Постанова від 03.03.2026 по справі 420/29744/25

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29744/25

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар - Божко А.К.,

за участю: представників апелянта : Соколовської А.О., Кузьменко М.Г.,

представника позивача - Макарчука Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 420/29744/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У серпні 2026 року ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом , у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці № UA500390/25/000064 від 24.07.2025 про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000384U3;

- зобов'язати Одеську митницю видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000384U3, за заявою, поданою ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 10.07.2025 (вхідний номер Одеської митниці 7468/7.10-28.9-03 від 11 липня 2025 року);

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці № UA500390/25/000065 від 24.07.2025 року про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000385U2;

- зобов'язати Одеську митницю видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000385U2, за заявою, поданою ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 10.07.2025 (вхідний номер Одеської митниці 7467/7.10-28.9-03 від 11 липня 2025 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 28.04.2025 здійснило поставку (експорт з митної території України) брухту та відходів чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей на користь SOVEL HELLENIC STEEL PROCESSING COMPANY SA (Греція країна-член ЄС) на підставі митних декларацій 25UA500390000384U3 та 25UA500390000385U2. У зв'язку із преференційним походженням металевого брухту з України, що експортувався за вищезгаданими митними деклараціями, позивач протягом травня-липня 2025 року неодноразово звертався до Одеської митниці із заявами щодо отримання сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1. Під час кожного наступного звернення позивач послідовно враховував причини, зазначені відповідачем у рішеннях про відмову у видачі сертифікатів EUR.1, незважаючи на те, що Одеська митниця вимагала низку документів, які не вимагаються положеннями Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та Митного кодексу України. З кожним наступним зверненням позивача відповідач зазначав нові причини для відмови у видачі сертифікатів EUR.1, які не ґрунтувались ні на Конвенції, ні на МК України Востаннє позивач звернувся до Одеської митниці із заявами про отримання сертифікатів EUR.1 щодо металобрухту 10.07.2025, за результатами розгляду якої відповідач відмовив у видачі сертифікатів EUR.1 рішеннями від 24.07.2025 № UA500390/25/000064 та № UA500390/25/000065. Причинами відмови зазначено те, що у декларації експортера не вказано посилання на пункт “j» статті 3 Доповнення 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середноморські преференційні правила походження та не надання документів на вимогу відповідача від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121, що підтверджують преференційне походження товару з України. Вважає ці рішення протиправними, оскільки ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" було надано повний пакет документів по ланцюгу постачання металобрухту та підтвердження його преференційного походження з України. Зокрема, митному органу серед документів надавалися сертифікати походження металобрухту від 10.06.2025 № GR53100G 621/2 100 63 60 та № GR53100G 621/1 100 63 61, видані Торгово-промисловою палатою України, які беззаперечно свідчать про походження металобрухту з України. Крім того, у графах 31 та 34 митних декларацій № 25UA500390000384U3 та № 25UA500390000385U2, за якими металобрухт експортувався за межі митної території України вказано: "31. … Країна-виробник - Україна 34. Код країни походження - UA". Оскільки митні декларації були прийняті Одеською митницею до моменту звернення позивача за отриманням сертифікатів EUR.1, юридичний факт походження металобрухту з території України вже був визнаний відповідачем шляхом прийняття ним відповідних митних декларацій і не мав підлягати оспорюванню ним же під час перевірки заяв на отримання сертифікатів EUR.1. Вимоги митного органу про надання додаткових документів є неправомірною, так як наведені у ній документи не мають жодного відношення до визначення країни походження металобрухту. Також безпідставним є посилання відповідача на пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції у зв'язку з тим, що позивач експортував за межі України металобрухт, який був класифікований за УКТ ЗЕД 7204499000. За своєю суттю, пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції має на увазі вироби, які передують існуванню металобрухту. Іншими словами, цей пункт передбачає вироби, з яких з'являється металобрухт (неробочі нерозібрані холодильники, автомобілі, трактори, сейфи, замки тощо, від яких не відділено металобрухт з іншими частинами, які не є металобрухтом). Вказане підтверджується тим, що позиція УКТ ЗЕД 7204499000 не передбачає жодних "виробів", які згадуються у інших позиціях УКТ ЗЕД. Наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543 "Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» визначено, що термін “відходи і брухт" у товарній групі 72 УКТ ЗЕД означає, зокрема: "металеві вироби, які остаточно не придатні для використання за призначенням внаслідок поломки, розрізів, зношення або інших причин". У той же час, системне тлумачення статті 3 Доповнення 1 до Конвенції дозволяє зробити висновок, що "вироби", про які йдеться у пункті "j" не обов'язково мають бути металевими, а можуть слугувати для відновлення іншої сировини та її вторинного використання. З огляду на це, пункт "k" є вужчим за пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, а відтак лише він відповідає металобрухту, який експортувався позивачем. У будь-якому випадку, Конвенція встановлює однакові правила для товарів, які зазначені як у пункті "j", так і у пункті "k", а тому для цілей Конвенції немає жодного значення, чи зазначив позивач пункт "j" у заявах про отримання сертифікатів EUR.1. Отже, рішення відповідача щодо відмови у видачі позивачу сертифікатів EUR.1 є протиправними. Вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав є не тільки скасування рішень про відмову у видачі сертифікатів, але і зобов'язання відповідача видати сертифікати з перевезення товару EUR.1 відповідно до поданої заяви.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з 01.01.2025 набрала чинності оновлена Регіональна конвенція про пан-євро середземноморські преференційні правила походження, ратифікована Законом України від 17.12.2024 № 4148-IX "Про ратифікацію Рішення № 1/2023 Спільного комітету Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 07 грудня 2023 року про внесення змін до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження". Відповідно до статті 20 Доповнення І до Конвенції експортер, який подає заяву про видачу сертифіката EUR.1, повинен мати можливість у будь-який час на вимогу митних органів Договірної Сторони-експортера, у якій видається сертифікат EUR.1, надати всі необхідні документи для підтвердження статусу походження відповідних товарів та інших умов цієї Конвенції. Митні органи, які видають сертифікати EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів та виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони можуть вимагати надання будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, а також здійснювати будь-який інший контроль, який вони вважають доцільним (пункт 5 статті 20 Доповнення I). 11.07.2025 позивачем було подано дві заяви для видачі сертифікатів з перевезення EUR.1 на товар "брухт та відходи чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей", код товару згідно УКТ ЗЕД 7204499000 у кількості 3 500 000 кг та 485 000 кг, оформлений за МД типу ЕК 10 РР № 25UA500390000385U2 та № 25UA500390000384U3, для експорту до Греції (отримувач - компанія SOVEL HELLENIC STEEL PROCESSING COMPANY SA. (Греція). При перевірці поданих документів встановлено такі недотримання вимог Конвенції та Порядку. У графах 31 митних декларацій № 25UA500390000384U3 та № 25UA500390000385U2 зазначено опис товару: "Брухт та відходи чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей. Сталеві листові, смугові і сортові відходи, промисловий лом, демонтовані сталеві частини вузлів і агрегатів машин і механізмів, нерозділені металоконструкції, лом і відходи метизного виробництва, частини нерозібраних агрегатів, обрізки труб. ДСТУ 4121-2022". Окрім того, митними оглядами, проведеними з метою перевірки відповідності товару опису, зазначеному у графах 31 вищезазначених декларацій встановлено, що "візуально серед оглянутого товару наявні готові вироби в нерозібраному стані, які можуть бути використані після ремонту або реконструкції для використання ними колишніх функцій чи пристосовані до інших цілей, листи металу різного розміру та товщини, частини труб різних діаметрів та розмірів, автомобільні диски, листи металу з невідомим маркуванням, частина суднового якоря, трак від гусеничної техніки, що не відповідає вимогам Пояснень до УКТ ЗЕД, затвердженим наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543 "Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності"". Відповідно до пункту 1 статті 3 Доповнення І до Конвенції товар "металобрухт" вважається повністю отриманим в Україні за таких умов (пункти "j" та "k"): вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів; відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни. У деклараціях експортера, які міститься на звороті заяв для видачі сертифікату EUR.1, наведено посилання на пункт "k" статті 3 Доповнення І до Конвенції. Враховуючи опис товару у декларації експортера також має бути вказаний пункт "j" (вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів) статті 3 Доповнення І до Конвенції. Також встановлено, що згідно інформації, яка міститься у деклараціях постачальника (виробника), виробниками товару "металобрухт" є ТОВ "РЕГРАНТ" та ПП "ПРОММЕТАВТО-В". При цьому документи щодо технологічної схеми виробництва (процес виробництва, наявність складських майданчиків, виробничих потужностей, технічних засобів) від зазначених підприємств не надано. Крім того, відповідно до поданих документів експортер ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" придбав товар у ТОВ "УКРБРУХТ", який у свою чергу придбав у ТОВ "РЕГРАНТ" та ПП "ПРОММЕТАВТО-В". В наданих актах приймання-передачі від ТОВ "РЕГРАНТ" до ТОВ "УКРБРУХТ" зазначено джерело походження - амортизаційний брухт. В актах приймання-передачі від ПП "ПРОММЕТАВТО-В" до ТОВ "УКРБРУХТ" зазначено джерело походження - брухт, утворений від власної діяльності. При цьому технологічна схема (інструкцію) або довідка виробника про основні операції технологічного процесу, в результаті якого утворилися відходи чорних металів, а також виписки з рахунків бухгалтерського обліку ПП "ПРОММЕТАВТО-В" і первинні документи, які підтверджують походження, обсяги і склад використаних у процесі виробництва матеріалів та обсяги і склад утворених у процесі виробництва відходів чорних металів не надані. У актах про джерело походження металів чорних (вторинних), які надані до товарно-транспортних накладних від ТОВ "УКРБРУХТ" до ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА", власником/постачальником якого є ТОВ "УКРБРУХТ", в графі "Де, коли і у якої особи утворилися метали чорні (вторинні)" вказано "амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлакових відвалів". У зв'язку з цим, листом Одеської митниці від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121 у позивача витребувано додаткові документи від виробників товару, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, на підставі яких складено декларацію(ї). Однак ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" не надало митному органу витребуваних документів. З огляду на вищевикладене, керуючись розділом VII Порядку № 139 митниця правомірно відмовила у видачі сертифіката EUR.1 на підставі поданих документів згідно рішень про відмову у видачі сертифіката з перевезення (походження) товару(ів) EUR.1 або EUR MED від 24.07.2025 № UA500390/25/000064 та № UA500390/25/000065.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2025 позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці від 24.07.2025 № UA500390/25/000064 про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000384U3.

Зобов'язав Одеську митницю (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631) видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000384U3, за заявою, поданою ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 10.07.2025 (вхідний номер Одеської митниці 7468/7.10-28.9-03 від 11.07.2025).

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці від 24.07.2025 № UA500390/25/000065 про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000385U2.

Зобов'язав Одеську митницю (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, код ЄДРПОУ 44005631) видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000385U2, за заявою, поданою ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 10.07.2025 (вхідний номер Одеської митниці 7467/7.10-28.9-03 від 11.07.2025).

Стягнув з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" () судовий збір у сумі 12 112 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неможливість суб'єкта владних повноважень видати сертифікати з перевезення товару EUR.1, ретроспективно, з урахуванням позиції суду відносно протиправності доводів відповідача щодо неподання позивачем документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифікату.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Одеська митниця подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що стаття 3 Доповнення 1 до Конвенції про пан-євро-середземноморських преференційних правил походження встановлює вичерпний перелік товарів, які вважаються повністю отриманими у країні. При цьому пункти «j» і «k» не є взаємовиключними, та не містять застережень про те, що застосування одного з них унеможливлює застосування іншого. Обидва пункти охоплюють різні, але суміжні ситуації виникнення брухту, а тому у випадку, коли товар міг виникнути одночасно в результаті виробничої діяльності і водночас є виробом, що був у вжитку, застосування двох пунктів не лише можливе, а й правильно відображає реальний ланцюг формування походження товару;

- суд першої інстанції помилково вважав, що пункт «j» є ширшим і охоплює весь металобрухт, тоді як пункт «k» нібито є вужчим. Однак це суперечить системному тлумаченню норм Конвенції: пункт «j» застосовується виключно до виробів після використання, тоді як пункт «k» - до відходів, що виникають у виробництві, і ніщо в тексті Конвенції не передбачає, що ці категорії є поглинаючими одна одну. Вони є паралельними й охоплюють різні типи походження брухту. Саме тому, відповідно до міжнародної практики, коли товарна партія металобрухту включає невизначений або мішаний тип походження, компетентний орган повинен вимагати зазначення обох норм, щоб забезпечити достовірність сертифіката EUR.1.

- суд першої інстанції неправильно прирівняв процедуру заготівлі металобрухту, регульовану Законом України «Про металобрухт», до процедури встановлення походження товару за Конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження та Митним кодексом України.

- покликання суду першої інстанції на норму закону, за якою відповідальність за достовірність джерела брухту несе продавець, є хибним у сфері митного контролю, оскільки митний орган не встановлює цивільно-господарську відповідальність, а здійснює митну верифікацію походження товару, що є міжнародним зобов'язанням України та умовою застосування режиму вільної торгівлі. Декларант, який просить про видачу EUR.1, повинен довести походження товару документально та підтвердити його відповідність правилам Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Жодна норма Конвенції або Митного кодексу України не дозволяє митниці обмежитися актами приймання металобрухту або покладатися лише на заяву продавця щодо походження товару.

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сертифікат Торгово-промислової палати України та факт прийняття експортних митних декларацій нібито підтверджують походження металобрухту для цілей видачі сертифіката EUR.1, -непреференційне та преференційне. Саме змішування цих режимів призвело до неправильного застосування норм Митного кодексу України та Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, яка встановлює спеціальні критерії походження для надання тарифних преференцій.

- суд першої інстанції, обґрунтовуючи відсутність необхідності у наданні позивачем документів про утворення металобрухту та технологічні процеси його формування, фактично здійснив підміну правового регулювання, пославшись на Закон України «Про металобрухт» та довідки ТОВ «РЕГРАНТ» і ПП «ПРОММЕТАВТО-В». Проте таке тлумачення є юридично хибним, оскільки норми національного закону, що регулюють заготівлю брухту як внутрішню господарську діяльність, не встановлюють і не можуть встановлювати критерії преференційного походження товарів, які регулюються міжнародним договором - Конвенцією про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, та нормами Митного кодексу України.

- аргумент суду першої інстанції про те, що митниця «не вказала, яким чином» бухгалтерські записи впливають на визначення країни походження, є формальним і не відповідає суті перевірки. Вплив очевидний: виписки з рахунків, акти списання, розпорядчі документи про демонтаж/утилізацію, технологічні інструкції і журнали приходу/ витрати сировини дають змогу встановити (а) дату утворення брухту, (б) джерело (який саме актив або процес породив брухт), (в) чи не було в ланцюгу елементів імпортного походження, (г) чи проведено операції, які дають підстави вважати товар «повністю отриманим» в Україні згідно з відповідним пунктом Конвенції. Без цих доказів митниця не може з необхідною правовою впевненістю видати EUR.1 - і це не є «контролем за правовідносинами продавця», а є виконанням міжнародних зобов'язань та національного митного обов'язку. Порядок №139 та МКУ закріплюють, що сертифікат видається лише в разі наявності доказової бази; навпаки, відсутність доказів обґрунтовує відмову.

- рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання митницю видати сертифікат EUR1 є порушенням норм процесуального права, а саме підміна судом державного органу шляхом втручання у дискрецію державного органу.

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" зареєстровано як юридичну особу 09.12.2024, номер запису 1005531020000003830, з видами діяльності за КВЕД: 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом (основний); 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів.

ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 28.04.2025 здійснило поставку (експорт з митної території України) брухту та відходів чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей на користь SOVEL HELLENIC STEEL PROCESSING COMPANY SA (Греція, країна-член ЄС) згідно контракту від 14.01.2025 № 1 на підставі митних декларацій № 25UA500390000384U3 та № 25UA500390000385U2.

10.07.2025 позивачем було подано заяви про видачу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митних декларацій № 25UA500390000384U3, № 25UA500390000385U2.

Разом із заявами експортером було надано наступні документи:

- коносамент від 23.05.2025 № 2, маніфест вантажний від 23.05.2025, контракт від 14.01.2025 № 1, додаток до договору № 1 від 14.01.2025 № 1 (нова редакція 07.02.2025), додаток до договору № 2 від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), додаток № 3 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), додаток № 4 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025, додаток № 5 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), додаток № 6 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), договір поставки від 27.01.2025 № 1, додаткова угода № 1 від 28.01.2025 до договору поставки від 27.01.2025 № 1, специфікація від 27.01.2025 № 1, довідка від 27.03.2025 № 145, експертний висновок від 21.02.2025 № 03, наказ від 21.02.2025 № 374 "Про видачу висновку на транскордонне перевезення відходів", додаток до наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України "Про видачу висновку на транскордонне перевезення відходів", інвойс від 30.04.2025 № 1/1, Статут ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" від 2024 року, виписку від 11.12.2024 № 350454216654, ПМД № 25UA500390000384U3, довідка експортера металобрухту від 13.05.2025 № 13/05-2-25, декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 13.05.2025, довіреність від 03.01.2025 № 03/01-25, видаткові накладні від 28.01.2025 № 16, від 29.01.2025 № 24, від 30.01.2025 № 26, від 31.01.2025 № 27, від 01.02.2025 № 28, від 03.02.2025 № 29, від 04.02.2025 № 30, від 05.02.2025 № 31, від 06.02.2025 № 32, від 07.02.2025 № 34, від 08.02.2025 № 36, від 10.02.2025 № 37, акт від 19.06.2025 за договором поставки від 27.01.2025 № 1, довідка (джерело походження) від 17.03.2025 № 17/03-25, документи по ланцюгу ТОВ "УКРБРУХТ" - ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА": ТТН, акт приймання, акт походження, посвідчення, сертифікат якості, протокол до кожного авто у кількості 19 шт., документи по ланцюгу ТОВ "РЕГРАНТ" - ТОВ "УКРБРУХТ": акт приймання, видаткова накладна, ТТН до кожного авто у кількості 179 шт., документи по ланцюгу ПП "ПРОММЕТАВТО-В" - ТОВ "УКРБРУХТ": акт приймання, видаткова накладна, ТТН до кожного авто у кількості 16 шт., довідка діяльності ТОВ "РЕГРАНТ" від 02.06.2025 № 456, довідка діяльності ПП "ПРОММЕТАВТО-В" від 02.06.2025 № 02/06-25, договір від 22.01.2024 № 22/1, договір поставки від 01.07.2024 № К/2-25УКР, рішення про відмову від 13.05.2025 № UA500390/25/000048, від 27.05.2025 № UA500390/25/000051, від 17.06.2025 № UA500390/25/000059, сертифікат походження від 10.06.2025 № GR53100G 621/2, імпортна декларація від 03.06.2025 № 25GRІМ370200009746, таблиця-розподіл 2, витратна відомість від 23.05.2025, рішення про відмову від 02.07.2025 № UA500390/25/000060, лист-пояснення від 10.07.2025 № 060/06/19, лист Ради бізнес-омбудсмена від 07.07.2025 № 3693;

- коносамент від 23.05.2025 № 1, маніфест вантажний від 23.05.2025, контракт від 14.01.2025 № 1, додаток до договору № 1 від 14.01.2025 № 1 (нова редакція 07.02.2025), додаток до договору № 2 від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), додаток № 3 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), додаток № 4 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025, додаток № 5 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), додаток № 6 до договору від 14.01.2025 № 1 (нова редакція від 07.02.2025), договір поставки від 27.01.2025 № 1, додаткова угода № 1 від 28.01.2025 до договору поставки від 27.01.2025 № 1, специфікація від 27.01.2025 № 1, довідка від 27.03.2025 № 145, експертний висновок від 21.02.2025 № 03, наказ від 21.02.2025 № 374 "Про видачу висновку на транскордонне перевезення відходів", додаток до наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України "Про видачу висновку на транскордонне перевезення відходів", інвойс від 30.04.2025 № 1/2, Статут ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" від 2024 року, виписку від 11.12.2024 № 350454216654, ПМД № 25UA500390000385U2, довідка експортера металобрухту від 13.05.2025 № 13/05-1-25, декларація постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження від 13.05.2025, довіреність від 03.01.2025 № 03/01-25, видаткові накладні від 28.01.2025 № 16, від 29.01.2025 № 24, від 30.01.2025 № 26, від 31.01.2025 № 27, від 01.02.2025 № 28, від 03.02.2025 № 29, від 04.02.2025 № 30, від 05.02.2025 № 31, від 06.02.2025 № 32, від 07.02.2025 № 34, від 08.02.2025 № 36, від 10.02.2025 № 37, акт від 19.06.2025 за договором поставки від 27.01.2025 № 1, довідка (джерело походження) від 17.03.2025 № 17/03-25, довідка діяльності ТОВ "РЕГРАНТ" від 02.06.2025 № 456, довідка діяльності ПП "ПРОММЕТАВТО-В" від 02.06.2025 № 02/06-25, договір від 22.01.2024 № 22/1, договір поставки від 01.07.2024 № К/2-25УКР, рішення про відмову від 13.05.2025 № UA500390/25/000047, від 27.05.2025 № UA500390/25/000050, від 17.06.2025 № UA500390/25/000058, сертифікат походження від 10.06.2025 № GR53100G 621/1, імпортна декларація від 33.05.2025 № 25GRІМ370200009599, імпортна декларація від 02.06.2025 № 25GRІМ370200009620, імпортна декларація від 03.06.2025 № 25GRІМ370200009746, документи по ланцюгу ТОВ "УКРБРУХТ" - ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА": ТТН, акт приймання, акт походження, посвідчення, сертифікат якості, протокол до кожного авто у кількості 135 шт., документи по ланцюгу ТОВ "РЕГРАНТ" - ТОВ "УКРБРУХТ": акт приймання, видаткова накладна, ТТН до кожного авто у кількості 179 шт., документи по ланцюгу ПП "ПРОММЕТАВТО-В" - ТОВ "УКРБРУХТ": акт приймання, видаткова накладна, ТТН до кожного авто у кількості 16 шт., таблиця-розподіл 1, витратна відомість від 23.05.2025, рішення про відмову від 02.07.2025 № UA500390/25/000061, лист-пояснення від 10.07.2025 № 060/06/19, лист Ради бізнес-омбудсмена від 07.07.2025 № 3693.

Одеська митниця листом від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121 запропонувала надати додаткові документи, зокрема: виписку з рахунків бухгалтерського обліку ТОВ "РЕГРАНТ", первинні документи, які підтверджують виключення (списання) активів зі складу необоротних внаслідок завершення строку їх корисного використання (експлуатації), оприбуткування їх як металобрухту та наступний продаж їх на користь ТОВ "УКРБРУХТ"; всі документи по ланцюга постачання та походження; технологічну схему (інструкцію) або довідку виробника про основні операції технологічного процесу, в результаті якого утворилися відходи чорних металів, а також виписки з рахунків бухгалтерського обліку ПП "ПРОММЕТАВТО-В" і первинні документи, які підтверджують походження, обсяги і склад використаних у процесі виробництва матеріалів та обсяги і склад утворених у процесі виробництва відходів чорних металів, відображення цих відходів у складі активів підприємства та їх наступний продаж на користь ТОВ "УКРБРУХТ";, всі документи щодо ланцюга постачання та походження; інформацію щодо законності діяльності ТОВ "РЕГРАНТ" та ТОВ "УКРБРУХТ" у місті Кременчук; інформацію щодо законності провадження діяльності підприємством ТОВ "УКРБРУХТ" у місті Одеса; документи про якість товару на кожну партію товару відповідно до ДСТУ 4121:2022; надати повний перелік документів із зазначенням номерів та дат, а саме: стосовно документів від виробника металобрухту ТОВ "РЕГРАНТ": видаткові накладні, ТТН, акт приймання металів чорних; стосовно виробника металобрухту ПП "ПРОММЕТАВТО-В": видаткові накладні, ТТН, акт приймання металів чорних; стосовно постачання товару від ТОВ "УКРБРУХТ": ТТН.

ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" оскаржило до Державної митної служби України вимогу про надання копій документів згідно листа Одеської митниці від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121, про що повідомило відповідача листом від 23.07.2025 № 23/07-01-25.

Державна митна служба України рішенням від 18.08.2025 № 15/15-03-01/13/4876 скаргу позивача на лист Одеської митниці від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121 залишила без задоволення.

За результатами розгляду заяв позивача Одеська митниця прийняла рішення про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1:

- від 24.07.2025 № UА500390/25/000064 (а.с. 37 об.,т.1) з таких причин: “перевіркою поданих документів встановлено наступне. Згідно опису товару у графі 31 митної декларації ПМД 25UA500390000384U3 на дану партію товару зазначено: "Брухт та відходи чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей. Сталеві листові, смугові і сортові відходи, промисловий лом, демонтовані сталеві частини вузлів і агрегатів машин і механізмів, нерозділені металоконструкції, лом і відходи метизного виробництва, частини нерозібраних агрегатів, обрізки труб. ДСТУ 4121-2022". У декларації експортера, яка міститься на звороті заяви для видачі сертифіката EUR.1, наведено посилання на пункт "k" статті 3 Доповнення 1 Рішення № 1/2023 Спільного Комітету Регіональної Конвенції про пан-евро-середньоморські преференційні правила походження від 07.12.2023, "відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни". Виходячи з опису товару також має бути вказаний пункт "j" "вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції. (не виконано вимогу картки відмови № UА500390/25/000060). У актах про джерело походження металів чорних (винних), які надані до ТТН від ТОВ "УКРБРУХТ" до ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА", власником/постачальником якого є ТОВ "УКРБРУХТ" в графі "Де, коли і у якої особи утворилися метали чорні (вторинні)" вказано "амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлакових відходів". Згідно частини першої статті 9 Закону України від 05.05.1999 № 619-ХІV зі змінами "Експорт металобрухту, який утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів України, забороняється. Експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблів, плавзасобів, військової техніки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані забороняється". Як передбачено статтею 20 Доповнень до Конвенції, митні органи, які видають сертифікати з перевезення товарів EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів та виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони можуть вимагати надання будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, а також здійснювати будь-який інший контроль, який вони вважають доцільним. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката, повинен бути готовий в будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. У відповідності до пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 139 для видачі сертифіката EUR.1 експортер, який не є виробником товару, на який законодавством встановлено митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності або кількісні обмеження (квоти), або інші заходи економічного або торговельного характеру, на вимогу підрозділу не подано додаткові документи (відомості) виробника товару. Після розгляду наданих документів, листом митного поста "Придунайський" Одеської митниці від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121 надано вимогу щодо надання додаткових документів. Додаткові документи, перелік яких зазначено у вищевказаному листі митного поста "Придунайський" Одеської митниці, що підтверджують преференційне походження товару з України, на підставі яких складено декларацію, експортером не надані. З огляду на викладене, керуючись розділом VІІ Порядку № 139 митниця відмовляє у видачі сертифіката EUR.1 на підставі поданих документів";

- від 24.07.2025 № UА500390/25/000065 (а.с.39,об.т.1) з таких причин: “перевіркою поданих документів встановлено наступне. Згідно опису товару у графі 31 митної декларації ПМД 25UA500390000385U2 на дану партію товару зазначено: "Брухт та відходи чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей. Сталеві листові, смугові і сортові відходи, промисловий лом, демонтовані сталеві частини вузлів і агрегатів машин і механізмів, нерозділені металоконструкції, лом і відходи метизного виробництва, частини нерозібраних агрегатів, обрізки труб. ДСТУ 4121-2022". У декларації експортера, яка міститься на звороті заяви для видачі сертифіката EUR.1, наведено посилання на пункт "k" статті 3 Доповнення 1 Рішення № 1/2023 Спільного Комітету Регіональної Конвенції про пан-евро-середньоморські преференційні правила походження від 07.12.2023 , "відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни". Виходячи з опису товару також має бути вказаний пункт "j" "вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції. (не виконано вимогу картки відмови № UА500390/25/000061). У актах про джерело походження металів чорних (винних), які надані до ТТН від ТОВ "УКРБРУХТ" до ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА", власником/постачальником якого є ТОВ "УКРБРУХТ" в графі "Де, коли і у якої особи утворилися метали чорні (вторинні)" вказано "амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлакових відходів". Згідно частини першої статті 9 Закону України від 05.05.1999 № 619-ХІV зі змінами "Експорт металобрухту, який утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів України, забороняється. Експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблів, плавзасобів, військової техніки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані забороняється". Як передбачено статтею 20 Доповнень до Конвенції, митні органи, які видають сертифікати з перевезення товарів EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів та виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони можуть вимагати надання будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, а також здійснювати будь-який інший контроль, який вони вважають доцільним. Експортер, який подає заяву на видачу сертифіката, повинен бути готовий в будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції. У відповідності до пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 139 для видачі сертифіката EUR.1 експортер, який не є виробником товару, на який законодавством встановлено митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності або кількісні обмеження (квоти), або інші заходи економічного або торговельного характеру, на вимогу підрозділу не подано додаткові документи (відомості) виробника товару. Після розгляду наданих документів, листом митного поста "Придунайський" Одеської митниці від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121 надано вимогу щодо надання додаткових документів. Додаткові документи, перелік яких зазначено у вищевказаному листі митного поста "Придунайський" Одеської митниці, що підтверджують преференційне походження товару з України, на підставі яких складено декларацію, експортером не надані. З огляду на викладене, керуючись розділом VІІ Порядку № 139 митниця відмовляє у видачі сертифіката EUR.1 на підставі поданих документів".

Позивач оскаржив дані рішення до Державної митної служби України, рішеннями якої від 26.08.2025 № 15/15-03-01/13/5050, № 15/15-03-01/13/5051 скарги залишено без задоволення, а рішення Одеської митниці від 24.07.2025 № UА500390/25/000064, № UА500390/25/000065 - без змін.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про їх скасування.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини 1 статті 1 Митного Кодексу України ( далі - МК України) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Пунктом 24 частини 4 МК України визначено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 14 частини .2 статті 544 МК України здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, зокрема, проведення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України та видача у випадках, встановлених чинними міжнародними договорами, сертифікатів походження.

Згідно частиною 1 статті 44 МК України у разі вивезення товарів з митної території України сертифікат про походження товару з України у випадку, якщо це необхідно і відображено в національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, видається компетентним органом (організацією), уповноваженим на це відповідно до закону, правил походження, встановлених цим Кодексом, або правил походження країни призначення товарів.

За змістом статті 45 МК України верифікація (перевірка достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України здійснюється митними органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Компетентний орган (організація), уповноважений видавати сертифікати про походження товару з України, підприємства-виробники та/або експортери товару, які оформили декларації про походження товару з України, зобов'язані за запитом митних органів безоплатно надавати їм інформацію, пов'язану з видачею сертифікатів або оформленням декларацій, необхідну для здійснення їх верифікації.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті і декларації про походження товару з України, митні органи можуть затребувати та отримувати від підприємств-виробників та/або експортерів товару, які одержали від уповноваженого органу сертифікат про походження товару з України або оформили декларацію про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті або декларації, а також здійснювати безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товару та первинної документації, пов'язаної з таким виробництвом, у порядку, встановленому законом.

З метою встановлення достовірності даних, зазначених у сертифікаті і декларації про походження товару з України, митні органи можуть проводити дослідження (аналіз, експертизу) проб (зразків) такого товару у порядку, встановленому цим Кодексом.

Законом України від 08.11.2017 № 2187-VІІІ "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" передбачено приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція), яка набирає чинності для України в перший день другого місяця після внесення Україною депозитарію Конвенції документа про приєднання.

Законом України від 17.12.2024 № 4148-IX "Про ратифікацію Рішення №1/2023 Спільного комітету Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 7 грудня 2023 року щодо внесення змін до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження" ратифіковано Рішення №1/2023 Спільного комітету Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження від 7 грудня 2023 року щодо внесення змін до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, вчинене 7 грудня 2023 року в м. Брюсселі.

Так, вказане Рішення №1/2023 щодо внесення змін до Конвенції набрало чинності для України 01.01.2025

Відповідно до статті 2 Доповнення 1 до Конвенції з метою імплементації відповідної Угоди наступні товари вважаються такими, що вироблені у Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону: товари цілком отримані в Договірній Стороні, відповідно до Статті 3; товари, отримані в Договірній Стороні, що містять матеріали, які не були повністю там вироблені, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку або переробку в цій Договірній Стороні відповідно до Статті 4.

Статтею 20 Доповнення I до Конвенції визначено наступну процедуру видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1.

Сертифікат з перевезення товарів EUR.1 видається митними органами Договірної Сторони-експортера за письмовою заявою експортера або його уповноваженого представника, під відповідальність експортера.

Для цього експортер або його уповноважений представник заповнює сертифікат з перевезення товарів EUR.1 та форму заяви, зразки яких наведені у Додатку IV до цього Доповнення. Ці форми заповнюються однією з мов, на яких складена ця Конвенція, і відповідно до положень національного законодавства Договірної Сторони-експортера. Якщо форми заповнюються власноручно, вони повинні заповнюватися чорнильною ручкою прописом друкованими літерами. Опис товарів зазначається у виділеній для цього графі без міжрядкового інтервалу. Якщо графа не заповнюється повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товарів EUR.1, повинен мати можливість у будь-який час на вимогу митних органів Договірної Сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товарів EUR.1, надати всі необхідні документи для підтвердження статусу походження відповідних товарів та виконання інших умов цієї Конвенції (частина 3).

Сертифікат з перевезення товарів EUR.1 видається митними органами Договірної Сторони-експортера, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, та відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товарів EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів та виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони можуть вимагати надання будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, а також здійснювати будь-який інший контроль, який вони вважають доцільними. Ці органи також забезпечують контроль за правильним заповненням форм, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, перевіряють чи заповнено графу, призначену для опису товарів, таким чином, щоб виключити будь-яку можливість зловмисних доповнень (частина 5).

Дата видачі сертифіката з перевезення товарів EUR.1 повинна бути вказана у графі 11 сертифіката з перевезення товарів EUR.1.

Сертифікат з перевезення товарів EUR.1 видається митними органами та передається експортерові, як тільки фактичний експорт товару буде здійснено чи підтверджено.

Порядок заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару ЕUR.1 або ЕUR-МЕD затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2021 № 139, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.03.2021 за № 355/35977 (далі - Порядок № 139).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 139, це Порядок визначає процедуру заповнення та видачі митницею (електронного) сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED відповідно до положень Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України "Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження", Альтернативних правил походження до Конвенції, схвалених Рішенням №1/2023 Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва від 16 листопада 2023 року про внесення змін до Протоколу I "Щодо визначення концепції “походження товарів» і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, а також міжнародних угод про вільну торгівлю, укладених у встановленому законодавством порядку, якими передбачено процедуру заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED.

Пунктом 2 розділу І Порядку № 139 встановлено, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 або EUR-MED заповнюється та видається відповідно до положень Конвенції/Альтернативних правил або Угод, статті 44 та пункту 14 частини другої статті 544 Митного кодексу України та цього Порядку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 139 сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 (далі - сертифікат EUR.1) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів), форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції/Альтернативних правил та Угод; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR-MED (далі - сертифікат EUR-MED) - оригінал паперового документа, що підтверджує статус преференційного походження товару(ів) із застосуванням кумуляції, форму та бланк якого наведено у додатках до Конвенції/Альтернативних правил та Угод.

Сертифікат EUR.1 або EUR-MED видає посадова особа митниці під час здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) за місцем здійснення його (їх) митного оформлення та/або розташування структурного підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED (у межах митниці здійснення його (їх) митного оформлення), або після експорту (реекспорту) товару(ів) у випадках, встановлених Конвенцією/Альтернативними правилами та Угодами, за місцем здійснення митного оформлення товару(ів) та/або розташування структурного підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED (у межах митниці здійснення його (їх) митного оформлення), або за місцем державної реєстрації експортера (пункт 2 розділу ІІ порядку № 139).

Згідно з вимогами пункту 3 розділу III Порядку № 139 для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED експортер має подати структурному підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, такі документи:

письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера (далі - заява), за формою, визначеною Конвенцією/Альтернативними правилами та Угодами;

електронну копію сертифіката EUR.1 або EUR-MED у разі заповнення його машинописом та (за наявності) заповнений відповідно до вимог Конвенції/Альтернативних правил або Угод бланк сертифіката EUR.1 або EUR-MED;

оригінал сертифіката EUR.1 або EUR-MED, не прийнятого з технічних причин митними органами країни імпорту, у разі видачі митницею після експорту (реекспорту) на його заміну сертифіката EUR.1 або EUR-MED відповідно до розділу IV цього Порядку;

декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4) (далі - декларація), що підтверджують преференційне походження товарів з України відповідно до правил визначення преференційного походження, встановлених Конвенцією/Альтернативними правилами та Угодами, та/або їх електронні (скановані) копії.

За приписами пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 139 електронна заява разом із сканованими копіями паперових документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, надсилаються до підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, електронним повідомленням, засвідченим кваліфікованим електронним підписом експортера.

Пунктом 6 розділу III Порядку № 139 передбачено, що посадова особа митниці перед видачею сертифіката EUR.1 або EUR-MED перевіряє наявність документів, зазначених у пункті 3 цього розділу, та їх відповідність вимогам Конвенції/Альтернативних правил або Угод, а саме:

формі (технічні характеристики) поданого бланка сертифіката EUR.1 або EUR-MED (за наявності);

правильності заповнення заяви та бланка сертифіката EUR.1 або EUR-MED (за наявності);

наявності відомостей, що містяться в декларації(ях), для підтвердження преференційного походження товару(ів) з України, зазначеного(их) у сертифікаті EUR.1 або EUR-MED.

Згідно з пунктом 7 розділу III Порядку № 139 рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED на товари приймається у найкоротший строк, але не більше восьми робочих годин після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

У разі подання письмової заяви експортером, яким при попередніх поставках заявлялись для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED недостовірні документи (відомості) про преференційне походження товару з України, та/або експортером, який не є виробником товару, на який законодавством встановлено митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоекономічної діяльності або кількісні обмеження (квоти), або інші заходи економічного або торговельного характеру, рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED приймається у найкоротший строк, але не більше десяти робочих днів після реєстрації письмової заяви у підрозділі митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

Експортер, зазначений в абзаці другому цього пункту, на вимогу підрозділу митниці, на який покладено функції з видачі сертифіката, протягом 3 робочих днів після реєстрації письмової заяви про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED у підрозділі митниці має подати додаткові документи (відомості) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, на підставі яких складено декларацію(ї).

У пункті 1 розділу IV Порядку № 139 вказано, що сертифікат EUR.1 або EUR-MED може бути видано після експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів), якщо експортер разом із документами, зазначеними в пунктах 3, 7 розділу III цього Порядку, додатково надає митниці інформацію про те, що сертифікат: не було видано на момент здійснення експорту товару(ів) через помилки або через особливі обставини, або видано, але митні органи країни імпорту не прийняли його з технічних причин.

Відповідно о пункту 2 розділу IV Порядку № 139 у заяві експортера про видачу сертифіката EUR.1 або EUR-MED після здійснення експорту (реекспорту) товару(ів) має бути зазначено номер і дату митної декларації, оформленої на відповідну партію товару(ів).

Пунктом 3 розділу IV Порядку № 139 встановлено, що посадова особа митниці перевіряє, чи всі дані, зазначені в сертифікаті EUR.1 або EUR-MED та заяві експортера про видачу сертифіката, відповідають даним митниці щодо експорту (реекспорту) відповідної партії товару(ів). Посадова особа митниці видає сертифікат EUR.1 або EUR-MED чи приймає рішення про відмову у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED у строк, встановлений пунктом 7 розділу III цього Порядку.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Порядку № 139 митниця відмовляє у видачі сертифіката EUR.1 або EUR-MED, якщо:

форма поданого бланка сертифіката EUR.1 або EUR-MED (за наявності) не відповідає формі, визначеній Конвенцією/Альтернативними правилами бо Угодами;

сертифікат EUR.1 або EUR-MED (за наявності) та/або заяву заповнено з порушенням вимог Конвенції/Альтернативних правил або Угод та цього Порядку;

декларація(ї) не містить(ять) відомостей про підтвердження преференційного походження товару(ів) з України, зазначеного(их) у сертифікаті EUR.1 або EUR-MED;

експортером не надано додаткових документів (відомостей) виробника товару, що підтверджують преференційне походження товару(ів) з України, на підставі яких складено декларацію(ї), відповідно до абзацу третього пункту 7 розділу III цього Порядку.

З аналізу даних правових норм слідує, що повноважень митного органу належить видача сертифікату походження товару з України EUR.1.

Для отримання вказаного сертифікату експортер звертається до відповідного митного органу із заявою, до якої долучаються копії сканованих документів, визначених Порядком № 139, в тому числі тих, які підтверджують походження товару в Україні.

За результатами розгляду заяви з поданими документами митний орган приймає одне із рішень: видає сертифікат EUR.1 або відмовляє у його видачі. При цьому чіткий перелік підстав для відмови у видачі сертифіката EUR.1 наведено у пункту 1 розділу VII Порядку № 139.

Також відповідно до пункту 7 розділу X. «Права та обов'язки експортера» саме експортер несе відповідальність відповідно до чинного законодавства за достовірність відомостей, що містяться в документах, які подаються митниці для отримання сертифіката EUR.1 або EUR-MED.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сертифікат з перевезення товарів EUR.1 є основним документом, що підтверджує преференційне походження товарів (з ЄС тощо) та дає право на застосування знижених ставок ввізного мита. Якщо мито було сплачено без нього, пред'явлення EUR.1 (або декларації-інвойсу) дозволяє повернути зайво сплачені кошти

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що 11.07.2025 ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" звернулося до Одеської митниці із заявами від 10.07.2025 про видачу сертифікатів з перевезення (походження) товару з України за формою EUR.1 за експортними операціями, які відбулися 28.04.2025 згідно митних декларацій № 25UA50039/0000384U3, № 25UA500390000385U2.

Одеська митниця рішенням від 24.07.2025 № UА500390/25/000064, № UА500390/25/000065 відмовила позивачу у видачі сертифікатів з перевезення (походження) товару EUR.1 з таких підстав: у декларації експортера наведено посилання на пункт "k" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, а потрібно також було зазначити і пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції; не надано додатково витребуваних листом від 15.07.2025 № 7.10-3/28-09-03/13/11121 документів щодо преференційного походження товару з України по всьому ланцюгу постачання металобрухту.

Суд першої інстанції вирішуючи спірне питання щодо правомірності підстав для відмови позивачу у видачу сертифікатів EUR.1 виходив із таких мотивів.

Щодо необхідності додаткової кваліфікації експортованого металобрухту за пунктом пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, суд першої інстанції зазначив , що відповідно до матеріалів справи, ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 28.04.2025 здійснило експортну поставку брухту та відходів чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей на підставі митних декларацій № 25UA500390000384U3, № 25UA500390000385U2, в яких визначено код УКТ ЗЕД 7204499000.

Тобто, відповідачем, як спеціально уповноваженим органом, підтверджено правильність класифікації позивачем експортованих товарів за кодом УКТ ЗЕД 7204499000.

Статтею 37 МК України наведено перелік товарів, які вважаються повністю отримані в країні походження. Зокрема, згідно п.9 ч.1 ст.37 МК України товарами, повністю отриманими в країні походження, вважаються: брухт та відходи, отримані в результаті виробничих операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були в ужитку, зібрані в цій країні та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів.

Відповідно до статті 3 Доповнення 1 до Конвенції такі товари вважаються повністю отриманими в Договірній Стороні при експорті до іншої Договірної Сторони:

(j) вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;

(k) відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни.

Проаналізувавши зміст наведених вище термінів, суд першої інстанції висновував, що пунктами "j" та "k" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, на відміну від п.9 ч.1 ст.37 МК України, вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів, та відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни, віднесено до різних видів товарів.

Отже, на переконання суду першої інстанції, фактично за своєю суттю пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції має на увазі вироби, які передують виникненню металобрухту, тобто з яких з'являється металобрухт (наприклад, замки, сейфи, неробочі нерозібрані холодильники, з яких не відділено металобрухт з іншими частинами, які не є металобрухтом).

На підтвердження цього висновку , суд першої інстанції звернув увагу на те що позиція УКТ ЗЕД 7204499000 не передбачає жодних виробів, які згадуються у інших позиціях УКТ ЗЕД.

Відповідно до затверджених наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 № 543 Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, термін "відходи і брухт" у товарній позиції 72 УКТ ЗЕД означає, зокрема: "металеві вироби, які остаточно не придатні для використання за призначенням внаслідок поломки, розрізів, зношення або інших причин".

Здійснивши буквальне тлумачення пункту "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, суд першої інстанції висновував, що вироби, про якій в ньому йдеться, не обов'язково мають бути металевими, а можуть слугувати для відновлення іншої сировини та вторинного використання.

Окремо суд першої інстанції зауважив, що металобрухт є відходами, які потребують дозволу на їх транскордонне перевезення відповідно до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видалення і Закону України "Про управління відходами".

ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" у встановленому законодавством України порядку отримало відповідний дозвіл, що підтверджується Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 21.02.2025 № 374, зокрема: на відходи та брухт чорних металів (експортування відповідно до контракту від 14.01.2025 № 1 з TEHNOINVEST STEEL&SCRAP SRL (отримувач: Sovel Hellenic Streel Processing Company)) - 3500 т, код УКТЗЕД 720449900, 81010 Відходи та брухт чорних металів (експортування відповідно до контракту від 14.01.2025 № 1 з TEHNOINVEST STEEL&SCRAP SRL (отримувач: Sovel Hellenic Streel Processing Company)) - 500 т, код УКТЗЕД 720449900, 81010.

Враховуючи, наведене а також те, що жодних обґрунтувань за якими саме характеристиками або властивостями експортований товар необхідно зазначати і за пунктом “j» статті 3 Доповнення 1 до Конвенції оскаржувані рішення не містять, суд першої інстанції дійшов висновку, що пункт "k" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції є вужчим за пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, у зв'язку з чим кваліфікація позивачем експортованого металобрухту за пунктом "k" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції є правомірним.

Колегія суддів погоджується із наведеними вище висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта з того приводу, що у разі коли товарна партія металобрухту включає невизначений або мішаний тип походження, компетентний орган повинен вимагати зазначення обох норм, щоб забезпечити достовірність сертифіката EUR.1, а пункти "k" та "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції є паралельними й охоплюють різні типи походження брухту.

Так , як було зазначено вище відповідно до статті 3 Доповнення 1 до Конвенції такі товари вважаються повністю отриманими в Договірній Стороні при експорті до іншої Договірної Сторони:

(j) вироби, що були у вжитку, зібрані та придатні виключно для відновлення сировинних матеріалів;

(k) відходи та брухт, отримані в результаті виробничих операцій, здійснених на території країни.

Отже для кваліфікації товару за пунктом (j) , відповідач має довести обставини, котрі свідчать, що вказаний металобрухт придатний виключно для відновлення сировинних матеріалів, принаймні довести ступінь ймовірності того, що ця речовина буде використана таким чином.

Водночас доказів на підтвердження вищенаведених обставин відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про необхідність зазначення позивачем окрім пункту "k" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції ще і пункт "j" статті 3 Доповнення 1 до Конвенції.

Оцінюючи висновки суду першої інстанцій відносно обґрунтування оспорених рішень в частині ненадання позивачем повного пакету документів щодо походження брухту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріалами справи підтверджено, що експортна поставка брухту та відходів чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей на підставі митних декларацій № 25UA500390000384U3, № 25UA500390000385U2 здійснена позивачем на виконання контракту від 14.01.2025 № 1.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції дослідивши первинні документи, встановив, що експортований металобрухт придбано позивачем у ТОВ "УКРБРУХТ".

Вказані обставини підтверджені наявними у справі письмовими доказами, сторонами не оспорюються і є встановленими.

У Одеської митниці зауважень щодо господарської операції з контрагентом позивача ТОВ "УКРБРУХТ" не виникло.

В свою чергу відповідно до декларацій постачальника товарів, що мають преференційний статус походження від 13.05.2025, складеної експортером ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА", виробниками брухту та відходів чорних металів з вуглецевих (нелегованих) сталей зазначено ТОВ "РЕГРАНТ", ПП "ПРОММЕТАВТО-В".

На підтвердження постачання металобрухту від ТОВ "РЕГРАНТ", ПП "ПРОММЕТАВТО-В" до ТОВ "УКРБРУХТ" позивачем було надано до Одеської митниці:

по ТОВ "РЕГРАНТ" - договір поставки від 01.07.2024 № К/2-25УКР, видаткові накладні від за період з 02.12.2024 по 25.12.2024 №№ 7951- № 8220, товарно-транспортні накладні за період з 02.12.2024 25.12.2024 № УКР00007951, - № УКР00008220, акти приймання металів чорних за цей же період (, відповідно до яких джерело походження металів амортизаційний брухт, довідку ТОВ "РЕГРАНТ" від 02.06.2025 № 456, згідно якої металобрухт в кількості 3755,436 тонн, який був поставлений на адресу ТОВ "УКРБРУХТ" за діючим договором поставки, утворився в результаті власної діяльності ТОВ "РЕГРАНТ", а саме збирання, сортування, сепарацію, демонтаж (розбирання) відпрацьованих виробів;

по ТОВ "ПРОММАТАВТО-В" - договір поставки від 22.01.2024 № 22/1, видаткові накладні за період з 19.03.2024 по від 24.06.2024 №№190301, № 240601-2024, акти приймання металів чорних (вторинних) за цей же період відповідно до яких джерело походження металів брухт, утворений внаслідок власної діяльності, довідку ПП “ПРОММЕТАВТО-В» від 02.06.2025 № 02/06-25, згідно якої металобрухт в кількості 246,394 тонн, який був поставлений на адресу ТОВ "УКРБРУХТ" за договором поставки від 22.01.2024 № 22/1, утворився в результаті власної діяльності ПП "ПРОММЕТАВТО-В", а саме відсортування відходів металів та їх трансформація у брухт.

Пославшись на приписи статей 4, 6 Закону України "Про металобрухт" від 05.05.1999 № 619-XIV (далі - Закон № 619-XIV), суд першої інстанції зазначив, що документом, який підтверджує джерело походження металобрухту від продавця (постачальника), є акт приймання. При цьому, відповідальність за достовірність даних про джерело походження металобрухту, зазначених у акті приймання, покладається виключно на продавця (постачальника) металобрухту та не може бути покладена на покупця.

Отже, суд першої інстанції висновував, що оскільки вказані документи містять дані про джерело походження металобрухту, вони є необхідним та достатнім для підтвердження преференційного походження металобрухту з України.

Оцінюючи доводи суду першої інстанції з цього приводу, колегія суддів зазначає, що у даному випадку обов'язок доведення джерела походження металобрухту відповідно до положень п.7 розділу X. «Права та обов'язки експортера» Положення №139 несе саме експортер- позивач у справі, а наведені вище первинні документи не містять належної та достатньої інформації з відповідним посиланням на данні бухгалтерського обліку саме про преференційне походження металобрухту. До того ж у зазначених документах не обумовлена інформація, що металобрухт утворився не в результаті переробки імпортованого металобрухту.

Отже посилання на наведені вище первинні документи не повній мірі узгоджується із правилами Конвенції, оскільки за її правилами недостатньо встановити хто продав товар, у спірних правовідносинах необхідно встановити, чи відповідає товар умовам преференційного походження.

Колегія суддів зазначає, що метою витребування додаткових документів, а саме інформації внаслідок чого утворився амортизаційний брухт відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», необхідно для кваліфікації преференційного походження товару. Окрім того у даному випадку митний орган не перевіряє законність придбання чи товарність вказаних господарських операцій, а діє в рамках у спосіб передбачених міжнародним та національним законодавством.

Окрім того за статтею 31 Доповнення І до Конвенції одним із документів, що підтверджують походження, можуть бути бухгалтерські записи, тощо.

Варто зазначити, що й у статі 11 Закону № 619-XIV також зазначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють заготівлю металобрухту та операції з металобрухтом ведуть бухгалтерський та оперативний облік заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом, а також статистичну звітність згідно із законодавством.

Саме тому митний орган з метою встановлення факту преференційного походження металобрухту обґрунтовано запитував технологічні схеми, інформацію про виробничі процеси наявність технічних засобів , документи про списання обладнання та оприбуткування амортизаційного брухту та данні щодо списання обладнання та оприбуткування амортизаційного брухту. Без інформації про те, з яких саме виробів утворився металобрухт, яким був технологічний процес демонтажу, чи здійснювалася достатня переробка, чи не є металобрухт результатом переробки товарів невідомого іноземного походження, митний орган фізично не може встановити походження товару та, що позбавляє його ухвалити правомірне рішення.

Отже помилковим є твердження суду першої інстанції, що порядок ведення постачальниками металобрухту бухгалтерського обліку та відображення у ньому операцій з металобрухтом жодним чином не впливає на його походження за Конвенцією.

Окрім цього, суд першої інстанції врахував, що митному органу серед документів надавалися сертифікати походження металобрухту від 10.06.2025 № GR53100G 621/2 100 63 60 та № GR53100G 621/1 100 63 61, видані Торгово-промисловою палатою України, які свідчать про походження металобрухту з України.

Пославшись на приписи частини 3 статі 41 МК України, частини 1 статі 11 Закону України "Про торгово-промислову палату України" від 02.12.1997 № 671/97-ВР суд першої інстанції висновував, що сертифікат про походження, виданий Торгово-промисловою палатою України, є документом, який однозначно свідчить про походження товару, в даному випадку металобрухту, з України.

Натомість дослідивши зміст наведених вище сертифікатів (а.с.36,т.7), колегія суддів зазначає, що останні містять висновок щодо коду товару згідно УКТ ЗЕД в довідково інформаційних цілях, проте взагалі не містять інформацію про походження брухту в розумінні Конвенції.

Більш того, апеляційний суд з огляду на законодавчі положення Закону України "Про торгово-промислову палату України» не вбачає повноважень торгово-промислової палати надавати висновки щодо преференційного походження металобрухту.

Також суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання, зауважив, що у графах 31 та 34 митних декларацій № 25UA500390000384U3, № 25UA500390000385U2, за якими металобрухт експортувався за межі митної території України, зазначено: "31. Країна виробник - Україна; 34. Код країни походження - UA".

Урахувавши положення частин 6,8 статті 264 МК України суд першої інстанції зазначив , що під час перевірки митних декларацій, за якими металобрухт експортувався за межі митної території України, Одеська митниця не ставила під сумнів походження металобрухту з України. Так як митні декларації були прийняті відповідачем до моменту звернення позивача за отриманням сертифікатів EUR.1, юридичний факт походження металобрухту з території України вже був визнаний митним органом шляхом прийняття ним вказаних митних декларацій, юридичний факт не містить цієї інформації.

Водночас на спростування цього висновку, колегія суддів враховує пояснення відповідача з того приводу, що у графі 36 «преференції» вказаних митних деклараціях не зазначено код тарифної преференції зі сплати вивізного мита й не було застосовано режим звільнення від сплати вивізного мита.

Контраргументів з цього приводу позивач не надав.

При цьому , на переконання колегії суддів, не зважаючи, що така діяльність ТОВ "РЕГРАНТ" та ПП "ПРОММЕТАВТО-В" відповідає видам їх діяльності за КВЕД і ці підприємства, як і ТОВ "УКРБРУХТ", включені до Переліку суб'єктів господарювання, які здійснюють заготівлю та операції з металобрухтом, що підтверджується листами Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 09.02.2024 № 1.2-11.1/1013-24, від 15.03.2024 № 1.4-15.2/1548, від 24.07.2022 № 1.2-11.2/3003, видані ними довідки про походження металобрухту не є таким, що самостійно або у сукупності із іншими первинними документами свідчать про преференційне походження металобрухту.

Наведене свідчить про передчасність висновку суду першої інстанції з того приводу, що ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" надало відповідачу повний пакет документів на підтвердження факту преференційного походження металобрухту з України.

Натомість такий висновок не свідчить про правомірність оспорюваних рішень, оскільки відповідач приймаючи оскаржувані рішення обмежився лише самостійно встановленими обставинами, неповним пакетом документів, не надав належної правової оцінки документам, наданих позивачем з точку зору їх достатності та інформативності що, в свою чергу, послугувало передчасному висновку для відмови у видачі сертифіката.

Також достатнім та самостійним аргументом щодо необхідності додаткової перевірки для вирішення питання щодо наявності підстав для видачі або відмову у видачі сертифікату, є мотивування відповідача у спірних рішення щодо походження металобрухту внаслідок переробки військової техніки.

Зокрема, у рішеннях відповідача про відмову у видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України у мотивувальній частині зазначено : «У актах про джерело походження металів чорних (винних), які надані до ТТН від ТОВ "УКРБРУХТ" до ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА", власником/постачальником якого є ТОВ "УКРБРУХТ" в графі "Де, коли і у якої особи утворилися метали чорні (вторинні)" вказано "амортизаційний брухт, технологічні відходи, брухт, одержаний від утилізації військової техніки, від переробки шлакових відходів…".

Така інформація також відображена у актах приймання металів чорних (вторинних) від 31.01.2025 № 31/01-11 та від 31.01.2025 № 31/01-10 ( а.с.7,10, т.7).

Згідно частини першої статті 9 Закону України від 05.05.1999 № 619-ХІV зі змінами "Експорт металобрухту, який утворився у військових частинах, військових установах, військових навчальних закладах Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, перелік якого затверджується Кабінетом Міністрів України, забороняється. Експорт списаних на металобрухт агрегатів машин, кораблів, плавзасобів, військової техніки, рухомого складу залізничного транспорту в нерозібраному стані забороняється…».

З'ясовуючи це питання колегія суддів констатує, що сторони з цього приводу не надали належних пояснень.

Зокрема представники відповідача не зазначили у якій кількості ця категорія металу була експортована, не навели пояснень щодо належної перевірки цієї обставини.

Не пояснив також і відповідач, як за таких обставин він допустив експорт такої партії металобрухту, котра може бути виявлена лише шляхом проведення спеціальної службової перевірки.

Водночас і представник позивача не надав жодних коментарів з цього приводу.

Наведена обставина є вагомою та достатньою аби вважати про необхідність повторного розгляду митним органом відповідних заяв позивача, тому для вирішення питання під час повторного розгляду заяв позивача, ця обставина має бути з'ясована належним чином та відображена у відповідному рішенні.

Також колегія суддів відхиляє доводи позивача з відповідним посиланням на наказ Міністерства захисту довкілля від 21.02.2025 № 374 (а.с.36,об.,т.1), адже він не містить інформації про походження металобрухту.

Відхиляє також суд посилання позивача на статистичні данні імпортованого металобрухту, оскільки такі данні не є достатніми у розумінні приписів статі 76 КАС України аби спростувати вищенаведені висновки.

Враховуючи, що контролюючий орган належно не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження або спростування факту преференційного походження, не обумовив факт експорту металобрухту, утвореного внаслідок утилізації військової техніки, безпідставно вимагав від позивача додаткової кваліфікації імпортованого металобрухту за пунктом “j» статті 3 Доповнення 1 до Конвенції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Водночас колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, а саме - зобов'язання відповідача видати відповідні сертифікати.

Так суд першої інстанції визнавши наявність у відповідача дискреційних повноважень не врахував приписи абз.2 частини 4 статті 245 КАС України , за змістом якої у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Урахувавши висновки суду апеляційної інстанції наведені вище, колегія суддів не вбачає підстав для зобов'язання відповідача видати сертифікати, оскільки для його прийняття не виконано всі умови, визначені законом, у зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення ефективності та реального відновлення порушеного права позивача, суд вважає необхідним застосувати спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача з урахуванням висновків , викладених у цій постанові.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до приписів до приписів частин 3, 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки норми вказаної статі не передбачають відшкодування судових витрат суб'єкту владних повноважень у разі часткового задоволення його апеляційної скарги. підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 420/29744/25 в частині зобов'язання Одеської митниці:

- видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000384U3, за заявою, поданою ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 10 липня 2025 року (вхідний номер Одеської митниці 7468/7.10-28.9-03 від 11 липня 2025 року);

- видати сертифікат з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митної декларації 25UA500390000385U2, за заявою, поданою ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА" 10 липня 2025 року (вхідний номер Одеської митниці 7467/7.10-28.9-03 від 11 липня 2025 року) - скасувати.

Ухвалити у цій частині позовних вимог нову постанову, якою зобов'язати Одеську митницю повторно розглянути заяви ТОВ "ТЕХНОІНВЕСТ ПЕРЕРОБКА УКРАЇНА від 10.07.2025 (вхідний номер Одеської митниці 7468/7.10-28.9-03 від 11 липня 2025 року) та 10.07.2025 ( вхідний номер Одеської митниці 7468/7.10-28.9-03 від 11 липня 2025 року) про видачу сертифікатів з перевезення товару EUR.1 на партію товару, який експортувався за межі митної території України на підставі митних декларацій № 25UA500390000384U3, № 25UA500390000385U2.

В решті Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року у справі № 420/29744/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 11 березня 2026 року.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк