Справа № 712/17038/25 Суддя (судді) першої інстанції: Чапліна Н.М.
11 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Кузьмука Б.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся у Соснівський районний суд м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив скасувати постанови від 07 липня 2025 року №3483/М/2025, 3486/М/2025 та 3488/М/2025 про накладення адміністративних стягнень за ч. 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафів у розмірі 17 000 грн, справи про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задоволено частково.
Постанову №3483/М/2025 від 07.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - скасовано, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанову №3486/М/2025 від 07.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - скасовано і надіслано справу на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанову №3488/М/2025 від 07.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - скасовано, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:
скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2026 року у справі № 712/17038/25 в частині (частково), що стосується постанови №3486/М/2025 від 07.07.2025 у справі про адміністративне правопорушення, зокрема щодо направлення справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ: НОМЕР_2 );
рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2026 року у справі № 712/17038/25 у частині, що стосується постанови № 3486/М/2025 від 07.07.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та ухвалити нове рішення, яким постанову № 3486/М/2025 від 07.07.2025 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити;
в іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2026 року у справі № 712/17038/25 - залишити без змін;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код згідно ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 коп.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясовано усіх обставин у справі, що мають значення для справи.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 3 та 6 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.
Так, за матеріалами справи, 03 липня 2025 року о 08:00 год. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 статті 210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю військово-облікового документу військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є порушенням вимоги частини 6 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII зі змінами та абз.3 п.п. 101 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022.
Постановою № 3486/М/2025 від 07 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 03 липня 2025 року під час перевірки облікових даних він не мав при собі та не пред'явив військово-обліковий документ, чим порушив частину 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз.3 п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений Постановою КМУ №o1487 від 30.12.2022 та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
За доводами позовної заяви, постанова № 3486/М/2025 від 07 липня 2025 року є незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення.
Позивач вказав, що мав намір виконати вимоги закону, використовуючи електронний військово-обліковий документ у застосунку «Резерв+», який, згідно з Постановою КМУ № 559, має однакову юридичну силу з паперовим документом.
Представники ТЦК та СП своїми діями унеможливили це, оскільки у позивача було примусово вилучено (відібрано) мобільний телефон; ця обставина свідчить про створення штучних перешкод для виконання обов'язку; позивач був фізично позбавлений можливості продемонструвати електронний ВОД не зі своєї волі, а внаслідок дій працівників ТЦК, відтак, у діях позивача відсутня суб'єктивна сторона правопорушення - вина (умисел на приховування документі).
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, судова колегія враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.
Приміткою до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення вказано, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.
Так, в оскаржуваній постанові № 3486/М/2025 зазначено, що позивач порушив частину шосту статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
За приписами частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, колегія суддів враховує, що з 17 липня 2024 року уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські зобов'язані здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Колегія суддів зазначає, що частиною десятою статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.
Згідно із пунктом 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Відповідно до абзацу другого пункту 82 та пункту 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
За пунктом 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов'язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов'язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру. (пункт 17 Порядку № 559)
Згідно із пунктом 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п'яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).
Суд враховує відсутність у матеріалах справи військово-облікового документу ОСОБА_1 у паперовій або електронній формі.
Враховуючи наведені фактичні обставини справи, приписи частини 3 та 6 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для скасування постанови №3486/М/2025 від 07 липня 2025 року та надсилання справи на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Твердження позивача про долучення до позовної заяви військово-облікового документу у застосунку «Резерв+» матеріалами справи не підтверджено (а.с.32-33).
У частині висновків апелянта про те, що під час формування матеріалів справи для розгляду стався технічний збій в роботі автоматизованої системи документообігу суду або людська помилка працівників апарату суду; при роздрукуванні позовної заяви та додатків із системи «Електронний суд» для надання їх судді на папері, додаток із зображенням військово-облікового документу не був роздрукований або був втрачений, колегія суддів враховує відсутність означеного додатку позовної заяви, що підтверджується відомостями підсистеми «Електронний суд».
Відомостей про технічний збій в роботі автоматизованої системи документообігу суду, підтверджених належними та допустимими доказами у розумінні процесуального законодавства, позивачем не надано.
Невідповідності електронного примірника позовної заяви його паперовому варіанту, судом не встановлено.
Надаючи оцінку клопотанню апелянта про долучення нових доказів до матеріалів справи, судова колегія враховує наступне.
Відповідно до частини 4 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, апелянтом не повідомлено поважних причин, що унеможливили подання означених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд також враховує, що згідно приписів статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1,4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на вищезазначені документи.
На підставі вищенаведеного у сукупності колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко