Справа № 320/5800/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
11 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії з підстав, наведених у адміністративному позові ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України в найкоротший строк належно, у відповідності до вимог Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року, негайно провести щодо ОСОБА_1 медичний огляд та військово-лікарську комісію і за результатами проведеної щодо ОСОБА_1 військово-лікарської комісії оформити відповідну постанову про придатність останнього до військової служби, в якій зробити ІНДИВІДУАЛЬНУ ОЦІНКУ ПРИДАТНОСТІ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ для ОСОБА_1 на підставі графи Розкладу хвороб ІІ та Додатку 3 (ТДВ "Б". "В". "Г") до Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.05.2023 на постанову військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №71/1246, якою позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 від 02.05.2023 на постанову військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №71/1246, якою позивача визнано обмежено придатним до військової служби, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, з урахуванням висновків суду наведених в цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Матеріалами справи підтверджено, що військовозобов?язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі відповідної повістки пройшов 04.04.2023 на медичний огляд за результатами якого, отримав Довідку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.04.2023 №71/1246.
Вказаною довідкою визначено наступні діагнози: «Збіжна співдружна косоокість OD, анізометропія, міопія ст. -8.5 D з астигматизмом 3.75 D в меридіані 13.0 OD змішаний астигматизм ст. 0.5 Р в меридіані 73 OS. Рефракційна амбліопія високого ст. OD. Ангіопатія сітківки з гіпертонічним типом. Артроз правого колінного суглобу І-ІІ ст. Гіпертонічна хвороба 1 ст.
На підставі статей 29 б, 30 б, 61в, 39в, графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ Б Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, позивача визнано: «Обмежено придатним до військової служби - непридатним до служби десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах».
Надалі, позивач звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із скаргою від 02.05.2023 щодо перегляду постанови військово-лікарської комісії 04.04.2023 №71/1246.
Відповідач листом від 15.06.2023 №598/5407 повідомив, що за встановленим діагнозом постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.04.2023 №71/1246 про ступінь придатності до військової служби прийнята вірно, згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800. Враховуючи зазначене, підстав для перегляду та скасування постанови ВЛК не має.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове врегулювання взаємовідносин між державою та громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Батьківщини, її незалежності та територіальної цілісності, а також основні принципи проходження військової служби на території України визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII, оборона Вітчизни, захист незалежності держави та її територіальної цілісності є конституційним обов'язком кожного громадянина України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок запроваджується з метою підготовки громадян України до оборони держави, а також для забезпечення особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. До змісту військового обов'язку входять: підготовка громадян до проходження військової служби; приписка до призовних дільниць; добровільне прийняття на військову службу за контрактом або призов на військову службу; безпосереднє проходження військової служби; виконання військового обов'язку у запасі; служба у військовому резерві; а також дотримання встановлених правил військового обліку.
Громадяни України можуть бути звільнені від виконання військового обов'язку лише на підставах, прямо передбачених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання громадянами України військового обов'язку забезпечується державними органами, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, створеними відповідно до законів України, підприємствами, установами та організаціями незалежно від їх підпорядкування та форми власності у межах їхніх повноважень, визначених законом, а також районними (об'єднаними районними), міськими (у тому числі районними у містах, об'єднаними міськими) ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба визначається як державна служба особливого характеру, що полягає у професійній діяльності громадян України, придатних до неї за станом здоров'я та віком (за винятком випадків, визначених законом), а також іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із забезпеченням оборони України, її незалежності та територіальної цілісності. Період проходження військової служби зараховується громадянам України до страхового стажу, трудового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, проходження військової служби передбачає здійснення професійної діяльності саме тими громадянами України, які є придатними до такої служби за віком і станом здоров'я.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII з метою належної організації призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів для визначення ступеня їх придатності до військової служби, а також встановлення придатності льотного складу до виконання льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, яке було зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800.
Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза має на меті визначення придатності за станом здоров'я призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних до військової служби, встановлення причинного зв'язку між захворюваннями, травмами (пораненнями, контузіями, каліцтвами), а також визначення необхідності та умов застосування медико-соціальної реабілітації і надання допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза включає:
проведення медичного огляду допризовників і призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (за винятком членів сімей військовослужбовців строкової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які підлягають призову на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; резервістів та кандидатів у резервісти; громадян, які вступають на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих або небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності та особливо небезпечними інфекційними захворюваннями; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України;
встановлення ступеня придатності осіб до проходження військової служби, навчання у ВВНЗ та виконання роботи за відповідною спеціальністю;
визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №402).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК), які можуть бути штатними або позаштатними (постійно діючими чи тимчасовими).
Штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, а також лікарсько-льотні комісії (ЛЛК), приймають відповідні постанови. Такі постанови оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії або протоколом засідання військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм чи каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Рішення, прийняті штатними та позаштатними ВЛК, є обов'язковими для виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що штатні військово-лікарські комісії належать до військово-медичних установ. До таких комісій відносяться Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК) та військово-лікарські комісії регіонів.
Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво діяльністю регіональних ВЛК у Збройних Силах України та виступає головним органом з питань військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402).
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація проведення військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також здійснення, зокрема, контролю за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників; організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних і резервістів; розгляд заяв, пропозицій і скарг громадян, а також прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК щодо ступеня придатності колишніх військовослужбовців на момент їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України; проведення спільно з Міністерством охорони здоров'я України аналізу результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників та розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності цієї роботи.
Крім того, ЦВЛК має право, зокрема, проводити огляд військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; перевіряти діяльність підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; здійснювати перевірку організації медичних оглядів військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я, військових частинах та установах.
Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 у випадках, коли статті Розкладу хвороб передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби або військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на службу за контрактом, приймає одну з таких постанов: «Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Обмежено придатний до військової служби»; «Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом за відповідною спеціальністю»; «Придатний (або непридатний) до військової служби у миротворчій місії за спеціальністю»; «Придатний до військової служби».
Рішення ВЛК ухвалюються на підставі Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2), а також таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (додаток 3).
Постанови військово-лікарських комісій військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК у двох примірниках (додаток 4 до Положення), яка не потребує затвердження штатною ВЛК та є чинною протягом шести місяців з дати проведення медичного огляду. Копія такої довідки видається особі, яка проходила медичний огляд.
Після завершення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК приймає щодо військовозобов'язаного одне з таких рішень: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (із зазначенням дати повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення №402 направлення військовослужбовців на медичний огляд здійснюється їх прямими начальниками, починаючи від командира окремої частини або рівних йому посадових осіб і вище, штатними ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_4, керівниками закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органами військового управління та підрозділами Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури або судом у порядку та з підстав, визначених цим Положенням.
У межах цієї справи позивач вважає протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, яка полягала у нерозгляді скарги щодо перегляду постанови військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №71/1246, якою його було визнано обмежено придатним до військової служби.
Суд зазначає, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що до повноважень Центральної військово-лікарської комісії належить перевірка якості лікувально-профілактичної роботи, що здійснюється у військових частинах та медичних закладах системи Міністерства оборони України з метою проведення військово-лікарської експертизи, а також розгляд заяв, пропозицій і скарг громадян та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати або не затверджувати, а також контролювати відповідно до цього Положення постанови будь-якої військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України зі скаргою з проханням переглянути постанову військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №71/1246.
У позовній заяві позивач зазначив, що наявні у ОСОБА_2 захворювання виключають можливість визнання його придатним до військової служби. Зокрема, під час огляду офтальмологом КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова» відповідно до Акту дослідження стану здоров'я №3322, який міститься в матеріалах медичного огляду ВЛК від 04.04.2023, встановлено, що у ОСОБА_1 гострота зору правого ока (OD) становить 0,02 D та не піддається корекції.
Разом з тим суд зауважує, що питання встановлення наявності або відсутності певного медичного діагнозу у позивача, а також визначення його придатності чи непридатності до військової служби за результатами медичного обстеження належить до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії. У зв'язку з цим суд не має повноважень перебирати на себе функції такого органу.
Отже, оцінювання діагнозу позивача з точки зору того, чи підпадає він під відповідні статті Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі предмета судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 у справі №600/2448/22-а.
Суд також наголошує, що в межах адміністративного судочинства він не має повноважень оцінювати професійні дії лікарів - членів військово-лікарської комісії під час застосування ними методів медичного огляду, аналізу медичної документації, встановлення діагнозів або визначення їх відповідності певним статтям Розкладу хвороб, оскільки такі питання потребують спеціальних медичних знань.
Розглядаючи спори щодо оскарження рішень ВЛК, суд має право перевіряти законність висновків комісії лише з точки зору дотримання процедури їх прийняття. Водночас суд не уповноважений здійснювати власну оцінку обґрунтованості такого висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами у сфері медицини, а тому перевірка медичних підстав висновку ВЛК виходить за межі судового контролю у межах застосування норм матеріального права.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі №600/3118/22-а.
Таким чином, суд не має повноважень самостійно визначати або переоцінювати діагноз позивача та встановлювати, чи підпадає він під дію відповідних статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, які визначають ступінь придатності до проходження військової служби, оскільки такі питання належать до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії.
Водночас суд звертає увагу, що позивач, реалізуючи своє право на оскарження, звернувся зі скаргою на висновок військово-лікарської комісії до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
За результатами розгляду зазначеної скарги Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 15 червня 2023 року №598/5407 повідомила, що підстав для перегляду чи скасування відповідної постанови немає, оскільки вона була прийнята правомірно та з дотриманням встановлених вимог.
З цього приводу суд зазначає, відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних, резервістів та іншого контингенту.
Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до 2.3.5. Положення №402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
З урахуванням вищенаведеного, ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати не листом, а вмотивованою постановою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги позивача.
Саме постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити у відповідності до пункту 2.3.5. Положення 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Фактичні обставини справи свідчать про поверхневість проведеного Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України розгляду скарги позивача та необґрунтованість прийнятих висновків, а вказана розбіжність не може бути усунена судом.
Враховуючи підстави заявленого позову та предмет оскарження, обставини щодо прийняття спірної постанови військово-лікарської комісії підлягають перегляду Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України і ретельній перевірці їх обґрунтованості, за наслідками чого слід прийняти постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Таким чином, суд приходить висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо нездійснення, у встановленому законом порядку, розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.05.2023 на постанову військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №71/1246, якою позивача визнано обмежено придатним до військової служби.
Тому, з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 від 02.05.2023 на постанову військово-лікарської комісії від 04.04.2023 №71/1246, якою позивача визнано обмежено придатним до військової служби, з прийняттям постанови відповідно до підпунктів 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, з урахуванням висновків суду наведених в цьому рішенні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення, за винятком випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії ЗСУ - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова