 03 червня 2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві було направлено довідку № 9 про розмір грошового забезпечення позивача, визначений за відповідною посадою (на день його звільнення зі служби) станом на березень 2019 року. У цій довідці були зазначені як основні, так і додаткові складові грошового забезпечення.
Судом установлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії та подав довідку про розмір грошового забезпечення від 03.06.2025 № 9.
Водночас відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням нової довідки про розмір його грошового забезпечення, мотивуючи це відсутністю нормативно-правових актів, які б визначали умови, порядок та розміри, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ, зокрема на підставі повторно виданих уповноваженими органами силових міністерств і відомств довідок із оновленими показниками грошового забезпечення.
Суд також бере до уваги, що під час вирішення спору по суті у справі № 160/8324/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що починаючи з 05 березня 2019 року - дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/3858/18 - виникли правові підстави для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, із врахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим або спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, а також інших додаткових видів грошового забезпечення.
З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно та протиправно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з 01 липня 2025 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.
Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від грошового забезпечення без застосування обмеження максимальним розміром пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії, що призначаються згідно із цим Законом особам з числа військовослужбовців строкової служби та членам їхніх сімей, обчислюються за встановленими нормами у відсотках до середньомісячного заробітку, який такі військовослужбовці отримували до призову на строкову військову службу або після звільнення зі служби до моменту звернення за призначенням пенсії, або ж до середньомісячного грошового забезпечення, яке вони отримували під час проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток або грошове забезпечення для обчислення пенсії визначається у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, було внесено зміни до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зокрема, частину п'яту цієї статті викладено у новій редакції, відповідно до якої встановлено, що максимальний розмір пенсії (разом із усіма надбавками, підвищеннями, додатковими пенсіями, цільовою грошовою допомогою, пенсією за особливі заслуги перед Україною, індексацією та іншими доплатами, передбаченими законодавством, за винятком окремих доплат за особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом із тим пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI передбачено, що зазначене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється на тих пенсіонерів, яким пенсія була призначена до набрання чинності цим Законом.
З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII. Цим Законом до частини п'ятої статті 43 було внесено зміни шляхом доповнення її положенням про те, що тимчасово, у період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740 гривень. При цьому пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» зазначеного Закону передбачено, що положення щодо визначення максимального розміру пенсії застосовуються до пенсій, призначених починаючи з 01 січня 2016 року.
Надалі Законом України № 1080-VIII від 12 квітня 2016 року до статті 43 Закону № 2262-ХІІ були внесені зміни, у результаті яких після частини третьої було додано дві нові частини. У зв'язку з цим колишня частина п'ята статті 43 стала частиною сьомою з 06 травня 2016 року, тобто фактично відбулася зміна нумерації частин статті, яка регулює порядок обчислення пенсій для осіб із числа військовослужбовців.
20 грудня 2016 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 1-38/2016 ухвалив рішення № 7-рп/2016, яким, зокрема, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими було встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, а також тимчасове обмеження пенсії сумою 10 740 гривень.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України визначив, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, які були визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення Судом.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони та інші нормативні акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.
Конституційний Суд України у своєму рішенні також зазначив, що оспорюваними положеннями Закону № 2262-ХІІ було тимчасово обмежено максимальний розмір пенсії для відповідної категорії осіб сумою, що не перевищує 10 740 гривень.
Суд констатував, що встановлення обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначених пенсій для осіб, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом № 2262-ХІІ, фактично порушує сутність конституційних гарантій соціального захисту, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, яка гарантує особливий соціальний захист особам, що забезпечують захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України. Саме з цих підстав Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ суперечать вимогам статті 17 Конституції України.
Пізніше Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, були внесені зміни до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якими слова та цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами та цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Вирішуючи дану справу, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17 та від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19. У цих рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що буквальне тлумачення змін, внесених Законом України № 1774-VIII, у поєднанні з положеннями рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 свідчить про те, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» фактично відсутня частина сьома статті 43, а зміни, які були внесені до неї після визнання її неконституційною, не можуть бути реалізовані.
Таким чином, зміни, внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка вже була визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють правових підстав для встановлення обмеження максимального розміру пенсії.
Отже, починаючи з 20 грудня 2016 року - дати ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 - обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним, а відповідно протиправними є й дії відповідача щодо застосування такого обмеження при виплаті пенсії позивачу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно зі статтею 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, ґрунтується на Конституції України і включає сам Закон № 2262-ХІІ, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до цих законів.
При цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки Закон № 2262-ХІІ є спеціальним нормативним актом, який регулює спірні правовідносини, саме його положення підлягають першочерговому застосуванню при їх вирішенні.
Важливою обставиною є те, що питання обмеження максимального розміру пенсії військовослужбовців уже було врегульовано частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка була визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року. У зв'язку з цим не можна вважати, що після зазначеної дати це питання має регулюватися положеннями статті 2 Закону № 3668-VI як таким, що не врегульоване спеціальним законом.
Застосування положень Закону № 3668-VI до військовослужбовців фактично суперечило б висновкам, викладеним у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2016, у якому прямо зазначено, що обмеження максимального розміру пенсії для військовослужбовців не відповідає вимогам статті 17 Конституції України.
Водночас висновки, викладені у даній справі, не виключають можливості застосування положень Закону № 3668-VI до інших категорій осіб, щодо яких обмеження максимального розміру пенсії встановлене іншими спеціальними законами, що у встановленому порядку не були визнані неконституційними.
Саме така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18 та від 09 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18.
Правильність такої позиції додаткового підтверджена Рішенням Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що обмеження Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якої встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
Зважаючи на той факт, що позивач займав посаду першого заступника директора департаменту ДПА України та його грошове забезпечення згідно довідки від 03.06.2025 року № 9 становить суму, що вже перевищує 10 740 грн., суд вважає, що для повного захисту прав позивача, слід визнати обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром, з урахуванням 90% від суми грошового забезпечення, з врахуванням раніше проведених виплат.
При цьому суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Вказані нормативні зміни регулюють правовідносини, починаючи з 01.01.2025, внаслідок чого відсутні підстави для обмеження максимальним розміром пенсій, призначених за Законом №2262-ХІІ, до 31.12.2024 включно.
Щодо виплати індексації (підвищення) до пенсії суд зазначає про таке.
Порядок проведення індексацій пенсій врегульований Постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 16 лютого 2022 року (далі Постанова №118) та Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання індексації пенсій» №727 від 24 червня 2022 року (далі - Постанова №727).
Пунктом 2 Постанови №118 установлено, що з 1 березня 2022 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2021 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього пункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Стосовно наявності у пункті 2 Постанови №118 положення про підвищення пенсій з 01.03.2022 «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд звертає увагу на те, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
У спірних відносинах наведене положення Постанови №118 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, які є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.
Суд звертає увагу, що незважаючи на наявність в Постанові №118 вимоги про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням її індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційного Суду України З огляду на вказане, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплати індексації (підвищення) до пенсії ОСОБА_1 без обмеження у межах максимального розміру пенсії починаючи:
із застосуванням індексації базового ОСНП за 2022 рік - 0,14;
із застосуванням індексації базового ОСНП за 2023 рік - 0,197;
із застосуванням індексації базового ОСНП за 2024 рік - 0,0796;
із застосуванням індексації базового ОСНП за 2025 рік - 0,1150;
доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. згідно постанови КМУ від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова