Справа № 320/14183/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
10 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.,
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу,
07 вересня 2023 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф за порушення законодавства про рекламу у розмірі: 5 083 грн. згідно рішення № 8 від 28.03.2023; 1 700 грн. згідно рішення № 9 від 28.03.2023; 5 083 грн. згідно рішення №10 від 28.03.2023; 1 700 грн. згідно рішення №11 від 28.03.2023; 5 083 грн. згідно рішення №12 від 28.03.2023; 1 700 грн. згідно рішення №13 від 28.03.2023; 5 083 грн. згідно рішення № 14 від 28.03.2023; 1 700 грн. згідно рішення № 15 від 28.03.2023; 5 083 грн. згідно рішення №16 від 28.03.2023; 1 700 грн. згідно рішення №17 від 28.03.2023.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» в дохід державного бюджету штраф в загальному розмірі 33915,00 грн згідно з рішеннями про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 28.03.2023 № 8, 9,10,11,12,13,14,15,16,17.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити без розгляду позовну заяву. У випадку, якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з наявністю підстав для залишення позову без розгляду - ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивача (Держпродспоживслужбу) не наділено правом звернення до адміністративного суду щодо стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
На думку апелянта, накладення на ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ» штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 33915,00 грн. здійснено всупереч Закону України «Про рекламу» та Порядку № 693.
Так, апелянт зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області не повідомило належним чином ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ» про початок розгляду справи, а також не про місце, день та час розгляду справи. При цьому, позивачем не надано суду описів-вкладення до листів, якими направлено протоколи від 25.01.2023 та 28.02.2023 про порушення законодавства про рекламу та рішення від 24.02.2023 та 22.03.2023 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ».
Крім того, апелянт стверджує, що протоколи про порушення законодавства про рекламу та рішення про початок розгляду справи не містять вихідного реєстраційного номера, на них відсутній електронний цифровий підпис, тоді як на документах під назвою "Вимога" та "Повторна вимога" такий підпис накладено що, на думку апелянта, свідчить про фіктивність цих документів.
Отже, на думку апелянта, порушення процедури прийняття рішень відносно суб'єкта господарювання є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні позову.
Також апелянт зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, звертаючись до суду з цим позовом, пропустило тримісячний строк звернення до адміністративного суду, який передбачений ст. 122 КАС України. На переконання апелянта, відлік тримісячного строку звернення до суду починається після спливу 15-денного строку з дня одержання рішення про накладення штрафу. За обставинами справи, спірні рішення відправлені позивачем 29.03.2023, однак 03.05.2023 поштове відправлення повернулось за зворотною адресою у зв'язку із закінченням строку зберігання, при цьому позивач звернувся до суду лише 07 вересня 2023 року. У контексті цих доводів, відповідач посилається на висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 640/2003/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі №640/7304/22, від 11.07.2024 у справі №620/4425/23.
У апеляційній скарзі відповідач просить стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У відзиві позивач зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області звернулося до Товариства з листами-вимогами від 26.01.2023 та від 28.02.2023 про подання інформацію, що стосується діяльності Товариства. Оскільки Товариством у встановлений термін не було надано витребуваної інформації, то позивачем розпочато розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, за наслідками чого ухвалено 10 рішень (№8- 17) від 28.03.2023 про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу. Зазначені рішення відправленні 29.03.2023 відповідачу листом за номером Укрпошти 0813202732640, проте, 03.05.2023 лист повернуто за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. 21.07.2023 відповідачу листом за номером відправлення Укрпошти 0813203742674 були повторно направлені вищезазначені рішення, але 24.08.2023 лист повернувся за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Щодо дотримання тримісячного строку на звернення до адміністративного суду, позивач зазначає, що оскільки рішення про накладення штрафу були направлені Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області - 21.07.2023, то строк звернення до адміністративного суду у порядку визначеному статтею 122 КАС України спливає за 3 місяці та 15 днів, тобто - з 05.10.2023. Натомість, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області направило адміністративний позов до суду - 07.09.2023, що свідчить про дотримання встановленого Законом строк звернення до суду.
Щодо доводів апелянта про те, що без опису вкладення та підтвердження відправлення неможливо вважати надані суду листи Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області доказами, то позивач зазначає, що системний аналіз Закону "Про рекламу" свідчить, що рішення і супровідні документи повинні надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Законодавство про рекламу не встановлює додаткових вимог до способу надсилання - зокрема не вимагає опису вкладення або вказівки реквізитів документів у повідомленні.
Також позивач зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 320/14138/21, виконання Держпродспоживслужбою функції контролю за дотриманням законодавства про рекламу та наступне звернення з позовом про стягнення із суб'єкта господарювання, який допустив порушення цього законодавства, суми штрафу у разі відмови останнього сплачувати такий штраф у добровільному порядку, є єдиним процесом системного виконання державою в особі уповноважених суб'єктів владних повноважень конституційної гарантії захисту прав споживачів. Отже, посилання апелянта про відсутність у позивача підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафу є необґрунтованим.
Щодо доводів апелянта про не повідомлення позивачем Товариства про місце, день та час розгляду справи, то Порядком № 693 не визначена вимога щодо обов'язку зазначення саме у рішенні про початок розгляду справи такої інформації як місце, день та час розгляду справи.
Крім того, позивач просить суд врахувати, що оскільки відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, то підстав для стягнення на користь відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу немає.
Апелянт подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про надіслання відповідачу засобами поштового зв'язку 10 рішень (№8-17) від 28.03.2023. Також відсутні докази про безпосереднє отримання представником відповідача такого рішення. При цьому з копій вказаних рішень вбачається, що у розділі про надіслання суб'єкту господарювання рішення про накладення штрафу відсутня інформація (не заповнена) про реквізити листа з повідомленням про вручення та відсутні відомості про одержання такого рішення уповноваженим представником відповідача. Отже, рішення, на підставі яких позивачем заявлено до стягнення суму штрафів в межах цієї адміністративної справи, не надсилались відповідачу за юридичною адресою та представник таких рішення не отримував, а тому рішення не можуть вважатися належним чином врученими. Невручення рішень позбавило відповідача можливості оскаржити такі рішення у судовому чи адміністративному порядку, або добровільно сплатити суму штрафу, накладеного такими рішеннями.
Також ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ» стверджує, що не отримував від Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області припис від 19.10.2022 з вимогою демонтажу конструкцій упродовж 10 днів. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про надіслання відповідачу засобами поштового зв'язку припису від 19.10.2022.
З-поміж іншого, відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтвердили розміщення реклами саме ТОВ «АРМУКРЗЕМПРОЕКТ», а тому не можуть вважатися належним допустимим доказом порушення закону України «Про Рекламу».
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та інші заяви по суті справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» (ідентифікаційний код: 37791452, місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Дзержинського,3, кв. 45) зареєстроване як юридична особа 11.08.2011.
25.01.2023 державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Олійниковою Н.О. складено протокол про порушення законодавства про рекламу у зв'язку із порушенням вимог частини 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» при розповсюдженні зовнішніх реклам за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул..Головатого, Лисичівка (конструкція № 1); Київська область, м. Бориспіль, щит, що стоїть окремо в районі південного обходу біля ТРЦ «Aeromall» (конструкція № 2); Київська область, м. Бориспіль, щит, що стоїть окремо по вул. Київський шлях,47 (конструкція № 3); Київська область, м. Бориспіль, сітілайт по вул. Київський шлях,98 (конструкція № 4); Київська область, м. Бориспіль, сітілайт по вул. Київський шлях, 104 (конструкція № 5) (а.с.56).
На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» направлено вимогу від 26.01.2023 № 10-5.5/426-23 у порядку частини 2 статті 26 Закону України «Про рекламу», якою зобов'язано відповідача надати: пояснення, копію свідоцтва про державну реєстрацію (витягу), документальне підтвердження вартості розповсюджених рекламних конструкцій (акти виконаних робіт, квитанції про оплату тощо), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення по справі. Встановлено строк для надання інформації до 27.02.2023 (а.с.78).
Як стверджує позивач, вказану вимогу вручено відповідачу 13.02.2023 про, що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51).
28.02.2023 державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Олійниковою Н.О. складено протокол про порушення законодавства про рекламу у зв'язку із порушенням вимог частини 3 статті 26 Закону України «Про Рекламу», а саме: неподання на вимогу органу державної влади державної влади, на який згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу документів, усних та/або письмових пояснень, відео - та звукозаписів, а також інформації щодо вартості розповсюдженні зовнішніх реклам за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул.. Головатого, Лисичівка (конструкція № 1); Київська область, м. Бориспіль, щит, що стоїть окремо в районі південного обходу біля ТРЦ «Aeromall» (конструкція № 2); Київська область, м. Бориспіль, щит, що стоїть окремо по вул. Київський шлях,47 (конструкція № 3); Київська область, м. Бориспіль, сітілайт по вул. Київський шлях,98 (конструкція № 4); Київська область, м. Бориспіль, сітілайт по вул. Київський шлях, 104 (конструкція № 5) (а.с.57).
На адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» направлено повторну вимогу від 28.02.2023 № 10-5.5/1103-23 про надання відповідачем: пояснення, копію свідоцтва про державну реєстрацію (витягу), документальне підтвердження вартості розповсюджених рекламних конструкцій (акти виконаних робіт, квитанції про оплату тощо), а також іншу інформацію, що може мати істотне значення для прийняття Головним управлінням рішення по справі. Встановлено строк для надання інформації до 21.03.2023 (а.с.52).
Повторна вимога повернулась з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 75).
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 8 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, за недотримання встановлених законом вимог щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 5083 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 9 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини 2 та 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 1 700 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 10 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за недотримання встановлених законом вимог щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 5083 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 11 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини 2 та 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 1 700 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 12 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за недотримання встановлених законом вимог щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 5083 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 13 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини 2 та 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 1 700 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 14 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за недотримання встановлених законом вимог щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 5083 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 15 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини 2 та 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 1 700 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 16 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за недотримання встановлених законом вимог щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами у відповідності до вимог частини 7 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 5083 грн.
Рішенням Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 17 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення повноважень, у відповідності до вимог частини 2 та 6 статті 27 Закону України «Про рекламу» накладено на розповсюджувача реклами - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» штраф у розмірі 1 700 грн.
Як зазначає позивач, зазначені рішення 29.03.2023 надіслані відповідачу на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трекінг Укрпошти 0813202732640), однак 03.05.2023 поштове відправлення повернулося з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 39).
21.07.2023 відповідачу повторно надіслані вищезазначені рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (трекінг Укрпошти 0813203742674), але 24.08.2023 лист повернувся за зворотною адресою у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.76).
Станом на дату звернення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до суду з цим позовом, рішення про застосування штрафів не виконані в добровільному порядку, що і зумовило звернення до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу направлялись відповідачу рекомендованою поштовою кореспонденцією за адресу, яка є внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте повернулось відправнику без вручення, з незалежних від позивача причин. При цьому, доказів оскарження зазначених рішень у встановленому законом порядку, як і доказів сплати відповідачем сум штрафів матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон України «Про рекламу» (Закон №270/96-ВР).
За визначенням у статті 1 Закону України «Про рекламу» рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
За правилами частини п'ятої статті 8 Закону №270/96-ВР реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
Частиною другою статті 26 Закону №270/96-ВР визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №270/96-ВР особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Частиною другою статті 27 Закону №270/96-ВР передбачено, що за порушення законодавства про рекламу відповідальність несуть: 1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; 2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; 3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.
За положеннями частини четвертої статті 27 Закону №270/96-ВР центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених устатті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами; виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості виготовлення реклами; розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
Згідно з частиною шостою статті 27 Закону №270/96-ВР за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації про вартість розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартість розповсюдження реклами, а також інформації, передбаченої частиною другою статті 26 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами частини сьомої статті 27 Закону №270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.
Отже, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року № 260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.
За нормами підпункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення №667).
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі (територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (Порядок №693).
За нормами пункту 9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Як закріплено у пункті 11 Порядку №693, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці (пункт 12 Порядку №693).
Згідно з пунктом 16 Порядку №693 справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.
За положеннями пункту 18 Порядку №693 за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.
Згідно з пунктом 19 Порядку №693 рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.
Пунктом 20 Порядку №693 передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, встановлено недотримання відповідачем вимог законодавства про рекламу (ч. 1 ст. 16, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу»), у зв'язку з чим прийнято 10 рішень від 28.03.2023 № 8-17 про накладення штрафу. Загальна сума штрафу становить 33915,00 грн.
Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи, вказані рішення 29.03.2023 надіслані відповідачу Укрпоштою на адресу місцезнаходження (08301 Київська область, м. Бориспіль, вул. Бежівка (Дзержинського), буд. 3 кв. 45), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (трекінг Укрпошти 0813202732640). Однак 03.05.2023 поштове відправлення повернулося з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 39).
У свою чергу, відповідач зазначає, що не отримував рішення від 28.03.2023 № 8-17 поштовим засобом зв'язку, а також такі рішення не отримувались безпосередньо його представником.
Зокрема, апелянт вважає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, звертаючись до суду з цим позовом, пропустило тримісячний строк звернення до адміністративного суду.
На переконання апелянта, відлік тримісячного строку звернення до суду починається після спливу 15-денного строку з дня одержання рішення про накладення штрафу. При цьому, за обставинами справи, спірні рішення відправлені позивачем 29.03.2023, однак 03.05.2023 поштове відправлення повернулось за зворотною адресою у зв'язку із закінченням строку зберігання, разом з тим позивач звернувся до суду лише 07 вересня 2023 року.
У цьому контексті колегія суддів наголошує наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями абз.2 ч.2 наведеної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Варто наголосити, що абзац другий частини другої статті 122 КАС пов'язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду саме з днем виникнення підстав, які дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
Верховний Суд у постанові від 11 липня 2024 року у справі №620/4425/23 зазначив, що «аналіз статей 1, 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) та згадані вище висновки Великої Палати Верховного Суду (від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18) дають підстави вважати, що ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві у спірних правовідносин має керуватись, зокрема, Законом № 877-V.».
Так, частиною 3 ст.12 Закону № 877-V передбачено, що у разі несплати суб'єктом господарювання застосованої до нього штрафної санкції за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення розпорядчого документа в порядку, передбаченому абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 цього Закону, якщо розпорядчі документи не були оскаржені до органу державного нагляду (контролю) та/або в судовому порядку та залишені в силі, сума санкції стягується в судовому порядку.
Згідно з абзацами дванадцятим і тринадцятим частини дев'ятої статті 7 Закону № 877-V розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п'яти робочих днів з дня складення акта надається суб'єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб'єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку про те, що в межах спірних правовідносин право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду прямо залежить від невиконання суб'єктом господарювання свого обов'язку зі сплати штрафу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення або направлення такої постанови (рішення).
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачу 29.03.2023 направлялися спірні рішення від 28.03.2023 № 8-17 про накладення штрафу. Однак, 03.05.2023 поштова кореспонденція, яка містила згадані постанови, повернулася позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
За таких обставин, відповідач з дня направлення спірних рішень - 29.03.2023 протягом 15 дів - до 13.04.2023 включно мав обов'язок сплатити спірні кошти. Проте доказів виконання такого обов'язку матеріали справи не містять. Отже, саме з 14.04.2023 в Управління виникло право звернутися до суду та, відповідно, почався тримісячний відлік строку звернення до адміністративного суду, який закінчився 13.07.2023.
Разом з тим, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 07.09.2023, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, який визначений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.
Колегія суддів наголошує, що нормами Закону № 877-V регламентовано порядок надсилання поштової кореспонденції суб'єктам господарювання, однак такі норми не визначають дії органу державного нагляду (контролю) у разі повернення поштового відправлення з розпорядчим документом, а тому відсутні підстави стверджувати, що у разі повернення на адресу Управління постанов (рішень) про накладення штрафу, такі постанови вважаються отриманими суб'єктом господарювання.
Колегія суддів не враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 04.07.2023 у справі № 640/2003/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №640/7304/22, від 11.07.2024 у справі № 620/4425/23, на які посилається апелянт, оскільки Верховний Суд сформулював правові висновки у цих справах за інших фактичних обставин справ, тому такі висновки є нерелевантними до справи, яка розглядається.
Так, у цих справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що перебіг тримісячного строку звернення Головного управління Держпродспоживслужби до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідним рішенням указаного органу, оскарженого в судовому порядку, починається після спливу 15-денного строку з дня одержання суб'єктом господарювання копії відповідного рішення суду, яке набрало законної сили.
За обставинами вказаних справ, суб'єкти господарювання отримували рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу та оскаржували їх у судовому поряду, натомість у справі, яка розглядається, відповідач таке рішення не отримував, відповідно не оскаржував до суду.
Колегія суддів визнає необґрунтованим довід позивача про навмисне неотримання відповідачем постанов про накладення штрафу, оскільки такі обставини під час судового розгляду не встановлені та є припущенням Управління.
Також безпідставним є посилання позивача на те, що право на звернення до суду із цим позовом є сплив (04.08.2023) п'ятнадцятиденного строку на сплату суб'єктом господарювання штрафу за порушення законодавства про рекламу, що обчислюється з моменту повторного направлення (21.07.2023) рішень про накладання штрафу, оскільки строк звернення до суду з цим позовом обчислюється з часу направлення спірних рішень вперше, тобто у березні 2023 року.
У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що порушення процедури прийняття рішень є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні цього позову.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення ГУ Держпродспоживслужби в Київській області від 28.03.2023 № 8-17 не є предметом розгляду цієї справи, а тому всі посилання апелянта на порушення порядку його прийняття, відсутності факту порушення законодавства про рекламу відхиляються судом, оскільки такі обґрунтування можуть бути предметом перевірки виключно у справі про оскарження таких рішень суб'єкта владних повноважень у судовому порядку.
В той же час, жодних доказів оскарження рішень ГУ Держпродспоживслужби в Київській області в адміністративному чи судовому порядку матеріали справи не містять.
При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час розгляду справи про стягнення добровільно несплачених штрафних санкцій суди не вправі перевіряти правомірність рішень про накладення таких штрафних санкцій, натомість предметом перевірки у таких справах може бути виключно дотримання суб'єктом владних повноважень порядку звернення до суду із відповідним позовом про стягнення таких фінансових санкцій.
Щодо доводів апелянта про те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області не має правових підстав для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки Держпродспоживслужби діє як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом України «Про рекламу» та Порядком № 693 функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та, відповідно, правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Аналогічних висновків у подібних спірних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року у справі № 812/1234/18 та Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 640/19933/21, від 1 лютого 2023 року у справі № 260/2284/21 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/17777/21.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену постановах від 26.09.2018 у справі №826/853/17 та від 23.09.2021 у справі № 816/259/18, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому застосовує до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, які викладені у вищевказаних постановах.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині, що стосується пропуску позивачем строку звернення до суду.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв передчасне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
За змістом частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
Щодо судових витрат за подання апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Вирішуючи питання щодо відшкодування відповідачу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 30000,00 грн, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019р. у справі №903/125/19.
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15.
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012р. №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI).
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що між відповідачем та адвокатом Асрян А.О. 28.04.2025 укладено договір про надання правової допомоги №1, за умовами якого Адвокат зобов'язався надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Додатком №1 до вказаного Договору визначено вартість послуг за одну годину у розмірі 5000,00 грн.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 30.04.2025 адвокатом надана послуга зі складання апеляційної скарги упродовж 6 годин. Загальна вартість послуг складає 30000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 33 від 30.04.2025 відповідач сплатив адвокату 30000,00 грн.
Із наданих відповідачем доказів встановлено, що адвокатські послуги адвокатом надані в межах цієї справи.
У свою чергу, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн не відповідає критеріям пропорційності, обґрунтованості та співмірності.
Колегія суддів зазначає, що визначена адвокатом сума (30000,00 грн) понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, є співмірною із складністю справи та підлягає стягненню на користь відповідача.
На думку колегії суддів, заявлені позивачем до відшкодування 30000,00 грн витрати на правничу допомогу відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення із позивача не становить надмірний тягар для останнього, що відповідає принципу розподілу таких витрат.
Отже, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є доведеними, що зумовлює висновок суду про стягнення з позивача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь відповідача витрати на правову допомогу в сумі 30000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 34, 240, 243, 311, 317, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армукрземпроект» про стягнення штрафів за порушення законодавства про рекламу - залишити без розгляду.
Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (адреса вул. Балукова, 22, м. Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Київська область, 08133, ЄДРПОУ 40323081) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армукрземпроект" (адреса вул. Бежівка, 3, кв. 45, м. Бориспіль, Київська обл., 08301, ЄДРПОУ 37791452) судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 30000,00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна