П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30751/25
Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про скасування рішення, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 11.07.2025 за №ЦО-17513.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з листа ГУ ПФУ в Одеській області дізнався, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» від 11.07.2025 №ЦО-17513 скасоване рішення, яким йому була встановлена інвалідність. Мотивуючи протиправність спірного рішення позивач зауважує на тому, що воно прийняте за наслідками заочного перегляду рішення медико-соціальної експертної комісії, втім, як вважає позивач, медико-соціальна експертиза має проводитися на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та з проведенням необхідних досліджень на базі відповідних медичних установ. Позивач не отримував від ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» жодного повідомлення з приводу проведення відповідного засідання або про необхідність прибуття для перегляду висновку про встановлення йому інвалідності, що свідчить про протиправність спірного рішення. На переконання позивача, в порушення порядку встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» відповідач здійснив перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної комісії та скасував рішення про встановлення інвалідності за відсутності на те законних підстав, а тому оскаржуване рішення слід скасувати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» №ЦО-17513 від 11.07.2025.
В апеляційній сказі, ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про скасування спірного рішення, та наголошує на тому, що перевірка обґрунтованості рішення МСЕК щодо позивача проводилась на виконання запитів Служби безпеки України від 04.11.2024 №14/1-6971 та Державного Бюро Розслідувань від 06.11.2024 № 10-2-02-01-27449.
Як зазначає апелянт, експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи в межах повноважень був проведений ретельний аналіз документів медико-експертної справи стосовно ОСОБА_1 щодо підтвердження законності підстав рішення МСЕК про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, за загальним захворюванням. На переконання апелянта, оскільки під час дослідження документів встановлено, що інвалідність позивачу встановлена необґрунтовано, експертна команда мала право скасувати рішення МСЕК щодо визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю.
Також апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо порушення експертною командою процедури, зокрема, щодо перегляду інвалідності позивача без повідомлення його про проведення оцінювання.
Посилаючись на підпункт 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 апелянт зазначає, що участь такої особи передбачається лише у разі необхідності, а саме: якщо у експертної команди буде недостатньо медичних документів, що наявні в матеріалах медико-експертної справи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності. Отже, апелянт вважає, що рішення про скасування висновку МСЕК щодо встановлення позивачу ІІ групи інвалідності прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338 та Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 №2022, а тому є законним та обґрунтованим.
Також апеляційна скарга містить доводи про те, що рішення суду першої інстанції в порушення положень частини 4 статті 246 КАС України не містить належного обґрунтування висновків про задоволення позовних вимог.
Позивач, ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються із позицією суду першої інстанції, зазначає про безпідставність поданої скарги. Зокрема, позивач зауважує на тому, що будь-яке втручання чи перегляд рішень МСЕК має відбуватися виключно в межах та за процедурою, визначеною Порядком, затвердженим Постановою №1338, а також на тому, що відповідач не мав законних підстав проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК, тим більше, скасовувати інвалідність без участі самої особи та без судового рішення. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, в задоволенні скарги просить відмовити, а рішення суду -залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №725344 від 14.04.2020, ОСОБА_1 призначена ІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.05.2021.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №171080 від 05.04.2021, ОСОБА_1 призначена ІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.05.2023.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №454922 від 04.04.2023, ОСОБА_1 призначена ІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.05.2025.
Матеріали справи містять довідку лікарсько-льотної комісії від 12.08.2022 №111, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний непридатний до керування БпАК. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 29.03.2022 проходив військову службу у Збройних Силах України до 15.03.2025 (звільнений за станом здоров'я на підставі постанови ВЛК) та має статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 02.02.2016 та чисельні Державні нагороди.
В серпні 2025 року позивач отримав лист ГУ ПФУ в Одеській області про повернення надмірно сплачених коштів та дізнався, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.07.2025 №ЦО-17513 ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» виникла переплата пенсії в сумі 560677,00 грн, за період з 04.04.2023 по 30.04.2025.
25.08.2025 на адресу ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» був направлений адвокатський запит щодо надання рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 11.07.2025 №ЦО-17513, а також доказів на підставі яких проведена перевірка експертного рішення МСЕК щодо обґрунтованості встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, а також повідомлення останнього про проведення такої перевірки та прийнятті спірного рішення, однак відповідь не надана.
Також на адресу ГУ ПФУ в Одеській області був направлений адвокатський запит, у відповідь на який наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 11.07.2025 №ЦО-17513, з якого вбачається, що позивачу скасована встановлена йому 04.04.2023 група інвалідності.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що листом Державного бюро розслідувань на адресу Міністерства охорони здоров'я України направлена постанова Державного бюро розслідувань про залучення спеціалістів.
Листом Державного бюро розслідувань №3187-25/10-2-02-01-1348/25 від 31.01.2025 на адресу ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» направлена постанова Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 про залучення спеціалістів.
У вказаній постанові зазначено, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.1 ст. 366-2, ч. 2, ч. 4 ст. 358 КК України щодо видачі МСЕК завідомо неправдивих документів про встановлення інвалідності.
В обґрунтування постанови зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження виникла необхідність у перевірці обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами (медико-соціальними експертними комісіями) щодо встановлення груп ряду працівникам державних і правоохоронних органів.
Вказаною постановою у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 в якості спеціалістів для проведення дослідження залучено працівників ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України».
Також цією постановою поставлений перелік питань, які підлягають дослідженню спеціалістами, - Чи обґрунтовано прийняті рішення медико-соціальними експертними комісіями про встановлення груп інвалідності, в тому числі, ОСОБА_1 .
На підставі постанови, експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи при ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» ініційована перевірка обґрунтованості рішення МСЕК щодо видачі довідки до акта огляду ОСОБА_1 із призначенням ІІ групи інвалідності строком на два роки.
Протоколом розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 11.07.2025 за результатами перевірки експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №ЦО-17513 від 11.07.2025 фактично визнано, що ОСОБА_1 ІІ група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необґрунтовано.
Також у пункті 11 вказаного рішенні зазначено, що наявна у пацієнта патологія нервової, ендокринної, серцево-судинної систем та опорно-рухового апарату обмежує його життєдіяльність в легкому ступені. Тому, згідно з Постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 даних для встановлення жодної з груп інвалідності з 01.05.2023 немає.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» під час прийняття оскаржуваного рішення була порушена процедура проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або перегляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивачки. При цьому, суд першої інстанції встановив, що позивач не був повідомлений про необхідність проведення повторного оцінювання у спосіб, визначений пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зокрема щодо проведення повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень, тобто дослідження проведене без участі позивача, за результатами якого прийнятий індивідуальний акт яким фактично скасована встановлена позивачу ІІ група інвалідності, що є порушенням вказаного Порядку та прав останнього на участь у такому засіданні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідаючи на доводи апелянта стосовно правомірності спірного рішення та помилковості висновків суду про порушення експертною командою процедури перегляду рішення про встановлення позивачу інвалідності без повідомлення його про проведення оцінювання, колегія суддів керується наступним.
Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.
Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV в статті 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який у подальшому продовжений та триває станом на цей час.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні. У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень, ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів», що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
На виконання Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови №1207 від 25.10.2024 та №1276 08.11.2024, якими були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».
Далі, 19.12.2024 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX (далі - Закон №4170-ІХ) яким внесені зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно абзацу 1 пункту 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.01.2025 (окрім деяких пунктів).
Відповідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX особам, яким встановлена інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: видані до 31.12.2024 органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності);
На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 3 розділу ІІ Закону №4170-ІХ передбачає, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31.12.2024.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338).
Пунктом 1 Постанови №1338 затверджені Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Приписи абзацу 7 пункту 3 Постанови №1338 визначають, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України «Про військовий обов'язок та військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Відповідно до пункту 1 Порядку, затвердженого Постановою №1338 цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою визначення наявності або відсутності порушень структур та/або функцій організму, в тому числі фізичних, психічних, інтелектуальних, сенсорних, що можуть призводити до обмежень життєдіяльності, встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також розроблення рекомендацій, що є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, з урахуванням індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).
Пункт 10 Порядку затвердженого Постановою №1338 визначає, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності Постановою №1338, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Згідно підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, Центр оцінювання функціонального стану особи, крім іншого, проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
Підпунктом 5 Положення визначено перевірку під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.
З аналізу даних правових норм слідує, що під час проведення перевірки рішення медико-соціальної експертизи на виконання ухвали слідчого судді або рішення, експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи має право діяти відповідно до Порядку.
При цьому, зазначений Порядок не передбачає право Центру оцінювання функціонального стану особи скасовувати рішення медико-соціальної експертизи іншим шляхом, ніж як проведення повторного оцінювання функціонального стану особи, з її викликом та повідомленням. Таке оцінювання проводиться на підставі дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень.
Колегія судді зауважує, що у випадку, коли під час перевірки обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності, у комісії виникає сумнів, відповідач повинен здійснити призначення повторного оцінювання, як це встановлено Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою №1338, про що має бути повідомлена особа, повторне оцінювання якої має бути проведене.
Відповідно до приписів Положення, затвердженого Постановою №1338, на адресу такої особи засобами електронної пошти, або засобами поштового зв'язку має бути направлене повідомлення щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі закладу охорони здоров'я.
Варто зазначити, що у контексті спірних правовідносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності винесеного рішення, за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що за змістом спірного рішення позивач, ОСОБА_1 фактично позбавлений ІІ групи інвалідності.
Експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» проведена перевірка обґрунтованості рішення, за результатом якої прийняте рішення №ЦО-17513, яким визнано, що ОСОБА_1 ІІ група інвалідності, загальне захворювання, встановлена необґрунтовано. Також у рішенні зазначено, що наявна у пацієнта патологія нервової, ендокринної, серцево-судинної систем та опорно-рухового апарату обмежує його життєдіяльність в легкому ступені. Тому, згідно з Постановою КМУ №1317 від 03.12.2009 даних для встановлення жодної з груп інвалідності з 01.05.2023 немає.
При цьому, апелянт не заперечує того факту, що позивач не був сповіщений про розгляд вказаного питання, натомість стверджує, що таке сповіщення не є обов'язковим, посилаючись на приписи Положення №1338.
Водночас, колегія суддів вважає хибними такі твердження апелянта та такими, що свідчать про порушення приписів підпункту 2 пункту 8 Положення №1338, якими прямо встановлено, що якщо за результатами перевірки прийняте рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведене.
Колегія суддів зауважує, що апелянт не надав доказів виконання вимог щодо належного повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання, а також не надав доказів відображення в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив цю особу на оцінювання.
Наведене свідчить про те, що позивач, як особа з інвалідністю II групи не був повідомлений про розгляд зазначеного питання, а повторне оцінювання повсякденного функціонування стосовно нього та стану його здоров'я проведені за відсутності останнього, без проведення будь-яких досліджень та повного медичного обстеження, що є порушенням його прав та інтересів.
Доводи апелянта про те, що ним проводилась лише перевірка обґрунтованості рішення і в такому разі виклик особи не є обов'язковим, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме прийняттям нового рішення.
Відповідно до підпункту 8 п. 1 критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 особа направляється лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії до експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) для проведення оцінювання її повсякденного функціонування в таких випадках: необхідність зміни причини інвалідності.
У підпункті 2 зазначено, що у разі направлення на оцінювання в медичній документації повинно бути зафіксоване стійке обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.
Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчать, що ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» була грубо порушена процедура перевірки рішення МСЕК щодо позивача з прийняттям нового рішення.
Слід зазначити, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надав жодних доказів того, що спірне рішення приймалось на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, із проведенням необхідних досліджень або доказів того, що позивач від проходження повного медичного обстеження відмовився.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що недотримання відповідачем зазначеного порядку говорить про його порушення при проведенні переогляду та повторного оцінювання осіб з інвалідністю, а тому рішення експертної команди ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» № ЦО17513 яким визнано, що ОСОБА_1 ІІ група інвалідності встановлена необґрунтовано є протиправним та підлягає скасуванню.
Вищенаведені висновки підтверджуються протоколом розгляду підчас перевірки обґрунтованості рішення експертної команди від 11.07.2025 року, що міститься в матеріалах справи, де у п. 9 експертна команда без проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування та без виклику особи, встановила легкий ступінь життєдіяльності позивача та прийняла рішення про відсутність даних для встановлення жодної групи інвалідності. (а.с. 145)
Таким чином, доводи апелянта про правомірність оскаржуваного рішення та відсутність порушення процедури, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач здійснивши перевірку обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії та вважаючи, що даних для встановлення жодної групи інвалідності немає, мав прийняти рішення про необхідність проведення повторного оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи та направити позивача на повне медичне обстеження на базі закладу охорони здоров'я, як вимагає Порядок №1338, із повідомленням особи про таке обстеження.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач не дотримався законодавчих вимог щодо повідомлення позивача про проведення щодо нього оцінювання повсякденного функціонування особи та призначення повного медичного обстеження, з проведенням досліджень, що за встановлених у справі обставин має суттєве значення для можливості прийняття відповідачем законного та обґрунтованого рішення.
За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Стосовно доводів апелянта про те, що рішення суду першої інстанції в порушення положень частини 4 статті 246 КАС України не містить належного обґрунтування висновків про задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 246 КАС України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; 7) мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Відповідно до пункту 30. Рішення ЄСПЛ у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні містити достатньо мотивів, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційної скарги та вважає, що відсутні підстави для її задоволення.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя І. І. Тарновецький