Справа № 640/12298/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
10 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.,
за участю секретаря Коренко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та постанови, зобов'язання вчинити певні дії
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського Андрія Миколайовича щодо розгляду скарги стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 14 квітня 2021 року, зареєстрованої в автоматизованій системі виконавчого провадження 14 квітня 2021 року за вхідним реєстраційним номером 10698;
- зобов'язати начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянути скаргу стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 14 квітня 2021 року, зареєстрованої в автоматизованій системі виконавчого провадження 14 квітня 2021 року за вхідним реєстраційним номером 10698, у порядку, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5;
- визнати протиправною бездіяльність начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського Андрія Миколайовича, який в порушення положень частини 4 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 4 розділу ІХ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5, не виготовив за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 14 квітня 2021 року, зареєстрованої в автоматизованій системі виконавчого провадження 14 квітня 2021 року за вхідним реєстраційним номером 10698;
- зобов'язати начальника Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виготовити за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження постанову про результати законності виконавчого провадження № НОМЕР_1 за скаргою ОСОБА_1 від 14 квітня 2021 року, зареєстрованої в автоматизованій системі виконавчого провадження 14.04.2021 року за вхідним реєстраційним номером 10698.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_2, відкрите з виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 24.02.2017 у справі №826/9758/16, яким зобов'язано Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» повторно розглянути запит про інформацію ОСОБА_1 від 23.12.2015, що передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Позивачем 14.04.2021 на електронну адресу відповідача направлено скаргу у ВП НОМЕР_2 на рішення старшого державного виконавця Кашицької А.Ю. від 02.04.2021 про закінчення виконавчого провадження, а також на дії та бездіяльність.
Позивач стверджує, що відповідачем отримано подану скаргу та зареєстровано її за вх. №10698, однак станом на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом (05.05.2021) начальником відділу Василевським А.М. не виготовлено за довомогою автоматизованої системи виконавчого провадження постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_2 за скаргою стягувача, що підтверджується відсутністю в АСВП та вказує на його протиправну бездіяльність.
Позивач, вважаючи оскаржувану бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Під час розгляду спору по суті суд зазначає, що відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також їх посадові особи зобов'язані здійснювати свою діяльність виключно на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією і законами України.
Умови та процедура виконання судових рішень, а також рішень інших органів (посадових осіб), які відповідно до законодавства підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання в добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404).
Відповідно до статті 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового розгляду, а також примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), являє собою сукупність дій органів та посадових осіб, визначених цим Законом, спрямованих на забезпечення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Такі дії здійснюються на підставах, у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання та відповідно до інших законів, а також на підставі рішень, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону завданням органів державної виконавчої служби є забезпечення своєчасного, повного та неупередженого виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законодавством.
Статтею 4 Закону визначено основні принципи діяльності органів державної виконавчої служби. Частиною другою цієї статті встановлено, що державний виконавець під час здійснення своєї професійної діяльності зобов'язаний діяти сумлінно, поважати права та інтереси стягувачів, боржників і третіх осіб, а також утримуватися від будь-яких дій, що можуть принижувати їхню честь і гідність.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону державний виконавець є представником влади, який діє від імені держави, перебуває під її захистом та наділений державою повноваженнями здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Державні виконавці органів державної виконавчої служби мають статус державних службовців.
Статтею 8 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов'язаний у межах наданих йому повноважень забезпечувати ефективне виконання завдань і функцій державних органів, а також сумлінно, компетентно та професійно виконувати свої посадові обов'язки.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (за винятком боржника) начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії або бездіяльність начальника відповідного відділу можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, здійснюючи контроль за рішеннями та діями державного виконавця під час виконання рішень, має право у разі встановлення їх невідповідності вимогам законодавства скасувати своєю постановою постанову чи інший процесуальний документ (повністю або частково), винесений державним виконавцем у межах виконавчого провадження, а також зобов'язати державного виконавця вчинити відповідні виконавчі дії у порядку, передбаченому цим Законом.
З матеріалів справи встановлено, що 14.04.2021 ОСОБА_1 направив на електронну адресу відповідача скаргу у виконавчому провадженні НОМЕР_2 на рішення старшого державного виконавця Кашицької А.Ю. від 02.04.2021 про закінчення виконавчого провадження, а також на її дії та бездіяльність. Зазначена скарга була зареєстрована відповідачем за вхідним №10698.
Водночас, з матеріалів справи вбачяається, що ОСОБА_1 також, звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зі скаргою від 01.04.2021, у якій просив надати доручення начальнику Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевському А.М. вчинити дії щодо відновлення виконавчого провадження НОМЕР_2 відповідно до вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою №15 від 02.04.2021 про витребування матеріалів виконавчого провадження було прийнято рішення про здійснення перевірки законності матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2.
За результатами проведеної перевірки постановою №15 від 15.04.2021, винесеною заступником начальника Центрального міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Сувалом М.С., дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кашицької А.Ю., вчинені під час виконання виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/9758/16 від 24.02.2017 про зобов'язання комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 23.12.2015, передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації», були визнані такими, що вчинені з порушенням вимог статті 41 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, питання щодо правомірності дій старшого державного виконавця та необхідності відновлення виконавчого провадження НОМЕР_2 було предметом розгляду уповноваженого органу та вирішене за результатами розгляду первинної скарги ОСОБА_1 .
За результатами розгляду скарги від 14.04.2021, з огляду на те, що під час перевірки законності матеріалів виконавчого провадження дії старшого державного виконавця Кашицької А.Ю. вже були визнані такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві на адресу ОСОБА_1 було направлено відповідь за вихідним №36510 від 23.04.2021.
Перевірка законності матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_2 проводилася Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві у період з 05.04.2021 по 15.04.2021.
Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1 зі скаргою від 14.04.2021 питання, порушені у зазначеній скарзі, вже були предметом розгляду під час розгляду первинної скарги та отримали відповідне вирішення уповноваженим органом.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення підлягають розгляду і вирішенню у строк не більше одного місяця з дня їх надходження, а звернення, що не потребують додаткового вивчення, розглядаються невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів з дня їх отримання.
З огляду на викладене, під час розгляду скарги від 14.04.2021 начальником відділу Василевським А.М. було встановлено, що питання щодо порушення Кашицькою А.Ю. вимог Закону України «Про виконавче провадження» уже було вирішено під час розгляду первинної скарги, у зв'язку з чим підстав для повторного розгляду зазначених питань не вбачається, про що скаржника повідомлено у відповіді на скаргу вих. №36510 від 23.04.2021.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, за винятком випадків, передбачених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві визнаються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що всі аргументи позивача отримали належну правову оцінку, інших підстав протиправності оскаржуваних рішень заявлено не було, а суд, діючи в межах принципу диспозитивності, не має повноважень самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог та підстав.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відмову у задоволенні позовних вимог.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, ч. 1 п. 4 ст. 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Л. В. Бєлова
Повне судове рішення складено « 10» березня 2026 року.