П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6700/25
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (далі - ТОВ «АКВАФРОСТ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000038/1 від 28.02.2025.
Окрім цього, в позовній заяві ставиться питання про стягнення з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АКВАФРОСТ» зазначає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі. Як пояснює позивач, надані документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар. За твердженням ТОВ «АКВАФРОСТ», митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. Таким чином, на думку позивача, спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, оскільки прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов ТОВ «АКВАФРОСТ» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000038/1 від 28.02.2025.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «АКВАФРОСТ» сплачений судовий збір у розмірі 2593,60 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції Митниця наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Також апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України та указує, що приписи МК України передбачають право митного органу на запит від декларанта додаткових документів, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів. Таким чином, оскільки подані на підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, контролюючий орган скористався своїм правом витребувати додаткові документи.
Окремо апелянт зазначає про свою незгоду із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування резервного методу для визначення митної вартості товару під час розмитнення товару. Оскільки документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності, не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, апелянт вважає, що митна вартість має визначатися з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Як пояснює апелянт, в рамках даного спору, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»). Тобто, здійснювалося порівняння заявленої митної вартості товарів з митною вартістю товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, максимально наближено підпадають під ознаки ідентичних або аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару. Наведене, на думку апелянта свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.
ТОВ «АКВАФРОСТ» у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі факти, які були викладені сторонами у справі в поданих до суду документах та їм була надана належна правова оцінка у судовому рішенні. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «АКВАФРОСТ» 18.10.2005 зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 33798852.
Основний вид економічної діяльності: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків. Інші види діяльності: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
19.08.2019 між Компанією «Ocean Choice International», Ст.Джонс, Канада - (Постачальник) та ТОВ «АКВАФРОСТ» (Покупець) укладений Контракт №19/08/19-58 (далі - Контракт).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість в термін і на умовах, передбачених цим Контрактом. Номенклатура, асортимент, кількість і вартість, а також інші необхідні характеристики Товару, попередньо узгоджені Сторонами, вказуються в інвойсі, який є невід'ємною частиною даного контракту.
Пункт 1.2. Контракту визначає, що поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником.
Згідно пункту 1.3. Контракту товаросупровідні документи, які Постачальник повинен надати Покупцю на кожну партію Товару:
-товаротранспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна)
- якісний сертифікат виробника;
- сертифікат походження ;
- декларація виробника;
- ветеринарний сертифікат;
- пакувальний лист;
- інвойс.
Пункт 4.1. Контракту визначає, що ціни на поставлені товари повинні бути узгоджені Сторонами, вони вказуються в інвойсі на кожну поставку товару.
На виконання умов Контракту ТОВ «АКВАФРОСТ» імпортувало на митну територію України в лютому 2025 року товар № 1 - Креветка варено-морожена, цiла, у панцирі Pandalus borealis, глазурована, розмір 130-160. Умови зберігання -18C, Чиста вага нетто 12400 кг (+/-10% глазур) дата виготовлення 12.2024, термін придатності 2 роки.
Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передає товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
27.02.2025 з метою здійснення митного оформлення ввезених товарів, уповноваженою особою декларанта (позивача) - ТОВ «Інтертранс» подана до відділу митного оформлення електронна митна декларація (ЕМД) № 25UA500110001514U5 на товар: «Креветка варено-морожена ціла у панцирі (Pandalus borealis) в панцирі, глазурована, розмірний ряд 130-160 шт/кг. Дата виробництва (заморожування) 12.2024. Термін зберігання 24 місяці при температурі - 18С -23С».
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, а саме:
- Рахунок -проформа (Proforma invoice) №ОСІ 141067 від 21.10.2024;
- Рахунок-фактура (Commercial invoice) №ОСІ 141067 від 30.12.2024;
- Автотранспортна накладна (CMR) № 1022/2 від 18.02.2025;
- Міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinarijos certifikatаs) №LT 0369258/354 від 18.02.2025;
- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №б/н від 03.02.2025;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №100 від 04.12.2024;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує вартість товару №64 від 25.10.2024;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №158 від 05.02.2025;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару №78 від 14.11.2024;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення №17 від 21.02.2025;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 19/08/21 від 19.08.2021;
- Договір про надання послуг митного брокера 2/25 -БР від 01.01.2025;
- Договір про транспортно-експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та/або міжнародному сполученнях № 25/06/2024 від 25.06.2024;
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 12531953 від 24.02.2025;
- Декларація виробника від 30.12.2024.
За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, Декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями;
4) транспортні (перевізні ) документи;
5) банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару.
У відповідь на вимогу Митниці, ТОВ «АКВАФРОСТ» надало лист, в якому повідомило, що надало всі необхідні документи та просило продовжити процедуру митного оформлення товарів за поданими документами.
28.02.2025 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500110/2024/000071/1 за резервним методом (а.с.26, зв.бік).
У рішенні обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту складалося з такого:
1) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг;
2) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір перевезення;
3) відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора, що не відповідає порядку заповнення декларації митної вартості та положенням Митного та Податкового кодексів України. Надання довідки не передбачено умовами договору транспортного експедирування. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги. Тобто складові митної вартості не підтверджені документально.
Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «АКВАФРОСТ» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000071 (а.с.26).
Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, декларант надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів. Суд зазначив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Суд указав, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Як зауважив суд першої інстанції, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Досліджуючи довід апелянта про законність та обґрунтованість прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо фактично сплаченої ціни, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 1 статті 49 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 МК України визначає, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частини 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 МК України унормовують, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Відповідно до пункт 3.2 Контракту №19/08/21-58 від 19.08.2021 поставка товарів за цим Договором повинна здійснюватися Покупцеві. Терміни та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.
В наданих до митного оформлення проформі-інвойсі та інвойсі зазначені умови поставки FCA (Клайпеда), тобто, продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, тобто, Покупець повинен сплатити за доставку товару тільки із м. Клайпеда до м. Чорноморськ.
На підтвердження вартості такої поставки при проведенні процедури розмитнення надана довідка про транспортні витрати №17 від 21.02.2025, згідно якої ФОП ОСОБА_1 виконує перевезення вантажу автопоїздом за маршрутом: м. Клайпеда (Литва) - м.п. Ягодин, м. Чорноморськ (Україна). У вказаній довідці зазначені умови перевезення, вагу перевезеного товару та його вартість, яка складає 41540 грн. Ця довідка містить посилання на інвойс №ОСІ141067 від 30.12.2024 (а.с.24).
Слід зазначити, що Наказ №599 не містить вичерпний перелік документів, якими повинна підтверджуватись вартість перевезення, тому декларант на підтвердження транспортних витрат надав довідку про транспортні витрати та цей документ містить всі необхідні дані для визначення вартості доставки товару, що сплачувалась декларантом і саме ця сума включена до складу митної вартості і зазначена в ЕМД уповноваженим представником позивача.
Отже, твердження апелянта не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Далі апелянт зазначає, що в наданих до митного оформлення документах відповідно до вимог розділу ІІІ правил заповнення митної декларації, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53, МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Митниця указує, що документи для підтвердження числового значення вказаної складової митної вартості до митного оформлення декларантом не надані.
Відповідно до положень пункту 5 частини 10 статті 58 МК України складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно пункту 6 частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов'язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки, витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Водночас, Наказ №599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, як мовилося вище, вказаний наказ не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, Наказ №599 визначає, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Колегія суддів зауважує з приводу цього питання, що якщо законом не визначений доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначений конкретний вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів висновує, що надана декларантом під час митного оформлення довідка про вартість перевезення вантажу № 17 від 21.02.2025, містить інформацію про вартість перевезення товару за весь маршрут від постачальника до покупця та є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.
Посилання Митниці на відсутність у довідці даних про договір на перевезення вантажу, що унеможливлює провести перевірку достовірності декларування витрат на транспортування, колегія суддів оцінює критично, адже у довідці є посилання на інвойс №ОСІ141067 від 30.12.2024, яке надає можливість ідентифікувати дану поставку товару.
Відтак, твердження апелянта про неможливість перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат є безпідставними та необґрунтованими.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17, в якій суд наголосив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Між тим, суб'єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв'язок з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.
Водночас, слід зазначити, що митний орган не спростував жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації № 25UA500110001514U5 від 27.02.2025 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.
Отже, за аналізом наведених вище доводів, є підстави стверджувати про необґрунтованість доводів Митниці щодо не доведення декларантом митної вартості товару, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянт не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід також зазначити, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім аргументом для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Досліджуючи обґрунтованість доводів митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 МК України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митна вартість товару скоригована та визначена за резервним методом, відповідно до положень статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як зазначає митний орган в оскаржуваному рішенні, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближеній до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик є більшим та становить по товару №1 - 5,18 долСША/кг (МД від 23.12.2024 №UA1101300296937).
Проаналізувавши наведене, колегія суддів відзначає, що згідно сталої практики Верховного Суду, наведеної, зокрема, у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що декларант надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки митного органу про заниження декларантом митної вартості товару та надання недостовірних даних не підтверджуються матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отож, колегія суддів дійшла висновку, що переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «АКВАФРОСТ», суд апеляційної інстанцій не встановив. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ», до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко